вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2021 р. Справа№ 911/2755/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко А.І.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 (суддя Бабкіна В. М., повний текст рішення складено та підписано 15.06.2020)
за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до Товариства власників квартир "Троянда"
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 99629,99 грн. вартості такого майна
Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (надалі - АТ «УКРТРАНСГАЗ», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства власників квартир «Троянда» (надалі - ТОВ «Троянда», відповідач), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (третя особа), про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 99629,99 грн. вартості такого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави, з огляду на що позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути його позивачу в силу приписів ст. 1213 ЦК України.
У зв'язку з цим, Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» просив суд: 1) зобов'язати Товариство власників квартир «Троянда» повернути Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14,909 тис. куб. метрів; 2) стягнути з Товариства власників квартир «Троянда» на користь Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» 99629,99 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14,909 тис. куб. метрів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 у задоволенні позову Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до Товариства власників квартир «Троянда», за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 99629,99 грн. вартості такого майна відмовлено повністю.
Зазначене рішення мотивоване наступним:
- враховуючи наявність договірних відносин між ТВК «Троянда» і НАК «Нафтогаз України» та між ТВК «Троянда» та ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», суд першої інстанції, встановивши факт невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання відповідача, дійшов висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного споживання ТВК «Троянда» природного газу у спірний період;
- згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними, відповідно й вимоги щодо виконання цих зобов'язань можуть бути лише альтернативними;
- пред'явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача: про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна не відповідає вимогам ст. 1213 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 в частині відмови у стягненні вартості природного газу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 99,629,99 грн. Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення у оскаржуваній апелянтом частині щодо відмови у стягненні вартості природного газу неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що не здійснювало постачання газу у спірний період.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено фактичних обставин справи, зокрема щодо того, чий природний газ фактично спожив відповідач у спірний період, як не досліджувалось і документальне споживання природного газу у спірний період та з ресурсу якого постачальника, а зробивши висновки стосовно споживання відповідачем природного газу з ресурсу третьої особи, суд першої інстанції вийшов за межі доказування у даній справі.
Також, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стверджує, що наявність укладеного між відповідачем та третьою особою договору - не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, а матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання - передачі природного газу.
04.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Яковлєв М. Л., Разіна Т. І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 та відкрито апеляційне провадження у справі №911/2755/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2020.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
Крім того, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову у позові порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції досліджено обставини, які виходять за межі позовних вимог, зокрема щодо прав та обов'язків Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», коли предметом спору є зобов'язання відповідача вчинити дії та стягнення вартості безпідставно набутого майна;
- висновки суду першої інстанції стосовно відбору відповідачем нібито на підставі договору постачання природного газу за спірний період не відповідає дійсним обставинам справи;
- здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 14,909 тис. куб. м., власником якого є позивач, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України, зокрема і щодо відшкодування вартості безпідставно набутого майна;
- судом першої інстанції у спірних правовідносинах неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 202, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а також порушено норми процесуального права, а саме: ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
04.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Яковлєв М. Л., Разіна Т. І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 поновлено Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19, об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 в одне апеляційне провадження.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2020.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2954/20 від 08.09.2020, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т. І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 03.11.2020.
10.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів, викладених в апеляційних скаргах.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4178/20 від 03.11.2020, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В. В. на лікарняному та судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційними скаргами передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Кравчук Г. А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 09.12.2020.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5140/20 від 07.12.2020, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г. А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та ухвалено розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.
В судове засідання 09.12.2020 з'явився представник позивача. Представник відповідача та представник третьої особи не з'явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 на 27.01.2021.
27.01.2021 у судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи, підтримали доводи, викладені у своїх апеляційних скаргах та просили їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.
Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (на даний час - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (постачальник) та Товариством власників квартир «Троянда» (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1596/1617-ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору.
Умовами зазначеного договору встановлено наступне:
- відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України);
- згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 71,0 тис.куб. метрів, у тому числі - за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 5,0 тис. куб. метрів, листопад 10,0 тис. куб. метрів, грудень 14,0 тис. куб. метрів, січень 15,0 тис. куб. метрів, лютий 14,0 тис. куб. метрів, березень 13,0 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 договору;
- пунктом 3.2 договору передбачено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу, на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору;
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору);
- пунктом 3.5 договору встановлено, що споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газарозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість;
- відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493;
- Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Крім того, 23.01.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством власників квартир «Троянда» було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 1596/1617-ТЕ-17 від 23.09.2016 р., в якій сторони виклали деякі пункти договору в новій редакції.
На виконання умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у період з жовтня 2016 року по січень 2017 року передавало, а ТВК «Троянда» приймало природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 р. на суму 19006,93 грн., від 30.11.2016 р. на суму 56137,16 грн., від 31.12.2016 р. на суму 54411,42 грн., від 31.01.2017 р. на суму 66076,51 грн.
Окрім того, в межах погоджених з постачальником обсягів (п. 2.1 договору № 1596/1617-ТЕ-17 від 23.09.2016 р.) у лютому та у березні 2017 року ТВК «Троянда» було прийнято природний газ в обсязі відповідно 11,445 тис.куб.м та 3,464 тис.куб.м.
На виконання п. 3.5 договору відповідач надсилав АТ «НАК «Нафтогаз України» для підписання акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 р. за лютий 2017 року в обсязі 11,445 тис.куб.м на суму 67873,43 грн. та від 31.03.2017 р. за березень 2017 року в обсязі 3,464 тис.куб.м на суму 20542,91 грн., які залишилися не підписаними останнім.
Поряд з цим, листами № 26-1036/1.2-17 від 31.01.2017 р. та № 26-2432/1.2-17 від 03.03.2017 р. НАК «Нафтогаз України» повідомило ТВК «Троянда», що оскільки підприємством не виконується п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, то на лютий і березень 2017 року йому не виділятимуться номінації щодо обсягів природного газу.
Листами № 26-2697/1.2-17 р. від 16.03.2017 р. та № 26-4177/1.8-17 від 16.05.2017 р. НАК «Нафтогаз України» повідомила ТВК «Троянда», що у зв'язку з невиконанням умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий та березень 2017 року, у зв'язку з чим НАК «Нафтогаз України» не здійснювала постачання природного газу у вказаному періоді ТВК «Троянда». Разом з вказаними листами НАК «Нафтогаз України» повернула споживачу оригінали актів приймання-передачі природного газу за лютий та березень 2017 р.
Позивачем у позові підставою безпідставного набуття відповідачем у лютому та березні 2017 року природного газу з газотранспортної системи позивача в обсязі 11,445 тис.куб.м та 3,464 тис.куб.м відповідно, які були придбані останнім у третьої особи та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТ, визначено відсутність номінацій на поставку газу.
Позивач стверджує, що відповідач набув природний газ останнього у лютому - березні 2017 року в загальному обсязі 14,909 тис.куб.м без будь-якої підстави, що й зумовило звернення Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до суду з позовними вимогами про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в натурі на підставі ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України та про відшкодування вартості такого майна на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.
Таким чином, предметом позову у даній справі є вимоги про зобов'язання Товариства власників квартир «Троянда» повернути Акціонерному товариству «УКРТРАНСГАЗ» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14,909 тис. куб. метрів та про стягнення 99 629,99 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 14,909 тис. куб. метрів.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (на даний час - Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ») (газотранспортне підприємство) та Товариством власників квартир «Троянда» (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1610000704/BOY/2016/1.1557, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Річний плановий обсяг транспортування природного газу складає 28,000 тис.куб.м., у тому числі - за січень - 14,000 тис.куб.м., лютий - 12,000 тис.куб.м., березень - 12,000 тис.куб.м., квітень - 4,000 тис.куб.м., жовтень - 4,000 тис.куб.м., листопад - 10,000 тис.куб.м., грудень - 14,000 тис.куб.м.
У матеріалах справи наявні копії актів наданих послуг з розподілу природного газу № 100100092 від 28.02.2017 р. в обсязі 11445 куб.м та № 100100092 від 31.03.2017 р. в обсязі 3464 куб.м, підписані зі сторони ПАТ «Київоблгаз» (оператор ГРМ) та ТВК «Троянда» (споживач).
Також, між ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» та ТВК «Троянда» (споживач) було складено та підписано акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 02-17-1610000704/BOY/2016/1.1557 та № 03-17-1610000704/BOY/2016/1.1557, згідно яких ПАТ «УКРТАНСГАЗ» здійснило транспортування природного газу у лютому 2017 року в обсязі 11,445 тис.куб.м та у березні 2017 року в обсязі 3,464 тис.куб.м.
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 р. ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставило ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у лютому 2017 року природний газ в обсязі 643105,799 тис.куб.м на суму 5919145774,00 грн. для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб, та для забезпечення балансування.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 р. ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставило ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у березні 2017 року природний газ в обсязі 143355,00 тис.куб.м на суму 1353156516,00 грн. для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб, та для забезпечення балансування.
Окремо позивачем додано Алокацію (звіт) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київоблгаз», між замовниками послуг транспортування (постачання) за лютий та березень 2017 року.
Позивач, в якості доказу споживання відповідачем у лютому та березні 2017 року природного газу, надав до матеріалів справи довідку начальника управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України «Інформація про надходження на точках виходу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільчих мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік», за змістом якої у лютому та у березні 2017 року за замовником послуг транспортування - ПАТ «Київоблгаз» рахується обсяг небалансу (в т.ч. без підтверджених номінацій) - 11,445 та 3,464 тис.куб.м відповідно по контрагенту ТВК «Троянда».
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення), а також взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ, регламентовані Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., Кодексом газорозподільних систем, затвердженим НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими Наказом міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 р. № 618.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже, статтями 1212 і 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, (кондикційні зобов'язання) виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 зазначив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикція є позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Отже, оскільки сам факт споживання газу не заперечується відповідачем, то в межах даної справи встановленню підлягають наявність або відсутність підстав для такого споживання.
Кодекс газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у пункті 5 глави 1 розділу І визначає значення, зокрема таких термінів:
місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.
прямий споживач - споживач, об'єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи.
Судом встановлено, що відповідач не підключений безпосередньо до газової мережі позивача, таким чином не є «прямим споживачем» у розумінні термінів п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, тобто фізичне отримання газу відповідачем у позивача виключається.
Однак, суд звертає увагу, що доводи позивача спростовують поданий ним же звіт ПАТ «Київоблгаз» про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року та звіт про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київоблгаз» між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017 року, з яких вбачається, що з мереж УМГ ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у березні 2017 року з підтвердженим обсягом номінацій розподілено теплогенеруючим підприємствам, серед яких не значиться відповідач, 286115,640 тис.куб.м природного газу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані позивачем докази не доводять, що відповідач безпідставно набув з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, у лютому 2017 року та у березні 2017 року природний газ в загальному обсязі 14,909 тис.куб.м, який належить саме позивачу.
З долученої до матеріалів справи Інформації про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік, вбачається, що цей обсяг природного газу віднесений на Оператора газорозподільної системи з вказівкою в якості небалансу.
Відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування, які є складовими послуги транспортування природного газу, здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що надання позивачем складених ним документів обліку, у тому числі й у відношенні спірного обсягу природного газу, свідчить про наявність договірних відносин з Оператором газорозподільної системи, які регламентують відносини небалансу по такому газу, що є несумісним з твердженням позивача про відсутність жодних правових підстав відносно передачі такого спірного газу з газотранспортної системи позивача відповідачу.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», яке є обов'язковим до виконання, на НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі № 925/358/18.
Невидача номінацій НАК «Нафтогаз України» є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання АТ «Київоблгаз» послуг з розподілу природного разу у зв'язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 р. у справі № 904/5621/17.
Враховуючи наведене, а також умови договору постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту споживання відповідачем у спірний період природного газу в обсязі, який не перевищує обумовлений договором, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що ненадання номінацій на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє НАК «Нафтогаз України» від обов'язків постачання природного газу не свідчить про безпідставне споживання відповідного обсягу газу.
Разом з цим, ненадання номінації на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє третю особу від обов'язків постачати природний газ відповідачу як споживачу за укладеним між ними договором постачання природного газу. При цьому, планові обсяги постачання природного газу визначені сторонами в п. 2.1 договору № 1596/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 23.09.2016 р. Відтак, вказані обсяги постачання є узгодженими в силу умов договору.
Судом першої інстанції враховано також те, що договір на постачання природного газу між відповідачем та третьою особою укладений відповідно до Примірного договору про постачання природного газу виробниками теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 р. № 357 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 892). Водночас, п. 14 Примірного договору передбачено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на заплановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними в пункті 4 цього договору, на відповідний місяць.
Цим же пунктом встановлено, що обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) у встановленому законодавством порядку.
Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, надану споживачем.
Доводи третьої особи, що оскільки нею не надавались номінації на постачання природного газу відповідачу на лютий 2017 року та березень 2017 року та не було підписано акти приймання-передачі природного газу за вказаний період, тоді як саме з підписанням актів приймання-передачі п. 13 Примірного договору та відповідні йому за змістом пункти договору на постачання природного газу встановлюють момент переходу права власності на природний газ від постачальника до споживача, свідчить про відсутність господарських операцій з поставки природного газу між нею та відповідачем, обгрунтовано відхилено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на те, що постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (чинній в спірний період), якою було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), яким в пп. 4 п. 3 визначено обов'язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені п.п. 15-17 цього Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р., яка діяла до 01.04.2017 р., було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), відповідно до якого на НАК «Нафтогаз України» покладено обов'язки продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Згідно з пунктом 17 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р., обов'язок постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється за певних умов, зокрема, за умов укладення договору та відсутності заборгованості за використаний природний газ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» від 05.10.2016 р., для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, було зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (п. 1).
Також, встановлено операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (п. 2 вказаного Розпорядження).
Статтею 10 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», яке є обов'язковим до виконання, на Акціонерну компанію «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону.
Крім того, оскільки третя особа на підставі спеціального нормативного правового акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», була зобов'язана видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, суд дійшов правильного висновку, що це є обов'язком ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а не його правом.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції досліджено обставини, які виходять за межі позовних вимог, зокрема щодо прав та обов'язків Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», коли предметом спору є зобов'язання відповідача вчинити дії та стягнення вартості безпідставно набутого майна - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки дослідження усіх обставин справи в їх сукупності є обов'язком суду, і вказані дії спрямовані виключно для досягнення завдань господарського судочинства, обумовлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що не є підставою для скасування оскаржуваного рішення за наведеної підстави.
Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що саме внаслідок дій третьої особи щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу у оператора ГРМ виник неврегульований небаланс обсягів природного газу за лютий 2017 року та березень 2017 року, тому посилання позивача у позові на відбір відповідачем природного газу за спірний період за відсутності виданих останньому номінацій на планові поставки газу не може бути кваліфіковано як несанкціонований та не вказує на безпідставність набуття відповідачем спірних обсягів природного газу з газотранспортної системи позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТВК «Троянда» у лютому та березні 2017 року споживало газ на підставі укладеного з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу, що спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника газу та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.
Згідно з п. 13 розділу II Правил постачання природного газу постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.
Відповідно до п. 14 розділу II Правил постачання природного газу за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.
Проте, як на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, також свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.
Таким чином, судом встановлено, що правовою підставою для отримання відповідачем у лютому-березні 2017 року 14,909 тис.куб.м природного газу були договір постачання природного газу № 1596/1617-ТЕ-17 від 23.09.2016 р., укладений відповідачем з Публічним акціонерним товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 16140000704/ВОУ/2016/1.1557 від 01.11.2016 р., укладений відповідачем з Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ».
Одночасно, відповідачем не було перевищено об'єму споживання природного газу у лютому-березні 2017 року за договором постачання природного газу № 1596/1617-ТЕ-17 від 23.09.2016 р., оскільки договором № 1596/1617-ТЕ-17 від 23.09.2016 р. було передбачено споживання природного газу у лютому у кількості 14,0 тис.куб.м та у березні у кількості 13,0 тис.куб.м, фактично спожито відповідачем у лютому - 11,445 тис.куб.м природного газу та у березні 2017 року - 3,464 тис. куб.м природного газу.
Підсумовуючи все викладене вище, враховуючи наявність договірних відносин між ТВК «Троянда» і НАК «Нафтогаз України» та між ТВК «Троянда» та ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», беручи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного споживання ТВК «Троянда» природного газу у спірний період.
Відтак, позовні вимоги АТ «УКРТРАНСГАЗ» в частині зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та відшкодувати його вартість є необґрунтованими та безпідставними, не були доведені скаржником належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з цим, враховуючи, що позивачем заявлено одночасно дві вимоги щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ст. 1213 Цивільного кодексу України зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними, оскільки вказана норма містить право особи на альтернативну поведінку у спірних правовідносинах. Відповідно, суд першої інстанції також вірно зазначив, що й вимоги щодо виконання цих зобов'язань можуть бути лише альтернативними, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Таким чином, пред'явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача: про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна - не відповідає вимогам ст. 1213 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно, та про стягнення 99629,99 грн. вартості даного газу - не є законними та обґрунтованими,не були доведені позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.
Стосовно посилань скаржників в апеляційних скаргах в обґрунтування своїх правових позицій щодо спірних правовідносин на рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 судом апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Посилання скаржників на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, колегією суддів апеляційного суду також не приймаються, з огляду на наступне.
У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що «саме по собі ігнорування (невиконання) НАК «Нафтогаз України» визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків».
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені в постанові Верховного Суду у справі № 826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 911/2755/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.
Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19.
Крім того, доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2020 у справі №911/2755/19 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи № 911/2755/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.02.2021
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
А.І. Тищенко