ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/12534/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-логістік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
про стягнення 2871531,24 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік"
про визнання пункту договору недійсним та стягнення 17658,98 грн
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники сторін:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Паніотов О.К.
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Король С.О.
У судовому засіданні 04.02.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" про стягнення заборгованості у розмірі 2871531,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором № 20718ОР від 02.07.2018.
Ухвалою суду від 21.08.2020 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, яка була долучена до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі №910/12534/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2020.
15.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, саме у позивача існує заборгованість перед відповідачем, так як позивач зобов'язаний був повернути йому гарантійний платіж.
15.09.2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" про визнання недійсною окремої частини правочину, а саме:
- п. 5.6 договору оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль";
- п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019,
- п. 2 додаткової угоди № 10 від 29.11.2019,
- п. 2 додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 до цього ж договору.
Позивач за зустрічним позовом просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" залишок грошових коштів у розмірі 17658,98 грн, що були сплачені в якості гарантійного платежу на виконання спільного договору оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018.
Ухвалою суду від 22.09.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху.
01.10.2020 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви на виконання ухвали суду від 22.09.2020.
01.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує доводи зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 06.10.2020 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісною позовною заявою, підготовче засідання призначено на 22.10.2020.
19.10.2020 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками.
22.10.2020 підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.
28.10.2020 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що пункти договору, які позивач просить визнати недійсними не суперечать законодавству.
19.11.2020 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив з додатками, в якій він підтримує позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.11.2020 підготовче засідання призначено на 14.12.2020.
07.12.2020 через канцелярію суду від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких він заперечує проти зустрічної позовної заяви.
14.12.2020 через канцелярію суду від позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив на зустрічний позов.
14.12.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.12.2020.
16.12.2020 від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі штрафними санкціями за договором оренди вагонів № 207180Р у розмірі 2871531,24 грн та 500000,00 грн безпідставно набутих коштів.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог змінює одночасно предмет і підставу позову, суд протокольною ухвалою від 21.12.2020 відмовив в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 21.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 04.02.2021.
До закінчення судових дебатів представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 04.02.2021 заявив про подання доказів понесення витрат на правову допомогу після прийняття рішення у даній справі.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом просив у позові відмовити.
В судових дебатах представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача за зустрічним позовом просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістик" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (Орендар) укладено Договір № 20718ОР оренди вагонів, відповідно до п. 1.1-1.3 договору за цим договором орендодавець зобов'язується за плату надати орендарю в оренду вагони, що належать орендодавцю на правах власності або іншій законній підставі, для перевезень вантажів. Розмір орендної плати, тип, модель, кількість, термін оренди, станція прийому-передачі в оренду та інші умови оренди вагонів визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору. Термін оренди вагонів за цим договором починає нараховуватись з дня (включно) підписання акту прийому-передачі вагонів в оренду і припиняється з дня наступного за днем підписання акту прийому-передачі вагонів з оренди.
Орендар приймає вагони по акту прийому-передачі в оренду в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, узгоджену сторонами в додатковій угоді до цього договору. Орендодавець передає вагони орендарю в оренду по акту прийому-передачі, в якому зазначається: технічний стан вагонів, кількість прийнятих в оренду вагонів, восьмизначний номер кожного з переданих в оренду вагонів, рік побудови кожного вагона, а також поточна ринкова вартість кожного вагона. Датою передачею вагонів в оренду є дата акту прийому-передачі вагонів в оренду, який підписується уповноваженими представниками сторін по прибуттю вагонів на станцію прийому-передачі (п. 2.1.1, 2.1.3 договору).
Згідно п. 2.2.1, 2.2.3 договору по закінченню терміну оренди, при розірванні цього договору, на підставі п. 7.2, 7.3 орендар зобов'язується передати вагони орендодавцю або іншій особі, що має законне право на вагони, з оренди технічно справні і комерційно придатні протягом наступного терміну: при закінченні терміну оренди: не пізніше останнього дня терміну оренди. При цьому орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати закінчення терміну дії договору; при достроковому розірванні договору на підставі п.п. 7.2, 7.3: не пізніше останнього дня дії договору. При цьому орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення з інструкцією із зазначенням станції прийому-передачі вагонів з оренди не пізніше 7 календарних днів до дати розірвання договору. Орендар передає вагони з оренди орендодавцю за актом прийому-передачі з оренди в день прибуття вагонів на станцію прийому-передачі, але не пізніше наступної доби з моменту прибуття на вказану станцію.
Орендна плата нараховується від дати підписання акта прийому-передачі вагонів від орендодавця орендарю (включно) по дату підписання акту прийому-передачі вагонів від орендаря орендодавцю. Дата прибуття на станції прийому-передачі вагонів в/ з оренди визначається по даним філії ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", а у випадку розбіжностей, за штемпелем станцій прийому-передачі на залізничних накладних. Ставка за неповну добу користування вагонами (оренди) розраховується як за повну. Розмір місячної орендної плати за один вагон розраховується шляхом множення ставки, узгодженої сторонами в додаткових угодах до цього договору, на кількість вагонодіб (п. 5.2, 5.4 договору).
Згідно п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди № 9 від 05.11.2019 саму першу передоплату за перший і за останній місяць оренди орендар сплачує протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідних рахунків, але не пізніше ніж за 7 банківських днів до запланованої дати прибуття вагонів на станцію прийому-передачі в оренду. Орендодавець зобов'язується передати рахунок орендарю за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти. Надалі орендар щомісячно здійснює 100% оплати за кожен поточний місяць оренди на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного поточного місяця оренди.
Сторони, укладаючи договір визначили п. 5.6 в наступній редакції: гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря менш ніж за 1 календарний рік з дня підписання договору оренди, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 даного договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає.
В подальшому, сторони уклали додаткову угоду № 8 від 22.07.2019, в якій виклади п. 5.6 договору у новій редакції: "гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору.
Згідно п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 цей договір набуває чинності з 02.07.2018 і діє до 31.08.2020 включно.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що дострокове розірвання даного договору можливе за ініціативою орендодавця, при цьому орендодавець зобов'язаний в письмовій формі проінформувати орендаря за 2 місяці до запланованої дати розірвання.
Згідно п. 7.3, 7.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку повністю або частково відмовитись від виконання договору і зажадати повернення вагонів шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково у позасудовому порядку в разі настання наступних обставин (які сторони вважають істотними): при простроченні з вини орендаря повністю або частково хоча б 1 платежу на термін більше 5 календарних днів; при порушенні орендарем пп. 3.1, 3.2, 4.1.10, 4.1.14, 4.1.15, 6.5 цього договору; якщо по відношенню до орендаря: порушено справу про визнання його неспроможним (банкрутом); порушено справу про ліквідацію, як юридичної особи; уповноваженими органами або засновниками орендаря прийнято рішення про реорганізацію орендаря. При розірванні зміні договору з підстав, зазначених у п. 7.3 договору орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору. До моменту розірвання договору орендодавець має право відкликати своє повідомлення.
Повідомлення та інші документи, в тому числі додатки, додаткові угоди, претензії, передбачені цим договором, або у зв'язку із ним, можуть передаватись однією стороною іншій стороні за допомогою поштового, кур'єрською, факсимільного зв'язку або електронною поштою відповідно до п.п. 9.6, 9.7 цього договору. Будь-яке листування, інформація, повідомлення або інше повідомлення, яке повинно бути зроблено за цим договором або в зв'язку з ним підлягає направленню: на адресу орендаря: м. Київ, проспект Степана Бандери, 9-В (п. 9.4, 9.6 договору).
Пунктом 9.10 договору передбачено, що після закінчення дії договору або при його розірванні сторони зобов'язуються протягом 14 календарних днів провести повний взаємний фінансовий розрахунок.
Додатковою угодою № 1 від 02.07.2018 сторони визначили, що орендодавець надає орендарю, починаючи з 01.08.2018 в оренду вагони-хопери криті для зерна та інших харчових вантажів: у кількості 126 вагонів, розмір орендної плати за 1 вагон на 1 добу - 1200,00 грн.
Згідно додаткової угоди № 2 від 03.07.2018 орендодавець надає орендарю в оренду 25 вагонів-хоперів критих в липні 2018 з орендною платою за 1 вагон на 1 добу у сумі 850,00 грн, з 01.08.2018 з розміром орендної плати 1350,00 грн за 1 вагон за 1 добу.
Додатковою угодою № 3 від 04.07.2018 сторони визначили, що орендодавець надає, починаючи з 21.08.2018 орендарю в оренду вагони-хопери криті для зерна та інших харчових продуктів у кількості 10 штук з орендною платою 1350,00 грн за 1 вагон на 1 добу.
Згідно додаткової угоди № 4 від 10.09.2018 сторони домовились, що вагони моделі 19-7053-02 у кількості 25 одиниць та вагони моделі 19-4109-01 у кількості 26 одиниць, надані у користування орендарю згідно договору, підлягають поверненню орендарю в термін до 20.09.2018 включно. Станції приймання-передачі вагонів з оренди - згідно з відповідними інструкціями орендаря. Вказаною додатковою угодою сторони домовились змінити порядок розрахунків по орендній платі за вересень 2018, жовтень 2018.
Додатковою угодою № 5 від 01.10.2018 сторони визначили, що орендодавець надає орендарю в оренду вагони-хопери криті для зерна та інших харчових вантажів у кількості 100 штук з розміром орендної плати за 1 вагон за 1 добу - 1300,00 грн.
Згідно додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 сторони дійшли згоди про користування вагонами-хоперами у кількості 150 одиниць в серпні 2019 за ціною оренди - 1625,00 грн за 1 вагон за 1 добу; вересень 2019 - квітень 2020 з орендною платою 1700,00 грн за 1 вагон за 1 добу; травень 2020-лмпень 2020 - 1350,00 грн за одну добу з один вагон; серпень 2020 орендна плата 1625,00 грн за 1 вагон за 1 добу.
Додатковою угодою № 10 від 29.11.2019 сторони визначили, що за період з 01.12.2019-31.12.2019 буде діяти орендна ставка у розмірі 1400,00 грн за 1 вагон за 1 добу; в період з 01.01.2020-29.02.2020 буде діяти орендна ставка - 1150,00 грн за 1 вагон за 1 добу.
Крім того, даною додатковою угодою сторони доповнили договір п. 5.6.1 наступного змісту: "у випадку зміни розміру орендної ставки, розміри передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу підлягають перерахунку станом на дату, з якої відбувається зміна розміру орендної ставки. При збільшенні розміру орендної ставки орендодавець виставляє орендарю рахунок із сумою, яку орендар зобов'язаний протягом 3 банківських днів з дати надіслання йому скан-копії рахунка сплатити для поповнення розмірів передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу з врахуванням збільшеної ставки орендної плати. У будь-якому випадку орендар зобов'язується не пізніше дати, з якої відбувається збільшення розміру орендної ставки, забезпечити сплату на рахунок орендодавця передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу за збільшеною ставкою. При зменшенні розміру орендної ставки, орендодавець зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати зменшення розміру орендної ставки повернути орендарю різницю між сумами сплачених і чинних передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу.".
Додатковою угодою № 11 від 31.01.2020 сторони дійшли згоди про користування вагонами-хоперами у кількості 114 одиниць за період з 01.02.2020 за ставкою орендної плати - 800,00 грн за 1 добу за 1 вагон.
Відповідно до додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 сторони дійшли згоди додати до додаткової угоди № 11 від 31.01.2020 до договору п 1-1 наступного змісту: "на період з 01.03.2020 по 31.03.2020 буде діяти орендна ставка - 550,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.04.2020 по 31.07.2020 буде діяти орендна ставка - 425,00 грн за 1 вагон за 1 добу; на період з 01.08.2020 по 31.08.2020 буде діяти орендна ставка у розмірі 650,00 грн за 1 вагон за 1 добу".
Також в п. 2 даної додаткової угоди сторони зазначили: "сторони дійшли згоди про те, що при виконанні п. 1 цієї додаткової угоди умови п. 5.6.1 договору в частині здійснення перерахунку розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди) і повернення орендарю різниці, не застосовуються до правовідносин сторін за договором.".
На підтвердження надання послуг з оренди вагонів та їх вартості до матеріалів справи долучено акти надання послуг з додатками: № 84 від 31.07.2018 на суму 573750,00 грн, №109 від 31.08.2018 на суму 5733450,00 грн; № 167 від 30.09.2019 на суму 4807800,00 грн, № 206 від 31.10.2018 на суму 4030800,00 грн, № 222 від 30.11.2018 на суму 4130950,00 грн, № 252 від 31.12.2018 на суму 6220150,00 грн, № 34 від 31.01.2019 на суму 7198200,00 грн, № 94 від 28.02.2019 на суму 6510000,00 грн, № 169 від 31.03.2019 на суму 7204400,00 грн, № 209 від 30.04.2019 на суму 6975000,00 грн, № 266 від 31.05.2019 на суму 7195100,00 грн, № 28 від 30.06.2019 на суму 5690670,00 грн, № 319 від 31.07.2019 на суму 5886900,00 грн, № 352 від 31.08.2019 на суму 7556250,00 грн, № 393 від 30.09.2019 на суму 7650000,00 грн, № 439 від 31.10.2019 на суму 7889700,00 грн, № 501 від 30.11.2019 на суму 7318500,00 грн, № 555 від 31.12.2019 на суму 5329800,00 грн, № 53 від 31.01.2020 на суму 4064100,00 грн, № 133 від 29.02.2020 на суму 2635200,00 грн, № 244 від 31.03.2020 на суму 1943700,00 грн, № 349 від 30.04.2020 на суму 1251625,00 грн, № 408 від 31.05.2020 на суму 379525,00 грн. Всі акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень.
Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи рахунки на оплату: № 14 від 02.01.2020 на суму 1497400,00 грн; № 46 від 03.02.2020 на суму 1442900,00 грн; № 90 від 03.03.2020 на суму 818050,00 грн. Вказані рахунки виставлені на загальну суму 3758350,00 грн.
До матеріалів справи долучено банківські виписки на підтвердження часткової оплати вартості оренди вагонів за вищезазнаечними рахунками на суму 1221300,00 грн.
На підтвердження обставин щодо повернення вагонів з оренди до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі вагонів з оренди, в яких зазначено технічний стан вагонів: від 14.04.2020 на передачу 29 вагонів; від 05.05.2020 на передачу 10 вагонів; від 05.05.2020 на передачу 29 вагонів; від 09.05.2020 на передачу 6 вагонів; від 10.05.2020 на передачу 49 вагонів; від 11.05.2020 на передачу 1 вагону; від 16.05.2020 на передачу 16 вагонів.
21.04.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулось до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 2/21042020, в якому повідомило про дострокове розірвання договору оренди вагонів на підставі п. 7.3.1, 7.4, 5.6 договору з 01.05.2020 з ініціативи орендодавця у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості у ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" та втрату ним права на повернення гарантійного платежу у розмірі 2747200,00 грн у якості неустойки за порушення договору (докази направлення відсутні).
15.06.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулось до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/15062020, в якому повідомило про розірвання договору № 20718ОР від 02.07.2018 з 02.05.2020, в зв'язку з наявністю простроченої заборгованості на підставі п. 7.3.1, 7.4 за ініціативою орендодавця. Орендодавець просив погасити заборгованість з оренди у сумі 2537050,00 грн та пеню у розмірі 377228,30 грн не пізніше 22.06.2020. Лист був отриманий адресатом 22.06.2020.
30.06.2020 було надано відповідь № 347 з відмовою сплачувати заборгованість та штрафні санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи договір оренди був укладений на строк до 31.08.2020 включно.
Відповідно до ст. 782 , 785 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 7.3, 7.4 договору орендодавець має право в односторонньому порядку повністю або частково відмовитись від виконання договору і зажадати повернення вагонів шляхом заяви односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково у позасудовому порядку в разі настання наступних обставин (які сторони вважають істотними): при простроченні з вини орендаря повністю або частково хоча б 1 платежу на термін більше 5 календарних днів; при порушенні орендарем пп. 3.1, 3.2, 4.1.10, 4.1.14, 4.1.15, 6.5 цього договору; якщо по відношенню до орендаря: порушено справу про визнання його неспроможним (банкрутом); порушено справу про ліквідацію, як юридичної особи; уповноваженими органами або засновниками орендаря прийнято рішення про реорганізацію орендаря. При розірванні зміні договору з підстав, зазначених у п. 7.3 договору орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати розірвання/зміни договору. До моменту розірвання договору орендодавець має право відкликати своє повідомлення.
Отже, ТОВ "Тас-Логістик" скористалось своїм правом на дострокове розірвання договору на підставі п. 7.3 договору, в зв'язку з наявністю у орендаря заборгованості зі сплати орендної плати.
Відповідач не заперечував проти обставин щодо отримання листів про розірвання договору оренди вагонів, а отже договір № 20718ОР від 02.07.2018 є розірваним за ініціативою орендодавця на підставі п. 7.3 договору.
ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" заявлено зустрічний позов про визнання недійсним пунктів договору та додаткових угод до нього щодо гарантійного платежу, в зв'язку з чим суд вбачає за доцільність першочергово визначити обґрунтованість зустрічних позовних вимог.
За зустрічним позовом позивач просить визнати недійсними:
- п. 5.6 договору наступного змісту: гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря менш ніж за 1 календарний рік з дня підписання договору оренди, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 даного договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає.
- п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 наступного змісту: "гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору.
- п. 2 додаткової угоди № 10 від 29.11.2019 наступного змісту: "у випадку зміни розміру орендної ставки, розміри передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу підлягають перерахунку станом на дату, з якої відбувається зміна розміру орендної ставки. При збільшенні розміру орендної ставки орендодавець виставляє орендарю рахунок із сумою, яку орендар зобов'язаний протягом 3 банківських днів з дати надіслання йому скан-копії рахунка сплатити для поповнення розмірів передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу з врахуванням збільшеної ставки орендної плати. У будь-якому випадку орендар зобов'язується не пізніше дати, з якої відбувається збільшення розміру орендної ставки, забезпечити сплату на рахунок орендодавця передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу за збільшеною ставкою. При зменшенні розміру орендної ставки, орендодавець зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати зменшення розміру орендної ставки повернути орендарю різницю між сумами сплачених і чинних передоплати за останній місяць оренди і гарантійного платежу.".
- п. 2 даної додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 наступного змісту: "сторони дійшли згоди про те, що при виконанні п. 1 цієї додаткової угоди умови п. 5.6.1 договору в частині здійснення перерахунку розміру гарантійного платежу (у зв'язку зі зменшенням ставок оренди) і повернення орендарю різниці, не застосовуються до правовідносин сторін за договором.".
Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що згідно ст. 213 ЦК України зміст правочину не може бути витлумачений стороною на власний розсуд, оскільки, тлумачення договору стороною не може змінювати зміст самого правочину. Сторони не укладали правочин про забезпечення, а тому відповідач за зустрічним позовом безпідставно тлумачить пункти договору про гарантійний платіж, як забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки.
Також ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" посилається на ст. 229 ЦК України відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом безпідставно тлумачить пункти договору щодо гарантійного платежу як правочин про забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки, що є підставою для недійсності правочину.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Дійсно умовами договору було передбачено сплату орендарем гарантійного платежу, а в подальшому сторони обумовили, що гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки.
Проте, суд відзначає, що з суті умов договору та додаткових угоди не вбачається, що контрагенти визначили вказаний гарантійний платіж як засіб забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки. Оскільки, з п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019 вбачається, що гарантійний платіж не є неустойкою він є можливим джерелом її відшкодування. Натомість, право на стягнення неустойки передбачено п. 6.2 договору та ст. 785 ЦК України.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.
Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб'єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб'єктивні права за своїм розсудом.
Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.
Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 ЦК України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб'єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.
Враховуючи викладене, наявність укладеного між позивачем та відповідачем оскаржуваного в частині Договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договори, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.
Посилання ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на відсутність у законодавстві "гарантійного платежу" не береться судом до увагу, з огляду на принцип диспозитивності договору та право сторін визначити його умови на власний розсуд.
Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на норми ч. 1 ст. 229 ЦК України, суд відзначає викладене далі.
Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
З огляду на викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України вказаною у постанові від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Тобто, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину.
У розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Ознакою обману є, насамперед, умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.
Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18.
Однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" не доведено жодної з трьох вказаних вище складових.
А відтак, врахувавши викладене вище щодо зустрічного позову в сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для задоволення вимог щодо визнання недійсним пункту 5.6 Договору та пунктів додаткових угод щодо гарантійного платежу, з огляду на що суд відмовляє повністю в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки, суд відмовив у визнанні недійсними пунктів договору, відсутні підстави для застосування реституції та стягненні з ТОВ "Тас-Логістик" залишку грошових коштів у розмірі 17658,98 грн, а тому відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль".
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З поданих до матеріалів справи пояснень та доказів вбачається, що сторони не заперечують, що ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" не було сплачено заборгованість у повному обсязі з оренди вагонів за рахунками № 14 від 02.01.2020, № 46 від 03.02.2020, № 90 від 03.03.2020 на загальну суму 2537050,00 грн. Крім того, сторонами визнається обставина, щодо сплати ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" ТОВ "Тас-Логістик" гарантійного платежу, який на час розгляду справи визначається сторонами у розмірі 2747200,00 грн
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
15.09.2020 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з вимогою № 309 про повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2747200,00 грн, в зв'язку з достроковим розірванням договору № 20718ОР від 02.07.2018 з 01.05.2020 за ініціативою орендодавця (докази направлення в матеріалах справи).
02.09.2020 орендар звернувся до орендодавця з вимогою № 436 відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсація технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн; відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн.
04.09.2020 ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" направило ТОВ "Тас-Логістик" заяву (повідомлення) про зустрічне зарахування однорідних вимог № 445. У вказаній заяві орендар в тому числі визнає наявність у нього перед орендодавцем зобов'язання по оренді на суму 2537050,00 грн за договором № 20718ОР від 02.07.2018. Натомість станом на 04.09.2020 існують невиконані зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" перед ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль": відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсація технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн; відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн; повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн. Вказані вимоги є однорідними, зустрічними і такими, що випливають з одного і того ж договору, строк виконання всіх зобов'язань є таким, що настав, відсутні обставини, передбачені ст. 602 ЦК України, що не допускають зарахування зустрічних вимог. З моменту отримання ТОВ "Тас-Логістик" заяви про зарахування є припиненими наступні грошові зобов'язання сторін: повністю припинено зобов'язання ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" зі сплати орендної плати у розмірі 2537050,00 грн за договором за рахунок зустрічного зарахування вимог за грошовими зобов'язаннями ТОВ "Тас-Логістик" частково на суму 2229541,02 грн (відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 59890,80 грн, компенсація технічного обслуговування та відчеплення вагонів № 95665550 у розмірі 3515,41 грн; відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів у розмірі 244102,77 грн). частково зарахування і часткового припинення зобов'язань із повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн. Невиконаними і не припиненими залишається зобов'язання ТОВ "Тас-Логістик" із повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 17658,98 грн.
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була отримана орендодавцем 07.09.2020. Обставини щодо отримання заяви не заперечуються ТОВ "Тас-Логістик".
10.09.2020 ТОВ "Тас-Логістик" звернулось до ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" з листом № 1/10092020, в якому заперечувало проти заяви про зарахування, оскільки, у орендодавця відсутній обов'язок з повернення гарантійного платежу, а щодо існування інших зобов'язань, то вони, на його думку, можуть бути зараховані в подальшому після визначення вартості відновлення вагонів після отримання їх з оренди від орендаря.
До матеріалів справи подано акт № 54 від 15.07.2020 на суму 244102,77 грн щодо відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів; акт № 47 від 14.05.2020 на суму 3515,41 грн за компенсацію технічного обслуговування з відчеплення вагонів № 95665550, акт № 241 від 30.04.2020 на суму 59890,80 грн за відшкодування вартості тарифу за пробіг порожніх вагонів. Вказані акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Загальна сума зобов'язань ТОВ "Тас-Логістик" перед ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" згідно даних актів складає 307508,98 грн.
Оскільки, договір був достроково припинений, то строк виконання відповідних грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що згода ТОВ "Тас-Логістик" не є обов'язковою для зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, оскільки, заява ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" від 04.09.2020 є одностороннім правочином.
За таких умов суд вбачає обгрунтованим врахувати відповідну заяву та зарахувати зустрічні однорідні вимоги на суму 307508,98 грн в рахунок погашення боргу за оренду вагонів у сумі 2537050,00 грн. Отже сума основного боргу відповідача за первісним позовом перед позивачем за зустрічним позовом з оренди вагонів за договором № 20718ОР від 02.07.2018 становить 2229541,02 грн.
Щодо зарахування в погашення боргу суми гарантійного платежу у розмірі 2247200,00 грн, суд відзначає, що відповідно до
Відповідно до п. 5.6 договору гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку, але не пізніше 7 днів до дати прибуття вагонів на станцію приймання-передачі вагонів в оренду. При цьому у разі порушення п. 6.5 договору та/або дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, або з ініціативи орендодавця на підставі п. 7.3 договору, такий гарантований платіж поверненню орендарю не підлягає. Також гарантійний платіж може бути джерелом відшкодування/сплати пені та неустойки, нарахованих орендодавцем за даним договором. Гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю протягом 5 банківських днів з дати акта прийому-передачі з оренди останнього вагону та за умови не порушення орендарем умов договору.
Оскільки, договір № 20718ОР від 02.07.2018 був розірваний на підставі п. 7.3 договору, то гарантійний платіж поверненню не підлягає.
Оскільки, відсутні правові підстави для повернення гарантійного платежу, то відповідний обов'язок у ТОВ "Тас-Логістик" не виник, а отже вказана вимога не є дійсною і не може бути зарахована згідно заяви ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" від 04.09.2020.
Суд не приймає заперечення орендаря, що вказана умова може бути застосована лише у разі розірвання договору менш ніж через 1 календарний рік, оскільки, це стосувалось лише розірвання договору за ініціативою орендаря, крім того, чинна редакція договору не містить такого обмеження.
Щодо тверджень орендаря про визнання орендодавцем його обов'язку повернути гарантійний платіж, в зв'язку з поверненням його частини у сумі 500000,00 грн, суд не вбачає, що такі дії можуть підтверджувати будь-які обставини, що стосуються предмету доказування у даній справі.
Отже, матеріалами справи підтверджено існування у ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" перед ТОВ "Тас-Логістик" заборгованості за оренду вагонів за договором № 20718ОР від 02.07.2018 у розмірі 2229541,02 грн. Отже вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення суми основного боргу є обгрутованими в частині на суму 2229541,02 грн.
Позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 256291,67 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі прострочення орендарем платежів за цим договором орендодавець може вимагати у орендаря сплати пені в розмірі 0,1 % від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, або розірвати договір у порядку, передбаченому умовами договору (п. 6.2 договору).
Оскільки ТОВ "Тас-Логістик" скористалось своїм правом на дострокове розірвання договору № 20718ОР від 02.07.2018, суд не вбачає підстав для стягнення з ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" пені. А тому відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Також позивачем за первісним позовом заявлено про стягнення втрат від інфляції у розмірі 33937,44 грн та 3% річних у розмірі 44252,13 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок позивача за первісним позовом за період з 06.01.2020 по 17.08.2020 та вважає його арифметично невірним, оскільки, період вказаний вірно, проте кількість днів в періоді визначена у більшому розмірі.
Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції, що підлягає стягненню становить 28693,56 грн, сума 3% річних складає 44121,62 грн і саме в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом з підстав його часткового задоволення в порядку приписів ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 8, корп. 6; ідентифікаційний код 40001366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістик" (01024, м. Київ, вул Велика Васильківська/Басейна, 1-3/2, літера А, ідентифікаційний код 35945555) 2229541 (два мільйони двісті двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок одну) грн 02 коп. основного боргу, 44121 (сорок чотири тисячі сто двадцять одну) грн 62 коп. 3% річних, 28693 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто три) грн 56 коп. втрат від інфляції, 34535 (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять ) грн 34 коп. судового збору.
3. В частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 307508,98 грн, пені у розмірі 256291,67 грн, 3% річних у розмірі 130,51 грн та втрат від інфляції у розмірі 5243,88 грн - відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 8, корп. 6; ідентифікаційний код 40001366) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Логістик" (01024, м. Київ, вул Велика Васильківська/Басейна, 1-3/2, літера А, ідентифікаційний код 35945555) про визнання недійсним п. 5.6 договору оренди вагонів № 20718ОР від 02.07.2018 та п. 3 додаткової угоди № 8 від 22.07.2019, п. 2 додаткової угоди № 10 від 29.11.2019, п. 2 додаткової угоди № 12 від 28.02.2020 цього ж договору; про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення залишку грошових коштів у розмірі 17658,98 грн, що були сплачені у якості гарантійного платежу, - відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
повне рішення складено 16.02.2021
Суддя І.В. Усатенко