печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45267/20-к
16 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді зарічного районного суду м. Суми від 15.01.2020 за №591/215/20 (провадження №1-кс-591/217/20) у кримінальному провадженні № 2202020000000004,
20.10.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , яке передано слідчому судді ОСОБА_1 того ж дня, про скасування арешту, накладеного слідчого судді зарічного районного суду м. Суми від 15.01.2020 за №591/215/20 (провадження №1-кс-591/217/20) у кримінальному провадженні № 2202020000000004 на майно, вилученого під час огляду 11.01.2020 у ОСОБА_3 .
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що постанова про визнання арештованих предметів речовим доказом винесена з порушеннями, вилучене майно не містить ознак їх відповідності вимогам ст. 98 КПК України, а у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, з огляду на що, на думку заявника, клопотання підлягає задоволенню, а арешт скасуванню.
Заявник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі. .
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява слідчого ОСОБА_5 , в якій останній просить розглядати клопотання за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечує та просить відмовити.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2202020000000004, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст. 305, ч.2 ст. 309 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, 11 січня 2020 року під час огляду приміщення митниці було здійснено невідкладний огляд, під час якого було вилучено упаковку з цукерками, пакет з пігулками, два мобільних телефони з сім-картками, планшет, куртку, кошти та матеріали щодо порушення митних правил.
Дозвіл на проведення цього огляду було надано судом в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України 13.01.2020.
15.01.2020 ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми частково задоволено клопотання слідчого, та накладено арешт, на вилучене під час огляду 11.01.2020 майно, а саме:
1) відкриту упаковку з цукерками всередині «Skittles crazy sours» зі штрих-кодом №4009900465304 у яких виявлено таблетки рожевого кольору, що мають ознаки психотропної речовини «MDMA (Ecstasy)»;
2) прозорий поліетиленовий пакет з 15 (п'ятнадцятьма) таблетками рожевого кольору у вигляді серця з гравіюванням у формі двох ягід вишні, загальною вагою 6,3 грами, які мають ознаки психотропної речовини «MDMA (Ecstasy) (3,4-метилендіоксиметамфетамін);
3) мобільний телефон червоного кольору «Iphone 7» з сім-картою з абонентським номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , IMEI мобільного терміналу НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Ксиоми» з IMEI1: НОМЕР_3 та IMEI2: НОМЕР_4 , та планшет білого кольору марки «Apple»;
4) куртку темно-синього кольору з вставкою на плечах чорного кольору та з двома карманами;
5) протокол про порушення митних правил № 0/10000/20 від 10.01.2020 на 4-х аркушах;
6) копію акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 100290000/2020/2 від 10.01.2020 на 1-му аркуші;
7) протокол особистого огляду від 10.01.2020 на 4-аркушах.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 15.01.2020 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення зберігання речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 1 ст. 100, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 2202020000000004.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності володільця майна обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Крім того, правомірність та підставність накладення арешту була предметом контролю суду апеляційної інстанції. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 06.02.2020 ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.01.2020 залишено без змін, чим спростовуються доводи представника власника майна про необгрунтованість накладеного арешту.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1