Справа № 758/13298/20
3/758/712/21 Категорія 309
08 лютого 2021 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Подільського УП ГУ НП України в місті Києві, про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учня гімназії № 257 «Синьоозерна», який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 371039 від 22.10.2020 року, протягом вересня 2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час освітнього процесу здійснював психологічне цькування над однокласницею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 отримала шкоду психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, не визнав та пояснив, що 08.10.2020 р. (вхідний № 58 від 08.10.2020р.) від імені його матері, ОСОБА_3 , що діяла в його інтересах, була подана заява на ім'я директора гімназії «Синьоозерна» № 257 про прийняття мір щодо вчинення відносно ОСОБА_1 неправомірних дій однокласницею ОСОБА_2 , її братом ОСОБА_5 та невідомою особою, які примусили його на камеру приносити вибачення ОСОБА_2 за те, що він не хотів з нею спілкуватися та проводити разом час із викладенням даного вибачення в соц.мережі.
Директором школи не було повідомлено про розгляд даної заяви по суті 13.10.2020 р. Проте на засідання даної комісії стало відомо, що 12.10.2020 р. була подана заява від батька ОСОБА_2 щодо булінгу його доньки.
Під час засідання даної комісії було встановлено той факт, що жодна особа зі школи не знала, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відбувалися якісь непорозуміння. Проте на засіданні комісії батьки ОСОБА_2 звинуватили ОСОБА_1 в тому, що він тисне на їх доньку, ображає, а на звинувачення матері ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 разом за старшим братом та незнайомим чоловіком погрожували вбити ОСОБА_1 , морально тиснули на нього, вони відповіли, що хотіли поставити його на місце.
Після засідання даної комісії було запропоновано сторонам конфлікту врегулювати дане питання за два дні. ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 не заперечували проти добровільного врегулювання даного питання, проте лише після того як брат ОСОБА_2 вибачиться за свої дії. 15.10.2020 р. братом ОСОБА_2 були направлені відео з вибаченням.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили в школі та представнику ювенальної поліції, що конфлікт вичерпано, проте на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-4 КУпАП та наданий для ознайомлення витяг з рішення комісії, відповідно до якого в діях ОСОБА_2 та її брата неправомірних дій не виявлено, оскільки це відбувалося за межами школи, а ОСОБА_1 вчинив по відношенню до ОСОБА_2 булінг.
Вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , протокол № 1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу, витяг з протоколу №1, пояснювальні записки, копії свідоцтва про народження, копії паспорту, копію ордеру, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушенні відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_1 під час освітнього процесу здійснював психологічне цькування над однокласницею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 отримала шкоду психічному здоров'ю.
Відповідно до пп. 3-1, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту», типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Суть адміністративного правопорушення має включати не лише дані про про булінг, але і час, місце здійснення самого булінгу, фактичні дані відносно того, що зазначений факт мав місце, коли, ким та яким чином він був здійснений. Однак, жодна заява та жодний документ, долучений до матеріалів справи, не вказує на систематичність протиправних дій ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_2 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на систематичність дій ОСОБА_1 або які б вказували на конкретний період часу, протягом якого ОСОБА_1 завдавав морального болю ОСОБА_2 .
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано конкретно суть правопорушення, тобто, якими саме діями завдано морального болю неповнолітній ОСОБА_2 .
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з вимогами ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що у справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП.
Згідно з положеннями пп. «а» ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-4 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Ю.Г. Зубець