ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2021Справа № 910/16060/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"
про стягнення 201 970,83 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 201 970,83 грн., з яких: 163 705,96 грн. основного боргу, 4 821,99 грн. 3% річних та 33 442,88 грн. пені на підставі договору поставки № 011014-06/1п від 01.10.2014.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та третьою особою договору поставки № 011014-06/1п від 01.10.2014, останній було поставлено товар, який не був оплачений на суму 163 705,96 грн.
31.01.2019 між сторонами та третьою особою був укладений договір про заміну сторони у зобов'язаннях / в договорі поставки № 011014-06/1п від 01.10.2014/ та про внесення змін. Згідно якого сторони домовилися замінити первісного покупця у договорі поставки з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіппо".
Окрім того, позивачем нараховано 4 821,99 грн. 3% річних та 33 442,88 грн. пені на підставі вказаного договору поставки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, каб. 33.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07.12.2020, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.10.2014 між позивачем (постачальником) та третьою особою (покупцем) був укладений договір поставки № 011014-06/1п (надалі - Договір).
Цього ж дня до вказаного договору сторонами підписано протокол розбіжностей.
Відповідно до Договору постачальник зобов'язувався поставляти покупцеві у власність товар у відповідності до його замовлення, а останній зобов'язується приймати та сплачувати вартість Товару в порядку і на умовах передбачених цим Договором.
Згідно п. 5.4 договору оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.
Термін дії договору відповідно до умов п. 9.1 договору встановлений з дати його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору. Доказів припинення договору в установленому порядку не надано.
Також встановлено, що 31.01.2019 між сторонами та третьою особою був укладений договір про заміну сторони у зобов'язаннях / в договорі поставки № 011014-06/1п від 01.10.2014/ та про внесення змін, згідно з умовами якого сторони замінили в договорі поставки третю особу на відповідача, який прийняв на себе права та виконання всіх обов'язків, що виникатимуть перед позивачем за вищевказаним договором поставки.
16.05.2019 між сторонами по справі та третьою особою було укладено договір про переведення боргу № 160519-15/4г, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання третьої особи за спірним договором поставки щодо сплати на користь позивача суми боргу у розмірі 466 757,50 грн.
Як встановлено судом, згідно видаткових накладних №№ 80432237 від 01.04.2019, 80437132 від 08.07.2019, 80437507 від 15.07.2019, 80439963 від 02.09.2019, 80440330 від 09.09.2019, 80440722 від 16.09.2019, 80441050 від 23.09.2019, 80441426 від 30.09.2019, 80441806 від 07.10.2019, 80445642 від 18.12.2019, 80446780 від 13.01.2020, 80448022 від 05.02.2020, 80455063 від 23.06.2020 позивач здійснив постачання у власність відповідача товару на суму 456 914,28 грн.
Факт поставки Відповідачу продукції підтверджується вищевказаними видатковими накладними на суму 456 914,28 грн., які підписані позивачем та відповідачем.
Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов'язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 456 914,28 грн.
Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 456 914,28 грн.
Згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень №№ 30360 від 24.09.2019, 42683 від 13.12.2019, 1108 від 09.01.2020, 4326 від 03.02.2020, 21431 від 19.06.2020 відповідач оплатив одержаний товар у розмірі 293 208,32 грн.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів належної оплати за одержаний товар на суму 456 914,28 грн.
Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору поставки року в розмірі 163 705,96 грн.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 163 705,96 грн. доведений суду належним чином.
Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 163 705,96 грн. основного боргу.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 4 821,99 грн. 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 821,99 грн. 3% річних.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 33 442,88 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 8.2.1 договору передбачено за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 33 442,88 грн. також підлягає задоволенню судом.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, каб. 33, ідентифікаційний номер 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна" (04116, м. Київ, вул. М.Довнар-Запольського, 5, ідентифікаційний код 30384724) 163 705 (сто шістдесят три тисячі сімсот п'ять) грн. 96 коп. основного боргу, 4 821 (чотири тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 99 коп. 3% річних, 33 442 (тридцять три тисячі чотириста сорок дві) грн. 88 коп. пені, 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 56 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко