61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
16.02.2021 Справа № 905/1680/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок", м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 259913,00грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
Позивач, Маріупольська міська рада Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення коштів у розмірі 259913,00грн., набутих без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовблок" користується земельною ділянкою 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006, яка розташована за адресою: вул.Кільцева, 1, м.Маріуполь, Донецька область, без належного оформлення права користування нею, внаслідок чого відповідачем в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 було безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати в сумі 259913,00грн.
Ухвалою від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
09.10.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 08.10.2020 (з додатками) на позовну заяву.
03.11.2020 на електрону адресу суду та 09.11.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь №9606/2020 від 03.11.2020 (з додатками) на відзив.
Розгляд справи відкладався про, що постановлені ухвали суду.
16.11.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення б/н від 13.11.2020 на відповідь на відзив.
Ухвалою від 17.11.2020 дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.12.2020.
07.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення №10744/2020 від 02.12.2020 (з додатками) на заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Ухвалою від 08.12.2020 підготовче засідання відкладено на 18.01.2021.
29.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли доповнення до пояснень №11263/2020 від 22.12.2020 (з додатками).
18.01.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 11.01.2021 про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою від 18.01.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 16.02.2021.
У судове засідання 16.02.2021 представники сторін не з'явилися.
У зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутність знаків поштової оплати, на виконання розпорядження Господарського суду Донецької області від 21.01.2021 №3-р "Про призупинення прийняття документів для відправки за межі суду", з метою забезпечення процесуальних прав сторін на участь у засіданні суду сторони були повідомлені про місце, час та дату судового засідання шляхом направлення 19.01.2021 копії ухвали суду від 18.01.2021 на їх електронні адреси, вказані позивачем у позовній заяві та відповідачем - у відзиві на позовну заяву, а також шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судової влади України» в мережі Інтернет.
Крім того, про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені телефонограмами.
Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про наявність доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.12.2019 №192646576, реєстраційний номер майна №6469364, нежитлова будівля загальною площею 537,1 кв.м., за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Кільцева, будинок 1, технічний опис майна: основна будівля літ. А-1, контрольно пропуск.пункт літ.Б-1, склади К-1, Л-1. З-1, Г-1 зареєстрована за ТОВ «Азовблок» (код ЄДРПОУ 33012290).
Вказане нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006, за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Кільцева, будинок 1, що належить до комунальної власності Маріупольської міської ради.
Земельна ділянка площею 0,4414 га. з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006, за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Кільцева, будинок 1 на підставі договору оренди землі від 20.06.2006 №2373к була передана у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок" на строк до 23.05.2016р.
Рішенням Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №7/11-705 Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовблок" було подовжено на 10 років строк оренди земельної ділянки площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 з розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (функціонування виробничої бази) по вулиці Кільцева, 1 в Лівобережному районі міста. Пунктом 2.1. рішення, зазначено про необхідність ТОВ "Азовблок" подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття даного рішення. У випадку невиконання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність.
Рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2020 №7/50-5001 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновлено на 1 рік строк оренди земельної ділянки площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (функціонування виробничої бази) по вулиці Кільцева, 1 в Лівобережному районі міста ТОВ "Азовблок". Згідно п.2 рішення розмір орендної плати встановлено на рівні 3% від її грошової оцінки. Пунктом 3.1. рішення, зазначено про необхідність ТОВ "Азовблок" подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття даного рішення. У випадку невиконання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність.
За твердженнями позивача відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не оформив та не зареєстрував речові права на землю, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти у розмірі орендної плати.
17.01.2020 Маріупольською міської ради було направлено ТОВ «Азовблок» повідомлення про проведення 31.01.2020 засідання комісії, в тому числі з розгляду матеріалів про розрахунок збитків, які нанесені ТОВ «Азовблок» внаслідок користування земельною ділянкою з порушенням вимог земельного законодавства України.
31.01.2020 актом №8 про визначення обсягу збитку встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 по вулиці Кільцева, 1 Лівобережного району міста без виникнення права власності/користування, у зв'язку з чим позивач здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів із урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Рішенням Маріупольської міської ради від 14.04.2020 №108 затверджено, в тому числі акт про визнання обсягу збитків від 31.01.2020 №8.
21.04.2020 Маріупольською міської ради було направлено ТОВ «Азовблок» повідомлення від 17.04.2020 26.6.3-22563-09 із попередженням та розрахунком розміру недоотриманої плати за користування земельною ділянкою з порушенням вимог земельного законодавства України.
За результатами розгляду вказаного повідомлення ТОВ «Азовблок» листом від 26.05.2020 повідомило Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради про незгоду із визначенням розрахованої за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 суми коштів у розмірі 259913,00грн., що підлягають сплаті, з підстав того, що ТОВ «Азовблок» у цей період взагалі не здійснював користування земельною ділянкою площею 0,4414 га внаслідок не здійснення господарської діяльності за адресою: м.Маріуполь, вул. Кільцева, 1; площа земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно, яке належить ТОВ «Азовблок» на праві власності, складає 0,05371 га, тобто значно меншою ніж вказана в акті. Разом з тим, у вказаному листі ТОВ «Азовблок» просило Маріупольську міську раду про перерахування розміру збитків, які понесла територіальна громада у вказаний період з урахування площі використання 0,05371га.
Листом №26.5-31268-26 від 03.06.2020 Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради повідомив ТОВ «Азовблок» про відсутність підстав для перерахування розміру збитків, які понесла територіальна громада у зв'язку із використанням ТОВ «Азовблок» у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 земельної ділянки за адресою: м.Маріуполь, вул..Кільцева, 1, без належного оформлення права оренди землі.
Таким чином у зв'язку із несплатою ТОВ «Азовблок» в добровільному поряду грошових коштів у розмірі 259913,00грн. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ТОВ «Азовблок» грошових коштів у розмірі 259913,00грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач будучі власником об'єкту нерухомості не сплачує грошові кошти за користування земельною ділянкою по вул. Кільцева, 1, м.Маріуполь площею 0,4413 га у встановленому розмірі (за період з 01.01.2018 по 31.12.2019), а Маріупольська міська рада фактично була позбавлена права одержувати дохід у розмірі 259913,00грн. у вигляді орендної плати який би отримала у разі укладення договору оренди.
Ухилення відповідача від обов'язкової плати за користування земельною ділянкою є підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України.
Отже, предметом позову в даній справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем не було надано допустимих та належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, належних розрахунків суми безпідставно збережених коштів. Відповідач наполягає на тому, що позивачем неправильно здійснено розрахунок коштів, а також не доведено факт користування ТОВ «Азовблок» у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 усією земельною ділянкою площею 0,4414 га.
З огляду на те, що відповідач у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 не здійснював господарську діяльність, що на його думку підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2016-2019 роки, та не використовував, ані земельну ділянку площею 0,4414 га, ані розміщений на ній об'єкт нерухомості загальною площею 0,05371 га, що належить йому на праві власності. При цьому відповідач вважає, що стягнення коштів за фактичне користування землею може здійснюватись лише відповідно площі земельної ділянки під нерухомим майном, а саме площею 0,05371 га.
У відповіді на відзив та письмових поясненнях з урахуванням доповнень до них, позивач підтримує свої позовні вимоги та зазначає про те, що при визначені розміру коштів, збережених відповідачем без достатньої правової підстави, позивач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства України та локальних нормативних актів, а також з урахування правової позиції сформованої Верховним Судом в численних аналогічних судових справах.
Не погоджуючись із твердженнями відповідача, щодо використання земельної ділянки лише площею 0,05371 га, яка є рівнозначною площі розташованого на ній об'єкту нерухомого майна, позивач вказує про те, що саме на підставі заяви ТОВ «Азовблок» про продовження строку оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 площею 0,4414 га по вулиці Кільцева, 1, м.Маріуполь, позивачем було прийнято рішення від 22.09.2016 №7/11-705, яким продовжено на 10 років строк оренди спірної земельної ділянки площею 0,4414 га; заява від ТОВ «Азовблок» до Маріупольської міської ради про надання у користування земельної ділянки площею 0,05371 га не надходило. При цьому, згідно з технічним паспортом на нежитлове приміщення №1 по вулиці Кільцева, 1, м.Маріуполь, копію якого додано до відзиву відповідача, на відповідній земельній ділянці розташовані будівлі: А-1 (основна), Б-1 (контрольно-пропускний пункт), Г-1 (склад), 3В (сарай), площа розміщення яких складає 4413 кв.м., що підтверджує факт використання відповідачем для розміщення належного йому нерухомого майна земельної ділянки саме площею 0,4414 га, а не 0,05371 га. Разом з тим, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 02.12.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 площею 0,4414 га по вулиці Кільцева, 1, м.Маріуполь, суб'єктом речового права на земельну ділянку є ТОВ «Азовблок» починаючи з 18.05.2016.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Як унормовано статтею 206 Земельною кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
При цьому, виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору суд враховує також положення статті 79 Земельного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча ю одного із цих елементів цивільно-правової відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЦК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.
Судом встановлено, що земельній ділянці, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти (в розмірі орендної плати), по вулиці Кільцева 1, м.Маріуполь площею 0,4414 га, на якій розміщено нерухоме майно відповідача, присвоєно кадастровий номер 1412300000:01:018:0006, і вона вважається сформованою (є сформованим об'єктом цивільних прав). Саме ця земельна ділянка площею 0,4414 га надавалась відповідачу у користування за його заявою на підставі договору оренди від 20.06.2006р.
Вказана земельна ділянка належить Маріупольській міській раді і до 23.05.2016 згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006, перебувала в оренді ТОВ «Азовблок» та використовувалась ним для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (функціонування виробничої бази).
Рішенням Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №7/11-705 ТОВ "Азовблок" подовжено на 10 років строк оренди земельної ділянки площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 з розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (функціонування виробничої бази) по вулиці Кільцева, 1 в Лівобережному районі міста. Підпунктом 2.1. пункту 2 рішення, зазначено про необхідність ТОВ "Азовблок" подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття даного рішення. У випадку невиконання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність.
Рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2020 №7/50-5001 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновлено на 1 рік строк оренди земельної ділянки площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (функціонування виробничої бази) по вулиці Кільцева, 1 в Лівобережному районі міста ТОВ "Азовблок". Згідно п.2 рішення розмір орендної плати встановлено на рівні 3% від її грошової оцінки. Пунктом 3.1. рішення, зазначено про необхідність ТОВ "Азовблок" подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття даного рішення. У випадку невиконання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність.
Доказів вчинення відповідачем дій, про необхідність яких було зазначено в рішеннях Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №7/11-705 та від 26.02.2020 №7/50-5001, а саме: необхідність подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття рішення, суду не надано.
Також, суд звертає увагу, що рішення Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №7/11-705 та від 26.02.2020 №7/50-5001 про поновлення строку оренди земельної ділянки площею 0,4414 га з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006 приймались позивачем на підставі саме заяв відповідача.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Маріупольською міською радою та державної реєстрації такого права.
21.04.2020 позивачем було направлено відповідачу лист повідомлення від 17.04.2020 №26.6.3-22563-09 із розрахунком розміру збитків у вигляді неодержаних доходів за земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:018:0006, загальною площею 0,4414 га. У зв'язку із чим відповідачу необхідно було сплатити визначену суму збитків у зазначений термін.
Розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ «Азовблок» земельною ділянкою площею 0,4414 га, без належного оформлення права користування нею, нарахованих за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 у розмірі 259913,00грн. орендної плати, здійснено позивачем на підставі даних про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки з урахуванням її зміни відповідно до листа Відділу у місті Маріуполі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20.12.2019 №2067/105/19, копія якого наявна в матеріалах справи. При проведенні розрахунку застосований базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який був встановлений у рішеннях Маріупольської міської ради від 22.09.2016 №7/11-705 та від 26.02.2020 №7/50-5001 про поновлення строку оренди земельної ділянки, розмір площі земельної ділянки 0,4414 га, яка використовується відповідачем, кількість днів фактичного користування земельною ділянкою.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період 01.01.2017 по 31.12.2019 суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за вказаний період відповідно до заявленого позивачем та дослідженого судом розрахунку складає 259913,00грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Посилання відповідача на неправильність проведеного позивачем розрахунку у зв'язку із застосуванням пункту 21 Положення про порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №318 від 18.07.2018, є безпідставними оскільки спростовуються матеріалами справи в тому числі письмовими поясненнями позивача.
Посилання відповідача на невірно обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та необхідність застосування до спірних правовідносин норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди, спростовуються вищевикладеним.
Твердження відповідача про те, що він не користується спірною земельною ділянкою площею 0,4414 га, а на ній тільки розташоване його майно площею 0,05371га, є безпідставним та не може бути взято до уваги, оскільки судом встановлено, що ТОВ «Азовблок» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, і протилежного суду не доведено. Суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що спірна земельна ділянка має будь-які обмеження по її використанню та/або частково вибула із використання відповідача. Доказів того, що попередньо діючий договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем, встановлював, що передана в оренду земельна ділянка має недоліки, які могли б перешкоджати ефективному її використанню за цільовим призначенням, не має. Доказів виникнення таких перешкод після припинення дії договору оренди відповідачем не надано. Фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2016-2019 роки, на які посилається відповідач, не є належними, достатніми та допустимими доказами, які беззаперечно свідчать про факт не використання спірної земельної ділянки. Разом з тим, як встановлено судом, в акті та розрахунку позивачем зазначено площу земельної ділянки - 0,4414га, що не є більшою, ніж надавалася ТОВ «Азовблок» відповідно до його заяви на підставі договору оренди, в тому числі рішень Маріупольської міської ради №7/11-705 від 22.09.2016, від 26.02.2020 №7/50-5001 та згідно із заявою ТОВ «Азовблок» від 15.10.2019. У зв'язку із цим наведений відповідачем у відзиві власний розрахунок коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,05371 га судом до уваги не приймається, як такий що не відповідає встановленим обставинам справи.
Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності фактичного використання ним всієї площі спірної земельної ділянки є не доведеними належними доказами та не підтверджують заперечення відповідача щодо невірного розрахунку площі фактично використаної земельної ділянки.
Відтак, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність здійсненого нарахування та розмір заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Суд вважає, що відповідачу надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, а заперечення на позов не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та судові витрати покладається на відповідача.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, ціна позову визначена позивачем складає 259913,00грн., отже, за подання даного позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 3898,69грн., при цьому позивачем сплачено судовий збір в сумі 4204,00грн. відповідно до платіжних доручень №501 та №502 від 12.06.2020.
З огляду на викладене, судовий збір в сумі 305,31грн. підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовблок", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 259913,00грн., задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовблок» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, будинок 53-А; код ЄДРПОУ 33012290) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448) грошові кошти в сумі 259913,00грн., судовий збір в сумі 3898,69грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 16.02.2021.
Суддя М.О. Лейба