ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2021Справа № 910/19814/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Фізичної особи-підприємця Карпенко Ольги Яковлівни
про стягнення 48 314,97 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Фізичної особи-підприємця Карпенко Ольги Яковлівни про стягнення 48 314,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2625 від 30.12.2005.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 суд прийняв позовну заявудо розгляду, відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для місцезнаходження відповідача: вул. Святошинська, 6.кв. 130, м. Київ, 03115).
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів даної справи, копію ухвали від 18.12.2020 відповідачем не отримано. Поштове відправлення № 0105476199090, яким відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у даній справі, повернуто поштовим відділенням на адресу суду 11.01.202 з приміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Карпенко Ольги Яковлівни є: АДРЕСА_1 .
Частиною 2 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з ч. 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 910/23064/17.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
30.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Карпенко Ольгою Яковлівною (орендар) укладено Договір оренди №2625 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 80,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 5-а, що перебуває на балансі Авіаційного науково - технічного комплексу ім. О. К. Антонова, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2005 і становить 118 472,72 грн. Майно передається в оренду з метою торгівлі продовольчими товарами без права продажу товарів підакцизної групи.
Згідно з п. 2.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
Згідно з п. 3.5 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексацій і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному п. 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.8 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 (в редакції договору №2625/03 від 04.12.2012) у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Згідно з п. 10.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 30.12.2005 до 31.11.2016 включно.
Відповідно до п. 10.5 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Додатковим договором від 29.12.2009 сторони продовжили строк дії Договору оренди №2625 від 31.12.2005 до 30.08.2011, Додатковим договором від 11.10.2011 - до 30.07.2012, Договором про внесення змін від 04.12.2012 - до 30.06.2013, Договором про внесення змін від 06.11.2013 - до 30.05.2014, Договором про внесення змін від 21.06.2017 - до 30.08.2018.
Судом встановлено, що 31.12.2005 за актом приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 80,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Туполєва,5-а, що перебуває на балансі Авіаційного науково - технічного комплексу ім. О. К. Антонова.
За актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 31.10.2020 відповідач повернув, а позивач прийняв з користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 80,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Туполєва,5-а, що перебуває на балансі Авіаційного науково - технічного комплексу ім. О. К. Антонова, 131,33 кв.м.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив до державного бюджету 70% орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 41 050,19 грн (за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 713,36 грн пені, 1 213,51 грн штрафу та 822,08 грн. - інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У п. 3.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2005 року - 812,14 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 (в редакції Договору про внесення змін від 24.12.2009) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2009 року - 3045,81 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 (в редакції Договору про внесення змін від 30.12.2013) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2013 року - 4422,66 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 (в редакції Договору про внесення змін від 21.06.2017) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і прядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2017 року - 5663,33 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з п. 3.2 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
У п. 3.6 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Судом встановлено, що за період з січня 2020 по жовтень 2020 позивачем було нараховано до сплати відповідачу 51 582,26 грн (70% нарахованої орендної плати відповідно до п. 3.6 договору), що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.
Перевіривши викладені позивачем розрахунки 70% місячного розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що вони відповідають порядку та способу нарахування, які встановлені умовами Договору оренди №2625 від 31.12.2009, та є обґрунтованими.
Відповідач частково оплатив нараховану орендну плату в сумі 10 532,07 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, власного контррозрахунку не наведено, доводів позивача, які викладені у позовній заяві, не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.6 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 виконання відповідачем (орендарем) свого обов'язку зі сплати орендних платежів, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не у повному обсязі сплатив 70% орендних платежів за період з січня по жовтень 2020 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 41 050,19 грн.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 41 050,19 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи - підприємця Карпенко Ольги Яковлівни у сумі 41 050,19 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 41 050,19 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Карпенко Ольги Яковлівни суми основного боргу у розмірі 41 050,19 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1713,36 грн за період нарахування з 20.05.2020 по 17.11.2020.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Також договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов'язання передбачено законом.
Як вбачається з п. 3.5 Договору оренди №2625 від 31.12.20095. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексацій і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному п. 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Однак, згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення містить ст. 631 ЦК України.
Як встановлено судом, між сторонами не було укладено Договору про припинення Договору оренди №2625 від 31.12.2005, але за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 31.10.2020 відповідач повернув, а позивач прийняв з користування державне нерухоме майно - площею 80,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 5-а, що перебуває на балансі Авіаційного науково - технічного комплексу ім. О. К. Антонова.
Як вбачається з розрахунку пені, долученого до позовної заяви, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, нараховану за період з 20.05.2020 по 17.11.2020, тобто у період дії договору оренди №2625 від 31.12.2005.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку в обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 20.05.2020 по 17.11.2020.
Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 713,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 1 231,51 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.8 Договору оренди №2625 від 31.12.2005 (в редакції договору №26726/03 від 04.12.2012) у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок штрафу, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Карпенко Ольги Яковлівни штрафу у розмірі 1 231,51 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 822,08 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованість.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Судовий збір на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Карпенко Ольги Яковлівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Державного бюджету України (одержувач - УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA778999980313020094000026011, назва - плата за оренду державного майна) суму основного боргу у розмірі 41 050 грн. 19 коп., пеню у розмірі 1 713 грн. 36 коп., штраф у розмірі 1 213 грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 822 грн. 08 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Карпенко Ольги Яковлівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.02.2021.
СуддяТ. Ю. Трофименко