ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.02.2021Справа № 910/17760/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері"
про стягнення 85 720, 70 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (далі-відповідач) про стягнення збитків у розмірі 85 720, 00 грн., з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги № 45716 від 01.11.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема надати суду детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми збитків у розмірі 86 720, 70 грн.
27.11.2020 до Господарського суду міста Києва надішла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Трейд» про усунення недоліків позовної заяви, яка за своїм змістом також є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що сума поставки складає 85 720,70 грн. та у позовній заяві були допущені неточності щодо суми та помилково зазначено 86 720, 70 грн, в результаті чого позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 85 720, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
21.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно умов договору експедитор не несе відповідальності за повну чи часткову втрату, ушкодження чи псування вантажу при транспортуванні, якщо вищевказане трапилось не з вини експедитора або внаслідок дії форс-мажорних обставин, зокрема пожежи. Крім того, відповідач зазначає, що цінність вантажу відправником не зазначено, вантаж не застрахований.
22.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що відсутність вказівки у квитанції вартості товару не є підставою для уникнення відповідачем відповідальності за втрату багажу, оскільки з наявних матеріалів справи можливо ідентифікувати товар та встановити його точну фактичну вартість.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 02.12.2020, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 02.02.2021, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 01.02.2021-05.02.2021 проходив навчання в Національній школі суддів України, рішення у даній справі винесено 08.02.2021.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" (далі - замовник (вантажовідправник або вантажоодержувач)) укладено договір на транспортно-експедиторські послуги № 45716, умовами якого передбачено, що замовник (вантажовідправник) надає для перевезення вантаж (багаж) або замовник (вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а експедитор організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів (багажу), на умовах, обумовлених дійсним договором, Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) № 39 від 20.11.2002, Правилами перевезень вантажів автотранспортом, наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997, зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568. Експедитор за свій рахунок може укладати договори на одержання транспортних або допоміжних транспортних послуг від третіх осіб (виконавців) з метою надання таких послуг замовникові.
Відповідно до п. 1.3. договору, експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення згідно заявки вантажовідправника, якому надає квитанцію (додаток 1), що є єдиним документом, підтверджуючим прийняття вантажу до транспортування. Заявка на транспортне експедирування вантажу залишається у експедитора. Вантажовідправник під час надання заявки зазначає замовника перевезення вантажу (багажу) (платника вартості послуг експедитора), що вноситься до заявки та квитанції.
Згідно п.п. 2.4.1. п. 2.4. договору, замовник зобов'язаний надати вантаж (багаж) до транспортного експедирування з дотриманням вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу), а саме: вантаж (багаж) повинен бути затарований, опломбований (опечатаний), промаркований, підгрупованний по вантажоодержувачах. Зданий до транспортного експедирування вантаж (багаж) обов'язково повинен супроводжуватися документами, підтверджуючими кількість та вартість багажу. В разі, якщо супроводжувальні документи упаковані в одному з багажних місць, вантажовідправник повинен зробити запис «Документи» на упаковці такого багажного місця. У разі пошкодження вантажу, або його втрати, вартість останнього визначається згідно вартості, заявленої при здаванні вантажу до транспортного експедирування, а у разі, якщо вартість вантажу не вказувалась, вартість визначається такою, що дорівнює 50 гривень.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що експедитор несе відповідальність за цілісність та якість прийнятого до транспортного експедирування вантажу тільки за умови дотримання вантажовідправником та вантажоодержувачем вимог Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), дійсного договору та діючого законодавства, регламентуючого перевезення та експедирування вантажів автотранспортом.
Вантажовідправник несе відповідальність за достовірність відомостей про вантаж (багаж), наданий до експедирування, кінцевий пункт призначення відправленого вантажу та вантажоодержувача. У випадках, коли вантаж (багаж) був відправлений вантажовідправником до неналежного пункту призначення, останній повинен сплатити повну вартість транспортного вантажу до необхідного пункту призначення (п. 4.3. договору).
За умовами п. 4.4. договору, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при його транспортуванні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України. Розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, але не може перевищувати його фактичної вартості. Якщо вантажовідправник не задекларував вартість вантажу, вона вважається такою, що дорівнює 50 гривень.
Відповідно до п. 4.5. договору, експедитор не несе відповідальності за повну чи часткову втрату, ушкодження чи псування вантажу при транспортуванні, якщо вищевказане трапилось не з вини експедитора або внаслідок дії форс мажорних обставин (землетрус, ураган, блискавка, пожежа, повінь і т.п.).
Договір діє протягом трьох років з моменту його підписання обома сторонами, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 6.2. договору).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи 07.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Грицик Франкою Романівною (далі - покупець) укладено договір поставки № 41, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.
Замовленнями № 6 від 29.11.2019 та № 7 від 29.11.2019 до договору поставки № 41 від 07.06.2019 постачальник та покупець погодили товар, що поставляється за договором, а саме косметика на загальну суму 85 720, 70 грн.
Як зазначає позивач відповідно до договору № 45716 від 01.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері" прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" для перевезення до м. Тернопіль вантаж, що підтверджується квитанцією про прийом вантажу № 0790629040 на загальну суму 85 720, 70 грн.
Позивач також зазначає, що товар на суму 85 720, 70 грн належав ТОВ "Майстер Трейд" на праві власності і доставлявся покупцю (ФОП Грицик Ф.Р) на виконання умов договору № 41 від 07.06.2019.
Проте, 30.11.2019 близько 06:00 год на 135 кілометрі автомобільної дороги Київ-Чоп поблизу села Кам'янка Житомирського району сталося загорання напівпричепу марки Schmitz днз НОМЕР_1 2001 року випуску, вантажного автомобіля Volvo під керуванням ОСОБА_1 . Причини загорання встановлюються слідством.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 по факту події яка мала місце 30.11.2019 відкрито кримінальне провадження за № 12019060170001037.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 389-19 від 17.12.2019 відповідачем надано відповідь на лист позивача № 48 від 10.12.2019, в якому відповідачем повідомлено, що наразі збираються документи для встановлення вартості вантажу (багажу), що згорів, для подальшого вирішення питання щодо виплати компенсацій вантажовідправникам. Про розмір компенсації та строки її виплати позивача буде повідомлено додатково.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія б/н від 03.08.2020, в якій позивач просив відповідача протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання претензії відшкодувати збитки у розмірі 85 720, 70 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 03.08.2020.
Листом № 375-20 від 16.09.2020 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому зазначив, що на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 13.12.2019 до ЄРДР за № 12019060170001037.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку зі знищенням вантажу, який був переданий відповідачу для перевезення, Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" понесені збитки, оскільки позивач повторно за власні кошти поставив аналогічний товар - ФОП Грицик Ф.Р., що підтверджується видатковими накладними.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно квитанції про прийом вантажу № 0790629040 від 29.11.2019 відповідачем було прийнято для перевезення з м. Київ до м. Тернопіль вантаж (косметика) позивача.
Проте, 30.11.2019 під час перевезення вантажу на 135 км. а/д Київ-Чоп поблизу с. Кам'янка, Житомирського району сталося загорання напівпричепу марки Schmitz днз НОМЕР_1 2001 року випуску, вантажного автомобіля Volvo під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок пожежі вантаж повністю знищено.
За фактом даної події Житомирським районним відділенням поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області 13.12.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060170001037, розпочато досудове розслідування.
Позивач зазначає, що для перевезення відповідачу був переданий товар на суму 85 720, 70 грн, що належав ТОВ "Майстер Трейд" на праві власності і доставлявся покупцю (ФОП Грицик Ф.Р) на виконання умов договору № 41 від 07.06.2019.
Тож, позивач вказує, що у зв'язку зі знищенням вантажу, який був переданий відповідачу для перевезення, Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" понесені збитки, оскільки позивач повторно за власні кошти поставив аналогічний товар - ФОП Грицик Ф.Р., на підтвердження чого посилається на видаткові накладні.
Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до п. 4.1. договору на транспортно-експедиторські послуги № 45716 від 01.11.2013, експедитор несе відповідальність за цілісність та якість прийнятого до транспортного експедирування вантажу тільки за умови дотримання вантажовідправником та вантажоодержувачем вимог Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), дійсного договору та діючого законодавства, регламентуючого перевезення та експедирування вантажів автотранспортом.
Вантажовідправник несе відповідальність за достовірність відомостей про вантаж (багаж), наданий до експедирування, кінцевий пункт призначення відправленого вантажу та вантажоодержувача. У випадках, коли вантаж (багаж) був відправлений вантажовідправником до неналежного пункту призначення, останній повинен сплатити повну вартість транспортного вантажу до необхідного пункту призначення (п. 4.3. договору на транспортно-експедиторські послуги № 45716 від 01.11.2013).
За умовами п. 4.4. договору на транспортно-експедиторські послуги № 45716 від 01.11.2013, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при його транспортуванні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України. Розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, але не може перевищувати його фактичної вартості. Якщо вантажовідправник не задекларував вартість вантажу, вона вважається такою, що дорівнює 50 гривень.
Відповідно до п. 4.5. договору на транспортно-експедиторські послуги № 45716 від 01.11.2013, експедитор не несе відповідальності за повну чи часткову втрату, ушкодження чи псування вантажу при транспортуванні, якщо вищевказане трапилось не з вини експедитора або внаслідок дії форс мажорних обставин (землетрус, ураган, блискавка, пожежа, повінь і т.п.).
Так, згідно квитанції про прийом вантажу № 0790629040 від 29.11.2019 від відправника - ТОВ "Майстер Трейд", м. Київ на адресу одержувача - ОСОБА_2 , м. Тернопіль був відправлений вантаж в кількості одного вантажного місця, вага вантажу - 170, 00 кг, об'єм - 0,60 м3. Цінність вантажу (вартість) позивачем не зазначено, вантаж не застрахований.
Суд зазначає, що з вищезазначеної квитанції неможливо ідентифікувати товар, який перевозився, тобто суд не може дійти до беззаперечного висновку, що за квитанцією № 0790629040 від 29.11.2019 відповідачем було прийнято до перевезення товар саме за договором поставки № 41 від 07.06.2019 на суму 85 720, 70 грн та що такий товар доставлявся покупцю (ФОП Грицик Ф.Р.) на виконання умов договору № 41 від 07.06.2019, оскільки квитанція не містить інформації про цінність вантажу, як і не містить посилання на ФОП Грицик Ф.Р. в графі «Інформація отримувача».
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на лист №389-19 від 17.12.2019 за яким, на думку позивача, відповідачем визнано свою вину у знищенні товару, оскільки як вбачається зі змісту вказано листа відповідачем лише зазначено, що наразі збираються документи для встановлення вартості вантажу (багажу), що згорів, для подальшого вирішення питання щодо виплати компенсацій вантажовідправникам.
Суд також вважає безпідставними посилання позивача в обгрунтування понесених збитків на факт повторної поставки ФОП Грицик Ф.Р. товару за договором № 41 від 07.06.2019, оскільки по-перше квитанція про прийом вантажу № 0790629040 від 29.11.2019 не містить інформацію ані про цінність вантажу, ані про ФОП Грицик Ф.Р., як отримувача вантажу, по-друге матеріали справи не містять доказів повторної поставки позивачем ФОП Грицик Ф.Р. товару за договором № 41 від 07.06.2019, адже додані до позовної заяви видаткові накладні № 0000003471 на суму 66 481, 66 грн та № 0000003472 на суму 19 239, 04 грн датовані 29.11.2019, в той час як пожежа, внаслідок якої знищено товар сталася 30.11.2019.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).
Проте, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків саме на суму 85 720, 70 грн., оскільки згідно умов укладеного договору на транспортно-експедиторські послуги № 45716 від 01.11.2013 розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, проте квитанція про прийом вантажу № 0790629040 від 29.11.2019 не містить інформацію про цінність вантажу.
При цьому, суд повторно наголошує, що з квитанції № 0790629040 від 29.11.2019 неможливо ідентифікувати товар, який перевозився, що унеможливлює встановлення факту того, що відповідачем було прийнято до перевезення товар саме за договором поставки № 41 від 07.06.2019 на суму 85 720, 70 грн та що такий товар доставлявся покупцю (ФОП Грицик Ф.Р.) на виконання умов договору № 41 від 07.06.2019.
Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків саме на суму 85 720, 70 грн.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 85 720, 70 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" про стягнення 85 720, 70 грн не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя С. О. Щербаков