Справа № 07/3234а
"10" вересня 2007 р.
15год. 15хв., м. Черкаси
За адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»
до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Савельєва О.Г.
Представники сторін:
від позивача: Петров О.Г. - за довіреністю від 20.08.2007р., Семененко Н.В.- за довіреністю від 21.08.2007р.;
від відповідача: Умриш Б.В. -начальник інспекції, Долженков О.В. -за довіреністю від 06.02.2007р., Моцний Б.А. -за довіреністю від 09.08.2007р., Безпрозванна О.В. -за довіреністю від 06.02.2007р., Сало В.Д.- за довіреністю від 13.09.2006р., Дрянов В.М. - за довіреністю від 20.08.2007р.
У засіданнях суду приймала участь прокурор відділу прокуратури Черкаської області Мешкова М.В.
Заявлено адміністративний позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 7 лютого 2007р.:
№0000162301/0-938 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29339910грн., у тому числі: 14711580грн. основного платежу і 14628330грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№0000172301/0-939 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 272164грн., у тому числі за квітень 2006р. на 235972грн. і за червень 2006р. на 36192грн. та визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 272164грн. за основним платежем і 136082грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0000152301/0-937 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3455968грн., у тому числі: 1727984грн. основного платежу і 1727984грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам законодавства.
Зокрема позивач вважає, що у відносинах, пов'язаних з оподаткуванням податком на додану вартість здійснених ним як переробним підприємством господарських операцій із закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників молока, його первинній обробці, охолодження і реалізації, слід керуватися п. 11.21 ст. 11 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі -Закон №168/97-ВР), а застосування відповідачем до цих відносин Закону України від 24.06.2004р. №1870-ІУ «Про молоко та молочні продукти» є неправильним, оскільки цей Закон не є податковим.
Неправильним позивач вважає і застосування відповідачем п. 4.7 ст. 4 Закону №168/97-ВР в частині оподаткування податком на додану вартість операцій з передачі позивачем як повіреним своїм довірителям молока, яке було закуплене позивачем на виконання відповідних договорів доручення. На думку позивача у цих операціях податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникає лише тоді коли при закупівлі молока виникає право на податковий кредит. А оскільки у позивача такого права у даному випадку не виникло, то для нього не повинно виникати і податкове зобов'язання.
Також позивач вважає такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, про незаконність зміни ВАТ «Соммас» при перерахуванні коштів позивачу та позивачем при перерахуванні коштів ВАТ «Бобровицький маслосирзавод», ВАТ «Соммас» і ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» призначення платежів, вказаних платниками коштів в уже проведених банком платіжних дорученнях, у зв'язку з чим відповідач неправомірно збільшив валові доходи та зменшив валові витрати позивача за відповідні податкові періоди. За твердженням позивача така зміна призначення платежів не заборонена законодавством України і відповідає фактичним обставинам здійснених ним зі своїми контрагентами операцій.
У засіданні суду представники позивача підтримали позов з викладених у нього обставин.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що повністю відповідають вимогам законодавства, вказаного у акті перевірки позивача, а доводи останнього, приведені ним в обґрунтування позову, - такими, що не відповідають вимогам цього законодавства.
У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, господарський суд встановив наступне.
6 вересня 1999р. Канівською районною державною адміністрацією була проведена державна реєстрація позивача як юридичної особи.
28 вересня 1999р. позивач був узятий відповідачем на облік як платник податків.
7 жовтня 1999р. позивач був зареєстрований відповідачем як платник податку на додану вартість.
У грудні 2006р., січні 2007р. відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 26.01.2007р. №4/23-028/00447830.
Перевіркою були встановлені, зокрема, такі обставини господарської діяльності позивача:
- позивачем було поставлено іншим переробним підприємствам молоко охолоджене на загальну суму 84928046грн., у тому числі 14154674грн. податку на додану вартість. Із цієї суми податку на додану вартість 14090520грн. позивач включив до податкового зобов'язання окремих податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими цей податок спрямовується на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними позивачу молоко (далі -дотаційні декларації), у тому числі: 1962764грн. до податкового зобов'язання дотаційної декларації за липень 2005р., 616609грн. -за серпень 2005р., 1620267грн. -за вересень 2005р., 1193558грн.- за жовтень 2005р., 1237519грн. -за листопад 2005р., 1836873грн. - за грудень 2005р., 1193558грн. -за січень 2006р., 311426грн. -за лютий 2006р., 95629грн. -за березень 2006р., 735225грн. - за квітень 2006р., 999052грн. -за травень 2006р., 993667грн.- за червень 2006р., 609975грн. - за липень 2006р., 288761грн. - за серпень 2006р. і 14850грн. -за вересень 2006р.;
- позивач на виконання укладених ним з ВАТ «Соммас» і ВАТ «Бобровицький молокозаводом» договорів доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 і №35-44/07 закупив у особистих селянських господарствах, які не є платниками податку на додану вартість, і передав довірителям ВАТ «Соммас» і ВАТ «Бобровицький молокозаводом» згідно з актами виконаних робіт молоко на суму 6585641грн. 74коп. З вартості переданого довірителям молока позивач не нарахував і не включив до податкового зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (далі -бюджетна декларація) за серпень 2005р., 1317128грн. податку на додану вартість за ставкою 20%;
- згідно з банківськими виписками із особових рахунків позивача останній отримав на рахунки в установі банку від ВАТ «Соммас» 3988545грн. із таким призначенням платежів: «дотація за молоко згідно Постанови КМУ від 12.05.99 року №805 згідно договору від 01.03.2004р. б/н, без ПДВ», у тому числі у липні 2005р. 914900грн., у вересні 2005р. -350980грн., у жовтні 2005р. -496260грн. і у листопаді 2005р. -2226405грн. Листами від 24.10.2005р. №773, від 02.11.2005р. №778, від 07.11.2005р. №780 і №781, адресованими до АППБ «Аваль», МФО 354411, м. Канів, ВАТ «Соммас» попросив установу банку вважати правильним призначення здійснених на користь позивача платежів напис такого змісту »дотація за молоко згідно Постанови КМУ від 12.05.99 року №805 згідно договору від 01.07.2004р. №35-43/07, без ПДВ». Договір від 01.03.2004р. б/н позивач для перевірки не надав, отримані від ВАТ «Соммас» кошти до валового доходу відповідних звітних періодів не включив;
- за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №839 на суму 750000грн. та №840 на суму 750000грн. позивач перерахував із свого рахунку в банку «Фінанси та кредит», МФО 300131 ВАТ «Бобровицький молокозавод» 1500000грн. як зворотну безпроцентну фінансову допомогу згідно договору ФД 22/12 від 27.12.2005р. без податку на додану вартість. Листом від 30.12.2005р. №1548, адресованим до банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, м. Київ, позивач попросив вважати правильним призначення здійснених ним за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №839 та №840 платежів напис такого змісту »повернення передоплати за сир згідно договору від 30.09.2005 року б/н, в т.ч. ПДВ 125000грн.» Така сума передоплати за сир дійсно була отримана позивачем від ВАТ «Бобровицький молокозавод» у вересні 2005р. На перераховану за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №839 та №840 суму коштів - 1250000грн. без урахування 250000грн. податку на додану вартість позивач зменшив валовий дохід за 2005р.;
- за платіжним дорученням від 29.12.2005р. №900 позивач перерахував із свого рахунку в банку «Фінанси та кредит», МФО 300131 ВАТ «Соммас» 12165000грн. як безпроцентну фінансову допомогу згідно договору ФД 24/12 від 27.12.2005р. без податку на додану вартість. Листом від 30.12.2005р. №1560, адресованим до банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, м. Київ, позивач попросив вважати правильним призначення здійсненого ним за платіжним дорученням від 29.12.2005р. №900 платежу напис такого змісту »9965000грн. - повернення безпроцентної фінансової допомоги згідно договору ФД 22/12 від 27.12.2005р. без ПДВ; 2200000грн. -за молочну продукцію згідно договору КП 01/01-1 від 01.01.2005 року, в т.ч. ПДВ 366666,67грн.» Заборгованість ВАТ «Соммас» перед позивачем за договором від 01.01.2005р. №КП 01/01-1 станом на 31ё.12.2005р. становила 1498000грн., з якої 1248333грн. (1498000грн. -249667грн. ПДВ) позивач включив до складу валових витрат за 2005р.;
- за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №841на суму 445084грн., від 28.12.2005р. №846 на суму 58960грн. та №897 на суму 11300грн. позивач перерахував із свого рахунку в банку «Фінанси та кредит», МФО 300131 ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» 515334грн. як зворотну безпроцентну фінансову допомогу згідно договору ФД 23/1 від 27.12.2005р. без податку на додану вартість. Листом від 30.12.2005р. №1539, адресованим до банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, м. Київ, позивач попросив вважати правильними призначення здійснених ним за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №841 від 28.12.2005р. №846 та №897 платежів написи такого змісту:
445084грн. «за молочну продукцію згідно договору від 01.01.2005 року КП 08/01-1 в т.ч. ПДВ 74180,67 грн.»;
58960грн. «за молочну продукцію згідно договору від 01.01.2005 року КП 08/01-1 в т.ч. ПДВ 9826,67грн.»;
11300грн. «за молочну продукцію згідно договору від 01.01.2005 року КП 08/01-1 в т.ч. ПДВ 1883,33грн.»
Заборгованість ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» перед позивачем за молочну продукцію за договором від 01.01.2005р. станом 31.12.2005р. становила 510068грн. 01коп., з якої 425057грн. (510068грн. 01коп. -85011грн. 01коп. ПДВ) позивач включив до складу валових витрат за 2005р.
Позивач у позовній заяві та у засіданні суду не заперечив відповідність встановлених перевіркою і приведених вище обставин господарської діяльності позивача фактичним обставинам.
Відповідач оцінив встановлені перевіркою обставини господарської діяльності позивача як такі, що вказують на порушення позивачем вимог:
- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону. №168/97-ВР, Закону України від 24.06.2004р. №1870-ІУ «Про молоко та молочні продукти», п. 5, п. 6 Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (далі -Порядок №805), яке (порушення) полягає у тому, що позивач отриманий ним за реалізоване охолоджене молоко податок на додану вартість у сумі 14090520грн. не мав права спрямовувати на виплату дотацій сільськогосподарським виробникам за продане ними молоко, а повинен був усю цю суму податку на додану вартість відобразити у складі податкового зобов'язання бюджетних декларацій за відповідні податкові періоди і сплатити її до бюджету, оскільки фактично позивач не здійснював переробки молока і реалізував охолоджене молоко іншим переробним підприємствам як сировину, а не як готову продукцію, тому на нього не поширювалася дія п. 11.21 ст. 11 Закону. №168/97-ВР. Це порушення призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 14090520грн., у тому числі: на 1962764грн. за липень 2005р., на 616609грн. -за серпень 2005р., на 1620267грн. -за вересень 2005р., на 1193558грн.- за жовтень 2005р., на 1237519грн. -за листопад 2005р., на 1836873грн. - за грудень 2005р., на 1193558грн. -за січень 2006р., на 311426грн. -за лютий 2006р., на 95629грн. -за березень 2006р., на 735225грн. -за квітень 2006р., на 999052грн. -за травень 2006р., на 993667грн.- за червень 2006р., на 609975грн. - за липень 2006р., на 288761грн. - за серпень 2006р. і на 14850грн. -за вересень 2006р.;
- п. 4.7 ст. 4 Закону №168/97-ВР, яке (порушення) проявилося у тому, що позивач, будучи повіреним за укладеними ним з ВАТ «Соммас» і ВАТ «Бобровицький молокозаводом» договорами доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 і №35-44/07, при передачі довірителям у серпні 2005р. закупленого за їх рахунок молока на суму 6585641грн. 74коп. не нарахував з цієї суми 1317128грн. податку на додану вартість за ставкою 20% та не включив його до податкового зобов'язання бюджетної декларації за серпень 2005р. і тим самим занизив це зобов'язання на 1317128грн.;
- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із у рахуванням внесених до нього у подальшому змін і доповнень (далі -Закон №334/94-ВР), яке (порушення) полягає у не включенні позивачем до складу валового доходу за 2005р. 3988545грн. дотації за молоко, отриманої ним від ВАТ «Соммас» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 та договору від 01.03.2004р. При цьому уточнення ВАТ «Соммас» листами від 24.10.2005р. №773, від 02.11.2005р. №778, від 07.11.2005р. №780 і №781, адресованими до АППБ «Аваль», МФО 354411, м. Канів, призначення платежів на користь позивача за оцінкою відповідача не має правових наслідків, оскільки можливість здійснення такого уточнення призначення платежів за платіжними дорученнями після проведення їх банком не передбачена чинним законодавством;
- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, яке (порушення) полягає у зменшенні позивачем валового доходу за 2005р. на 1250000грн., перерахованих позивачем ВАТ «Бобровицький молокозавод» за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №839 і №840 як зворотна безпроцентна фінансова допомога згідно з договором від 27.12.2005р. №ФД 22/12. При цьому зміна позивачем листом від 30.12.2005р. №1548, адресованим до банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, м. Київ, призначення платежів на користь позивача за оцінкою відповідача не має правових наслідків, оскільки можливість здійснення такої зміни призначення платежів за платіжними дорученнями після проведення їх банком не передбачена чинним законодавством;
- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, яке (порушення) полягає у включенні позивачем до складу валових витрат за 2005р. 1248333грн. витрат за молочну продукцію згідно з укладеним з ВАТ «Соммас» договором від 01.01.2005р. №КП 01/01-1, які фактично позивачем не були сплачені. При цьому здійснене позивачем за платіжним дорученням від 29.12.2005р. №900 перерахування на користь ВАТ «Соммас» коштів у сумі 12165000грн. такими витратами відповідач не вважає, тому що зміна листом позивача від 30.12.2005р. №1560, адресованим до банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, м. Київ, призначення здійсненого за цим платіжним дорученням платежу не має правових наслідків, оскільки можливість такої зміни призначення платежу за уже проведеним банком платіжним дорученням не передбачена чинним законодавством;
- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, яке (порушення) полягає у включенні позивачем до складу валових витрат за 2005р. 425057грн. витрат за молочну продукцію згідно з укладеним з ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» договором від 01.01.2005р. №КП 08/01-1, які фактично позивачем не були сплачені. При цьому здійснені позивачем за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №841 від 28.12.2005р. №846 та №897 перерахування на користь ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» коштів на загальну суму 515334грн. такими витратами відповідач не вважає, тому що зміна листом позивача від 30.12.2005р. №1539, адресованим до банку «Фінанси та кредит», МФО 300131, м. Київ, призначення здійснених за цими платіжними дорученнями платежів не має правових наслідків, оскільки можливість такої зміни призначення платежів за уже проведеними банком платіжними дорученнями не передбачена чинним законодавством.
Перевіркою були встановлені і інші порушення позивачем податкового законодавства, проте позивач ні у позовній заяві ні у засіданні суду не привів ніяких доводів щодо невідповідності обставин таких порушень фактичним обставинам чи неправильного застосування відповідачем при цьому чинного законодавства.
Відповідно до п.11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР у 2005, 2006 роках сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 був затверджений згадуваний вище Порядок №805, пунктом 1 якого з урахуванням змін і доповнень, внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №254, встановлено, що цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2005 р. переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності. Цей Порядок не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з продажу імпортованої сировини, з продажу молока і м'яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах.
Отже, виходячи із змісту п.1 Порядку №805 встановлений ним механізм нарахування та виплат дотацій у 2005, 2006 роках не діяв.
Закон України від 24.06.2004р. №1870-ІУ «Про молоко та молочні продукти» у ст. 1 визначає переробне підприємство по відношенню до переробки молока як підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для виробництва молочних продуктів гарантованої якості та безпеки відповідно до нормативних документів. У цій же статті цього ж Закону визначаються терміни:
молоко сире -продукт нормальної секреції молочних залоз однієї або декількох здорових корів, овець, кіз, буйволиць, кобил, температура якого не перевищує 40 С і який не піддавався будь-якій обробці (далі -молоко);
молочна сировина -молоко, призначене для переробки, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також вершки та знежирене молоко, одержані шляхом сепарування, які відповідають встановленим вимогам нормативних документів;
молочні продукти -продукти, в яких молочна сировина становить не менше 50 відсотків від загального складу продуктів.
З огляду на приведені вище норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що для застосування платником податку на додану вартість п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР необхідно, щоб такий платник податків був переробним підприємством і мав власні переробні потужності, придбавав молоко і м'ясо в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників і реалізував молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти.
У даному випадку позивач є переробним підприємством, має власні переробні потужності, придбавав молоко у сільськогосподарських товаровиробників і реалізував первинно оброблене і охолоджене ним молоко (молочну сировину) іншим підприємствам.
Пункт 11.21 Закону №168/97-ВР не вимагає щоб молоко, яке реалізується переробним підприємством було готовою продукцією цього підприємства і відповідно не було молочною сировиною для іншого переробного підприємства. Приведені відповідачем на спростування цього висновку доводи є не переконливими і такими, що суперечать меті, з якою були запроваджені положення п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР, а саме для підтримки сільськогосподарських товаровиробників. У даному випадку згідно з доводами відповідача сільськогосподарські товаровиробники не мали б права на отримання такої підтримки у вигляді дотації за реалізоване ними позивачу молоко.
Отже, позивач правомірно включив 14090520грн. податку на додану вартість за реалізоване ним протягом періоду, який перевірявся, молоко охолоджене до податкового зобов'язання дотаційних декларацій, у тому числі: 1962764грн. до податкового зобов'язання дотаційної декларації за липень 2005р., 616609грн. -за серпень 2005р., 1620267грн. - за вересень 2005р., 1193558грн.- за жовтень 2005р., 1237519грн. -за листопад 2005р., 1836873грн. - за грудень 2005р., 1193558грн. -за січень 2006р., 311426грн. -за лютий 2006р., 95629грн. -за березень 2006р., 735225грн. -за квітень 2006р., 999052грн. -за травень 2006р., 993667грн.- за червень 2006р., 609975грн. - за липень 2006р., 288761грн. -за серпень 2006р. і 14850грн. -за вересень 2006р.
Роблячи такий висновок, господарський суд враховував судову практику за постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2006р., ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2006р. і ухвалою Верховного Суду України від 20.03.2007р. у справі №07/5357а за позовом колективного підприємства «Драбівським молокозавод» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п 1.4 Закону №168/97-ВР поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування визнає операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
Пунктом 4.7 ст. 4 Закону №168/97-ВР встановлено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.
Згідно з ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачається, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
З встановлених перевіркою обставин та приведених вище норм вбачається, що позивач, придбаваючи молоко у особистих селянських господарствах на виконання укладених ним з ВАТ «Соммас» і ВАТ «Бобровицький молокозаводом» договорів доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 і №35-44/07 діяв від імені довірителів, тобто постачальниками молока у даному випадку були особисті селянські господарства, а покупцями - названі довірителі, а не позивач. Останній лише надавав послуги довірителям за вище згадуваними договорами доручення за винагороду.
При закупівлі молока у особистих селянських господарствах, які не є платниками податку на додану вартість, податок на додану вартість продавцями молока не нараховувався, тому і у позивача та покупців молока -довірителів не виникало права на податковий кредит. Передача позивачем довірителям закупленого за їх рахунок і від їх імені молока не є поставкою товарів у розумінні Закону №168/97-ВР. Відтак, об'єктом оподаткування для позивача є поставка послуг, а не передача молока для довірителів.
Отже, позивач правомірно не включив до податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2005р. 1317128грн. податку на додану вартість з переданого ним своїм довірителям молока.
Проведення встановлених перевіркою розрахункових операцій ВАТ «Соммас» з позивачем та позивачем з ВАТ «Бобровицький молокозавод», ВАТ «Соммас» і ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» за допомогою платіжних доручень є діями, спрямованими на виконання платником грошових зобовязань перед отримувачем коштів, які (зобов'язання) виникли з укладених між названими особами договорів.
На установи банків, через які проводяться безготівкові розрахунки із застосуванням платіжних доручень, чинне законодавство України не покладає контрольні функції за відповідністю вказаного платником у платіжному дорученні призначення платежу умовам договору (господарського зобов'язання), укладеного між платником і отримувачем коштів.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 652 Цивільного кодексу України допускає змінну договору або його розірвання за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Отже, позивач, ВАТ «Бобровицький молокозавод», ВАТ «Соммас» і ВАТ «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» у даному випадку вправі були самостійно вирішувати за наявності згоди між собою питання про призначення уже здійснених банком платежів, не зважаючи при цьому на вказане платником у платіжних дорученнях призначення платежу.
Відповідач не довів фактів неприйняття платежів їх одержувачами у виконання платниками зобовязань згідно зі зміненими призначеннями платежів чи невідповідності таких платежів умовам зобовязань, які мали місце між платниками і одержувачами коштів.
Згідно з п. 4.1 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Підпункт 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Підпункт 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР передбачає, що валовий доход включає суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
Отримана позивачем від ВАТ «Соммас» дотація у суму 3988545 грн. не є дотацією у розумінні пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, оскільки була отримана не з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів. Ця сума дотації була надана позивачу відповідно до вимог п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР на виконання договору доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 для виплати її сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними ВАТ «Соммас» молоко. Відтак, отримана позивачем від ВАТ «Соммас» дотація у суму 3988545 грн. не відноситься до загальних доходів позивача.
За таких обставин висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу за 2005р. на 3988545грн. та 1250000грн. і заниження валових витрат за 2005р. на 1248333грн. і 425057 грн. не відповідають вимогам законодавства.
На підставі викладеного адміністративний позов підлягає задоволенню частково. Нечинними підлягають визнанню спірні податкові повідомлення-рішення від 07.02.2007р. №0000152301/0-937 і №0000172301/0-939 повністю, а спірне податкове-повідомлення-рішення від 07.02.2007р. №0000162301/0-938 лише в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29328067грн. 50коп., у тому числі: 14703685грн. основного платежу і 14624382грн. 50коп. штрафних (фінансових) санкцій. Решта визначеного за спірним податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2007р. №0000162301/0-938 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11842грн. 50коп. припадає на інші, встановлені перевіркою порушення позивачем вимог податкового законодавства, які позивачем не оспорювалися.
Керуючись ст.ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати повністю нечинними податкові повідомлення-рішення Канівської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2007р. №0000152301/0-937 і №0000172301/0-939.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Канівської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2007р. №0000162301/0-938 в частині визначення за ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29328067грн. 50коп., у тому числі: 14703685грн. основного платежу і 14624382грн. 50коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» (вул. Леніна, буд. 195, м. Канів, Черкаська область, 19001, ідентифікаційний код 00447830) 3грн. 35коп. витрат на сплату судового збору.
У решті адміністративного позову відмовити.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.