Справа № 752/16799/20
Провадження № 2/752/3089/21
Іменем України
28.01.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер Поліс» про стягнення суми страхового відшкодування, -
в серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Яворського Б.І. звернулась до суду із позовом до відповідача ПрАТ СК «Інтер Поліс», в якому просила суд стягнути із відповідача на користь позивача страхове відшкодування розмірі 200000,00 грн., суму витрат на поховання в розмірі 11532,17 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 56676,00 грн., а також судові витрати, пов'язані із отриманням правової допомоги в сумі 20000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 09.05.2020 року на 79 км + 500 м автодороги «Київ-Чоп» в напрямку м. Житомира відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В салоні зазначеного автомобіля перебувала ОСОБА_3 , яка сиділа позаду водія і не була закріплена ременями безпеки. Внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, останній, не впорався із керуванням, внаслідок чого, зазначений автомобіль декілька раз перекинувся та пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться в причинному зв'язку із настанням її смерті під час транспортування до лікарні. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «Інтер Поліс», відповідно до полісу № АО/1877313 від 13.09.2019 року. 13.05.2020 року Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 14.07.2020 року у справі № 289/838/20, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Позивач вказує, що вона є донькою померлої ОСОБА_3 та єдиною спадкоємицею майна, що залишилось після її смерті. З огляду на те, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди мати позивача, яка була пасажиром автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , - загинула, а цивільно-правова відповідальність винуватця аварії була застрахована в ПрАТ СК «Інтер Поліс», а тому позивач, як єдиний спадкоємець після смерті матері має право на стягнення страхового відшкодування, відшкодування понесених витрат на поховання і компенсацію моральної шкоди, в зв'язку з чим, остання, вимушена звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2020 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов, одночасно вказавши на те, що відповідачем право позивача порушено не було, так як, остання, із заявою про виплату страхового відшкодування у встановленому законом порядку та строки до відповідача не зверталась.
Представник третьої особи в судовому засіданні вимогу позову ідтримав та не заперечив проти їх заперечення .
Суд, вислухавши поясненна представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 09.05.2020 року на 79 км + 500 м автодороги «Київ-Чоп» в напрямку м. Житомира відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В салоні зазначеного автомобіля перебувала ОСОБА_3 , яка сиділа позаду водія і не була закріплена ременями безпеки.
Внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, останній, не впорався із керуванням, внаслідок чого, зазначений автомобіль декілька раз перекинувся та пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться в причинному зв'язку із настанням її смерті під час транспортування до лікарні.
Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 14.07.2020 року у справі № 289/838/20, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «Інтер Поліс», відповідно до полісу № АО/1877313 від 13.09.2019 року.
13.05.2020 року Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .
Стороною позивача надано суду докази, які свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 є рідною донькою померлої ОСОБА_3 , та єдиною спадкоємицею майна, що залишилось після її смерті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди мати позивача, яка була пасажиром автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , - загинула, а цивільно-правова відповідальність винуватця аварії була застрахована в ПрАТ СК «Інтер Поліс», а тому позивач, як єдина спадкоємиця після смерті матері має право на стягнення страхового відшкодування, відшкодування понесених витрат на поховання і компенсацію моральної шкоди, в зв'язку з чим, остання, вимушена звернутись до суду із даним позовом до страхової компанії.
Заперечуючи проти позовних вимог сторона відповідача зазначала про те, що право позивача страховою компанією порушено не було, оскільки, позивач із заявами про виплату страхового відшкодування у встановленому законом порядку та строки до відповідача не зверталась, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.ст. 35, 36 зазначного закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що 09.05.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула матір позивача, 14.07.2020 р. вироком суду було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПрАТ СК «Інтер Поліс», в серпні 2020 року позивач звернулась до адвоката за отриманням правової допомоги, однак, доказів на підтвердження того, що позивач зверталась до страхової компанії у встановленому законом порядку із заявою про виплату страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і не містять доказів неправомірної відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу.
Суд зветає увагу сторони позивача на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи.
Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав позивача, доказів звернення позивача у встановленому законом порядку до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а також відмови відповідача у його виплаті, матеріали справи не містять, а відтак суд вважає позовні вимоги передчасними, та такими, що задоволенню не підлягають.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані із отриманням правової допомоги слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер Поліс» про стягнення суми страхового відшкодування, - відмовити.
Судові витрати у справі залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Н.П. Чередніченко