Справа № 161/1140/20
Провадження № 2/161/691/21
08 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Фурман Ю.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
21.01.2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суд з вищевказаною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначив, що 22.11.2003 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.11.2019 року було розірвано. За час шлюбу за спільні кошти подружжя ними було придбано житловий будинок загальною площею 112 кв.м., житловою площею 55,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично розташований на земельній ділянці площею 0,0209 га, з кадастровим номером 0722881800:03:001:5861 (далі - будинковолодіння). Вказує, що дане нерухоме майно є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках. Враховуючи наведене, просить суд визнати за собою право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння, а також стягнути з відповідачки на свою користь понесені судові витрати по справі.
18.02.2020 року ОСОБА_3 було подано до суду зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя в обґрунтування якої остання зазначила, що окрім спірного будинковолодіння, нею та ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу було придбано за спільні кошти два транспортні засоби, а саме: автомобіль RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. (придбаний 29.01.2019 року) та автомобіль FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказує, що транспортний засіб RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , являється спільним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами. Враховуючи наведене, просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного автомобіля, а також судові витрати по справі в розмірі 13990,80 грн., з яких: 840,80 грн. судового збору, 12150 грн. витрат на правничу допомогу та 1000 грн. за підготовку експертного висновку.
18.02.2020 року відповідачкою було також подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне. Вказує, що при розгляді даної справи суд повинен відступити від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, оскільки її спільні з позивачем діти після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з нею, які перебувають на її одноособовому отриманні, в той час, як в ОСОБА_1 існує значна заборгованість по сплаті аліментів. Крім того, у неї існує підозра, що позивач викрав з її помешкання майно на суму близько 42500 грн. У свою чергу, автомобіль FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 , який є спільним майном подружжя, позивачем був відчуженим без її згоди. Враховуючи наведене, вважає, що у даному випадку існують підстави для відступлення від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, і визначити за позивачем 1/4 частки у праві власності на спільне майно подружжя та 3/4 частки за нею.
21.02.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідно до якої останній вважає заперечення відповідачки нічим не обґрунтовані з огляду на наступне. Зазначає, що автомобіль RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. був придбаний його довірителем за його власні кошти, а тому такий не являється спільною власністю подружжя. Поряд з тим, транспортний засіб FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 , був відчужений за згоди відповідачки на користь третіх осіб, а виручені від реалізації кошти були спрямовані на будівництво будинковолодіння. Разом з тим, наведені ОСОБА_3 підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя є безпідставними та нічим не обґрунтовані, а тому такі не заслуговують на увагу.
10.03.2020 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої, з урахуванням наведених вище обставин (обґрунтувань), просила за наслідками розгляду зустрічної позовної зави визнати за нею право власності на 1/2 частку транспортних засобів RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 , 1989 р.в.
13.04.2020 року представником ОСОБА_1 було подано відзив на зустрічну позовну заяву в обґрунтування якого останній навів аргументи, аналогічні викладеним у відповідь на відзив на позовну заяву.
07.09.2020 року відповідачкою було подано заяву про уточнення позовних вимог у якій остання зазначила, що наразі їй невідоме місцезнаходження спірних автомобілів RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 , 1989 р.в., а тому вона просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 79273,50 грн. компенсації за 1/2 частку двох спірних транспортних засобів, а останні залишити за позивачем.
У судовому засіданні представник позивача та позивач заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. У свою чергу, в задоволенні зустрічних позовних вимог просили відмовити із викладених у відзиві підстав.
Представник відповідача та відповідач заперечували щодо задоволення первісного позову з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву, просили у позові відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримали з підстав, які викладені у зустрічному позові та заявах про уточнення позовних вимог, просили їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.11.2003 року, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.11.2019 року було розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Отже, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 22.11.2003 року по 11.11.2019 року.
Предметом розгляду даного спору є поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації частки вартості спільного майна.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Під час розгляду даної справи сторонами не було надано доказів того, що між сторонами існують будь-які домовленості щодо порядку володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступному.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року (справа № 6-399-цс17).
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов'язаний з'ясувати, чи це майно може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Статтею 57 СК України закріплений перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Разом з тим, ч. ч. 6, 7 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Зазначене дає підстави для висновку, що обов'язок доведення факту набуття за час шлюбу майна, як об'єкту права приватної власності, покладається на того з подружжя, який посилається на дану обставину, а його (факту) спростування на іншого.
Під час розгляду справи судом не встановлено, а сторонами не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом будь-якого періоду часу з 22.11.2003 року по 11.11.2019 року фактично були припиненні шлюбні відносини на час придбання будь-якого майна, з числа майна, яке є предметом даного спору.
Отже, надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка в повній мірі кореспондується з приписами положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу, чинними нормами цивільно-процесуального законодавства України вищевказаний обов'язок щодо надання стороною доказів містить чіткий критерій до таких, а саме: що такі докази повинні відповідати вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України та бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Так, суд не приймає доводи ОСОБА_3 щодо тієї обставини, що при розгляді даного спору існують підстави для відступлення від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності виходячи з наступного.
Зокрема, та обставина, що розмір аліментів, який стягуються з ОСОБА_1 на утримання спільних з відповідачкою дітей, на думку останньої є недостатнім, не є підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.
У свою чергу, посилання ОСОБА_3 на проживання з нею дітей та наявність заборгованості зі сплати аліментів, з огляду на положення СК України, не є підставою для відступлення від засад рівності часток.
Вищевказані обставини в повній мірі узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у Постановах Верховного Суду від 15.05.2019 року в справі №520/15882/14-ц, від 10.06.2019 року в справі № 175/2802/17, від 27.12.2019 року в справі №297/2837/19.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для відступлення від від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності.
Отже, предметом розгляду даної справи за первісними та зустрічними повними вимогами є: визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння; визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку транспортних засобів RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 , 1989 р.в.; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 79273,50 грн. компенсації за 1/2 частку двох спірних транспортних засобів, із їх залишенням на праві власності за позивачем; розподіл судових витрат.
Як встановлено судом, за час зареєстрованого шлюбу сторін, останніми було придбано житловий будинок загальною площею 112 кв.м., житловою площею 55,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично розташований на земельній ділянці площею 0,0209 га, з кадастровим номером 0722881800:03:001:5861. Вказане будинковолодіння було зареєстрованим за ОСОБА_3 . Дана обставина сторонами та їх представниками не оспорюється.
Враховуючи встановлені в ході розгляду обставини, суд вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння.
Судом також встановлено, що за час зареєстрованого шлюбу сторін, останніми було придбано транспортні засоби RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та FORD Sierra, д.н.з. НОМЕР_2 , 1989 р.в. Зазначене підтверджується повідомленнями Територіального сервісного центру 0741 РСЦ МВС у Волинській області № 31/3/1-7ад від 01.02.2020 року та № 31/3/1-16ад від 20.02.2020 року.
В ході розгляду справи стороною позивача не було надано, а судом не здобуто будь-яких доказів того, що транспортний засіб RENAULT Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. являється особистою власністю ОСОБА_1 , а тому такий слід визнати спільною сумісною власністю подружжя, а відтак визнати на 1/2 його частку право власності за ОСОБА_3 .
За наведених обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги кожної із сторін у наведеній частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні з даним позовом було сплачено 2245,86 грн., а тому, з урахуванням задоволення первісних заявлених вимог у повному обсязі, вказані витрати слід стягнути на користь останнього з відповідачки.
У свою чергу, при зверненні до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_3 було сплачено 840,80 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на проведення експертного дослідження із визначення вартості спірного транспортного засобу. За наслідками розгляду даної справи, враховуючи задоволення зустрічних вимог, суд приходить до висновку, що вказані судові витрати відповідачки слід компенсувати за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 71, 263 ЦПК України, на підставі ст. ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальноюплощею 112 кв.м., житловою площею 55,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 30264575).
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 0209 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:5861.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2245 (дві тисячі двісті сорок п'ять) грн. 86 коп. судового збору.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки RENAULT MEGANE SCENIC, номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1000 (одну тисячу) грн за проведення експертизи та 840 (вісімсот сорок) грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 лютого 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук