вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2021 р. Справа№ 910/13682/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін:
від прокуратури - Греськів І.І.;
від позивача - Нежурбіда М.Г.;
від відповідача - Скок В.С.;
Лантух М.В.;
розглядає апеляційну скаргу
Київської міської прокуратури
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 (повний текст ухвали складено 21.12.2020)
про залишення позову без розгляду
у справі №910/13682/20 (суддя Чебикіна С.О.)
За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП"
про повернення земельної ділянки, -
10.09.2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" про повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що Київською місцевою прокуратурою №7 встановлено факт порушення інтересів держави, пов'язаний із незаконним використанням комунальної земельної ділянки водного фонду по вул. Промислова у Голосіївському районі м. Києва, на який орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Київська міська рада належним чином не відреагувала, у зв'язку з чим Прокуратурою вжито заходи прокурорського реагування в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
29.10.2020 року представником відповідача через канцелярію суду першої інстанції подано заву про залишення позову без розгляду. (т.2, а.с. 1-3).
Заява відповідача мотивована тим, що прокурор у даній справі не довів підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема на думку відповідача строк між поданням прокурором позову та подання ним повідомлення позивачу про наявність підстав для даного позову, не відповідає критерію розумності для кваліфікації невжиття заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, як бездіяльність Київської міської ради.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокуратурою не дотримано порядку повідомлення, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокурором не надана можливість у розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, натомість прокурор подав позовну заяву, датовану 09.09.2020 року, через 15 днів після відправлення повідомлення органу, уповноваженому державою здійснювати функції у спірних відносинах.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/13682/20 та прийняти нове рішення, яким направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника місцевий господарський суд неналежно надав оцінку обставинам справи та низці доказів, які свідчать про необхідність вжиття прокурором заходів субсидіарного характеру з метою захисту інтересів держави. Надмірно нормалізувавши повноваження прокурора суд першої інстанції не зважив, що внаслідок неналежного вжиття заходів уповноваженим органом інтереси держави тривалий час залишаються не захищеними. Прокурор також наголошує, що Київській міській раді, як уповноваженому органу повинно було бути відомо про порушення земельного законодавства в силу виконання покладених на неї законодавством повноважень. Отже скаржник вважає, що при пред'явленні даного позову до суду Київською місцевою прокуратурою №7 у повному обсязі виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у відповідності з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/13682/20 та призначено розгляд справи на 17.02.2021 року.
16.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 17.02.2021 року прокурор та позивач надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" про повернення земельної ділянки. (т.1, а.с. 1-164).
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що Київською місцевою прокуратурою №7 встановлено факт порушення інтересів держави, пов'язаний із незаконним використанням комунальної земельної ділянки водного фонду по вул. Промислова у Голосіївському районі м. Києва, на який орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Київська міська рада належним чином не відреагувала, у зв'язку з чим Прокуратурою вжито заходи прокурорського реагування в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру".
Однак, Київська міська рада проігнорувавши свої функції власника щодо спірної земельної ділянки, вчасно не виявила факту незаконної реєстрації права оренди на земельну ділянку комунальної форми власності за ТОВ «КПС-ГРУПП», внаслідок чого стало можливим використання землі територіальної громади протягом тривалого часу всупереч чинному законодавству.
Прокурор зазначає, що лише після того, як Київська місцева прокуратура №7 листом від 19.06.2020 року (т.1, а.с. 123) поінформувала орган місцевого самоврядування про вказані порушення вимог чинного земельного законодавства Київська міська рада 01.07.2020 року звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України про скасування реєстраційного запису права оренди за ТОВ «КПС-ГРУПП». (т.1, а.с. 135-137). Однак, станом на момент пред'явлення позову вказана скарга не розглянута.
До позовної заяви долучено лист від 26.06.2020 року, яким Київська місцева прокуратура №7 також повідомила Київську міську раду про те, що прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42020101070000156 від 12.06.2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень за фактом незаконного використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, що розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва. Також прокурор у даному листі просив Київраду надати вичерпну інформацію щодо використання вказаної земельної ділянки, наявності речових прав на неї, правовстановлюючих документів ,виявлених Київрадою порушень вимог чинного законодавства щодо вказаної ділянки та вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади. Прокурор також просив Київраду повідомити чи проводились структурними підрозділами КМДА перевірки (обстеження) вказаної земельної ділянки упродовж останніх років. (т.1, а.с. 124).
Також до позовної заяви долучено лист від 27.07.2020 року, яким Київська місцева прокуратура №7 просила Київську міську раду повідомити місцеву прокуратуру про те, чи вживались Київською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів територіальної громади міста Києва стосовно незаконного використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, що розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва. (т.1, а.с. 143).
Колегія суддів також звертає увагу, що до позовної заяви було долучено акт обстеження №20-0496-01 від 30.07.2020 року відповідно до якого Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) провів обстеження спірної земельної ділянки та встановив, що земельна ділянка на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:116:0053 використовується ТОВ «КПС-ГРУП» не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України. (т.1, а.с. 138).
Також прокурор зазначає, що у листі від 31.07.2020 року, з яким Департамент земельних ресурсів Київської міської ради звернувся до прокуратури міститься прохання про вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з даним позовом на захист інтересів держави. (т.1, а.с. 144).
Отже, як зазначає прокурор, Київська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, з позовом до суду не звернулась.
На підставі викладеного Київською місцевою прокуратурою №7 було направлено лист №77-7019-20 від 25.08.2020 року до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про повідомлення останніх, що прокуратурою будуть вжиті відповідні заходи шляхом пред'явлення позову силами органів прокуратури. (т.1, а.с. 154-155).
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом №05703-15841 від 01.09.2020 року повідомив прокурора, що станом на момент надання цієї відповіді, до департаменту будь-які листі Міністерства юстиції України щодо інформації про скаргу на дії державного реєстратора не надходило. (т.1, а.с. 156).
Отже, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокуратурою не дотримано порядку повідомлення, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Однак, колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим та передчасним, зробленим без належного з'ясування обставин справи та норм законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Як зазначалося вище, суд першої інстанції ухвалив оскаржувану ухвалу, якою позовну заяву прокурора залишив без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України з посиланням на те, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив. Натомість за результатами розгляду справи по суті місцевий господарський суд ухвалив рішення про залишення позову без розгляду.
Тобто, прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва, що свідчить про виконання вимоги частини п'ятої статті 162 ГПК України.
Втім, в подальшому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначені підставу прокурора є помилковими та вказав, що прокурором не дотримано порядку повідомлення, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокурором не надана можливість у розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, натомість прокурор подав позовну заяву, датовану 09.09.2020 року, через 15 днів після відправлення повідомлення органу, уповноваженому державою здійснювати функції у спірних відносинах.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 ГПК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Київською міською радою, яка не вжила заходів щодо оскарження в судовому порядку незаконного використання комунальної земельної ділянки водного фонду по вул. Промислова у Голосіївському районі м. Києва відповідачем.
При цьому, колегією суддів встановлено, що прокурор вперше проінформував Київську міську раду про порушення вимог чинного земельного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки листом від 19.06.2020 року. (т.1, а.с. 123).
Також листом від 26.06.2020 року Київська місцева прокуратура №7 повідомила Київську міську раду про те, що прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42020101070000156 від 12.06.2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень за фактом незаконного використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, що розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва. Також прокурор у даному листі просив Київраду надати вичерпну інформацію щодо використання вказаної земельної ділянки, наявності речових прав на неї, правовстановлюючих документів ,виявлених Київрадою порушень вимог чинного законодавства щодо вказаної ділянки та вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади. Прокурор також просив Київраду повідомити чи проводились структурними підрозділами КМДА перевірки (обстеження) вказаної земельної ділянки упродовж останніх років. (т.1, а.с. 124).
В подальшому, листом від 27.07.2020 року, Київська місцева прокуратура №7 просила Київську міську раду повідомити місцеву прокуратуру про те, чи вживались Київською міською радою заходи ці вільно-правового характеру щодо захисту інтересів територіальної громади міста Києва стосовно незаконного використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, що розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва. (т.1, а.с. 143).
Колегія суддів також звертає увагу, що до позовної заяви було долучено акт обстеження №20-0496-01 від 30.07.2020 року відповідно до якого Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) провів обстеження спірної земельної ділянки та встановив, що земельна ділянка на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:90:116:0053 використовується ТОВ «КПС-ГРУП» не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України. (т.1, а.с. 138).
Одночасно, колегія суддів підкреслює, що у листі від 31.07.2020 року, з яким Департамент земельних ресурсів Київської міської ради звернувся до прокуратури міститься прохання про вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з даним позовом на захист інтересів держави. (т.1, а.с. 144).
З вищенаведених обставин вбачається, що, як і Київська міська рада, так і Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) були повідомлені про можливій факт порушення відповідачем земельного законодавства щодо користування спірною земельною ділянкою починаючи з червня 2020 року.
В подальшому, оскільки Київською міською радою не вчинялись дії щодо оскарження в судовому порядку незаконного використання комунальної земельної ділянки водного фонду по вул. Промислова у Голосіївському районі м. Києва, Київською місцевою прокуратурою №7 було направлено лист №77-7019-20 від 25.08.2020 року до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про повідомлення останніх, що прокуратурою будуть вжиті відповідні заходи шляхом пред'явлення позову силами органів прокуратури. (т.1, а.с. 154-155).
Втім, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом №05703-15841 від 01.09.2020 року повідомив прокурора, що станом на момент надання цієї відповіді, до департаменту будь-які листі Міністерства юстиції України щодо інформації про скаргу на дії державного реєстратора не надходило. (т.1, а.с. 156).
Тобто, з наведеної вище відповіді вбачається, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не заперечує щодо вживання прокуратурою заходів шляхом пред'явлення позову до суду, враховуючи й також лист Департаменту від 31.07.2020 року, в якому останній просив прокурора вжити заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з даним позовом на захист інтересів держави. (т.1, а.с. 144).
З огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі № 910/13682/20 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі № 910/13682/20 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Порядок розподілу судових витрат встановлено ст. 129 ГПК України, положеннями якої не визначено можливості розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції у випадках скасування судового рішення з передачею справи на розгляд, з огляду на що розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги у даному випадку колегією суддів не здійснюється та має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 269, 270, ч. 3 ст. 271, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/13682/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року у справі №910/13682/20 скасувати.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13682/20 для подальшого розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.02.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз