П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3199/20
Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Таврійської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтня 2020р. ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до виконавчого комітету Таврійської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання публічної інформації за запитом від 22.09.2020р.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
- зобов'язати відповідача розглянути запит від 22.09.2020р. про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Таврійськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 17,00грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 22.09.2020р. звернулася до виконкому Таврійської міської ради із запитом про надання публічної інформації, а саме: про наявність на території м.Таврійськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування, який отриманий відповідачем 25.09.2020р.. Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту. Відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж 5 робочих днів з дня отримання запиту. На день подання позовної заяви 26.10.2020р. минуло 15 робочих днів а тому відповідач порушив вимоги ЗУ «Про доступ до публічної інформації» щодо строків розгляду запиту. На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020р. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду достатніх доказів на обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог. Натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав докази своєчасного направлення відповіді позивачу на запит на публічну інформацію.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, перевірки доказів, у зв'язку чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 22.09.2020р. ОСОБА_1 надіслала до виконавчого комітету Таврійськовї міської ради запит на отримання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про наявність на території м.Таврійськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування.
Позивач надала квитанцію про направлення рекомендованого листа №1800103679311 на ім'я відповідача від 22.09.2020р. та роздруківку (трекінг) з сайту Укрпошти про отримання кореспонденції відповідачем 25.09.2020р.
Також, судом першої інстанції встановлено, що кореспонденція зареєстрована до відправлення з відділення №18001 м.Черкаси 22.09.2020р. о 17:05год. та вручена за довіреністю одержувачу, що зареєстроване відділенням поштового зв'язку №74988 м.Таврійськ 25.09.2020р. о 19:59год.
Відповідачем надано до суду копію вказаного запиту на отримання публічної інформації від 22.09.2020р., на якому проставлений вхідний штамп виконкому Таврійської міської Ради «Одержано» від 28.09.2020р. вх.№ 02-12/351.
Не отримавши відповіді на запит на отримання інформації впродовж п'яти робочих днів, ОСОБА_1 посилаючись на порушення її прав звернулась до суду із позовом, в якому просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Перевіряючи правомірність дій відповідача з урахуванням підстав позову, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.7 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зазначена норма кореспондується із ст.34 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з ст.1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 цього Закону).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень (п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).
У відповідності до ч.1,2 ст.19 вказаного Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу частини 4 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
У п.6 ч.1 ст.14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію
Згідно з ч.1,4 ст.20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов'язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22.09.2020р. звернулася до виконкому Таврійської міської ради із запитом про надання публічної інформації, а саме: про наявність на території м.Таврійськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування.
На підтвердження факту надіслання позивачці листа-відповіді від 30.09.2020р. №02-12/351, відповідач надав копію витягу із Журналу реєстрації запитів на отримання публічної інформації, згідно з яким вказаний лист був надісланий позивачці 30.09.2020р.
Суд першої інстанції оцінив копію витягу із Журналу реєстрації запитів на отримання публічної інформації як належний доказ направлення відповідачем відповіді на інформаційний запит позивачки.
Судова колегія зазначає, що ЗУ «Про доступ до публічної інформації» не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв'язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).
Проте, зважаючи на імперативно встановлений обов'язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб'єкта владних повноважень, судова колегія вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.
Судова колегія вважає, що реєстрація листа та копія витягу із Журналу реєстрації запитів на отримання публічної інформації установи не є доказом направлення такого листа і, тим більше, його доставлення адресату.
А будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення цього листа (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) відповідач суду не надав, відповідно, не довів виконання свого обов'язку надання відповіді на запит на інформацію.
Окрім того, в матеріалах справи взагалі відсутня копія Листа-відповіді від 30.09.2020р., який було зазначено відповідачем в додатках на відзив на позовну заяву.
Вищенаведене дає підстави для висновку про протиправність бездіяльності Виконавчого комітету Таврійської міської ради щодо ненадання позивачці запитуваної інформації у відповідь на запит про отримання публічної інформації від 22 вересня 2020р. у передбачений ЗУ «Про доступ до публічної інформації» строк та необхідність зобов'язання відповідача надати відповідь на вказаний запит відповідно до зазначеного Закону.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 17,00грн. судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ст.132 КАС України, до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 понесено витрати на відправку поштової кореспонденції, а саме запиту до виконавчого комітету Таврійської міської ради, що стосується предмету спору, то судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення судових витрат,оскільки зазначені витрати не відносяться до витрат передбачених ст.132 КАС України.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можливо вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020р. - скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Таврійської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Таврійської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом від 22.09.2020р.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Таврійської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Зобов'язати виконавчий комітет Таврійської міської ради розглянути запит від 22.09.2020р. про надання публічної інформації щодо наявності на території м.Таврійськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв