проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"09" лютого 2021 р. Справа № 922/3864/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Чумак Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - адвокат Пихтін К.В., довіреність б/н від 02.02.2021;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник-Донецьк" (вх.№118 Х/1)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - 21.12.2020,
у справі № 922/3864/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтерпідшипник", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник-Донецьк", м. Харків,
про стягнення 5 030 193, 76 грн
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №922/3864/17 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник-Донецьк" (далі - ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк", відповідач, заявник) про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню та визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області від 08 травня 2018 року про примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у справі №922/3864/17, яким стягнуто з ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" (далі - ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник", позивач) суму основного боргу у розмірі 2 918 601, 27грн, штраф в сумі 150 416, 63грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 035, 27грн.
Скаржник зазначає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги за зобов'язаннями не є однорідними.
Також на думку апелянта, суд мав можливість самостійно перевірити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що повідомлення про відступлення права вимоги та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог були надіслані відповідачем за місцем державної реєстрації позивав станом на 11.05.2018.
До апеляційної скарги ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12817/18 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №26212704 від 29.12.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №922/3864/17. Встановлено позивачу строк до 29.01.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 29.01.2021 для подання до суду заяв і клопотань. Призначено справу до розгляду на 09.02.2021 о 12:00 год.
Розпорядженням керівника апарату суду від 08.02.2021 у зв'язку з відпусткою на дату розгляду справи судді Хачатрян В.С., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В.
Позивач не скористався наданим йому правом та не надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи зазначене, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
09.02.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник апелянта, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, ухвалу скасувати та прийняти постанову про задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача до судового засідання 09.02.2020 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали апеляційного суду від 11.01.2021 ліквідатору ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (т. 3 а.с.77).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2020 позов задоволено частково в сумі 3 069 017, 90грн. Стягнуто з ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" суму основного боргу у розмірі 2 918 601, 27грн, штраф в сумі 150 416, 63грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 035, 27грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 51 000, 03грн. В іншій частині позову в сумі 1 910 175, 83грн закрито провадження у справі.
08.05.2018 Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ із строком пред'явлення до виконання до 04.05.2021.
11.05.2018 між фізичною особою-підприємцем Бакуровим Андрієм Леонідовичем (первісним кредитором) та ТОВ “Інтерпідшипник-Донецьк” (новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014 у розмірі 3 115 053, 17грн (надалі - Договір) (а.с.5-6 т.3).
Відповідно до п.1.1. Договору, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17 грудня 2014 року (далі - основний договір) укладеним між первісним кредитором та ТОВ “Торговий Дім “Інтерпідшипник” (далі - боржник) у розмірі 3 115 053,17 грн.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні за основним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі, право нарахування та стягнення з боржника пені за основним договором, 3% річних та інфляційних витрат (п.1.2.Договору).
Право вимоги нового кредитора до боржника за основним договором виникає з моменту підписання цього договору та направлення боржнику повідомлення про відступлення права вимоги за основним договором (п.2.1.Договору).
Первісний кредитор в момент підписання цього договору передає новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме: оригінали договору про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17.12.2014, актів виконаних робіт від 31.12.2015 та 31.03.2016, актів звірки взаєморозрахунків та платіжних доручень (п.2.3. Договору).
Відповідно до п.2.4. Договору, заміна кредитора у зобов'язанні за основним договором здійснюється без згоди боржника.
Новий кредитор зобов'язаний провести оплату за цим договором до 31.12.2012 (п. 3.1. Договору).
Колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи заявником не надано копії договору про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Бакуровим Андрієм Леонідовичем та ТОВ “Торговий дім “Інтерпідшипник”, а також документів, що підтверджують наявність заборгованості позивача за зазначеним договором перед первісним кредитором.
Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 11.05.2018 Фізичною особою-підприємцем Бакуровим Андрієм Леонідовичем повідомляється ТОВ “Торговий дім-Інтерпідшипник” про відступлення права вимоги за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014 (а.с.8 т.3).
11.05.2018 ТОВ “Інтерпідшипник-Донецьк” в особі директора Бакурова А.Л. здійснено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій ТОВ “Торговий дім “Інтерпідшипник” повідомляється про відступлення права вимоги за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014, а також про припинення зобов'язання зі сплати основного боргу за договором поставки у розмірі 2 918 601, 27грн, штрафу в сумі 150 416,63 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014 (а.с.9 т.1).
Згідно з описом вкладення у цінний лист ТОВ “Інтерпідшипник-Донецьк” направлено ТОВ “Торговий дім “Інтерпідшипник” на адресу вул. Паньківська, 6-а, м. Київ, 01033 повідомлення про відступлення права вимоги від 11.05.2018 за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014 та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.05.2018 за договором поставки від 01.02.2017 №215 та за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 №17/12-2014.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 у справі №922/3864/17 задоволено заяву ТОВ "Парттрейнд" (попередня назва - ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник") про видачу дубліката наказу №922/3864/17, виданого 08.05.2018 Господарським судом Харківської області. Видано дублікат наказу, виданого 08.05.2018 на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3864/17 про стягнення з ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на користь ТВО "Торговий Дім "Інтерпідшипник" суму основного боргу у розмірі 2 918 601,27 грн, штраф в сумі 150 416,63 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн.
07.12.2020 до Господарського суду Харківської області від директора ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" Бакурова А.Л. надійшла заява (вх.№28557 від 07.12.2020) про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд:
- заборонити приймати до виконання наказ Господарського суду Харківської області від 08 травня 2018 року про примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у справі №922/3864/17 до розгляду заяви ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню;
- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області від 08 травня 2018 року про примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у справі №922/3864/17, яким стягнуто з ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" суму основного боргу у розмірі 2 918 601,27 грн, штраф в сумі 150 416,63 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн.
В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що зобов'язання ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" перед ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" у розмірі 3 115 053,17 грн, з яких: основний борг за договором поставки в сум 918 601,27 грн, штраф в сумі 150 416,63 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн, припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" до ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17 грудня 2014 року у розмірі 3115053,17 грн на підставі ст.ст. 598, 601, 603 Цивільного кодексу України та ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у задоволенні заяви ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов'язання зі сплати штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання.
У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що заявником не надано належних доказів надсилання на адресу позивача заяви про припинення зобов'язання зарахуванням однорідних вимог.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №922/3864/17, до неї додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12817/18 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №26212704 від 29.12.2020.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що зазначені документи до суду першої інстанції ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" не надавалися, не були предметом розгляду суду першої інстанції і, відповідно, їм не була надана оцінка судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали; надані апелянтом додаткові докази фактично спрямовані на підтвердження доводів ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" зазначених у заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тобто, за загальним правилом, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в матеріалах справи і поданими суду першої інстанції доказами.
Надаючи до суду апеляційної інстанції нові докази скаржником не обґрунтовано, які причини завадили заявнику надати їх до суду першої інстанції як під час звернення із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, так і під час її розгляду судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані відповідачем додаткові докази і здійснює перегляд ухвали місцевого господарського суду від 16.12.2020 за наявними у справі і поданими відповідачем суду першої інстанції доказами в обґрунтування доводів заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Частиною першої статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно ч. 1, 2 до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як вбачається із заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, вона обґрунтована припиненням зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати основного боргу у розмірі 2 918 601,27 грн, штрафу в сумі 150 416,63 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17 грудня 2014 року у розмірі 3115053,17 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Припинення зобов'язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов'язання. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у статті 598 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
Відповідно до ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування (аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16).
Отже, основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Аналогічні висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18 та від 15.08.2019 у справі №910/21683/17.
Таким чином, зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2020 встановлено розмір основної заборгованості у сумі 2 918 601,27 грн, штрафних санкцій у сумі 150416,63 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн, який підлягає стягненню з ТОВ "Інтерпідшипник-Донецьк" на користь ТОВ "Торговий дім "Інтерпідпшипник". В загальній сумі 3 115 053,17 грн.
Заявник зазначає, що вищезазначене зобов'язання припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог ТОВ “Інтерпідшипник-Донецьк” до ТОВ “Торговий дім “Інтерпідшипник” за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17 грудня 2014 року у розмірі 3 115 053,17 грн.
Однак, до матеріалів справи відповідачем не надано договору про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17 грудня 2014 року, не надано документів на підтвердження існування заборгованості ТОВ “Торговий дім “Інтерпідшипник” перед ФОП Бакуровим А.Л. та її розміру, окрім договору відступлення права вимоги від 11.05.2018, у розмірі 3 115 053,17 грн.
З наданих заявником документів не можливо встановити час виникнення зобов'язань за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств №17/12-2014 від 17 грудня 2014 року, як неможливо встановити і структуру заборгованості у розмірі 3115053,17 грн - який розмір основного боргу за згаданим договором, який розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, періоди нарахування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання.
У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Зазначені обставини суперечать принципу прозорості та безспірності, а отже виключають можливість здійснення зустрічного зарахування.
Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про відступлення права вимоги та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог направлялися 14.05.2018 на адресу: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, б. 6-А.
Проте, доказів отримання позивачем зазначених повідомлення та заяви скаржником до матеріалів справи не надано.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що фіскальний чек організації поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Повідомлення про вручення поштового відправлення зазначеної заяви або роздруківки з офіційного сайту "Укрпошта" в якості доказу до матеріалів справи заявником не надано.
Судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також перевіривши наявні в указаному реєстрі відомості, судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Інтерпідшипник" (код ЄДРПОУ: 34181697) було змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд". При цьому, в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою позивача вказана адреса: 03022, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9-Б офіс 33. Відомостей, коли саме було змінено адресу позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається. В матеріалах справи такої інформації також не містять.
Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.1 розділу VI Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5, доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб чи інших визначених законом осіб до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через портал електронних сервісів, у тому числі шляхом автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-теле-комунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру (далі - доступ до Єдиного державного реєстру за допомогою прикладного програмного інтерфейсу), шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що господарський суд в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", а також Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5, має можливість користуватися відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому суд міг перевірити адресу місця реєстрації позивача станом на 11.05.2018.
Однак, зазначені обставини не спростовують відсутності доказів належного повідомлення позивача, отримання ним повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №908/3039/16 викладено правову позицію з приводу того, що зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином і сторона у разі незгоди з проведенням такого зарахування має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що неотримання стороною належним чином оформленої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог фактично позбавляє її права на справедливий суд, тобто передбаченого законом права на оскарження у встановленому законом порядку одностороннього правочину, та взагалі позбавляє сторону заявити будь-які заперечення та надати відповідні докази проти такої заяви відповідача.
За приписами ч.ч.1-2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, відповідачем не доведено існування підстав для визнання господарського наказу таким, що не підлягає виконанню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та про порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник-Донецьк" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №922/3864/17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник-Донецьк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №922/3864/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.02.2021.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін