вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2021 р. Справа№ 910/12440/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 (повний текст складено 03.11.2020)
у справі №910/12440/20 (cуддя Привалов А.І.)
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський"
про стягнення 66 153,83 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" про стягнення 66 153,83 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 15.12.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього за період квітень-червень 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 65 765,70 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 388 грн 13 коп. пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/12440/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" заборгованість в сумі 65 765 грн 70 коп., пеню в сумі 388 грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/12440/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що оскаржуване рішення скаржник отримав 10.11.2020, а тому в силу приписів ст. 256 ГПК України просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач у доводах апеляційного оскарження фактично наявність зазначеної суми боргу не заперечив.
Проте, скаржник наголосив, у спірний борговий період на території України було введено карантин, що відноситься до форс-мажорних обставин в силу положень ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». При цьому, відповідач зазначив, що заборгованість буде погашена після впливу форс-мажорних обставин - карантину.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
КП "Київтранспарксервіс" у відзиві на апеляційну скаргу просило скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Позивач наголосив, що введення карантину на території України не може слугувати підставою звільнення від відповідальності за зобов'язаннями.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відновлено Обслуговуючому кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/12440/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/12440/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 12.01.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 12.01.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також те, що предметом позову у цій справі є вимога стягнення 66 153,83 грн, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи викладені пояснення у відзиві, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
15.12.2017 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1 за договором) та Обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" (сторона-2 за договором) укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від № ДНП-2017-12/102 (далі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 117 (ста сімнадцяти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцяти) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Дніпровський район, вул. Микільсько-Слобідська, 6/2, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - "Фіксовані місця для паркування"), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
За умовами пункту 1.2. договору під "Фіксованими місцями для паркування" в цьому договорі визначено експлуатацію 117 (ста сімнадцяти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцяти) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Микільсько- Слобідська, 6/2 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Згідно з пунктом 1.3. договору "Фіксовані місця для паркування" вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору, плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 (шість грн 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі:
- вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 (0 грн 82 коп.);
- ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.);
- збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 (п'ять грн 52 коп.).
Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по договору визначена у графіку платежів (додаток 1 до даного договору) (пункт 3.2. договору).
Пунктом 3.3. договору встановлено, що розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до даного договору).
Графік платежів сторонами не підписаний
У відповідності до пункту 3.6. договору, плата сторони-2 стороні-1, визначена в п. 3.1. договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за "Фіксовані місця для паркування"". В цьому випадку сторони зобов'язуються переукласти договір виходячи із змінених розмірів податків та зборів.
В пункті 3.7. договору сторони визначили, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати набрання чинності договору по дату фактичного повернення стороні-1 "Фіксованих місць для паркування".
Це договір вступає в силу з 01 січня 2018 року і діє до 31 грудня 2020 року.
08 липня 2020 року позивачем було направлено лист-вимогу № 053/05-2490 зі змісту якої вбачається, що станом на 07.07.2020 за договором утворилася заборгованість у розмірі 298 931,61 грн, що включає в себе заборгованість з якою звертається позивач у даному позові.
09 липня 2020 року відповідач отримав вище передбачену вимогу, але залишив її без відповіді та задоволення.
Спір у справі виник, у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування в частині повної та своєчасної оплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування за період з квітня 2020 року по червень 2020 року, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 65 765,70 грн, за прострочення сплати якої нараховано 388 грн 13 коп. пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що в розумінні п.3.3. договору розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до даного договору).
При цьому, підписаний сторонами Графік платежів до матеріалів справи не доданий.
З поданого позивачем розрахунку вбачається, що за спірний період нараховано 69 205,50 грн плати, з яких сплачено частково суму 3 439,80 грн коштів в рахунок платежу за квітень 2020, у зв'язку із чим сума заборгованості складає 65 765,70 грн.
08 липня 2020 року позивачем було направлено лист-вимогу № 053/05-2490 зі змісту якої вбачається, що станом на 07.07.2020 за договором утворилася заборгованість у розмірі 298 931,61 грн, що включає в себе заборгованість з якою звертається позивач у даному позові.
09 липня 2020 року відповідач отримав вище передбачену вимогу, однак залишив її без відповіді та задоволення.
При визначенні строку здійснення розрахунків позивачем вказано, що строк оплати настав 10.07.2020 по 16.07.2020 з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК Українги (7-миденний строк з моменту отримання вимоги) та фактичного отримання листа-вимоги №053/05-2490 від 08.07.2020 - 09.07.2020.
Враховуючи, що сторонами узгоджено щомісячний розмір плати за визначену кількість паркомісць та відповідач був обізнаний про умови та строк оплати, отримав вимогу про погашення боргу, за відсутності доказів припинення правовідносин сторін та здійснення платежів за період квітень-червень 2020 належним чином та у повному обсязі, колегія суддів вважає вірним висновок суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 65 765,70 грн заборгованості.
Доказів на спростування викладеного відповідачем не надано.
Відповідач як у відзиві на позов, так і у доводах апеляційного оскарження фактично наявність зазначеної суми боргу не заперечив. Разом з тим, аргументи відповідача зводяться до того, що у спірний борговий період на території України було введено карантин, що відноситься до форс-мажорних обставин в силу положень ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». При цьому, відповідач зазначив, що заборгованість буде погашена після впливу форс-мажорних обставин - карантину.
Колегія суддів зазачені аргументи відповідача визнає неспроможними та відхиляє, з огляду на таке.
Згідно із ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Згідно із п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).
Із змісту викладених положень розділу 5 договору та вищенаведеного законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб'єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому за загальним правилом для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ - сертифікат (довідку) ТПП.
В даному випадку відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин в розумінні ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Між тим, саме лише посилання відповідача на законодавство яким врегульовано процедуру засвідчення та різновиди випадків форс-мажорних обставин не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності, у зв'язку з чим посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин судом відхиляються.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування за договором від 15.12.2017 ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором за період з квітня 2020 року по червень 2020 року в сумі 65 765,70 грн, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, суд приходить до такого.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.2 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
За прострочення виконання позивачем заявлено до стягнення 388,13 грн пені за період з 17.07.2020 по 03.08.2020 прострочення виконання зобов'язання, розрахунок яких після здійснення перевірки визнається судом арифметично вірним, вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 388,18 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, дублюють посилання викладені ним у відзиві на позов та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/12440/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/12440/20.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко