08.02.2021 року м. Дніпро Справа № 904/1169/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020р. (повний текст складено 21.09.2020р., суддя - Первушин Ю.Ю., м. Дніпро)
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінд", м. Підгородне Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", м. Дніпро
про визнання банкрутом
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020р. заяву ліквідатора Лукашука В.В. від 06.06.2019р. № 02-02/61 задоволено частково. Спростовано майнові дії боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" по зверненню стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору від 12.01.2012р., які належать СФГ "Світлана". Визнано недійсними договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. та договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" судовий збір у сумі 1 921,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що майнові дії боржника здійснені за цінами, нижчими від ринкових, та в момент виконання вказаних зобов'язань, майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а тому існує вся сукупність підстав для визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. недійсним на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням наслідків, передбачених цією нормою. Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р., не містить підтверджень щодо нотаріального посвідчення цього договору та проведення державної реєстрації, відповідно до ст. 334 ЦК України, внаслідок чого фізична особа ОСОБА_1 не набув права власності на нерухоме майно. Таким чином, форма договору купівлі-продажу № 2 від 10.12.2018р. не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав та не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначив, що в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019р. про визнання недійсним нікчемного правочину - договору № 2 від 10.12.2018р., укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 , слід відмовити. Разом з тим, в резолютивній частині ухвали суд визнав договір купівлі-продажу № 2 від 10.12.2018р. недійсним.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020р., вирішити питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом даної апеляційної скарги.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що суду першої інстанції не було відомо розмір ринкової вартості майна, що є предметом договору купівлі-продажу № 1 від 26.11.2018р. Відповідно до звіту про ринкову вартість майна, ринкова вартість сільськогосподарської техніки, яка була продана ТОВ "Лан" за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. складає 120 000,00 грн. Суд першої інстанції був введений в оману арбітражним керуючим шляхом приховання звітів експертної оцінки майна за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. та купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р. Відповідно до Звіту про оцінку ринкової вартості комплексу, виробничої бази фермерського господарства, який не був витребуваний як доказ судом першої інстанції, ринкова вартість майнового комплексу, що є предметом Договору № 2 від 10.12.2018р. становила 252 283,00 грн. Пов'язаність арбітражного керуючого Лукашука В.В. як ліквідатора ТОВ "Лан" та арбітражного керуючого Марченко Я.В. як ліквідатора кредитора ТОВ "Деміс Канц", який має мажоритарну кількість голосів у зборах кредиторів ТОВ "Лан", ніяким чином не впливає на розгляд питання щодо визнання Договорів № 1 та № 2 недійсними. Стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 1 921,00грн є протиправним, оскільки він не є стороною/учасником у даній справі, що суперечить ст. 129 ГГІК України. Господарським судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено, що в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019р. про визнання недійсним договору № 2 від 10.12.2018р., укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки суд встановив, що договір купівлі-продажу № 2 від 10.12.2018р. є нікчемним в силу закону. Проте, в резолютивній частині ухвали зазначено про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 10.12.2018р., укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 .
2.2. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях на відзив на апеляційну скаргу.
Арбітражний керуючий Лукашук В.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020р. - без змін. Посилається на те, що ліквідатором ТОВ "Лан" було долучено до матеріалів справи висновки про вартість майна від 24.09.2019р. та від 27.03.2020р., згідно яких вартість рухомого майна склала 552 100,00 грн. та нерухомого майна - 1 006 600,00 грн. відповідно. Вимоги щодо усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Лан" не були предметом розгляду у суді першої інстанції та не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції з огляду на особливості меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Оскільки спірні договори було укладено 26.11.2018р. та 10.12.2018р. в період виконання ОСОБА_2 повноважень керівника ТОВ "Лан", яким вчинені майнові дії, а саме продаж майна за цінами, що є нижчими за ринкові, що призвело до порушення інтересів як боржника, так і кредиторів у справі - висновок місцевого господарського суду в частині стягнення судового збору в сумі 1 921,00 грн. з ОСОБА_3 є правомірним та нормативно обґрунтованим.
Скаржник в запереченнях на відзив арбітражного керуючого Лукашука В.В. посилається на те, що вартість нерухомого та рухомого майна боржника визначена станом на 25.03.2020р. та 19.09.2019р. відповідно, а не на дату укладення спірних договорів. Такі висновки про вартість майна були здійснені в межах виконавчого провадження на замовлення приватного виконавця та значно пізніше, ніж було подано заяву ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019р. і не можуть бути доказами у даній справі. Доказів направлення копій документів, які долучались до матеріалів справи, іншим учасникам не було надано, а отже такі докази не можуть братися до уваги судом при ухваленні рішення. В оскаржуваній ухвалі жодним чином не вказується про наявність таких доказів, як висновки про вартість майна (рухоме майно) 24.09.2019р. та висновки про вартість майна (нерухоме майно) 27.03.2020р. Судовий збір повинен бути покладений на ТОВ "Лан" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Лукашука В.В. та ОСОБА_1 .
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 16.12.2020р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. постановлено судове засідання здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 16.12.2020р. оголошено перерву до 18.01.2021р.
18.01.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2021р.
В судових засіданнях 16.12.2020р., 18.01.2021р. та 08.02.2021р. в режимі відеоконференції представник скаржника надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник арбітражного керуючого Лукашука В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
ОСОБА_1 наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судові засідання.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1
08.02.2021р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лан". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. припинено повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Мамедова Рамазана Паша-Огли та покладено виконання його обов'язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018р. припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Лан". Припинені повноваження розпорядника майна ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. ТОВ "Лан" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019р. призначено ліквідатором ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича.
10.06.2019р. до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашука В.В. надійшла заява про спростування майнових дій № 02-02/61 від 06.06.2019р., в якій ліквідатор просив суд спростувати майнові дії боржника - ТОВ "Лан" по зверненню стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору № DNY0LOKO1213 від 12.01.2012р., які належать СФГ "Світлана"; визнати недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р., укладений між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р., укладений між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 .
Заява ліквідатора мотивована тим, що боржником - ТОВ "Лан" здійснено відчуження рухомого майна та нерухомого майна, а саме комплекс, виробнича база фермерського господарства за адресою АДРЕСА_1 , за цінами значно нижчими від ринкових, тоді як майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
25.06.2019р. до Господарського суду Дніпропетровської області від арбітражного керуючого Лукашука В.В. надійшло додаткове обґрунтування заяви про спростування майнових дій.
01.07.2019р. до Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на заяву ліквідатора від 06.06.2019р. № 02-02/61 про спростування майнових дій, в якому ОСОБА_1 посилається на те, що він фактично вдруге в листопаді-грудні 2018р. придбав у ТОВ "Лан" майно. Перший раз він купив це майно ще 05.09.2016р. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/367/17 визнано право власності на куплене майно, але потім таке рішення за скаргою розпорядника майна ТОВ "Лан" ОСОБА_2 було скасоване Апеляційним судом Дніпропетровської області, оскільки до переліку майна було включено земельну ділянку, яка була в оренді. Вдруге договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. та договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р. укладено між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 у відповідності до норм діючого законодавства України. ОСОБА_1 сплатив вдруге повну вартість купленого майна. Обставини зміни арбітражних керуючих у справі № 904/1169/17 не дали змоги вирішити питання оформлення права власності на придбане у ТОВ "Лан" майно. На думку ОСОБА_1 , заява ліквідатора ТОВ "Лан" про спростування майнових дій № 02-02/61 від 06.06.2019р. не підлягає задоволенню.
Матеріали справи свідчать про підтвердження доказами наступних обставин.
12.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Селянським (фермерським) господарством "Світлана" укладено кредитний договір № DNY0LOKO1213, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 1 576 068,00 грн. строком до 25.12.2012р. (т. 13, а. с. 163-170).
Договором про внесення змін № 1 від 19.04.2013р. до кредитного договору збільшено ліміт кредитування до 1 837 723,34 грн. та продовжено строк дії договору до 18.12.2013р. (т. 13, а. с. 172-179).
В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ КБ "Приватбанк" та СФГ "Світлана" було укладено наступні договори:
- договір іпотеки № DNY0LOKO1213/DZ-2 від 12.01.2012р., відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Банку в іпотеку нерухоме майно: комплекс, виробничу базу фермерського господарства, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (т. 13, а. с. 181-184).
- договір застави № DNY0LOKO1213/DZ-1 від 12.01.2012р., відповідно до умов якого, Заставодавець передав Банку в заставу сільськогосподарську техніку в кількості 27 одиниць (т. 13, а. с. 187-191).
28.04.2015р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лан" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Банк передав Новому кредитору права грошової вимоги до СФГ "Світлана" за кредитним договором № DNY0LOKO1213 від 12.01.2012р. (т. 13, а. с. 194-196).
Згідно п. 6.1 договору відступлення права вимоги загальна сума вимоги по кредитному договору, яка була відступлена ТОВ "Лан" складала 813 348,88 грн.
15.06.2015р. між ТОВ "Лан" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № DNY0LOKO1213/DZ-2 від 12.01.2012р., та Договір про відступлення права вимоги за Договором застави сільськогосподарської техніки № DNY0LOKO1213/DZ-1 від 12.01.2012р. (т. 13, а. с. 197-204).
Таким чином, ПАТ КБ "Приватбанк" відступив ТОВ "Лан" права вимоги за договорами іпотеки та застави, які забезпечували виконання кредитного договору № DNY0LOKO1213 від 12.01.2012р..
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/1975/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: комплекс, виробнича база фермерського господарства за адресою Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Топила, вул. Українська, буд. 98, шляхом продажу ТОВ "Лан" вказаного предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві.
З метою звернення стягнення на предмети забезпечення, які належали СФГ "Світлана", боржником ТОВ "ЛАН", в особі Гапоненка Р. І. було укладено наступні договори:
1) договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. (т. 13, а. с. 209-212), відповідно до умов якого ТОВ "Лан" продало ОСОБА_1 наступну сільськогосподарську техніку:
- трактор колісний марки ЮМЗ-6КЛ, рік випуску - 2001, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- трактор колісний марки МТЗ-80, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2003, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;
- трактор гусеничний марки Т-150г, рік випуску - 2003, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- трактор колісний марки МТЗ-82, рік випуску - 2003, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;
- трактор колісний марки Т-150К, рік випуску - 2004, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
- трактор колісний марки МТЗ-82, 1 рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_9 ;
- комбайн з/з марки ДОН-1500-А (Б), рік випуску - 1992, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
- комбайн з/з марки ДОН-1500Б, рік випуску - 1995, реєстраційний номер НОМЕР_11 ;
- сівалка марки СУПН-8А, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_12 ;
- сівалка марки С3-3,6А, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_13 ;
- сівалка марки СУПН-8А, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_14 ;
- сівалка марки СУПН-8, рік випуску - 2004, реєстраційний № б/н, заводський № НОМЕР_15 ;
- сівалка марки СЗ-3,6, рік випуску - 2004, реєстраційний № б/н, заводський № НОМЕР_16 ;
- сівалка марки СЗ-3,6, рік випуску - 2004, реєстраційний № б/н, заводський № НОМЕР_17 ;
- культиватор марки КРНВ-5,6, рік випуску - 2006, заводський НОМЕР_25;
- культиватор марки КРНВ-5,6, рік випуску - 2006, заводський НОМЕР_26;
- культиватор марки КПЗ-6Н, рік випуску - 2006, заводський НОМЕР_27;
- культиватор марки КПС-4Д, рік випуску - 2005, заводський № НОМЕР_18 ;
- культиватор марки КРН-5,6, рік випуску - 2004, заводський № НОМЕР_19 ;
- борона марки БДВ-6, рік випуску - 2007, заводський № НОМЕР_20 ;
- плуг марки ПЛН-9-35, рік випуску - 2007, заводський № НОМЕР_21 ;
- причіп марки 2ПТС-4-785А, рік випуску - 2006, реєстраційний № НОМЕР_22 ;
- машина внес. добрив марки МЖТ-8, рік випуску - 2005, реєстраційний № НОМЕР_23 ;
- зернонавантажувач марки ЗМ-60, рік випуску-2006, заводський № НОМЕР_24 .
Згідно п. 1.2 вказаного договору вартість майна, яке є предметом купівлі-продажу, узгоджена договірна та становить 120 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов'язаний оплатити на рахунок продавця грошові кошти в сумі, визначеній в п. 1.2 договору, а саме - 120 000,00 грн. без ПДВ в повному обсязі 100 відсотків, передоплата здійснюється протягом п'яти днів з моменту підписання цього договору.
Докази надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "Лан" в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до розписки від 26.11.2018р., в. о. керівника ТОВ "Лан" ОСОБА_2 підтвердив повний розрахунок ОСОБА_1 по договору в сумі 120 000,00 грн. (т. 13, а. с. 216). При цьому грошові кошти в сумі 80 000,00 грн. ОСОБА_2 отримав готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 5 від 23.11.2018р., № 6 від 24.11.2018р. (т. 13, а. с. 217). Актом прийому-передачі від 26.11.2018р. ТОВ "Лан" передало ОСОБА_1 сільськогосподарську техніку (т. 13, а. с. 213-215);
2) договір купівлі-продажу нерухомого майна №2 від 10.12.2018р., відповідно до умов якого ТОВ "Лан" продало ОСОБА_1 нерухоме майно: комплекс, виробнича база фермерського господарства за адресою АДРЕСА_1 (т. 13, а. с. 218-219). Згідно п. 1.2 вказаного договору вартість нерухомого майна, яке є предметом купівлі - продажу встановлена 260 000,00 грн. Актом прийому-передачі від 10.12.2018р. ТОВ "Лан" передало ОСОБА_1 нерухоме майно (т. 13, а. с. 220). Грошові кошти в сумі 260 000,00 грн. отримано ОСОБА_2 готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 7 від 03.12.2018р., № 8 від 04.12.2018р., № 9 від 05.12.2018р., № 10 від 06.12.2018р., № 11 від 07.12.2018р., № 12 від 08.12.2018р. (т. 13, а. с. 221). Матеріали справи не містять доказів надходження грошових коштів в сумі 260000,00 грн. по вказаному договору на розрахункові рахунки ТОВ "Лан".
Підставою для звернення до суду арбітражного керуючого (ліквідатора) Лукашука В.В. відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стала необхідність спростування майнових дій боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" щодо звернення стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору від 12.01.2012р., які належать СФГ "Світлана", визнання недійсними укладених боржником договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, внаслідок укладення яких було порушено права кредиторів.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача. дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві до неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018р. ТОВ "Лан" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2019р. призначено ліквідатором ТОВ "ЛАН" арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича.
10.06.2019р. до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашука В.В. надійшла заява про спростування майнових дій № 02-02/61 від 06.06.2019р., яка мотивована тим, що боржником було здійснено відчуження рухомого та нерухомого майна за цінами значно нижчими від ринкових, в той час, як майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство регулювала відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання правочинів боржника з метою забезпечення збереження майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), який в силу Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
Таким чином, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з КУзПБ здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі № 924/159/14, від 11.08.2020р. у справі № 904/3457/19 та від 27.08.2020р. у справі № 904/4928/17.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим: боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів: боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених ч. 1 або 2 цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Верховним Судом неодноразово (зокрема, у постановах від 13.02.2019р. у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019р. у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019р. у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019р. у справі № 910/7827/17) зазначалось, що господарським судам при розгляді спорів про оскарження правочинів зі спеціальних підстав, які встановлені законодавством про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, придбання майна за цінами вищими від ринкових для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, або без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, та дій, що спрямовані на необґрунтоване, сумнівне чи непропорційне збільшення розміру зобов'язань. У період, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів чи прийняття на себе зобов'язань є підозрілими і можуть становити втручання у право власності інших кредиторів. Відтак неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами, за умови, що такі дії призводять завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
При вирішенні спору про визнання недійсним договору потрібно приймати до уваги ті підстави для визнання недійсним договору, які існували на момент укладення такого договору.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст.203 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтями 316, 317 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У постанові від 30.01.2019р. у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Визнання недійсними правочинів, укладених боржником, за спеціальними підставами, надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. розпорядником майна ТОВ "Лан" призначено арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. припинено повноваження керівника ТОВ "Лан" Мамедова Рамазана Паша-Огли та покладено виконання його обов'язків на розпорядника майна арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.
Таким чином, в період з 02.10.2017р. по 12.12.2018р. ОСОБА_2 одночасно виконував повноваження як розпорядника майна, так і керівника ТОВ "Лан".
ТОВ "Лан" в особі Гапоненка Р.І. у вказаний період було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. та договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р.
Відповідно до ч. 8 ст. 22 Закону про банкрутство (чинного на час укладення спірних договорів) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб; одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).
Згідно із ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів) під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. ТОВ "Лан" продало ОСОБА_1 сільськогосподарську техніку в кількості 27 одиниць загальною вартістю 120 000,00 грн.
Із змісту договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 (п. 1.2 договору) вбачається, що сторонами узгоджена договірна вартість майна, яке є предметом даного договору у сумі 120 000,00 грн.
В договорі відсутнє посилання на проведення оцінки сільськогосподарської техніки.
Докази проведення оцінки зазначеного майна в матеріалах справи відсутні.
Посилаючись в апеляційній скарзі на існування звіту про ринкову вартість майна, реалізованого за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р., скаржником не надано суду доказів, що свідчать про наявність такого звіту. Разом з тим, зміст звіту про оцінку ринкової вартості комплексу виробничої бази фермерського господарства, доданого до апеляційної скарги, свідчить про те, що сільськогосподарська техніка не була об'єктом оцінки при складенні даного звіту.
Таким чином, арбітражний керуючий Гапоненко Р.І., одночасно виконуючий обов'язки керівника ТОВ "Лан" здійснив реалізацію майна - сільськогосподарської техніки підприємства без проведення оцінки цього майна та визначення ринкових цін на вказане майно.
Слід звернути увагу, що реалізація майна за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 проведена під час здійснення провадження у справі про банкрутство без урахування обставин відсутності у боржника достатніх майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Так, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лан" було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика" із грошовими вимогами в загальній сумі 1 910 427,06 грн.
За результатом попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Лан" з вимогами наступних кредиторів: ТОВ "Агроінд", яке є правонаступником ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика" у сумі 19 200,00 грн. (1 черга задоволення); 2 140 434,22 грн. (4 черга задоволення) з урахуванням визнаних грошових вимог ухвалою господарського суду від 15.02.17р.; Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 4 309,20 грн. (2 черга задоволення); Лівобережної об'єднаної ДПІ м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській у сумі 3 200,00 грн. (1 черга задоволення); 2 918,73 грн. (2 черга задоволення); 52,44 грн. (6 черга задоволення); Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" у сумі 3 200,00 грн. (1 черга задоволення); 5 117,17 грн. (6 черга задоволення); ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" у сумі 3 200,00 грн. (1 черга задоволення); 1 320 123,50 грн. (4 черга задоволення); 457 766,83 грн. (6 черга задоволення); ПАТ "ВТБ БАНК" у сумі 3 200,00 грн. (1 черга задоволення); 5 709 618,81 грн. (4 черга задоволення); 464 921,62 грн. (6 черга задоволення); ТОВ "Деміс Канц" у сумі 3 200,00 грн. (1 черга задоволення); 19 848 583,00 грн. (4 черга задоволення). Окремо внесено до реєстру грошові вимоги кредитора Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", які забезпечені обтяженням у розмірі 91 463,04 грн. Внесено окремо до реєстру вимог кредиторів майно, що є предметом забезпечення згідно реєстрів обтяжень майна боржника.
Наслідком недостатності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів стало прийняття 12.12.2018р. господарським судом постанови про визнання ТОВ "Лан" банкрутом.
Таким чином, договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 без проведення оцінки майна укладено лише за 15 днів до визнання ТОВ "Лан" банкрутом.
Крім наведеного, апеляційний господарський суд звертає увагу, що з метою реалізації майна боржника виконавчою службою, на виконання постанови про опис та арешт майна № 59832490 від 29.08.2019р., у вересні 2019р. проведено оцінку вартості частини майна, що раніше була реалізована за договором № 1, а саме колісних транспортних засобів та сільськогосподарської техніки в кількості 19 одиниць. Оцінкою, що оформлена висновком про вартість майна від 24.09.2019р., встановлено, що вартість сільськогосподарської техніки в кількості 19 одиниць складає 522 100,00 грн., що опосередковано свідчить про те, що майно за договором купівлі-продажу № 1 від 26.11.2018р. за ціною 120 000,00 грн. було реалізовано за нижчими цінами, ніж ринкові ціни.
З огляду на встановлені обставини справи щодо укладення боржником в особі керівника Гапоненка Р.І. оспорюваного правочину саме у підозрілий період - після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лан", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки сільськогосподарська техніка була реалізована без проведення її оцінки, за договірною ціною, яка не відповідає ринковим цінам та в момент укладення договору, майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, існують підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. Зазначена спеціальна підстава визнання угод недійсними передбачена ст. 20 Закону про банкрутство, що був чинний на час укладення спірного правочину.
Суд першої інстанції правомірно встановивши фактичні обставини у справі, не навів повного обґрунтування своїх висновків. Разом із тим, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р.
Щодо вимог ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р. колегія суддів враховує наступне.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 187 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів нотаріального посвідчення та належної державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р., укладений між ТОВ "Лан" та ОСОБА_4 всупереч приписів ст. ст. 187, 657, 334 ЦК України, є нікчемним в силу закону. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 не набув статусу власника майна за цим договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.
Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 2 ст. 5 ПІК України передбачено, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.
Таким чином, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах; якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину є неналежним, оскільки за змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
З огляду на викладене, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі № 916/3156/17.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали правомірно зазначив, що в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019р. про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р., укладеного між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 , слід відмовити, оскільки суд встановив, що вказаний договір є нікчемним в силу закону.
Разом із тим, приймаючи судове рішення, суд першої інстанції в його резолютивній частині необґрунтовано зазначив про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" та ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019р. до ОСОБА_1 про спростування майнових дій боржника - ТОВ "Лан" по зверненню стягнення на предмети забезпечення по кредитному договору від 12.01.2012р., які належать СФГ "Світлана" та визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1 від 26.11.2018р. Разом з тим, в задоволенні заяви ліквідатора № 02-02/61 від 06.06.2019р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р. слід відмовити.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви ліквідатора від 06.06.2019р.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, оскільки висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р. не відповідає встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвала місцевого господарського суду має бути скасована в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2 від 10.12.2018р. Необхідно прийняти у вказаній частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора від 06.06.2019р.
Керуючись статтями 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020р. у справі № 904/1169/17 скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 2 від 10.12.2018р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" та ОСОБА_1 . В задоволенні заяви ліквідатора від 06.06.2019р. в цій частині відмовити.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020р. у справі № 904/1169/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 16.02.2021р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко