вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2021 р. Справа№ 920/900/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Разіної Т.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 року (повний текст рішення складено 28.10.2020)
у справі № 920/900/20 (суддя Заєць С.В.)
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс"
про стягнення 13340 грн 99 коп.,-
У 2020 році Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" про стягнення 13340 грн 99 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив оплату поставленого газу, відповідно до Договору № 6511/18-КП-29 від 18.10.2018 постачання природного газу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 10800 грн. 85 коп. пені, 918 грн. 02 коп. 3% річних, 1046 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 575 грн. 62 коп. збитків, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5400 грн. 43 коп. пені, 918 грн. 02 коп. три процента річних, 1046 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 575 грн 62 коп. збитків та 2 102 грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд при вирішенні питання щодо зменшення пені не навів підстав для застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, а також відповідачем не доведено належними доказами своєї неспроможності виконання умов договору у визначений строк та останнім не надано доказів вжиття усіх належних заходів для виконання умов договору.
Одночасно з апеляційною скаргою, апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 року.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Разіна Т.І., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153 грн. 00 грн.
Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.
16.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 року, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
04.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду, від Комунального підприємства Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2018 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник, позивач) та Казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (Споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу № 6511/18-КП-29 (а.с. 17-26), відповідно до умов якого:
- постачальник (позивач) зобов'язується поставити споживачеві (відповідачу) у 2018 році природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України, а відповідач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.3 договору);
- позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) газ обсягом до 1 тис. куб метрів. (п. 2.1 договору);
- приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.7 договору);
- не пізніше 22 жовтня 2018 року, відповідач зобов'язується подати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу у період з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018, його фактична ціна та вартість (п. 3.8 договору);
- позивач не пізніше 26 жовтня 2018 року повертає відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта (п. 3.9 договору);
- ціна за 1000 куб. м. на дату укладення договору, включаючи ПДВ, становить 9 488, 64 грн. (п. 5.2 договору);
- оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);
- у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 договору);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 до 17 жовтня 2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 договору)
Додатковими угодами № 1 від 22.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 02.11.2018, № 4 від 30.11.2018 (договір викладено в новій редакції), № 5 від 18 березня 2019 року, № 6 від 20 березня 2019 року, № 7 від 29 березня 2019 року, № 8 від 24 квітня 2019 року змінювалися умови договору, зокрема, щодо ціни газу, кількості та якості газу, а також умови оплати за отриманий газ. (а.с. 27, 29, 30-31, 32-40, 41, 42, 43).
На виконання умов договору постачання природного газу позивач у 2018-2019 році здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи надано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.9, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, всього на суму 166 309, 45 грн., а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 5 702,68 грн., акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 29 294,42 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 34 240, 43 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 38 011,67 грн., акт приймання-передачі природного газу від 28.12.2019 на суму 29 129,81 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 26 069, 42 грн., акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 на суму 3 861, 02 грн.(а.с. 44-50).
Як зазначалося вище, згідно з п. 6.1 договору остаточний розрахунок за отриманий газ мав здійснюватися відповідачем до 25 числа наступного за місяцем поставки газу, а у випадку прострочення здійснення розрахунку наступає відповідальність згідно з п. 8.2. договору у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Із наявної в матеріалах справи довідки по операціях (а.с. 64) за Договором № 6511/18-КП-29 від 08.10.2018 та із виписки з банківського рахунку позивача вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась з порушеннями встановленого договором строку; даний факт не заперечується сторонами в тому числі й самим відповідачем.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує з тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення пені в сумі 5400, 42 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, під час апеляційного перегляду оспорюваного рішення колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволенні вимог про стягнення основного боргу.
Так, однією із позовних вимог позивача до відповідача, була вимога про стягнення пені в сумі 10880, 85 грн., нарахованої на підставі п. 8.2 Договору від суми заборгованості по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо. (розрахунок а.с. 13-16).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, разом з відзивом на позовну заяву, подано клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення з нього пені.(а.с. 133-145).
Клопотання про зменшення пені обґрунтовано тим, що єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення та бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.
Також, відповідач просить врахувати фінансове становище, відсутність заборгованості та ту обставину, що за несвоєчасне виконання зобов'язань виникло не з вини відповідача.
Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій як неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Дослідивши наведені в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені доводи, а також враховуючи наступні обставини та факти, а саме:
- ступінь виконання відповідачем грошових зобов'язань (систематичне погашення заборгованості),
- майновий стан сторін,
- відсутність доказів погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності або ж понесених позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором,
- відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію,
- стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність,
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних (у розмірі 918,02 грн.) та інфляційних втрат (у розмірі 575, 62 грн.);
- необхідність реального виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
Колегія суддів, погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність зменшення судом першої інстанції заявленої до стягнення з відповідача пені на 50%, а саме до 5400 грн. 42 коп.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені не навів підстав для застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, адже суд першої інстанції, враховуючи сукупність обставин необхідних для застосування статті 233 ГК України, дійшов висновку про винятковість зазначених обставин.
Разом з тим, залишаючи оскаржуване судове рішення у відповідній частині без змін, колегія суддів враховує сам правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).
Згідно з ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 5 400 грн. 42 коп. пені.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 у справі №920/900/20 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 року у справі №920/900/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2020 у справі №920/900/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Сумської області від 27.10.2020 року у справі №920/900/20.
4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/900/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
Т.І. Разіна