10.02.2021 року м.Дніпро Справа № 912/2146/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Пясецький Д.В., довіреність № 14-15 від 15.01.2021 р., адвокат;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2020, ухвалене суддею Коваленко Н.М. (повний текст якого підписаний 16.11.2020, м. Кропивницький) у справі № 912/2146/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кропивницький
про стягнення 8 482 504,97 грн.,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Позивач) до КП "Теплоенергетик" (далі - Відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 8 482 504,97 грн, в тому числі: основний борг у сумі 7 397 856,83 грн; пеня у сумі 678 783,25 грн; три проценти річних у сумі 258 880,66 грн; інфляційні втрати у сумі 146 984,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив про неналежне виконання Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (первісним боржником) Договору постачання природного газу №5317/18-БО-18 від 08.10.2018 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений природний газ. Внаслідок укладення між Позивачем, первісним боржником та КП "Теплоенергетик" договору переведення боргу №18/6249/19 від 18.10.2019, КП "Теплоенергетик" взяв зобов'язання первісного боржника по сплаті за отриманий газ відповідно до Договору №5317/18-БО-18.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2020 у справі №912/2146/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8 143 113,35 грн, з яких: 7 397 856,83 грн основного боргу, 339 391,63 грн пені, 258 880,66 грн 3% річних та 146 984,23 грн інфляційних втрат, а також 127 237,57 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині зменшення пені на 50 %, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема неналежне дослідження обставин справи щодо зменшення розміру пені, просить скасувати оскаржуване рішення у відмовленій частині вимог та ухвалити нове, яким стягнути 339 391,62 грн пені.
При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що на дату подання позовної заяви залишок основного боргу становить 7 740 076,06 грн., строк прострочення з оплати - більше 1,5 року.
Відповідачем не надано доказів, що б свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства тощо.
Проаналізувавши фінансові документи Відповідача, зокрема - баланс, станом на кінець 2019 року, слід звернути увагу на декілька показників: відсутність дебіторської заборгованості за розрахунками з державою; наявність коштів на рахунках у банках; наявність майна (основних засобів); наявність товару тощо.
Відповідачем не надано будь-яких доказів проведення судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, а відтак, відсутні будь-які докази вчинення з боку Відповідача усіх належних дій для прискорення розрахунків, покращення фінансового стану підприємства.
Відсутні також і докази стягнення з контрагентів нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто, маючи ефективний та законний спосіб зменшення негативних наслідків через прострочення з оплати за теплову енергію, Відповідачем не надано жодних доказів проведення відповідної роботи, що мало бути оцінено судом.
Не є належною та достатньою підставою для зменшення пені і посилання суду на невідповідність тарифів. Дане твердження має декларативний характер та не доведене належними доказами.
Станом на 31.03.2020 відповідно до консолідованого звіту Позивача, розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд грн, довгострокових - 7,142 млрд грн; всього 48,477 млрд грн (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено і на офіційному сайті Позивача).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років.
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Зазначає, що держава не виконує свої зобов'язання перед Позивачем з компенсації економічно обґрунтованих витрат, тим самим спричиняючи збитки. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Відповідач, Комунальне підприємство "Теплоенергетик", правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (у складі головуючого доповідача - Іванова О.Г.) апеляційну скаргу Позивача залишено без руху з підстав неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (7636,31 грн), не подання доказів поважності підстав пропуску строку подання апеляційної скарги, з наданням апелянту строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.03.2020 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.) відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2020 у справі №912/2146/20; судове засідання призначено на 10.02.2021.
Представник Відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 10.02.2021 Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
08.10.2018 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА", Споживач) укладено Договір № 5317/18-БО-18 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 9-18), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 200 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ - у пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.
У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.
Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 17 жовтня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 26.10.2018 (а.с. 19), так сторонами було викладено в новій редакції:
- п.2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 270 тис. куб. метрів.
- п.3.8. Споживач зобов'язується подати не пізніше 31 жовтня 2018 року постачальнику:
- довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період із 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) з детальною розбивкою загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категоріями використання (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, датованого 26.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість;
Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання - передачі природного газу.
- п.3.9. Постачальник не пізніше 06 листопада 2018 року повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
- п.12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 до 26 жовтня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди №2 від 29.10.2018 (а.с. 20), так сторонами викладено в новій редакції:
- п.2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 31 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 470 тис. куб. метрів.
- п.5.3. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2. цього договору, здійснюється за умови: - виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов'язку щодо відкриття рахунка зі спеціальним режимом використання: - дотримання вимог пункту 12 Положення".
- п.12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 до 31 жовтня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
02.11.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №3 (а.с.21-22) за якою зокрема, викладено з 1 листопада 2018 року у наступній редакції:
- п. 5.1 Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
- п.5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість -7 482,61 грн.
- п.5.3. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови дотримання вимог пункту 11 Положення.
Викладено підпункти 1 та 3 пункту 6.3. розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків у новій редакції та за п.12.1 продовжено строк дії договору до 30.11.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
26.11.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №4 (а.с.23-31) за якою зокрема, викладено розділи 1-12 цього Договору у наступній редакції, зокрема:
- п.2.1. Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтий 2018 року по 30 квітни 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 7 850 тис. куб. метрів (сім мільйонів вісімсот п'ятдесят тисяч куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 1200, грудень 2018 - 1500, січень 2019 - 1600, лютий 2019 - 1650, березень 2019 - 1550, квітень 2019 - 350.
- п.4.2. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього разом з податком на додану вартість -7 482,61 грн.
- п.11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу з 30 квітня 2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
19.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №5 (а.с.32) про таке:
1. Пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п.3.9. 3.13. 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з "01" березня 2019 року.
2. Пункти 3.2.1., 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп. 3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2 п.6.4 цього Договору з "01" березня 2019 року втрачають чинність.
20.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №6 (а.с.33), якою викладено п.2.1. у наступній редакції:
- п.2.1. Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтий 2018 року по 30 квітни 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5693,57 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 0, грудень 2018 - 1624,550, січень 2019 - 1417,245 лютий 2019 - 1301,775, березень 2019 - 1100, квітень 2019 - 250.
29.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №7 (а.с.34) про таке:
1. По тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.
22.04.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №8 (а.с.35) про таке:
1. Викласти в пункті 2.1. Розділу 2. "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовлений Споживачем на квітень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: квітень 2019 - 170.
Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу який Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.
Наведені Додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.
На виконання умов Договору позивач передав у власність ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" природний газ на загальну суму 42 137 932,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період із грудня 2018 по квітень 2019 (а.с. 40-44).
18.10.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Кредитор), ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (далі - Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (далі - Новий боржник) укладено договір переведення боргу №18/6249/19 (далі - Договір переведення).
Відповідно до п.1.1 Договору переведення за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором про постачання природного газу від 08.10.2018 №5317/18-БО-18 (далі - Зобов'язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Згідно з п.2.1 Договору переведення сторони встановили, що сума боргу станом на момент укладання договору дорівнює 7 397 856,83 грн.
Сторони погодили у п.3.1 Договору переведення, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 08.10.2018 №5317/18-БО-18.
Відповідно до п. 6.1. Договору переведення, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором.
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ було здійснено лише частково, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
Сума заборгованості за Договором станом на 25.05.2020 складає 7 397 856,83 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення суму основного боргу, а також пеню у розмірі 678 783,25 грн, 3% річних у розмірі 258 880,66 грн та інфляційні втрати у розмірі 146 984,23 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, тому є правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 7 397 856,83 грн. за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно.
В той же час, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану Позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов'язання, оскільки КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру стягуваної пені на 50%.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як підтверджено матеріалами справи та не оскаржується сторонами, на виконання умов договору позивач поставив протягом періоду з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 42 137 932,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період із грудня 2018 по квітень 2019 (а.с. 40-44). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (Новий боржник) сплатили вартість природного газу, отриманого за договором з грудня 2018 року по квітень 2019 року частково, внаслідок чого у покупця станом на 25.05.2020 утворилась заборгованість перед продавцем на суму 7 397 856,83 грн.
Наявність основного боргу Відповідача перед Позивачем підтверджується випискою операцій по Договору 5317/18-БО-18 з 01.10.2018 по 31.03.2020, випискою операцій по Договору 18/6249/19 з 01.10.2018 по 31.03.2020, сальдо, підприємство "Теплоенергетик КП" з 01.10.2018 по 31.03.2020, сальдо, підприємство "Кіровоградтепло ДП ЦНТУН ТОВ" з 01.10.2018 по 31.03.2020 (а.с.45-51).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 6.1 договору, строк оплати вартості природного газу настав.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Позивач звернувся 26.06.2020 (дата відбитка штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті - а.с. 58) з відповідним позовом до суду про стягнення суму основної заборгованості у розмірі 7 397 856,83 грн.
Докази сплати суми основної заборгованості у розмірі 7 397 856,83 грн. в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 7 397 856,83 грн. за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторонами в п. 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням Відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 36-39).
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 258 880,66 грн. 3% річних за загальний період з 26.02.2019 по 25.05.2020 та 146 984,23 грн. інфляційних втрат за загальний період з травня 2019 року по квітень 2020 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце.
Також, колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром пені у сумі 678 783,25 грн за загальний період з 26.02.2019 по 25.05.2020, яка підлягала стягненню з Відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як встановлено матеріалами справи, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).
Тобто, Відповідач діє з метою задоволення суспільного інтересу, не отримуючи прибутків від вироблення теплової енергії.
Відповідно до умов Договору (п. 6.3.) платежі за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
Отже, розрахунки за поставлене тепло здійснюються на рахунки зі спеціальним режимом використання за схемою: споживач тепла сплачує грошові кошти за отриману теплову енергію теплопостачальній організації на рахунок зі спеціальним режимом використання. Грошові кошти, які надходять на цей рахунок, розподіляються за затвердженими постановами НКРЕКП Реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію.
Таким чином, Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність в діях Відповідача прямого умислу на порушення зобов'язання.
Отже, стан розрахунків Відповідача з Позивачем залежить від стану розрахунків кінцевих споживачів з теплопостачальною організацією та від встановлених НКРЕКП нормативів перерахування коштів за категоріями споживачів, що дає можливість прийти до висновку про винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, які беруть участь у зобов'язанні та заслуговують на увагу.
Колегія суддів зазначає, що Позивач і Відповідач є юридичними особами - резидентами України. Проблема забезпечення теплом усіх категорій споживачів в опалювальний період є суспільно-політичною проблемою, вирішення якої, зокрема, покладене на сторони спору. Діяльність Комунального підприємства ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (Новий боржник), як теплогенеруючих організацій здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу, що є винятковою обставиною.
За таких обставин недопустимим є порушення принципу рівності суб'єктів господарювання, оскільки весь тягар негативних наслідків, зумовлений несвоєчасністю розрахунків кінцевих споживачів за поставлену теплову енергію, несе теплогенеруюча організація, внаслідок застосування до неї штрафних санкцій постачальником природного газу.
Згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) не можуть покладатися на юридичну особу, яка діє з метою задоволення суспільних інтересів, зобов'язання, які перевищують межі необхідності.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Споживачі Відповідача несвоєчасно здійснюють оплату за послуги з теплопостачання. Станом на 01.03.2020 дебіторська заборгованість перед КП “Теплоенергетик” складає 287 616,4 тис. грн., що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 №13/568/03 (а.с.89).
Станом на 01.03.2020 обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям становить: 48 609 274,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 31 585,9 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 1 033 806,44 грн, що підтверджується довідкою щодо заборгованості перед КП "Теплоенергетик" від 17.03.2020 № 13/569/03 (а.с.90).
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Обсяг невідшкодованої заборгованості за 2012-2015 роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, надані населенню КП “Теплоенергетик” склав 6 млн. грн, а за надані послуги бюджетним установам та організаціям більше 25 млн. грн, що підтверджується протоколами №3 та №4 від 29 травня 2017 року обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (а.с. 85-88).
Через невідповідність тарифів, які не забезпечують рентабельність підприємства та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг боржник несе збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2019 рік та балансом на 31 грудня 2019 року КП “Теплоенергетик” (а.с.81-84).
Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 06.11.2018 №1942 та акту приймання-передачі в господарське відання ЦМК державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 26.04.2019, повернуто з оренди ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" (далі - ЦМК); закріплено за КП "Теплоенергетик" на праві господарського відання повернутий з оренди ЦМК.
Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького від 27.08.2019 №2761"Про врегулювання питань пов'язаних з підготовкою до опалювального сезону", між АТ "НАК "Нафтогаз України" (Кредитор), ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (Новий боржник) укладено договори про переведення боргу, а саме: №12/6245/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 11476803,57 грн); №12/6246/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 17781757,49 грн); №13/6239/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 39007887,76 грн); №14/6244/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 6752600,53 грн); №1516/6247/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 5998188,27 грн); №16/6248/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 5771186,97 грн); №1617/6240/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 19001272,03 грн); №1718/6241/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 54058485,61 грн); №18/6242/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 84168603,02 грн); №18/6243/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 89211,51 грн); №18/6249/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 7397856,83 грн); №18/6250/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 49017,42 грн).
Разом з цим, надходження оплати за послугу з теплопостачання, у тому числі колишніми споживачами послуг з теплопостачання, що надавались ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" фактично розпочато лише в грудні 2019 року з початком опалювального періоду 2019/20 року.
Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40045209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в Кіровоградське РУ "Приватбанк" м. Кропивницький МФО 323583, ПАТ "КБ "Надра" Кіровоградське РУ МФО 323624, АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ПАТ "Мегабанк" м. Харків МФО 351629, АТ "Укрексімбанк" МФО 351629, АТ "Ощадбанк" МФО 300465, філії Кіровоградське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Кропивницький МФО 323475 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".
Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40045209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".
У зв'язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника через примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/684/19 КП "Теплоенергетик" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Кропивницького.
Отже закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини Відповідача і споживачів комунальних послуг, в тому числі з теплопостачання, не сприяють підвищенню платіжної дисципліни. Масове невиконання судових рішень, відповідно до яких на користь Відповідача стягнута заборгованість громадян та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання ускладнює належне виконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати енергоносіїв, зокрема за Договором № 5317/18-БО-18.
Таким чином, оскільки Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення; є комунальним підприємством, яке не займається будь-якою іншою діяльністю, то здійснення оплати поставленого Позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів (категорії бюджетні організації) з Відповідачем за спожиту теплову енергію.
На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані Відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем теплової енергії саме бюджетним організаціям - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки та спростовує доводи апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних у розумінні статей 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг.
Так, в апеляційні скарзі Позивач наголошує на тому, що станом на 31.03.2020 відповідно до консолідованого звіту Позивача, розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд грн, довгострокових - 7,142 млрд грн; всього 48,477 млрд грн.
Поряд із цим Скаржником не надано детальних розшифровок по Консолідованому звіту про фінансовий стан на 31.12.2019 в розрізі окремо ідентифікованих покупців/споживачів підприємств теплоенергетики, зокрема, обсягу заборгованості яка обраховується за Відповідачем із зазначенням суми такого боргу (заборгованості) протягом дії Договору № 5317/18-БО-18 з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно.
Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.
Крім того, відповідно до загальновідомого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який є у загальному доступі, за 2017 рік Нафтогаз як окрема юридична особа отримав чистий прибуток у розмірі 39 330 152 тис. грн. (рядок 2355), що на 48% більше за результат 2016 року.
В той же час, відповідно до загальновідомої інформації:
- звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), розміщеному на сайті (htpp://smida.gov.ua) у 2018 році ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як окрема юридична особа отримав чистий фінансовий результат: прибуток у розмірі 13 613 258 тис. грн. (рядок 2355),
- звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), розміщеному на сайті (htpp://smida.gov.ua) у 2019 році АТ "НАК "Нафтогаз України" як окрема юридична особа отримав чистий фінансовий результат: прибуток у розмірі 50 658 211 тис. грн. (рядок 2355).
Вищезазначене спростовує доводи заявника апеляційної скарги про нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2019/2020 років, а також про недотримання судом балансу інтересів сторін.
Отже, зменшення нарахованої пені на 339 391,63 грн. не призведе до порушення прав Позивача.
Посилання заявника апеляційної скарги на наявність судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 826/6064/17, залишеною в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, яким визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, при прийнятті постанови від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", є безпідставним, з огляду на наступне.
Так, предметом розгляду адміністративного позову у справі № 826/6064/17 було визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згаданим рішенням Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" - далі Закон).
Отже, судовим рішенням у даній справі встановлено, що в порушення вимог зазначеної норми закону Відповідачем (Кабінетом Міністрів України) не визначено джерело фінансування та порядку визначення компенсації, що повинно надаватися Позивачу (АТ "НАК "Нафтогаз України"), як суб'єкту ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки у перехідний період, а саме: у період часу з 01 травня 2016 по 31 березня 2017 року (включно).
Натомість, рішення у справі, яке наразі оскаржується в частині зменшення пені стосується періоду часу з грудня 2018 року по квітень 2019 року, а відтак, посилання на нього скаржником, як на невиконання з боку держави своїх зобов'язань з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених скаржником, що спричинило останньому збитки є безпідставним.
Окрім цього, скаржником не наведено розмір таких збитків, спричинених невиконанням з боку держави своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, який вважав, що даний випадок можна визнати винятковим, а також беручи до уваги:
- поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання (Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання);
- ту обставину, що Відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання, а отже, основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання від споживачів, серед яких є населення та бюджетні організації;
- поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків;
- ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору;
- дотримання балансу інтересів обох сторін,
вважає, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми, а відтак, господарський суд підставно прийшов до висновку про можливість зменшенні пені на 50% з 678 783,25 грн. до 339 391,63 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарським судом приписів ст. 233 ГПК України. Не знайшли свого підтвердження й доводи скаржника про недотримання судом вимог ст. ст. 73, 74, 86 ГПК України, так як висновки господарського суду про майновий стан Відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Судом також було враховано інтереси Позивача, прийнято до уваги, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд лише частково задовольнив клопотання Відповідача, який просив зменшити розмір пені до 1 000,00 грн., та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.
Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.
Крім того, відповідно до ст. 207 ГПК України суд не лише мав право, а й зобов'язаний був розглянути по суті клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Приймаючи до уваги викладене, доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2020 у справі №912/2146/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2020 у справі №912/2146/20 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.02.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік