Провадження № 22-ц/803/2035/21 Справа № 205/3217/20 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
16 лютого 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Заворотного К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група”, третя особа Акціонерне товариство “Креді Агріколь Банк” про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “СК “Українська страхова група”, третя особа АТ “Креді Агріколь Банк” про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 27 листопада 2018 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (КАСКО) № 28-0401-18-00317, строк дії з 29 листопада 2018 року по 28 листопада 2019 року, предметом страхування якого є майнові інтереси позивача по володінню та користуванню автомобілем “Citroen C3”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі страховим лімітом у 395000 грн. Вигодонабувачем за вказаним договором є АТ “Креді Агріколь Банк”, оскільки вказаний автомобіль придбаний за кредитні кошти, отримані на підставі договору кредитування від 29 листопада 2017 року. 23 березня 2019 року невстановлені особи навмисно пошкодили належний позивачу автомобіль. 25 березня 2019 року позивач звернувся до Дніпровської обласної дирекції ПрАТ “СК “Українська страхова група” із заявою про настання страхового випадку. 12 червня 2019 року позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, однак належної відповіді не отримав. 21 червня 2019 року позивач звернувся до незалежного судового експерта із заявою про проведення автотоварознавчої експертизи, відповідно до висновків якої від 09 липня 2019 року вартість відновлювального ремонту, як і вартість матеріальних збитків становить 202267 грн. 15 коп. Після проведення автотоварознавчої експертизи у Сервісному центрі ФОП ОСОБА_2 , на ліцензованій СТО, позивач здійснив повний відновлювальний ремонт автомобіля “Citroen C3”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який витратив 196493 грн. 28 коп. особистих коштів. 29 липня 2018 року страховиком на рахунок АТ “Креді Агріколь Банк” було сплачене страхове відшкодування у розмірі лише 108185 грн. 12 коп. Порушення прав позивача як страхувальника з боку відповідача полягає у частковому невиконанні ним взятих на себе за договором добровільного страхування №28-0401-18-00317 від 27 листопада 2018 року обов'язків на суму 88308 грн. 16 коп., яка становить різницю між коштами, виплаченими страховиком добровільно у розмірі 108185 грн. 12 коп. та реальною сумою, витраченою позивачем на ремонт авто у розмірі 196493 грн. 28 коп. Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в 15000 грн. Крім того, підпунктом 9.2.9 п. 9 частини другої договору добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0401-18-00317 від 27 листопада 2018 року передбачено, що страхувальник зобов'язаний здійснювати ремонт застрахованого транспортного засобу виключно в пункті (пунктах) сервісної мережі, які виконують технічне обслуговування і гарантійний ремонт застрахованого ТЗ та визначені в його сервісній книжці (авторизованих СТО) або на СТО погоджених зі страховиком, у інших випадках. Умови договору обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством визнаються недійсними. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним підпункт 9.2.9 п. 9 частини другої договору добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0401-18-00317 від 27 листопада 2018 року; стягнути з ПрАТ “СК “Українська страхова група” на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 88308 грн. 16 коп., моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ “СК “Українська страхова група”, третя особа АТ “Креді Агріколь Банк” про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 04 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ “СК “Українська страхова група” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі ст. 980 ЦК України, ст. 4 Закону України “Про страхування” визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про страхування” добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Аналогічне положення щодо обов'язку страховика містить ст. 20 Закону України “Про страхування”.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. (ст. 979 ЦК України, ч. 1. ст. 16 закону України “Про страхування”).
Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За змістом ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, 27 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (КАСКО) № 28-0401-18-00317, строк дії з 29 листопада 2018 року по 28 листопада 2019 року, предметом страхування якого є майнові інтереси позивача по володінню та користуванню автомобілем “Citroen C3”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі страховим лімітом у 395000 грн. (т.1 а.с.14-24).
Згідно п.п. 9.2.9 п. 9 частини другої Договору добровільного страхування страхувальник зобов'язаний здійснювати ремонт застрахованого транспортного засобу виключно в пункті (пунктах) сервісної мережі, які виконують технічне обслуговування і гарантійних ремонт застрахованого ТЗ та визначені в його сервісній книжці (авторизованих СТО) або на СТО погоджених зі страховиком, у інших випадках. Умови договору обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством визнаються недійсними (т.1 а.с. 18).
Відповідно до п.п. 9.3.5 р. 9 Договору страхування страховик має право залучати до оцінки розміру збитків, завданих страхувальнику, незалежних спеціалістів та визначати розмір страхового відшкодування, виходячи з розміру збитків, визначених страховиком або актом/висновком незалежної експертизи, замовленого страховиком або, самостійно розрахувати вартість відновлювального ремонту на підставі довідкових матеріалів в тому числі з використанням програмного забезпечення Audatex або Eurotax.
Відповідно до п. 12.2 Договору страхування, у разі настання страхових випадків по КАСКО (крім випадків конструктивної загибелі ТЗ та «Викрадення», не включаючи пошкодження ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення), страхове відшкодування розраховується за наступною формулою:
СВ = (ВВР - ВД х ЗЕп) х ПЗС + ДДВ - Фрп - ВЗПО - НЧСП, де:
СВ - сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті;
ВВР - вартість відновлювального ремонту, яка включає вартість деталей, вузлів, агрегатів, що замінюються, вартість робіт та витратних матеріалів.
Відповідно до п. 9.5 р. 9 Договору страхування вигодонабувач має право на першочергове отримання страхового відшкодування.
Відповідно до п.п. 14.1.7 р. 14 Договору страхування підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування або страхових виплат є випадки, передбачені чинним законодавством України, цим Договором, а також ненадання страховику оформлених належним чином документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, відповідно до розділу 11 частини 2 Договору, а також невиконання п. 10.14 частини 2 Договору.
Згідно п.п. 14.1.8 р. 14 Договору страхування підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування або страхових виплат є випадки, передбачені чинним законодавством України, цим Договором, а також здійснення страхувальником (вигодонабувачем, водієм, довіреними особами страхувальника) відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ на авторизованому (не гарантійному) СТО без письмового дозволу страховика.
27 листопада 2018 року при укладенні Договору добровільного страхування сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Підписавши договір, позивач засвідчив, що він погодився з його умовами.
Вигодонабувачем за вказаним договором є АТ “Креді Агріколь Банк”, оскільки вказаний автомобіль придбаний за кредитні кошти, отримані на підставі договору кредитування від 29 листопада 2017 року та переданий у заставу на підставі договору № Z1/3213224 від 29 листопада 2017 року (т.1 а.с. 25-36, 39-48).
23 березня 2019 року невстановлені особи навмисно пошкодили належний позивачу автомобіль (т. а.с.114).
25 березня 2019 року позивач звернувся до Дніпровської обласної дирекції ПрАТ “СК “Українська страхова група” із заявою про настання страхового випадку (т.1 а.с.113).
12 червня 2019 року позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.т.1 а.с.181). Відповіді позивач не отримав.
Відповідно до висновку експерта №0807/19/19 від 09 липня 2019 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість відновлювального ремонту, як і вартість матеріальних збитків становить 202267 грн. 15 коп. (т.1 а.с. 193-209).
Після проведення автотоварознавчої експертизи у Сервісному центрі ФОП ОСОБА_2 , на ліцензованій СТО, позивач здійснив повний відновлювальний ремонт автомобіля “Citroen C3”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який витратив 196493 грн. 28 коп. (т.1 а.с.211-222).
29 липня 2018 року страховиком на рахунок вигодонабувача АТ “Креді Агріколь Банк” було сплачене страхове відшкодування у розмірі 108185 грн. 12 коп. на підставі проведеної відповідачем ремонтної калькуляції, страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування (т.1 а.с113-126, 210).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним підпункт 9.2.9 п. 9 частини другої договору добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0401-18-00317 від 27 листопада 2018 року; стягнути з ПрАТ “СК “Українська страхова група” на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 88308 грн. 16 коп., моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слід зазначити, на час укладання договору ОСОБА_1 підписав договір, був згодний з умовами договору та взяв на себе відповідні зобов'язання добровільно.
Доказів на спростування презумпції правомірності правочину позивачем суду не надано.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ “СК “Українська страхова група”, третя особа АТ “Креді Агріколь Банк” про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав визнання недійсним підпункту 9.2.9 п. 9 частини другої договору добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0401-18-00317 від 27 листопада 2018 року, відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, невідповідності рішення суду фактичним обставинам справи є є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді