Провадження № 22-ц/803/146/21 Справа № 199/3168/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Куценко Т. Р.
16 лютого 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Макарова М.О. ознайомившись з апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
За наслідками повторного автоматичного розподілу справ колегії суддів Дніпровського апеляційного суду у складі головуючого судді: Куценко Т.Р, суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О. розподілена цивільна справа за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року.
Ознайомившись з даною справою вважаю за необхідне заявити у даній справі самовідвід, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Згідно пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір'я до незалежної судової влади буде підірвано.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, в разі переконання судді в наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об'єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно до роз'яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2017 року колегією суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді : Петешенкової М.Ю., суддів: Деркач Н.М., Макаров М.О. винесено ухвалу по даній справі (т. 2 а.с. 124-127).
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с.87-91).
Оскільки суддя Макаров М.О. брав участь у вирішенні справи в апеляційної інстанції, з метою запобігання виникнення в учасників справи сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості головуючого при розгляді апеляційної скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року, вважаю за доцільне взяти самовідвід.
Частиною 2 статті 41 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 37,39 ЦПК України, -
Взяти самовідвід по цивільній справі № 22-ц/803/146/21 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Справу передати до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для виконання вимог, передбачених статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Макаров