Справа № 296/7146/20
16 лютого 2021 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
за участю представника відповідача Савіська В.В.,
розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним кредитного договору , -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Касянчук С.В., звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в якому просить визнати недійсним кредитний договір від 05.08.2019 № 0208-7274, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», мотивуючи зокрема тим, що спірний споживчий кредитний договір укладений в мережі Інтернет і оформлений позивачем на сайті: https://creditkasa/com.ua/ , на якому була вказана інформація про те, що кредит надається відповідачем за 0,01% в день, що ввело позивача в оману, тому позивач тільки після реєстрації і оформлення кредитів ознайомилася з всіма умовами кредиту та в силу своєї фінансової необізнаності не зрозуміла всіх грошових зобов'язань. В спірному кредитному договорі вказана комісія, яку зобов'язаний сплатити позивач відповідачу за отримання кредиту в розмірі 128% від суми кредиту або 3840 грн., та агресивний розмір процентної ставки - 2% від суми кредиту за кожен день користування, тобто за рік 730%, що суперечить ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є несправедливою умовою, а також непропорційно великі суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором. Вказане є нечесною підприємницькою практикою зі сторони відповідача, що заборонено законом відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики є недійсним. Підставами для визнання недійсними окремих частин кредитного договору є зокрема введення позичальника в оману стосовно таких істотних характеристик, як оплата за отримання кредитних коштів, складу, кількості відсотків та порядку їх надання, а також стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості. Через нечесні підприємницькі дії під час пропонування кредиту споживачу, надавалася інформація, яка суперечить законодавству України у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб, необхідний для здійснення свідомого вибору. Позивач не могла зрозуміти всю суть кредитного договору або об'єктивно оцінити його умови, адже вона не є фінансистом чи банкіром. Позивач повірила в рекламні умови, які були вказані на сайті та уклала кредитний договір з відповідачем і таким чином була введена в оману стосовно умов договору. Умови договору є несправедливими, так як суперечать принципу добросовісності і їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що є підставою для визнання його недійсним.
Відповідач подав відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечує через його безпідставність, просить у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи зокрема тим, що між сторонами було укладено електронний кредитний договір № 0208-7274 від 05.08.2019 року на суму позики 3000 грн. із строком на 14 днів, сукупною вартістю 3840 грн., з яких 840 грн. (2% від суми кредиту*14 днів=28%) складають проценти за користування кредитом. На виконання умов вказаного договору відповідачем позивачу було перераховано кошти в сумі позики. Проте у визначений в договорі термін сум позики та процентів за користування позикою позивач відповідачу не повернув, не сплатив. Твердження позивача, що він був введений в оману через нечесні підприємницькі дії відповідача і внаслідок ненадання останнім інформації про умови договору позики, що є підставою для визнання цього договору недійсним, суперечить фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Відповідачем надано позивачу повну та чітку інформацію щодо умов укладення договорів кредиту, яка передбачена чинним законодавством та яка розміщена і доступна для вільного ознайомлення на сайті відповідача https://creditkasa/com.ua/. Оспорений електронний договір між сторонами був укладений дистанційно, внаслідок самостійного вчинення позивачем поетапних дій на веб-сторінці відповідача в мережі Інтернет згідно з закладеним алгоритмом отримання позики, який в тому числі включає в себе дії щодо самостійного створення особистого кабінету, заповнення заявки на отримання кредиту, надання підтвердження ознайомлення з офертою відповідача, без вчинення яких (дій клієнта) неможливо завершити процес укладення електронного договору шляхом проставляння електронних підписів сторін в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. Укладення оспореного кредитного договору на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивача, шляхом вчинення ним свідомих дій, які не суперечать вимогам чинного законодавства. Позивачем не повідомлено суду інформацію про те, що оспорений кредитний договір є десятим договором кредиту, укладеним між сторонами. Правовідносини за оспорюваним договором позики не регулюються Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів», який не може суперечити Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач не є банком і законодавство у сфері банківської дальності не поширюється на діяльність відповідача, як небанківської фінансової установи. А тому посилання відповідача в обґрунтування своїх позовних вимог на законодавство про захист прав споживачів та у сфері банківської діяльності є безпідставним. Відтак, фактичні та правові підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні.
В судове засідання позивач не з'явилася. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача проти вимог та доводів позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши думку учасника справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
05.08.2019 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0208-7274, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно з пунктами 1.2, 1,3, 1,4, 1,5 цього договору кредит надається строком на 14 днів, тобто до 18 серпня 2019 року. За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування, що складає у відсотковому відношенні 28%, а у грошовому виразі 840 грн. Річна відсоткова ставка складає 730%.
Оспорений договір між сторонами був укладений дистанційно, внаслідок самостійного вчинення позивачем поетапних дій на сайті відповідача в мережі Інтернет https://creditkasa/com.ua/ згідно з закладеним алгоритмом отримання кредиту та підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «погоджуюсь», після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використав для підтвердження підписання кредитного договору.
У пункті 12 кредитного договору «Реквізити Сторін» зазначено електронний підпис фізичної особи позивача - А191.
Виходячи з того, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт відповідача за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивач не надав доказів і суд не встановив факту здійснення відповідачем дій, які сприяли б укладенню договору не позивачем. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивач як на правові підстави заявлених позовних вимог посилається зокрема на статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а як на фактичні підстави позовних вимог - на вчинення правочину під впливом обману, у зв'язку з чим позичальник помилився щодо обставин, які мають істотне значення для правочину.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Судом встановлено, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на 14 днів і його було повідомлено про сплату 2% за кожен день користування кредитними коштами, що визнано позивачем.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не надав доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення його в оману. А тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з вказаних підстав.
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. або якщо суд визнає причини пропуску строку поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.02.2021 року.
Суддя: В. І. Вачко