61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.02.2021 Справа № 905/1468/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
при секретарі судового засідання Гайдук Д.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос бетон», м.Маріуполь
про стягнення 500675,75грн
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Курилова О.А. - адвокат на підставі довіреності;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПРАВИ: Позивач, Мале приватне підприємство «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос бетон», м.Маріуполь про стягнення 500675,75грн, з яких: 480000,00грн основний борг, 10584,38грн інфляційні втрати, 10091,37грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу обладнання №1305/19-2 від 13.05.2019 щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача борг, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 11.08.2020 позовну заяву Малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос бетон», м.Маріуполь про стягнення 500675,75грн, залишено без руху, надано Малому приватному підприємству «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь строк для усунення недоліків її позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом надання суду: доказів (опису вкладення із поіменним переліком предметів вкладення) направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документам.
09.09.2020 на адресу суду від Малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь надійшла заява про долучення до матеріалів справи №5/09 від 07.09.2020 разом з доказами направлення копії позовної заяви на адресу відповідача: фіскальний чек, накладна та опис вкладення.
Ухвалою суду від 10.09.2020 заяву Малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь про долучення до матеріалів справи №5/09 від 07.09.2020 з додатками повернуто без розгляду.
21.09.2020 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО», м.Маріуполь надійшла заява з документами на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1468/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.10.2020 о 10:40год.
15.10.2020 на електронну адресу та на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначив, що на виконання умов договору ТОВ «Лігос бетон» перерахував 11.06.2019 на користь відповідача перший платіж в сумі 145000,00грн, що підтверджується у наданій позивачем виписці за розрахунковим рахунком. Проте, після здійснення першого платежу покупець не отримав товар, визначений у Специфікації до договору. З огляду на викладене, вважає, що самим позивачем порушені умови договору.
Ухвалою суду від 05.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 26.11.2020 о 10:40 год.
05.11.2020 (після відкладення підготовчого засідання) через підсистему "Електронний суд" (вх.№07-10/843 від 05.11.2020) та 25.11.2020 на офіційну електронну пошту суду (вх.№04-18/6073 від 25.11.2020) з накладенням електронного цифрового підпису від представника позивача надійшло клопотання б/н б/д про витребування доказів, в якому остання просить витребувати у відповідача засвідчені копії наступних документів:
- декларації з ПДВ за червень та липень 2019 року;
- балансу з розшифровкою по 10 рахунку "Придбання основних засобів" та 15 рахунку "Незавершені капітальні інвестиції" за 2019 рік.
Ухвалою суду від 26.11.2020 клопотання позивача про витребування доказів задоволено; у відповідача витребувано засвідчені копії наступних документів: декларації з ПДВ за червень та липень 2019 р.; баланс з розшифровкою по 10 рахунку «Придбання основних засобів» та 15 рахунку «Незавершені капітальні інвестиції» за 2019 рік. Відкладено підготовче засідання на 10.12.2020 о 11:20 год.
08.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
10.12.2020 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання б/н від 10.12.2020 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.12.2020 задоволено клопотання позивача б/н від 10.12.2020 про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 22.12.2020 о 12:55год.
14.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 08.12.2020 про продовження процесуальних строків.
22.12.2020 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 21.12.2020 про приєднання документів до матеріалів справи, а саме копії податкових декларацій з податку на додану вартість за червень та липень 2019р., копія фінансової звітності малого підприємства за 2019рік.
22.12.2020 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 22.12.2020 про розгляд справи за відсутності представника відповідача, суд задовольняє означене клопотання.
22.12.2020 від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 22.12.2020 про витребування документів у позивача.
22.12.2020 через підсистему "Електронний суд" від представника позивач надійшло клопотання б/н від 22.12.2020 про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.12.2020 в задоволенні клопотання відповідача б/н від 22.12.2020 про витребування документів відмовлено; закрито підготовче провадження у справі №905/1468/20 та призначено розгляд справи по суті на 14.01.2021 о 12:10 год.
14.01.2021 на електронну пошту суду з накладенням електронного цифрового підпису від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.01.2021 (вх№04-18/195 від 14.01.2021) про перенесення судового засідання.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.01.2021 по 02.02.2021 та з 02.02.2021 по 15.02.2021.
01.02.2021 на електронну адресу суду з накладенням електронного цифрового підпису від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, з бухгалтерською довідкою №81 від 02.12.2020.
15.02.2021 на електронну адресу суду з накладенням електронного цифрового підпису від відповідача надійшла заява від 12.02.2021, в якій останній просить суд провести судове засідання, яке призначене на 15.02.2021, без участі представника відповідача, суд задовольняє означене клопотання.
15.02.2021 на електронну адресу суду з накладенням електронного цифрового підпису від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що декларуючи в податковій декларації повну вартість бетонозмішувача, відповідач підтверджує фактичне отримання цього бетонозмішувача СБ 145А у продавця МПП «Азовнаукпром НВО»; надана відповідачем фінансова звітність підприємства за 2019 рік також підтверджує факт отримання бетонозмішувача СБ 145А, оскільки до основних засобів фінансової звітності малого підприємства включаються вартість власних об'єктів, в цю категорію внесено ТОВ «Лігос бетон» суму 220833,33грн без ПДВ, яка складається зі сплаченої суми попередньої оплати 120833,33грн без ПДВ та першого платежу 100000,00грн без ПДВ. Позивач вважає, що включення оплаченої вартості бетонозмішувача до цього розділу підтверджує факт знаходження у власності відповідача цього бетонозмішувача. Крім того вважає, що обставини справи свідчать про отримання відповідачем бетонозмішувача СБ 145А, оскільки протягом 1,5 років останній не звертався до позивача з вимогою про повернення коштів або надання можливості вивезти бетонозмішувач.
Представник позивача 15.02.2021 у судове засідання (в режимі відеоконференції) з'явився, підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
13.05.2019 між Малим приватним підприємством «Азовнаукпром НВО» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос бетон» (відповідач, покупець) укладений договір купівлі-продажу обладнання №1305/19-2 (договір), згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець оплатити і прийняти бетонозмішувач СБ 145А (далі за Договором «Товар»), визначеному в Додатку № 1 «Специфікація «Перелік обладнання» до даного договору.
Приймання Товару здійснюється на підставі Додатку № 1 та в порядку і строки, визначені «Інструкцією про порядок приймання Товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 №П-6 (з доповненнями і змінами), що регламентують порядок приймання Товару по кількості (п.2.1. договору).
Розділом 3 договору сторони визначили ціну договору та порядок розрахунків.
Так, п. 3.1. договору визначено, що загальна вартість товару за цим договором становить 745 000 (сімсот сорок п'ять тисяч гри. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 124 166 (сто двадцять чотири тисячі сто шістдесят шість) гривень 67 коп.
Покупець оплачує Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.2 договору).
Оплата Товару проводиться в розстрочку до 31 листопада 2019 року відповідно до наступного графіка оплат:
- перший платіж 145 000 (сто сорок п'ять тисяч гри. 00 коп.), в тому числі ПДВ 24 166 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят шість три 67 коп.) - не пізніше 30.06.2019 (п.3.3.1. договору);
- далі - щомісяця з липня по листопад включно - п'ять платежів по 120 000 (сто двадцять тисяч грн 00 коп), включаючи ПДВ, не пізніше останнього числа кожного місяця (п.3.3.2. договору);
- товар вважається власністю продавця до останнього перерахування грошових коштів в листопаді 2019 року (п.3.3.3 договору).
Поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW - м.Маріуполь, (склад Продавця) згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року. Продавець передає Товар Покупцю в місці знаходження Товару протягом трьох календарних днів з дати надходження першого платежу на розрахунковий рахунок Продавця (п.5.1. договору).
Право власності на Товар та ризик його випадкової загибелі переходять на Покупця з моменту передачі Товару Покупцю в місці знаходження Товару (п.5.2.договору).
Згідно п.п.5.3-5.4 договору товар передається Покупцеві на підставі Акту приймання-передачі, складеного сторонами.
Разом з Товаром Продавець передає Покупцеві (уповноваженому представнику Покупця) наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну.
Відповідно до п.6.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 (п.9.4. договору).
Відповідно до специфікації, яка міститься в договорі №1305/19-2 від 13.05.2019 продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар на загальну суму 745000,00грн.
В матеріалах справи наявний рахунок - фактура №СФ-0000002 від 10.06.2019 на суму 745000,00грн.
11.06.2019 на рахунок МПП «Азовнаукпром НВО» ТОВ «Лігос Бетон» була перерахована сума у розмірі 145000,00грн з призначенням платежу: оплата за основні засоби згідно рахунку №2 від 10.06.2019.
На підтвердження обставин щодо поставки товару відповідачу в рамках договору №1305/19-2 від 13.05.2019 позивач надав:
- видаткову накладну №ЛНА-000002 від 13.06.2019, в якій зазначено товар бетонозмішувач СБ 145А на суму 745000,00грн; замовлення: на підставі договору №1305/19-2 від 13.05.2019;
- акт приймання-передачі від 13.06.2019, за змістом якого згідно договору №1305/19-2 від 13.05.2019 постачальник передає, а замовник приймає товар бетонозмішувач СБ 145А на суму 745000,00грн.
Видаткова накладна №ЛНА-000002 від 13.06.2019 та акт приймання-передачі від 13.06.2019 підписані тільки з боку постачальника (позивача).
Позивач наполягає, що 13.06.2019 представник відповідача вивіз товар (бетонозмішувач СБ 145А) зі складу продавця. В момент приймання-передачі товару згідно п.п. 5.3, 5.4. Договору продавцем МП «Азовнаукпром НВО» було виготовлено видаткову накладну № ЛНА-000002 від 13.06.2019 та акт приймання-передачі б/н від 13.06.2019. Вказані документи були надані ТОВ «Лігос Бетон», але представник останнього свій підпис на цих документах не поставив. Факт відсутності підпису в видатковій накладній та акті-приймання передачі був встановлений вже після передачі товару. Позивач неодноразово пропонував відповідачу підписати вказані документи, але видаткова накладна №ЛНА-000002 від 13.06.2019 та акт приймання-передачі від 13.06.2019 з боку відповідача не підписані.
В матеріалах справи наявний лист позивача від 12.09.2019, в якому МПП «Азовнаукпром НВО» ставило до відома ТОВ «Лігос Бетон» про розірвання договору №1305/19-2 від 13.05.2019 та вимагало повернення отриманого товару. Доказів направлення означеного листа на адресу відповідача не надано.
12.09.2019 на рахунок МПП «Азовнаукпром НВО» відповідачем перераховано суму у розмірі 120000,00грн, з призначенням платежу: оплата за основні засоби згідно рахунку №2 від 10.06.2019, згідно договору №1305/19-2 від 13.05.2019.
24.04.2020 позивачем на юридичну адресу (87513, Донецька обл., м.Маріуполь, 26 квартал, б.1, прим.36) та фактичну адресу (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Учбовий, 3) відповідача направлений лист №1/04 від 24.04.2020, за змістом якого направлені 2 екземпляри акту приймання-передачі від 13.06.2019 для підписання та лист №2/04 від 24.04.2020, за змістом якого направлені 2 екземпляри акту звіряння розрахунків від 01.04.2020 для підписання.
В докази чого позивач надав копії поштових накладних Logistic eXpress від 24.04.2020 з яких вбачається, що за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, 26 квартал, б.1, прим.36 - отримувач не знаходиться та 28.04.2020 повернуто відправнику; за адресою: 87504, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Учбовий, 3 представником відповідача - Бондаренко 27.04.2020 отримані вказані документи.
Процесуальні документи по цій справі направлялись як на юридичну адресу відповідача (87513, Донецька обл., м.Маріуполь, 26 квартал, б.1, прим.36) так і на фактичну адресу (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Учбовий, 3).
В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суд) представником відповідача, що були направлені на адреси: 87513, Донецька обл., м.Маріуполь, 26 квартал, б.1, прим.36; 87504, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Учбовий, 3.
Таким чином, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі від 13.06.2019 та акт звірки від 01.04.2020 представником відповідача був отриманий за фактичною адресою: 87504, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Учбовий, 3, але доказів підписання означених документів або обґрунтованої відмови від їх підписання, суду не представлено.
Позивачем було направлено на адреси відповідача претензію вих№3/06 від 18.06.2020 з вимогою про погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №1305/19-2 від 13.05.2019, в якій останній просив протягом трьох календарних днів з дати отримання претензії сплатити на рахунок МПП «Азовнаукпром НПО» суму боргу в розмірі 4800000,00грн, суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 10584,38грн, суму 3% річних в розмірі 10091,37грн.
В докази чого позивач надав копії поштових накладних Logistic eXpress від 18.06.2020 з яких вбачається, що за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, 26 квартал, б.1, прим.36 - отримувач не знаходиться та 10.07.2020 повернуто відправнику; за адресою: 87504, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Учбовий, 3 отримувач 10.07.2020 відмовився приймати документи.
Як зазначає позивач, станом на час звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом, відповідач заперечує факт отримання товару, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №1305/19-2 від 13.05.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Згідно з п.3.3. договору сторони передбачили, що оплата проводиться в розстрочку до 31 листопада 2019 року відповідно до наступного графіку оплат:
- перший платіж 145 000 (сто сорок п'ять тисяч гри. 00 коп.), в тому числі ПДВ 24 166 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят шість три. 67 коп.) - не пізніше 30.06.2019 року (п. 3.3.1. договору);
- далі - щомісяця з липня по листопад включно - п'ять платежів по 120 000 (сто двадцять тисяч грн. 00 коп.), включаючи ПДВ, не пізніше останнього числа кожного місяця (п.3.3.2. договору);
- товар вважається власністю продавця до останнього перерахування грошових коштів в листопаді 2019 (п.3.3.3 договору).
Отже сторони в договорі передбачили, що оплата здійснюється за графіком без прив'язки до дати поставки товару.
Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до п.5.1 договору, поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW - м.Маріуполь, (склад Продавца) згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року. Продавець передає Товар Покупцю в місці знаходження Товару протягом трьох календарних днів з дати надходження першого платежу на розрахунковий рахунок Продавця (п.5.1. договору).
EXW англ. Ex Works, або Франко завод (назва місця) термін Інкотермс 2000, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).
Відповідно до матеріалів справи перший платіж в розмірі 145000,00грн був здійснений 11.06.2019, отже відповідач зобов'язаний прибути на склад позивача та отримати товар в строк до 14.06.2019.
На підтвердження факту поставки товару в рамках договору №1305/19-2 від 13.05.2019 позивач надав: видаткову накладну №ЛНА-000002 від 13.06.2019, в якій зазначено товар бетонозмішувач СБ 145А на суму 745000,00грн; замовлення: на підставі договору №1305/19-2 від 13.05.2019; акт приймання-передачі від 13.06.2019 за змістом якого згідно договору №1305/19-2 від 13.05.2019 постачальник передає, а замовник приймає товар бетонозмішувач СБ 145А на суму 745000,00грн, які підписані тільки з боку постачальника (позивача). Відповідач заперечує отримання товару та зазначає, що позивач відмовився від передачі товару, однак доказів відмови позивача передати товар відповідачу суду не надано.
Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Дослідивши надані позивачем не підписані відповідачем видаткову накладну №ЛНА-000002 від 13.06.2019 та акт приймання-передачі від 13.06.2019, суд встановив, що ці документи не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця, з огляду на що не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Особливості оплати товару з розстроченням платежу передбачені ст.695 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 3 якої до договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.
Частина третя статті 694 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу.
Відповідно до ст.665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Стаття 620 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками, зокрема в частині 1 зазначено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження того, що відповідач здійснював дії направлені на отримання (витребовування) товару зі складу позивача, а позивач відмовився від поставки товару, крім того відповідачем не доведено, що він відмовився від договору у зв'язку з неотриманням товару в червні 2019 року або вимагав від позивача повернути сплачені кошти. Крім того, отримавши 27.04.2020 від позивача акт приймання-передачі від 13.06.2019 разом з листом №1/04 від 24.04.2020, відповідач не надав позивачу заперечень щодо його підписання. Отже, бездіяльність відповідача протягом тривалого часу (з червня 2019 року) ставить під сумнів його твердження про неотримання товару.
Відповідач 12.09.2019 на рахунок МПП «Азовнаукпром НВО» перерахував суму у розмірі 120000,00грн, з призначенням платежу: оплата за основні засоби згідно рахунку №2 від 10.06.2019, згідно договору №1305/19-2 від 13.05.2019, що також є непрямим доказом отримання ним товару.
В свою чергу, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами підписати акт приймання-передачі від 13.06.2019 або обґрунтувати відмову від його підписання (листи №1/04 та №2/04 від 24.04.2020), а також здійснити оплату товару (претензія вих. № 3/06 від 18.06.2020).
Податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (ст. 46 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 201.1 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політку, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги". Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10).
Відповідно до пункту 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (ст.200 Податкового кодексу України).
Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками належить до податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"). Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) є додатком 5 до декларація з податку на додану вартість.
До розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов'язковим є подання (Д5) додатку 5, що заповнюється в розрізі контрагентів (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість").
Таким чином, інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розмірі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів щодо контрагентів у звітному періоді.
З додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від червня 2019р. вбачається, що у розрізі контрагента - Малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО» у розділі ІІ "Податковий кредит" включено обсяги придбання товару у червні 2019р. на суму 620833,33грн (вартість бетонозмішувача СБ 145А без ПДВ).
Отже, декларуючи в податковій декларації повну вартість бетонозмішувача СБ 145А, відповідач підтверджує отримання товару від позивача у червні 2019р.
Відповідач у письмових поясненнях від 01.02.2021 зазначив, що відповідно до наданих суду копій податкових декларацій та фінансової звітності вбачається, що бухгалтером ТОВ «Лігос бетон» було здійснено постановку бетонозмішувача СБ 145А на облік як основного засобу. У бухгалтерській довідці №81 від 02.12.2020 зазначено, що в результаті інвентаризації взаєморозрахунків, що проводиться на підставі наказу від 30.09.2020 станом на 01.10.2020 була виявлена помилка допущена 13.06.2019, яка виражалася в відображені інформації в бухгалтерських регістрах Малого підприємства «Азовнаукпром НВО» на підставі отриманого електронного зразка документа без обов'язкових реквізитів. Так, у податковому обліку виявлені наступні помилки: в декларації з ПДВ за червень 2019 року кредит по МПП «Азовнаукпром НВО» сформований на підставі помилкової податкової накладної №1 від 13.06.2019 на суму 745000,00грн (в т.ч.ПДВ-124166,67грн) і помилкового розрахунку коригування до неї №3 від 30.06.2019 на суму - 45000,00грн (в т.ч. ПДВ - 24166,67грн).
Доказів виправлення означеної відповідачем помилки матеріали справи не містять.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю проведення звірки взаємних розрахунків з позивачем помилка була би виявлена раніше, оскільки відповідач 27.04.2020 отримував від позивача акт звірки розрахунків та акт приймання-передачі від 13.06.2019, однак не здійснив дій, що направлені на виправлення невідповідностей у податковому обліку, доказів протилежного суду не надано.
Отже, враховуючи приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що позивач поставив відповідачу в рамках договору №1305/19-2 від 13.05.2019 бетонозмішувач СБ 145А.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що строк оплати за договором здійснюється відповідачем за графіком без прив'язки до дати поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 480000,00грн підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 10584,38грн та 3% річних у розмірі 10091,37грн.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та встановив, що він є арифметично не вірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, з огляду на що суд задовольняє частково вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10081,51грн за період з 01.08.2019 по 17.06.2020.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що позивач інфляційні втрати розрахував вірно та до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 10584,38грн за період з вересня 2019 року по 17.06.2020.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Малого приватного підприємства “Азовнаукпром НВО”, м.Маріуполь до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лігос бетон”, м.Маріуполь про стягнення 500675,75грн- задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лігос бетон” (юридична адреса: 87513, Донецька область, м.Маріуполь, 26 квартал, б.1, прим.36; фактична адреса: 87504, Донецька обл., м.Маріуполь, пров.Учбовий, 3; код ЄДРПОУ 41800970) на користь Малого приватного підприємства “Азовнаукпром НВО” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Митрополитська, 37; код ЄДРПОУ 13482839) заборгованість у розмірі 480000,00грн, інфляційні втрати у розмірі 10584,38грн, 3% річних у розмірі 10081,51грн, судовий збір в сумі 7509,99грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні 15.02.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2021.
Суддя Г.Є. Курило