Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2-1441/10
провадження № 61-17257св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - заступник начальника Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Закарпатської області Танинець Іван Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду
від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В.,
Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г.,
Короткий зміст вимог скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дій заступника начальника Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Закарпатської області (далі - Виноградівський РВДВС ГТУЮ Закарпатської області) Танинця І. В. щодо прийняття ним постанов від 29 січня 2019 року про арешт майна,
від 13 серпня 2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні,
від 27 серпня 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження. Зазначені постанови приймалися у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1441/10 про стягнення з неї на користь
ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 700 781,44 грн посадовою особою відділу державної виконавчої служби, що не була державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні, а тому їх слід скасувати.
Крім того, у зв'язку із викладеними обставинами, заявник просила визнати протиправними дії посадової особи Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо перевірки, підписання та надсилання заявки на реалізацію арештованого майна (торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою:
АДРЕСА_1 ) разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, організатору торгів в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи по виконавчому провадженню № 50954226.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області у складі судді Левка Т. Ю. від 24 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії заступника начальника Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Закарпатської області Танинець І. В. з прийняття постанов у ВП № 50954226 від 29 січня 2019 року, 13 та 27 серпня 2019 року, без повноважень на вчинення таких виконавчих дій та скасовано ці постанови.
Визнано протиправними дії посадової особи Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо перевірки, підписання та надсилання заявки на реалізацію арештованого майна (торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою:
АДРЕСА_1 ) разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, організатору торгів в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до системи по виконавчому провадженню № 50954226.
Задовольняючи скаргу на рішення та дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що винесені заступником начальника відділу Танинець І. В. постанови від 29 січня 2019 року, 13 та 27 серпня 2019 року у ВП №50954226 вчинені неповноважною особою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) задоволено частково, ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2020 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав порушення процесуального строку для подання скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця із пропуском встановленого нормами ЦПК України десятиденного строку, відлік якого розпочався з моменту прийняття оскаржуваних постанов. Відсутність доказів поважності причин пропуску строку подання скарги, а також те, що заявником не було подано клопотання про поновлення такого строку, є підставою для залишення скарги без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про залишення скарги без розгляду, оскільки заявник звернувся зі скаргою у передбачений статтею 449 ЦПК України десятиденний строк з моменту, коли він дізнався про порушення його прав. Зокрема, про невідповідність дій посадових осіб виконавчої служби їх обов'язкам вона дізналася 31 січня 2020 року, а зі скаргою звернулася 05 лютого 2020 року. Крім того, доводів щодо пропуску нею строку звернення до суду із відповідною скаргою апеляційна скарга не містила, отже суд вийшов за їх межі, що є порушенням норм процесуального права. Вихід за межі доводів апеляційної скарги можливий лише у випадку встановлення судом порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, однак пропуск строку на подання скарги не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
22 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06грудня 2013 року Виноградівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі №2-1441/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 702 601,44 грн.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області
від 09 квітня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-1441/10 з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект».
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області
від 29 листопада 2013 року видано ТОВ «Кей-Колект» дублікат виконавчого листа у справі №2-1441/10.
З інформації про виконавче провадження № 50954226 від 31 січня 2020 року вбачається, що постановою державного виконавця Граб С. С. від 25 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50954226 з примусового виконання даного виконавчого документа та постановою державного виконавця Граб С. С. від 05 жовтня 2017 року накладено арешт на рухоме і нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .
В подальшому, в рамках вказаного виконавчого провадження, постановами заступника начальника відділу Танинця І. В. від 29 січня 2019 року описано та накладено арешт на торговий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », від 13 серпня
2019 року - призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі в виконавчому провадженні, від 27 серпня
2019 року - замінено сторону виконавчого провадження.
Також з інформації про виконавче провадження № 50954226 вбачається, що постановою заступника начальника відділу Танинця І. В. від 14 січня
2020 року прийнято до виконання вказане виконавче провадження.
Звертаючись 05 лютого 2020 року зі скаргою на дії заступника начальника Виноградівського РВДВС ГТУЮ Закарпатської області Танинця І. В. ,
ОСОБА_1 посилалася на те, що постанови від 29 січня 2019 року, 13 та 27 серпня 2019 року прийняті ним як посадовою особою виконавчої служби, а не як держаним виконавцем у виконавчому провадженні № 50954226, що суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження». Вказувала, що про вчинення заступником начальника відділу виконавчих дій за період з 29 січня 2019 року по 14 січня 2020 року свідчить інформація про виконавче провадження від 31 січня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт «а» частини першої статті 449 ЦПК України).
Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 122 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
У системному аналізі вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
У частині четвертій статті 265 ЦПК України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Залишаючи скаргу заявника без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що про існування оскаржуваних постанов заступника начальника відділу державної виконавчої служби заявник дізналася з моменту їх прийняття, тобто 29 січня 2019 року, 13 та 27 серпня 2019 року, однак зі скаргою звернулася до суду лише 05 лютого 2020 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України. Заявник не подала до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою, а без вирішення цього питання його скарга не може бути розглянута по суті.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зміст
статті 449 ЦПК України, відповідно до якого перебіг строку на звернення до суду з відповідною скаргою починається саме з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, а не з часу прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов.
Дійшовши висновку про залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку на оскарження дій державного виконавця, суд не встановив з якого все ж таки часу заявник дізналася про порушення її прав, не врахував доводи заявника про те, що про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50954226 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Танинцем І. В. вона дізналася 31 січня 2020 року, не перевірив, якими доказами підтверджується обізнаність заявника про оскаржувані постанови раніше, аніж дата отримання нею зазначеної інформації.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять даних направлення державним виконавцем копії постанов
від 29 січня 2019 року, 13 та 27 серпня 2019 року на адресу ОСОБА_1 , матеріали виконавчого провадження № 50954226 судами не досліджувалися, а тому висновки суду про те, що остання дізналася про їх наявність з моменту їх прийняття є передчасними та ґрунтуються на припущеннях, що заборонено в силу положення частини шостої статті 81 ЦПК України.
Таким чином, належними чином не встановивши початку перебігу десятиденного строку для звернення ОСОБА_1 із цією скаргою, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про його пропуск та залишення скарги без розгляду з підстав, передбачених частиною другою статті 126 ЦПК України.
Крім того, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Апеляційна скарга Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не містить доводів щодо порушення ОСОБА_1 процесуальних строків звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Виконавча служба посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції по суті вирішення скарги і не надавала суду свої аргументи про те, коли вони направляли ОСОБА_1 оскаржувані постанови, із якого часу починається перебіг строку на оскарження цих виконавчих дій.
Отже, при новому розгляді слід з'ясувати повно і об'єктивно обставини винесення постанов державного виконавця від 29 січня 2019 року, 13 та
27 серпня 2019 року та час, коли ОСОБА_1 дізналась або могла дізнатись про ймовірне порушення своїх прав внаслідок вчинення вказаних виконавчих дій.
Пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
а оскаржуване судове рішення - скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович