Провадження № 2/760/941/21
В справі № 760/26596/20-ц
17 лютого 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Шпори М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що сім'я розпалась і примирення неможливе.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 03 грудня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
25 січня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позов.
Зазначає, що позивач не надала до суду доказів того, що він не утримує сім'ю, вони не дійшли до згоди, з ким буде проживати спільна дитина, та заперечує проти викладених позивачем в позовній заяві обставин.
Він регулярно надсилає позивачу листи та повідомлення з пропозицією примирення та порозуміння.
Виходячи з цього, просить надати строк на примирення.
05 лютого 2021 року до суду надійшли заперечення позивача на відзив, в яких остання заперечує проти обставин, викладених відповідачем у відзиві.
Зазначає, що відповідач застосовує до неї та до дитини насилля, ображає, вчиняє сварки.
Вважає, що збереження шлюбу буде порушувати її інтереси та інтереси їх спільної дитини, а тому просить не надавати строк на примирення та розірвати шлюб з відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Сторони перебувають у шлюбі з 23 квітня 2019 року.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що за час спільного проживання сторони не змогли створити міцної та дружньої сім'ї. Конфлікти, що виникали між ними з різних причин, привели до її розпаду.
Сторони перестали підтримувати подружні стосунки, ведення домашнього господарства, проживають окремо.
На примирення позивачка не згодна.
За визначенням ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що однією із ознак сім'ї є спільне проживання та спільний побут подружжя.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що з липня 2019 року вони з відповідачем проживають окремо, спільного побуту не мають, відповідач тривалий час не працює та не утримує сім'ю, у тому числі дитину.
Крім того, вона має намір створити іншу сім'ю, а тому збереження шлюбу буде суперечити моральним засадам суспільства.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З точки зору сімейного законодавства шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка та жінки.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.
З відзиву відповідача вбачається, що його клопотання в частині надання строку на примирення обгрунтовується лише його суперечкою з позивачем, пов'язаній з його участю в вихованні дитини та спорі щодо місця проживання дитини, а також незгодою з приведеним у позові щодо ухилення від утримання сім'ї та дитини.
В той же час, фактично визнається наявність у позивача інших відносин та її право на створення іншої сім'ї.
При цьому не приводиться будь-яких обставин, які б свідчили про вжиття ним заходів до примирення, його бажання до цього, та достатніх для вирішення питання про надання судом строку на примирення.
Виходячи з обставин, встановлених судом, умов проживання сторін та взаємовідносин в шлюбі, відсутність взаємної підтримки, як подружжя, категорична позиція позивача з приводу розірвання шлюбу та її небажання продовжувати шлюб, виходячи з рівноправ'я шлюбного союзу, суд приходить до висновку, що сім'я сторін розпалася, поновлена бути не може, а тому шлюб сторін підлягає розірванню.
Суд при цьому не приймає до уваги викладених у відзиві обставин, а також не знаходить підстав для надання сторонам строку на примирення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.111 СК України суд зобов'язаний вживати заходи для примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Із цією метою суди повинні повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що в сім'ї сторін існує тривала конфліктна ситуація, пов'язана з різним баченням подружжя на взаємовідносини у шлюбі.
Вказані обставини не спростовуються і відповідачем у відзиві на позов, у якому фактично не заперечується перебування позивачки в інших відносинах і її бажання створити іншу сім'ю.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ч.ч.1 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
У зв'язку з цим наголошується, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…. так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.
З точки зору ст.24 СК України шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка та жінки.
Зважаючи на принцип рівноправності чоловіка та жінки, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Виходячи з цього, враховуючи визначену законом добровільність шлюбного союзу, а також позицію позивачки, як рівноправного партнера в шлюбі, яка категорично наполягає на розірванні шлюбу та заперечує проти надання строку на примирення та недоцільності цього з урахуванням поведінки відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу сторін.
Керуючись ст.ст. 3, 24, 104,110,111, 112-113 Сімейного кодексу України,ст.ст.2, 4, 10, 12-13, 76-79, 81-83, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 23 квітня 2019 року Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві/ а/з № 772/ між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л .А. Шереметьєва