"15" лютого 2021 р. Справа № 363/995/20
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
15 лютого 2021 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді - Баличевої М.Б., секретаря Щур А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасну сплату аліментів та позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасну сплату аліментів та позбавлення батьківських прав, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 за період з 19.05.2015 року по 01.02.2020 року в розмірі 166 793, 24 грн., пеню за прострочення сплати аліментів за період з 19.05.2015 року по 01.02.2020 року в розмірі 166 793, 24 грн., позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на її корить витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 починаючи з 2011 року перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 від якого у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак сімейне життя між сторонами поступово почало погіршуватися через відсутність взаємних поглядів на життя, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між нами шлюбних відносин. Крім того, Ввідповідач ухилявся від покладеного на нього, у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов'язку утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що виявилося у тому, що ОСОБА_3 відмовлявся добровільно надавати кошти на утримання їх дитини. Тобто дитина повністю знаходилась на утриманні позивача, а тому позивач вимушена була звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2015 року стягуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття. Однак з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів відповідач жодного разу їх не сплачував, що підтверджується розрахунками заборгованості зі сплати аліментів від 09.08.2019 року та 14.02.2020 року (ВП 48104773), які були видані Деснянським районним відділом Державної виконавчої служби м. Києва. Відповідно до розрахунку, що був виданий Деснянським районним відділом Державної виконавчої служби м. Києва, загальний розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 01.02.2020 року становить 166 793,24 грн. Також позивачем надано розрахунок неустойки (пені) за період з 19.05.2015 року по 01.02.20 року, яка виникла у відповідача, в зв'язку з несплатою останнім аліментів та станом на 01.02.2020 року загальна сума пені за несплату відповідачем аліментів складає - 1 221 930,04 грн. Позивач також зазначає, що ОСОБА_3 вже протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Син сторін не отримує від батька жодного подарунку на день народження. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться життям дитини, не відвідував і не відвідує його вдома, в дитячому дошкільному закладі, різноманітних гуртках. Враховуючи всі викладені обставини, ОСОБА_1 було подано заяву до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вишгородської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , по результатам розгляду якої, було прийнято рішення від 20 січня 2020 року за № 6. На підставі викладеного, позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2020 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.09.2020 року проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій на позовних вимогах наполягав та просив суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
15 лютого 2021 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , матір'ю якого в свідоцтві про народження зазначена ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_3 , вказане підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
14 лютого 2020 року депутатом Вишгородської міської ради Київської області було складено акт обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2014 року, а батько житини жодного разу не з'являвся за місцем проживання сина.
З довідки Вишгородського міського центру художньо - естетичної творчості учнівської молоді «Джерело» Вишгородської міської ради від 18.02.2020 року № 05 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем гуртка раннього розвитку «ЧомЧомучка» Вишгородського міського центру художньо - естетичної творчості учнівської молоді «Джерело» Вишгородської міської ради з вересня 2019 року. Дитина вихована, старанна, доброзичлива, відповідально відноситься до занять та із задоволенням їх відвідує. Дитина уважна, старанна та самостійно виконує всі завдання, доводить почату справу до кінця, мова у дитини постановлена правильно, на зауваження реагує адекватно. Його мати, ОСОБА_1 , відповідальна, доброзичлива, турботлива. Завжди відвідує усі заходи, у яких бере участь син ОСОБА_2 . На заняття хлопчика завжди супроводжують ОСОБА_1 або її тато (дідусь ОСОБА_2 ) ОСОБА_5 . Батька ОСОБА_2 жодного разу не бачили.
З характеристики на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складена керівником гуртка з вивчення англійської мови ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 виховує мама ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_5 . Батька дитини жодного разу не бачили. Дитина врівноважена, спокійна, відповідальна, комунікабельна. Уважно слухає прохання та вказівки керівника гуртка, сумлінно виконує домашні завдання, дотримується суспільних норм та правил. Загалом проявляє інтерес до навчання, дитячих ігор. Мова у дитини розвинена, правильна. Дитина добра, поступлива, здатна контролювати свою діяльність, прийти на допомогу, вміє доводити справу до кінця.
Вищевказані факти свідчать про те, що ОСОБА_3 самоусунулася від виконання батьківських обов'язків щодо свого неповнолітнього синаОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 6 від 20.01.2020 року вирішено клопотати перед Вишгородським районним судом Київської області в доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви … про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов'язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.
Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст.166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст.12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдужливо ставиться до дитини, на які посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на його фізичний розвиток.
Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню дитини, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.
В судовому засіданні не встановлені об'єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Емоційний зв'язок між відповідачем та дитиною фактично відсутній, відповідач не виявляє до своєї дитини батьківського піклування, її не відвідує, долею дитини не цікавиться.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню дитини, не забезпечує законних прав дітей на нормальні умови життя, також жодним чином не приймає участі в утриманні дитини, не цікавиться їхї життям, та не приймає участь у її вихованні.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком дитини, своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього синаОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни ним свого ставлення та поновлення у встановленому порядку батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно із п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованості утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасної виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Це пов'язано з тим, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв'язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певну суму заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.
Встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Вахрушевої Р.М. від 13.07.2015 року відкрито виконавче провадження № 48104773 з виконання виконавчого листа № 2/756/3697/15 виданого 08.07.2015 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Шавель О. від 09.08.2019 року вбачається, що загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 станом на 01.08.2019 року становить 139 538, 25 грн.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Шавель О. від 14.02.2020 року вбачається, що загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 станом на 01.02.2020 року становить 166 793, 24 грн.
Порядок стягнення аліментів визначається ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Частиною 4 ст. 195 СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст.196 СК України нарахування пені обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено сплати певної суми заборгованості.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Таким чином, загальна сума пені за прострочення ОСОБА_3 сплати аліментів за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2015 року становить 1 221 930, 04 грн. та в силу ч. 1 ст. 196 СК України указана сума підлягає обмеженню до 166 793, 24 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову також в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 166 793, 24 грн. та стягнення з останнього пені за прострочення сплати аліментів за період з 19.05.2015 року по 01.02.2020 рік в розмірі 166 793, 24 грн.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, а тому з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 816 грн. та на користь ОСОБА_1 у розмірі 840, 80 грн.
На підставі викладеного та керуючись, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд -
Позовну заяву - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 за період з 19.05.2015 року по 01.02.2020 року в розмірі 166 793 (сто шістдесят шість тисяч сімсот дев'яносто три) гривні 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 19.05.2015 року по 01.02.2020 року в розмірі 166 793 (сто шістдесят шість тисяч сімсот дев'яносто три) гривні 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вишгородський районний суд Київської області.
Головуючий М.Б. Баличева