Іменем України
"24" липня 2007 р.
справа № 20-8/287-1/057
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф'єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»
(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)
до Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10»
(вул. Робоча, 10, м. Севастополь, 99001)
про стягнення 17.598,29 грн.
за участю представників:
позивача -Злобіна А.А., довіреність №3567/0/2-07 від 12.03.2007;
відповідача -Карабута В.Ф., довіреність №6 від 09.01.2007.
Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі -Позивач) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10» (далі -Відповідач) про стягнення 17.598,29 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.12.2006 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.01.2005 по 09.08.2006 у розмірі 15.307,36 грн., в частині стягнення суми вартості недооблікованої електроенергії за актом №0085867 від 22.11.2004 відмовлено.
Зазначене рішення суду та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 (якою дане рішення залишено без змін) постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію на підставі акту №0085867 від 22.11.2005, із передачею справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В межах нового розгляду справи, Позивач залишився на своєї правовій позиції, надавши письмові пояснення в обгрунтування останньої /а.с. 5 -6, т. 3/, Відповідач письмового відзиву на позовні вимоги не надав.
У судовому засіданні 24.07.2007 представник Позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити. Представник Відповідача не визнав позовні вимоги, пояснив у судовому засіданні 24.07.2007 зміст заперечень на позов, посилаючись, зокрема, на недотримання Позивачем встановлених законодавством вимог щодо процедури складення та порядку оформлення актів про порушення споживачем електроенергії Правил її користування.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
14.02.2005 Позивачем (Постачальником) і Відповідачем (Споживачем) укладено договір №176 на поставку електричної енергії, який пролонговано у належному порядку (далі -Договір).
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі -ГК України), частини першої статті 26 Закону України «Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати Позивачу вартість електричної енергії.
Пунктом 4.2.3 Договору встановлено, що Споживач сплачує Постачальнику електроенергії вартість останньої, розраховану, виходячи із приєднаної потужності токоприймачів (згідно з методикою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України) у випадку споживання електроенергії поза схемами її обліку, самовільного внесення змін до схем обліку електроенергії, зняття або шкодження пломб на приладах обліку електроенергії.
Взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій визначені Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕУ) від 31.07.1996 №28 (в редакції постанови НКРЕУ від 11.12.2003 №1305; далі -Правила), згідно з пунктами 4.1 та 4.4 котрих електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та потужності, що встановлюються відповідно до вимог ПУЕ та проектних рішень, а також за бажанням споживача засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Приєднання та підключення до мереж електропередавальної організації (основного споживача) електроустановок споживачів, що не забезпечені розрахунковими засобами обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 7 Правил.
Пунктом 7.39 Правил встановлено, що тимчасове безоблікове користування електричною енергією за заявою споживача може бути дозволено постачальником електричної енергії за регульованим тарифом на термін до 15 діб, який може бути продовжений на такий же термін, якщо споживач звернувся до закінчення терміну дії дозволу до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом щодо продовження терміну дії дозволу. Дозвіл на тимчасове безоблікове користування електричною енергією є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії.
Судом встановлено, що на адресу Позивача заява від Відповідача про надання дозволу на тимчасове безоблікове користування електричною енергією не надходило, та Позивачем Відповідачу вказаний дозвіл не надавався.
22.11.2005 представниками Позивача у присутності представників Відповідача проведена перевірка стану розрахункових приладів обліку електричної енергії на об'єкті відповідача за адресою: вул.Робоча, 4, м. Севастополь, під час якої встановлено, що споживач порушив пункт 8.4 Правила, підключивши самовільно токоприймачі до мережі електропостачальної організації.
За фактом виявленого порушення представниками Позивача складено акт №0085867 від 22.11.2005 (далі -Акт), на підставі котрого, керуючись пунктами 2.1 -2.3 Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем -юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕУ від 05.12.2001 №1197 (далі -Методика), Позивач провів розрахунок вартості електроенергії, що недооблікована, яка складає 2290,93грн., і виписав рахунок №49998 від 23.11.2005 на вказану суму, який не був сплачений Відповідачем в добровільному порядку.
Судом встановлено, що станом на календарну дату складення Акта діяли Правила в редакції постанови НКРЕУ від 11.12.2003 №1305, відповідно до пунктів 7.31, 7.32 котрих, у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень Правил на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою, який складається у присутності представника споживача в двох примірниках, та на підставі котрого (за умови погодження акта із споживачем) уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.
Отже, посилання Відповідача на застосування до спірних правовідносин Правил у редакції дату складення зазначеного акта діяли Правила в редакції постанови НКРЕУ від 17.10.2005 №910, пунктами 6.41, 6.42 яких передбачено іншу процедуру оформлення, складення акта про порушення та виставлення на його підставі енергопостачальником відповідних рахунків, є необгрунтованими, оскільки постанова НКРЕУ від 17.10.2005 №910 про внесення змін до Правил зареєстрована в Міністерстві юстиції України лише 18.11.2005 під номером 1399/11679, а набула чинності через 10 днів після даної реєстрації, в порядку, передбаченому статтею 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92, тобто після складення спірного Акта.
Стосовно відповідності Акта вимогам Правил судом встановлено, що Акт /а.с. 104, т. 1/ складено із дотриманням пунктів 7.31, 7.32 останніх, зокрема:
- Акт оформлено в результаті виявлення уповноваженим представником Позивача порушення Правил, а саме електроспоживання здійснювалось шляхом самовільного підключення Відповідача до високовольтної лінії 0,4 кВт поза схемою обліку зі знятими пломбами із кришки клемнику розрахункового приладу обліку та ввідного автомату, тобто порушення, прямо передбаченого пунктом 7.30 Правил;
- двосторонній Акт оформлено за встановленою формою (з огляду на зміст постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 №1545-XII та Інструкції про порядок оформлення актів про порушення правил користування тепловою та електричною енергією Міністерства енергетики і електрифікації УРСР, яка залишилася дійсною в частині, що не врегульована Методикою або іншими нормативно-правовими актами);
- Акт складено у присутності представника Відповідача в двох примірниках, один з яких передано споживачеві. В Акті зроблено запис про відмову представника Відповідача підписати Акт.
Щодо відповідності Акта положенням Договору про оформлення двостороннього акта у випадку виявлення однією зі сторін за Договором порушень умов останнього іншою стороною, суд має всі підстави вважати, що вказаний Акт складено та оформлено у повній відповідності до вимог пункту 4.3 Договору, згідно з яким у разі відмови підписати акт однією зі сторін, про це робиться запис в акті. При цьому акт вважається дійсним, якщо він підписується не менш ніж двома повноважними представниками сторони, що складала акт.
Отже, суд дійшов висновку, що складений Акт відповідає вимогам Договору, Правил та є належною підставою для виставлення Позивачем рахунку Відповідачу на вищезазначену суму.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться у статті 193 ГК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що Відповідачем належним чином не виконані зобов'язання, що витікають зі змісту Договору, а саме не сплачено рахунок №49998 від 23.11.2005 на суму 2.290,93 грн., виписаний Позивачем на підставі складеного Акта із дотриманням всіх вимог діючого законодавства.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 2.290,93 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до правил, встановлених статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, абзацем другим частини п'ятої вказаної статті, суд покладає витрати по сплаті державного мита в сумі 22,91 грн. на Відповідача.
Керуючись статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), статтями 193, 275 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі - ГК України), частиною першою статті 26 Закону України «Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР, пунктами 4.1, 4.4, 7.30, 7.31, 7.32, 7.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (в редакції постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 11.12.2003 №1305), статтями 22, 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10» (вул. Робоча, 10, м. Севастополь, 99001; код у ЄДРПОУ 03360495, р/р260043011022 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул.Хрустальова, 44, м.Севастополь, 99040; розподільний рахунок №2603830131168 із спеціальним режимом використання в Севастопольському відділенні Ощадбанку №4548, МФО 384027) суму заборгованості в розмірі 2.290,93 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто грн. 93 коп.), а також державне мито в розмірі 22,91 грн. (двадцять дві грн. 91 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В. Алсуф'єв
Рішення оформлено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України і підписано 30.07.2007