Провадження № 11-кп/821/64/21 Справа № 712/14270/19 Категорія: ч. 1 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин, Черкаської області, громадянина України, працюючого директором на ТОВ «Тімбер Юкрейн», з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутатом, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі статті 47 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України закрито.
Повідомлено трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», про передачу йому ОСОБА_7 на поруки та направлено копію ухвали.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що у разі порушення ними умов передачі на поруки, відповідно до ч. 2 ст.47 КК України, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Роз'яснено трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», що відповідно до ч. 1 ст.289 КПК України, якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_7 , на поруки колективу, він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 797,49 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн., а всього 10 797,49 грн..
Вирішено долю речових доказів,
ОСОБА_7 30.09.2019 близько 15:25 год. керуючи автомобілем Skoda Oktavia р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вулиці Казбетській в м. Черкаси, зі сторони вулиці Василини, при виїзді на перехресті з вулицею Сумгаїтською поблизу будинку № 85, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306:
- п. 16.11. Правил дорожнього руху України, згідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;
- дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України.
Під час руху він, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг та виїзді на вказане перехрестя з другорядної дороги вулиці Казбетської, не зупинив керований ним транспортний засіб перед перехрестям для надання переваги в русі транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», а продовжив рух та виїхав на перехрестя з вулицею Сумгаїтською, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet Lacetti р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався по вулиці Сумгаїтській, зі сторони вулиці Одеської в напрямку вулиці Можайського.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля Chevrolet Lacetti р.н. НОМЕР_2 потерпіла ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04.10.2019 № 02-01/1026 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому першої п'ясної кістки лівої кисті, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля Skoda Oktavia р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , а саме вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України та п. 16.11. Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 23.10.2010 № 4/21Е-19 знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просив ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020 щодо ОСОБА_7 змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 щодо розміру стягнення моральної шкоди та стягнути на користь потерпілої 1000 грн. моральної шкоди. В решті судове рішення просив залишити без змін.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги потерпілої місцевий суд в ухвалі формально зазначив, що цивільний позов потерпілого в частині моральної шкоди підлягає задоволенню частково, при цьому суд не обґрунтував та не вмотивував свого рішення в частині вирішення цивільного позову відповідно до вимог статей 370, 372 КПК та не спростував доводи сторони захисту про те, що потерпіла не довела належних доказів обґрунтування моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просила скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020, як незаконну та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпіла вказує, що висновок суду про те, що обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся, є надуманим та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Зазначає, що обвинувачений не прийняв належні міри щодо відшкодування завданої шкоди, вибачення за вчинене не попросив, а навпаки, при зустрічах у приміщенні суду насміхався та всіляко намагався принизити потерпілу та відверто заявляв, що потерпіла від обвинуваченого нічого не отримає.
Вважає, що обвинуваченому ОСОБА_14 байдуже до тих фізичних та душевних страждань, які потерпілій довелось зазнати внаслідок отримання тілесних ушкоджень, вимушеній зміні способу життя, пов'язаного з одночасним лікуванням та доглядом за грудною дитиною.
Крім того, ОСОБА_10 вказує, що оскільки ОСОБА_7 являється директором ТОВ «Тімбер Юкрейн», тобто він наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а відтак між обвинуваченим та трудовим колективом вказаного товариства наявні відносини підлеглості, то за вказаних обставин, трудовий колектив ТОВ «Тімбер Юкрейн» позбавлений можливості здійснювати відносно ОСОБА_7 міри виховного характеру в силу підлеглості та залежності кожного члена трудового колективу від керівника даної юридичної особи.
Вказані обставини суд першої інстанції до уваги не взяв, і, як наслідок, вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, вказує потерпіла, викладені вище обставини є істотними порушеннями кримінального процесуального законодавства, що виключають можливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та передачі його на поруки трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн».
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020 із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, прокурор вважає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, суд першої інстанції передав його на поруки трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», у якому він є директором, тобто керівником.
Підставою звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України є безумовне виконання заходів виховного характеру з боку особи. Разом з тим, у даній справі суд не встановив, які саме заходи виховного характеру до нього можуть бути застосовані з боку колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн». При цьому, суд не врахував, що ОСОБА_7 є директором вказаного товариства та не з'ясував, який саме виховний вплив може здійснити на нього колектив, як на керівника і чи буде цей вплив достатнім з урахуванням вимог ст. 47 КК України.
Неприпустимим є формальний підхід до заявленого клопотання про передачу на поруки, адже останнє відіграє роль гарантії відповідного колективу здійснювати щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення заходи виховного характеру, стежити за його поведінкою протягом строку поручительства. Так, навряд чи виправданою буде передача на поруки за наявності особливих відносин між колективом та особою, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, прокурор вказує, що суд безпідставно застосував ст. 47 КК України та в порушення вимог чинного законодавства звільнив від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
У змінах до апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 просила ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020 стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України змінити через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Залишити цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_10 , щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, без розгляду, із роз'ясненням цивільному позивачеві право на його вирішення в порядку цивільного судочинства. У решті ухвалу суду просила залишити без змін.
В обґрунтування доводів змін до апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 зазначила про те, що не заперечуючи фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого, вважає, що вказане рішення суду підлягає зміні через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в частині вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні. Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Тим самим, законодавством передбачено обов'язкове дотримання судами закону України про кримінальну відповідальність (Кримінального кодексу України) та кримінального процесуального закону під час розгляду кримінальних проваджень та при ухваленні судових рішень.
Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, суд першої інстанції також розглянув цивільний позов, заявлений потерпілою, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданою кримінальним правопорушенням та прийняв рішення щодо часткового його задоволення.
Так, відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив: «Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду».
Одночасно, як вбачається із роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, потерпілому роз'яснюється право звернутися з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства без сплати державного мита. Також згідно з вимогами ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у даному випадку, цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні суд першої інстанції мав залишити без розгляду, та роз'яснити цивільному позивачеві право його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвали законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ухвали встановлено, що судом першої інстанції всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства помилково розглянуто та задоволено в частині цивільний позов потерпілої сторони.
Враховуючи викладене, вважає, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020 стосовно ОСОБА_7 підлягає зміні через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 403 КПК України внесення до апеляційної скарги даних змін не тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого.
До початку апеляційного розгляду по суті адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 відмову від апеляційної скарги у присутності ОСОБА_7 , який проти цього не заперечував та просили апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 закрити.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , щодо необхідності задоволення заяви про відмову від апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 у зміненому виді, але заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_10 , думку представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 у зміненому виді, натомість просив задовольнити апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 із вказаних у ній підстав та не заперечував щодо відмови від апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 у зміненому виді із зазначених у ній мотивів, а при вирішенні долі апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_10 покладалась на розсуд суду, та не заперечувала щодо задоволення заяви про відмову від апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Враховуючи, що ухвала від 02.06.2020 оскаржена ще й потерпілою ОСОБА_10 та прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , то керуючись положеннями ч.ч.1,2 ст. 403 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає закриттю, а подальшому розгляду підлягають апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , в т.ч. у зміненому виді.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за обставин, викладених в ухвалі не оскаржується, а тому колегія суддів апеляційного суду позбавлена права перевіряти фактичні обставини провадження, що до речі ніким і не оскаржуються.
Разом з тим, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції доводи зміненої апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10 про істотне порушення кримінального процесуального законодавства, є слушними та підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 412 КПК України передбачено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвали законне та обґрунтоване судове рішення.
Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, суд першої інстанції передав його на поруки трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», у якому він є директором, тобто керівником.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що оскільки підставою звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України є безумовне виконання заходів виховного характеру з боку особи, то у даній справі місцевий суд не встановив, які саме заходи виховного характеру до ОСОБА_7 можуть бути застосовані з боку колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», враховуючи, що ОСОБА_7 є директором вказаного товариства та не з'ясував, який саме виховний вплив може здійснити на нього колектив, як на керівника і чи буде цей вплив достатнім з урахуванням вимог ст. 47 КК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що звільнивши ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України та передавши його на поруки трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», у якому він є директором, тобто керівником суд першої інстанції формально підійшов до заявленого клопотання про передачу на поруки, належним чином не з'ясувавши чи взагалі може трудовий колектив здійснити виховний вплив на свого керівника, враховуючи, що кожний член колективу є залежним від свого керівника з приводу трудової діяльності, а також не з'ясував який саме виховний вплив може здійснити на нього колектив, як на керівника і чи буде цей вплив достатнім.
Крім того, звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, суд першої інстанції також розглянув цивільний позов, заявлений потерпілою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданою кримінальним правопорушенням та прийняв рішення щодо часткового його задоволення.
Так, відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Одночасно, як вбачається із роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, потерпілому роз'яснюється право звернутися з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства без сплати державного мита. Також згідно з вимогами ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у даному випадку, цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні суд першої інстанції мав залишити без розгляду, та роз'яснити цивільному позивачеві право його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що оскільки наведені порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, то ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 на підставі ч.1 ст.412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги - закрити.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 у зміненому виді - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 - задовольнити повністю, а ухвалу
Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.06.2020, щодо ОСОБА_7 , якою його звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі статті 47 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Тімбер Юкрейн», а кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України закрито - скасувати, а дане кримінальне провадження призначити на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: