ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.02.2021Справа № 910/18879/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ"
про стягнення 21 536, 80 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне підприємство "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 536, 80 грн, з яких: 1 459, 20 грн - основний борг з орендної плати за договором оренди № 6575 від 20.09.2013, 36, 71 грн - інфляційні втрати, 33, 01 грн - 3 % річних, 119, 53 грн - пеня та 17 333, 47 грн - основний борг за витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надані комунальні послуги за договором № 6575-п від 20.09.2013, 471, 55 грн - інфляційні втрати, 443, 28 грн - 3 % річних та 1 640, 05 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 6575 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2013 та за договором № 6575-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.09.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 07.12.2020 з відміткою «адресат відсутній».
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
20.09.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (далі - орендар) укладено договір оренди № 6575 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 499, 90 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, 51 на першому поверсі інженерного корпусу будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі - балансоутримувач) вартість якого зазначено згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2013 і становить 2 516 312, 00 грн без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товар підакцизної групи (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2013 - 31 453, 90 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень, липень, серпень, вересень 2013.
У відповідності до п. 3.4. договору, у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дня користування.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
За умовами п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи дату оплати.
У разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11. договору).
Відповідно до п. 5.11. договору, орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Цей договір укладено строком на 1 (один) рік що діє з 20.09.2013 до 20.09.2014 включно (п. 10.1. договору).
20.09.2013 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (орендар) складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, 51, відповідно до якого орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6575 від 20.09.2013 передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 499, 90 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, 51 на першому поверсі інженерного корпусу будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва".
Крім того, 20.09.2013 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі - балансоутримувач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (далі - орендар/замовник) укладено договір № № 6575-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, утримання, експлуатацію будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 51 (далі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар, беручи до уваги договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2013 № 6575, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та орендарем, бере участь у загальних витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт та відшкодовує йому витрати, пов'язані з утриманням орендованого приміщення та комунальні послуги.
Відповідно до п. 2.1. договору, балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити, зокрема виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі (в т.ч. інженерних комунікацій), допоміжних приміщень і прибудинкової території, надання орендарю комунальних послуг та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендаря згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.
Згідно п. 4.1. договору, витрати балансоутримувача згідно з цим договором відшкодовуються за єдиним місячним тарифом у розмірі 22,20 грн. ПДВ - 4,44 грн, всього - 26,64 грн за 1м2 площі орендованого приміщення. Розмір відшкодування залежить від тарифів на комунальні послуги, від витрат, понесених балансоутримувачем на утримання будівлі та території, від складу та вартості робіт, послуг, які надаються балансоутримувачу ремонтно-експлуатаційними організаціями, виконуються іншими суб'єктами господарювання або власними силами балансоутримувача та розрахований із врахуванням витрат балансоутримувача у січні 2013.
Пунктами 4.3. та 4.4. договору передбачено, що орендар сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку балансоутримувачем. До 10-го числа місяця наступного за сплачуваним, балансоутримувач передає орендарю акт приймання-передачі робіт за оплачуваний місяць, вартість яких відшкодовує орендар, що має бути підписаний сторонами протягом 5-ти банківських днів.
01.10.2016 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (балансоутримувач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (орендар/замовник) укладено додаткову угоду № 3 до договору № 6575-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.10.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що починаючи з 01.10.2016 відшкодування вартості спожитої води та водовідведення проводиться із врахуванням фактичних показників лічильника по тарифах, встановлених постановами НКРЕКУ в оплачуваному періоді.
Згідно протоколу № 4 угоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна від 01.10.2016, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 3 до договору № 6575-п від 20.09.2013, сторони досягли згоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 21,70 грн, ПДВ -4,34 грн, всього - 26, 04 грн в місяць за 1 м2, в т.ч.:
1. утримання нерухомого майна та теплопостачання - 18,0 грн, ПДВ -3,6 грн, всього - 21,60 грн в місяць з ПДВ за 1 м2;
2. електропостачання - 3,40 грн, ПДВ - 0,68 грн, всього - 4-08 грн в місяць з ПДВ за 1 м2.
3. водопостачання та водовідведення - 0,30 грн, ПДВ - 0, 06 грн, всього - 0,36 грн в місяць з ПДВ за 1 м2.
Також, 30.09.2016 позивачем та відповідачем складено та підписано акт приймання показників лічильника електроенергії та води до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.09.2013 № 6575-п.
Крім того, 17.10.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (орендар) укладено договір № 6575/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6575 від 20.09.2013, відповідно до якого сторони вирішили викласти п. 1.1. договору в наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно) площею 499, 90 кв.м., розміщене за адресою: 03680, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 51 на 1-му поверсі, інженерного корпусу будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі - балансоутримувач) вартість якого зазначено згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016 і становить 5 039 000, 00 грн без ПДВ».
Пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2016 - 34 769, 34 грн».
Пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено строк на 2 (два) роки що діє з 20.09.2016 до 20.09.2019».
Як вбачається з матеріалів справи 02.01.2020 орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна від 20.09.2013 № 6575 повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 499,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київ, пр-кт В.Лобановського, 51, про що складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: Київ, пр-кт В.Лобановського, 51 між орендарем та орендодавцем та погоджено балансоутримувачем.
Як зазначає позивач, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2020 відповідач зобов'язаний був сплати 30 % орендної плати за два дні січня 2020 року на користь балансоутримувача (позивача) у розмірі 1 459, 20 грн (875, 52 грн - 30 % орендної плати та 583, 68 грн - ПДВ).
Крім того, на виконання умов договору № 6575-п від 20.09.2013 позивачем були надані, а відповідачем прийняті комунальні послуги з урахуванням витрат на утримання орендованого майна на загальну суму 17 333, 47 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2019, який підписаний представниками сторін та скрпілений печатками підприємств.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договорами щодо сплати орендної плати та наданих комунальних послуг, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 1 459, 20 грн за два дні січня 2020 року за договором оренди № 6575 від 20.09.2013 та заборгованість за витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надані комунальні послуги за договором № 6575-п від 20.09.2013 у сумі 17 333, 47 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 36, 71 грн - інфляційних втрат, 33, 01 грн - 3 % річних, 119, 53 грн - пені за договором оренди № 6575 від 20.09.2013 нараховані на суму 1 459, 20 грн та 471, 55 грн - інфляційних втрат, 443, 28 грн - 3 % річних та 1 640, 05 грн - пені за договором № 6575-п від 20.09.2013 нараховані на суму 17 333, 47 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 455/01-05 від 17.06.2020, в якій позивач просив в 7-денний строк з моменту отримання претензії погасити заборгованість, що утворилась за договорами № 6575 від 20.09.2013 та № 6575-п від 20.09.2013, яка отримана відповідачем 13.07.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6575 від 20.09.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 499, 90 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, 51 на першому поверсі інженерного корпусу будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва", що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 20.09.2013.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2020 орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна від 20.09.2013 № 6575 повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 499,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київ, пр-кт В.Лобановського, 51, про що складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: Київ, пр-кт В.Лобановського, 51 між орендарем та орендодавцем та погоджено балансоутримувачем.
Як зазначає позивач, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2020 відповідач зобов'язаний був сплатити 30 % орендної плати за два дні січня 2020 року на користь балансоутримувача (позивача) у розмірі 1 459, 20 грн (875, 52 грн - 30 % орендної плати та 583, 68 грн - ПДВ).
Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 1 459, 20 грн за два дні січня 2020 року за договором оренди № 6575 від 20.09.2013.
Проте, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2020 загальна вартість послуг (орендна плата) становить 3 502, 07 грн, яка складається з орендної плати у розмірі 30 % за січень, що належить сплаті позивачу - 875, 52 грн та орендної плати у розмірі 70 % за січень 2020, що підлягає перерахуванню до державного бюджету - 2 042, 87 грн, що разом становить 2 918, 39 грн, ПДВ - 583, 68 грн, всього з ПДВ - 3 502, 07 грн.
Суд зазначає, що позивачем при вирахуванні орендної платі, що підлягає сплаті на користь балансоутримувача (позивача) помилково додано до орендної плати у розмірі 30 % (875, 52 грн) за січень всю суму ПДВ у розмірі 583, 68 грн.
Тож, у даному випадку 30 % орендної плати за два дні січня 2020 року з урахуванням ПДВ становить 1 050, 62 грн. (3 502, 07 грн х 30 %).
Таким чином, за розрахунком суду на користь позивача, як балансоутримуача підлягає відшкодуванню орендна плата у розмірі 30 % за січень 2020 з урахуванням ПДВ - 1 050, 62 грн.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця за звітним, тобто починаючи з 16 числа місяця за звітним відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди № 6575 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2013, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за два дні січня 2020 року підлягають задоволенню частково у розмірі 1 050, 62 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надані комунальні послуги за договором № 6575-п від 20.09.2013 у сумі 17 333, 47 грн., суд відзначає наступне.
Як встановлено судом вище, 20.09.2013 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (балансоутримувач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (орендар/замовник) укладено договір № № 6575-п про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, утримання, експлуатацію будівель, що знаходяться за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 51 (далі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар, беручи до уваги договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2013 № 6575, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та орендарем, бере участь у загальних витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт та відшкодовує йому витрати, пов'язані з утриманням орендованого приміщення та комунальні послуги.
Згідно протоколу № 4 угоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна від 01.10.2016, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 3 до договору № 6575-п від 20.09.2013, сторони досягли згоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 21,70 грн, ПДВ -4,34 грн, всього - 26, 04 грн в місяць за 1 м2, в т.ч.:
1. утримання нерухомого майна та теплопостачання - 18,0 грн, ПДВ -3,6 грн, всього - 21,60 грн в місяць з ПДВ за 1 м2;
2. електропостачання - 3,40 грн, ПДВ - 0,68 грн, всього - 4-08 грн в місяць з ПДВ за 1 м2.
3. водопостачання та водовідведення - 0,30 грн, ПДВ - 0, 06 грн, всього - 0,36 грн в місяць з ПДВ за 1 м2.
Також, 30.09.2016 позивачем та відповідачем складено та підписано акт приймання показників лічильника електроенергії та води до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.09.2013 № 6575-п.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зорема: послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 6575-п від 20.09.2013 позивачем були надані, а відповідачем прийняті комунальні послуги з урахуванням витрат на утримання орендованого майна на загальну суму 17 333, 47 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.
Оскільки відповідач користувався комунальними послугами та отримував інші послуги з утримання орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 51, які надавалися Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва", як балансоутримувачу даного майна, при цьому, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.
Пунктами 4.3. та 4.4. договору № 6575-п від 20.09.2013 передбачено, що орендар сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку балансоутримувачем. До 10-го числа місяця наступного за сплачуваним, балансоутримувач передає орендарю акт приймання-передачі робіт за оплачуваний місяць, вартість яких відшкодовує орендар, що має бути підписаний сторонами протягом 5-ти банківських днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).
Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.
Враховуючи що між сторонами підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2019 на загальну суму 17 333, 47 грн., суд зазначає, у даному випадку з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна відбулося з наступного дня після прийняття таких послуг за актом, тобто починаючи з 01.01.2020.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору № 6575-п від 20.09.2013, не здійснив оплату комунальних та витрат на утримання орендованого майна, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором № 6575-п від 20.09.2013 у сумі 17 333, 47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 36, 71 грн - інфляційних втрат, 33, 01 грн - 3 % річних, 119, 53 грн - пені за договором оренди № 6575 від 20.09.2013 нараховані на суму 1 459, 20 грн та 471, 55 грн - інфляційних втрат, 443, 28 грн - 3 % річних та 1 640, 05 грн - пені за договором № 6575-п від 20.09.2013 нараховані на суму 17 333, 47 грн.
За умовами п. 3.7. договору № 6575 від 20.09.2013, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи дату оплати.
Відповідно до п. 2.2.4. договору № 6575-п від 20.09.2013, у випадку несвоєчасних платежів у термін, встановлений договором орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати орендної плати у сумі 1 050, 62 грн відбувалося починаючи з 16 числа місяця за звітним.
За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені в загальному розмірі 1 725, 48 грн., з якої 85, 43 грн - пені розрахованої з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати орендної плати за договором № 6575 від 20.09.2013 за період з 16.02.2020 по 15.08.2020 нарахована на суму боргу 1 050, 62 грн. та 1 640, 05 грн - пені розрахованої з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна за договором № 6575-п від 20.09.2013 за період з 10.01.2020 по 10.07.2020 нарахована на суму боргу 17 333, 47 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 36, 71 грн - інфляційних втрат, 33, 01 грн - 3 % річних за договором оренди № 6575 від 20.09.2013 та 471, 55 грн - інфляційних втрат, 443, 28 грн - 3 % річних за договором № 6575-п від 20.09.2013, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних, що підлягає стягненню, при цьому розмір інфляційних втрат вирахувано вірно.
Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат у загальному розмірі 508, 26 грн., з якої 36, 71 грн - інфляційних втрат розрахованих з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати орендної плати за договором № 6575 від 20.09.2013 за період з лютий - жовтень 2020 нарахована на суму боргу 1 050, 62 грн. та 471, 55 грн - інфляційних втрат розрахованих з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна за договором № 6575-п від 20.09.2013 за період з січень-жовтень 2020 нарахована на суму боргу 17 333, 47 грн. та сума 3 % річних у загальному розмірі 466, 96 грн, з яких 23, 68 грн - 3 % річних нараховані на суму боргу 1 050, 62 грн. з оплати орендної плати за договором № 6575 від 20.09.2013 за період з 16.02.2020 по 16.11.2020. та 443, 28 грн - 3 % річних нараховані на суму боргу 17 333, 47 грн. з оплати комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна за договором № 6575-п від 20.09.2013 за період з 10.01.2020 по 16.11.2020, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню частково.
Тож, позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "МІМ" (вул. Васильківська, буд. 30, м. Київ, 03022, ідентифікаційний код - 23524510) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (проспект Червонозоряний, буд. 51, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код - 38283024) 1 050 (одну тисячу п'ятдесят) грн 62 грн - заборгованості по сплаті орендної плати за договором № 6575 від 20.09.2013, 17 333 (сімнадцять тисяч триста тридцять три) грн 47 коп. - заборгованості за витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надані комунальні послуги за договором № 6575-п від 20.09.2013, 1 725 (одну тисячу сімсот двадцять п'ять) грн. 48 коп. - пені, 466 (чотириста сорок шість) грн. 96 коп. - 3 % річних, 508 (п'ятсот вісім) грн. 26 коп. - інфляційних втрат та 2 057 (дві тисячі п'ятдесят сім) грн. 88 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков