707/2824/20
3/707/91/21
16 лютого 2021 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 399178 від 29 листопада 2020 року гр. ОСОБА_1 «29 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв. в с. Сагунівка по вул. Благовісна керував т/з марки МТ-10, держ. номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, та спричинив наїзд на дерево, не впоравшись із керуванням. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України».
Гр. ОСОБА_1 , а також свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися повторно, про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань до суду не подали.
За таких обставин, враховуючи, що статтею 268 КУпАП не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, для забезпечення розгляду справи у межах строку накладення адміністративного стягнення, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу без участі гр. ОСОБА_1 , а також свідків.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Крім того, за змістом ч.ч. 2, 5 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 399178 від 29 листопада 2020 року свідками, у присутності яких гр. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, вказані гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 .
Водночас, з письмових пояснень ОСОБА_3 , долучених до матеріалів справи, вбачається, що 29 листопада 2020 року її син ОСОБА_1 , близько 14-ої години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи т/з марки МТ-10, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Благовісна в с. Сагунівка, в'їхав у дерево.
З письмових пояснень гр. ОСОБА_2 , долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що 29 листопада 2020 року близько 13 год. 50 хв. до нього зателефонувала дружина його дядька ОСОБА_1 та повідомила, що останній, керуючи т/з марки МТ-10, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з деревом по вул. Благовісна, 117, в с. Сагунівка. Приїхавши за вказаною адресою, він побачив дядька, який перебував на подвір'ї свого домоволодіння. У той момент йому надавали допомогу працівники швидкої медичної допомоги. Після цього ОСОБА_2 пішов до місця ДТП, забрав звідти мототранспорт та прикотив його додому.
Відтак, суд констатує, що гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 не були свідками відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 39917 від 29 листопада 2020 року, складений відносно гр. ОСОБА_1 , є недопустимим доказом.
Рапорт працівника поліції також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеною у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а (адміністративне провадження № К/9901/33786/18).
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суду не надано.
Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини правопорушення, що ставляться в провину гр. ОСОБА_1 .
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин: відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, оскільки судом не встановлена наявність в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, прихожу до висновку про необхідність закриття провадження по справі на підставі положень п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до судової палати у кримінальних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.
Суддя: Т. А. Миколаєнко