П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3889/20
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до в/ч НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 10.12.2017р;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1.01.2016р. по 10.12.2017р., враховуючи базовий місяць березень 2011р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби йому не нараховувалась та не була виплачена індексація грошового забезпечення. Також, на день виключення зі списків особового складу військової частини йому не було проведено виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, у зв'язку із чим він після звільнення із військової служби звернувся із проханням до відповідача виплатити йому індексацію грошового забезпечення.
Однак, листом від 9.07.2020р. В/ч НОМЕР_1 повідомила позивача, що проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Протягом 2016-2018р. фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатків на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено. Індексація за період з 1 січня 2016р. по 10 грудня 2018р. не нараховувалась і не виплачувалась.
Позивач вважає дії В/ч НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують його права, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020р. позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення з 1.01.2016р. по 10.12.2017р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 10.12.2017р.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) та є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, в тому числі і військових частин. Водночас, обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Тому суд вважав, що належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Крім того, суд першої інстанції виходячи за межі позовних вимог, зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 10.12.2017р.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 2011р. по 10.12.2017р. проходив військову службу за контрактом у В/ч НОМЕР_1 на посаді начальника штабу - першого заступника командира частини, у військовому званні «підполковник».
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 №270 від 10.12.2017р. ОСОБА_1 виключено із списків частини у зв'язку з призначенням на посаду старшого офіцера відділу планування розвідки розвідувального управління штабу командування Повітряних Сил Збройних Сил України військової частини НОМЕР_4 .
Позивач зазначив, що станом на день виключення його зі списків В/ч НОМЕР_1 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 12.12.2017р.
9 липня 2020р. на запит позивача В/ч НОМЕР_1 своїм листом за №1216 повідомила про те, що проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди у Міністерства оборони України відсутні. Відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення також ґрунтується на тому, що відповідно до ч.6 ст.5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Перевіряючи правомірність дій В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, з урахуванням підстав позову, а також висновків суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-ХІІ (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями ст.2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ за №1078 від 17.07.2003р..
Згідно з п.1-1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у спірний період.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 1.01.2016р. по 10.12.2017р. та зобов'язання здійснити нарахування та виплату вказаної індексації - підлягають задоволенню.
Що стосується посилань апелянта щодо визначення базового місяця, то судова колегія зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині щодо визначення базового місяця задоволенню не підлягають, що було вірно зазначено судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв