Провадження № 22-ц/803/1414/21 Справа № 201/1442/20 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
16 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Заворотного К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона безпідставно була обвинувачувана у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України протягом 6 років 4 місяців 23 днів, в період з 25 лютого 2011 (день винесення постанови про притягнення її, як обвинуваченої у кримінальній справі №69109307/2) до 18 липня 2017 року (день винесення постанови про закриття кримінального провадження), а також незаконно перебувала під вартою протягом 6 місяців 27 днів (з часу затримання, а саме 04 березня 2011 року, в порядку ст.115 КПК України (в редакції 1960 року) по 28 вересня 2011 року (день винесення постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд). Позивач зазначає, що під час строку перебування її під слідством та судовим розглядом справи, який становить повних 76 місяців (з 25 лютого 2011 року по 18 липня 2017 року) вона зазнала глибоких фізичних та душевних страждань, які були викликані зміною нормального життєвого ритму, нормальних життєвих зв'язків, що в свою чергу призвело до припинення виплати їй заробітної плати, звільнення з посади та порушення ділової репутації. Крім того, у зв'язку із невірною кваліфікацією дій та бездіяльністю прокуратури позивач тривалий час перебувала під вартою, була позбавлена свободи, порушено нормальний життєвий ритм, погіршився стан здоров'я, порушено стосунки з раніше оточуючими людьми, дитиною, знайомими. Перебуваючи під вартою, вона відчувала фізичні та моральні страждання, приниження честі та гідності несправедливо засудженої людини. Позивач була звільна з посади та було вкрай знижено її діловий престиж та репутацію, вона була позбавлена професійних зв'язків, через що їй знадобився тривалий час та великі зусилля для відновлення попереднього стану і очевидна неможливість такого відновлення в повному обсязі. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, моральну шкоду, що була їй завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, у розмірі 858 948 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 608 948 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4200 грн.
В апеляційній скарзі Прокуратура Дніпропетровської області просить рішення суду від 01 жовтня 2020 року змінити в частині визначення та стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи органів досудове розслідування, прокуратури та суду, зменшивши її розмір до 358 948 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області просить рішення суду від 01 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задовольнити, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи 07 червня 2010 року прокурором Дніпропетровської міжрайонної природоохоронної прокуратури порушено кримінальну справу №69109307 за фактом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами відділення №11 філії ВАТ КБ “Надра” Дніпропетровського регіонального управління, за ознаками складу злочинів передбачених ч. 5 ст.191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України.
25 лютого 2011 року слідчим Дніпропетровської міжрайонної природоохоронної прокуратури порушено кримінальну справу №69109307/2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
25 лютого 2011 року винесено постанову про притягнення, як обвинуваченої, ОСОБА_1 , у скоєнні злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
04 березня 2011 року позивач була затримана в порядку ст.115 КПК України, та їй пред'явлено обвинувачення в скоєнні вищевказаного злочину.
07 березня 2011 року ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в СІЗО №3 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області.
11 березня 2011 року Апеляційним судом Дніпропетровської області вищевказана ухвала суду від 07 березня 2011 року залишена без змін.
28 вересня 2011 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №1-731/08 ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд (т.1 а.с. 12).
06 червня 2013 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа №1-960/11) матеріали кримінальної справи №69109307 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Новомосковської міжрайонної прокуратури для організації додаткового розслідування.
24 липня 2014 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 183/8025/13-к, № 1/183/29/14) кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, направлено для проведення додаткового розслідування Новомосковському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області (т.1 а.с. 14, 15).
23 серпня 2014 року кримінальна справа №69109307 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040350003188, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, та досудове розслідування здійснювалося слідчим відділом Новомосковського відділу поліції ГУНП Дніпропетровської області.
Крім того, 04 березня 2011 року постановою слідчого Дніпропетровської міжрайонної природоохоронної прокуратури Ткаченко Р.Н. накладено арешт на майно ОСОБА_1 , яка була скасована лише 11 липня 2017 року відповідною ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М. по справі № 183/2351/17 (т.1 а.с. 16).
18 липня 2017 року старшим слідчим слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Бут А.О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12014040350003188 від 23 серпня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (т.1 а.с. 17-21).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої першої інстанції посилався на те, що враховуючи, що позивач перебувала під слідством 76 місяців, на її користь підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 358948 грн. з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, а також обґрунтованим є додаткове відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в у розмірі 250 000 грн., оскільки позивач зазнала душевних переживань, втратила авторитет серед оточення, була відсторонений від посади, зазнала надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни її життєвого укладу та завдав їй значних страждань, з урахуванням принципу розумності та справедливості, загальний розмір моральної шкоди становить 608 948 грн., однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”).
Частинами першою та другою статті 12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктом 6 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, моральну шкоду, що була їй завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, у розмірі 858 948 грн.
Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Таким спеціальним нормативно-правовим актом, як вже було зазначено, є Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”
Відповідно до ст.13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Відповідно до ст. 8 Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року встановлений на рівні 4 723 грн.
Встановлено, ОСОБА_1 перебувала під слідством повних 76 місяців (з 25 лютого 2011 року по 18 липня 2017 року).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Таким чином, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, які були викликані зміною нормального життєвого ритму, нормальних життєвих зв'язків, що в свою чергу призвело до припинення виплати їй заробітної плати, звільнення з посади та порушення ділової репутації, беручи до уваги, що відновлення нормального способу життя вимагало від неї додаткових зусиль, розмір відшкодування моральної, яка має бути стягнута на користь позивача, становить 358 948 грн. (76 місяців х 4723 грн.).
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж передбачений законом є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Твардієвич Є.О. та згідно акту виконаних робіт, сплаченої позивачем суми у розмірі 4200 грн., суд дійшов обгрунтованого висновку, відповідно до ст.133, 141 ЦПК України, про стягнення вказаної суми на користь позивача за надання правової допомоги.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області слід задовольнити, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року змінити в частині визначення стягнутої на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи органів досудового розслідування, прокуратури та суду, зменшивши її розмір з 608 948 грн. до 358 948 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди змінити в частині визначення стягнутої на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи органів досудового розслідування, прокуратури та суду, зменшивши її розмір з 608 948 грн. до - 358 948 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді