ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/17466/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ Україна»
про стягнення 126947,21 грн
Без виклику представників сторін
У листопаді 2020 року Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ Україна» про стягнення 126947,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного Договору на закупівлю товарів за державні кошти № 163 від 27.04.2020 в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання зобов'язань за вищевказаним договором у розмірі 126947 грн. 21 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
26.11.2020 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 подано заяву щодо усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.12.2020 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що заперечує проти позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки позивач усупереч умовам укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього не оформив належним чином заявку на поставку товару, у зв'язку з чим, вимоги позивача є безпідставними.
06.01.2021 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив відповідача в якій зазначив, що посилання відповідача на неналежне оформлення заявки на поставку товару є фактичним визнанням отримання заявки від позивача. Щодо неналежного оформлення заявки з яким відповідача пов'язує відсутність обов'язку щодо виконання обов'язку з поставки товару, позивач зазначає, умовами договору не передбачено обов'язкового підпису відповідної заявки начальником Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва». Окрім того, позивач повідомив, що попередні заявки щодо поставки товару були оформленні за аналогічною формою та прийняті відповідачем до виконання без будь-яких зауважень.
25.01.2020 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення в яких останній зазначив, що направлена позивачем заявка на поставку не відповідає затвердженій у Додатку №2 до договору формі заявки, окрім того відповідач зазначає, що підпис ОСОБА_1 у заявці №802 від 15.09.2020 не відповідає підпису ОСОБА_1 у Договорі №163 від 27.04.2020, також подана заявка не містить електронного підпису та печатки позивача.
21.01.2021 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача, в яких позивач зазначив, що під час виконання умов даного договору відповідачем неодноразово здійснювалась поставка продукції за заявками позивача, які були оформлення у аналогічній формі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.04.2020 між Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТ Україна» (відповідач, постачальник) було укладено Договір на закупівлю товару за державні кошти №163 за умовами якого постачальник зобов'язується у період дії договору, на підставі письмових заявок (Додаток № 2) замовника, поставити замовнику товар код ДК 021:2ОІ5 -44110000-4 Конструкційні матеріали (Бітумна емульсія ЕКШ-70,60,40), ЛОТ 2 - Емульсія бітумна ЕК-Ш-70,60,40 з доставкою, надалі товар, а замовник - прийняти і оплатити поставлений товар (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю зазначені в специфікації ( Додаток № l ), що є невід'ємною частиною даного договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції за договором.
Пунктом 3.1. договору визначено, що сума цього договору становить з ПДВ - 1149999 грн.
Відповідно до п. 6.2.1. договору замовник має право достроково розірвані цей договір в односторонньому порядку в разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк 5 календарних днів до моменту розірвання договору.
Пунктом 6.3.1. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, а у разі неможливості виконання поставки товару, повідомити про це Замовника не пізніше 5(п'яти) календарних днів.
Згідно з п. 6.3.4. договору постачальник зобов'язаний відшкодовувати замовнику усі збитки заподіяні невиконанням або неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань за даним договором.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, а у частині фінансових зобов'язань та поставки товару до повного їх виконання (п. 10.1. договору).
Відповідно до розділу ХІІ договору невід'ємною частиною цього договору є: Додаток №1 (Специфікація), Додаток № (Заявка).
Додатком №1 до договору сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції за договором.
Додатком №2 до договору сторони погодили форму заявки на поставку товарів та послуг
Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивач 16.09.2020 направив відповідачу заявку на постачання товарів та послуг від 15.08.2020, в якій зазначив про необхідність направлення автогудронатора (з емульсією ЕКШ-60 з розрахунку 0,35 л/м2 у кількості 1,5 тн на 17.09.2020 на 20:00 та автогудронатора (з емульсією ЕКШ-60 з розрахунку 0,35 л/м2 у кількості 1,5 тн. на 21.09.2020 на 20:00.
Як зазначає позивач, ТОВ «ВІТ Україна'не було виконано зобов'язання за договору в частині поставки товару, у зв'язку з чим 24.09.2020 відповідачу було направлено лист №833 про розірвання договору та повідомлено останнього про необхідність сплати штрафних санкцій.
Проте, відповідачем не було задоволено вимогу позивача про сплату штрафних санкцій, у зв'язку з чим, останній звернувся із відповідним позовом до суду.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 5.2. договору поставка товару здійснюється постачальником протягом одного календарного дня, з дня надання заявки ( Додаток № 2) Замовником. За порушення терміну поставки товару за цим договором, постачальник несе відповідальність згідно умов даного договору та чинного законодавства України.
Згідно з п. 5.5. договору визначено, що заявка (Додаток № 2) замовника на товар передається постачальнику засобами факсимільного або електронного зв'язку ( ел. адреса постачальника vitukaina@ukr.net).
Матеріалами справи підтверджується, що 16.06.2020 позивачем в рамках укладеного із відповідачем договору було направлено на електронну адресу vitukaina@ukr.net заявку на постачання товарів і послуг від 15.08.2020, відповідно до змісту якої позивач просив поставити на 17.09.2020 о 20:00 год автогудронатор (з емульсією ЕКШ-60 з розрахунку 0,35 л/м2 на м2) у кількості 1,5 тони та на 21.09.2020 о 20:00 год автогудронатор (з емульсією ЕКШ-60 з розрахунку 0,35 л/м2 на м2) у кількості 1,5 тони.
Проте відповідачем зазначену заявку виконано не було та обумовлений товар не було поставлено, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов договору, зокрема, п. 5.2. та 5.5. договору сторони погодили строк поставки товару та порядок направлення заявки позивачем відповідачу.
Додатком №2 до договору сторони затвердили форму заявки на постачання товару і послуг, який підписано та скріплено печатками сторін.
Дослідивши форму та зміст поданої заявки, суд дійшов висновку, що дана заявка відповідає за формою затвердженою сторонами. Щодо посилання відповідача на відсутність печатки позивача, суд зазначає, що затверджена сторонами форма заявки на постачання товарів та послуг не містить обов'язкового реквізиту як печатка.
Також, суд зазначає, що відповідно до умов укладеного договору сторонами не встановлено умови про обов'язковість підписання заявок на поставку товарів та послуг з боку позивача керівником Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва».
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до умов договору 16.09.2020 було направлено відповідачу заявку на поставку товарів та послуг у встановленому договором порядку та за погодженою сторонами формою, проте, останній у супереч умовам договору не виконав взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної поставки товару чим.
Відповідач, отримавши зазначену заявку, за наявності сумнівів щодо особи підписанта зазначеної заявки не був позбавлений можливості звернутись до позивача за уточненнями, проте матеріали справи не містять доказів такого звернення.
Окрім того, суд зазначає, що позивач листом №833 від 24.09.2020 повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п. 6.2.1. Згідно пояснень відповідача та роздруківки з сайту Укрпошти за ідентифікатором зазначеного відправлення, зазначений лист було отримано 01.10.2020, отже з урахуванням положень п.6.2.1 Договору, вказаний договір є розірваним з 06.10.2020.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п. 7.2. договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при поставці товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.
Відповідно до п. 7.3. договору постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно до п. 7.4. договору у разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару, (недопоставленого товару).
Пунктом 7.7. договору передбачено, що за дострокове розірвання Договору з вини постачальника. Постачальник сплачує замовнику штраф в розмірі 50% від вартості недопоставленого товару.
В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 227,21 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленої позивачем пені у розмірі 1320 грн та штрафу у розмірі 92400 грн нарахованим на підставі п. 7.3. договору, суд вважає, зазначити наступне.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що відповідне нарахування здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору, є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Проте, позивач у супереч вимогам чинного законодавства дійшов хибного висновку та здійснив розрахунок штрафу передбаченого п. 7.3. за кожен день прострочення, що суперечить вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України.
Здійснивши власний перерахунок суми штрафу передбаченого п. 7.3. договору, суд дійшов висновку, що позовній вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2310 грн.
Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 16500 грн на підставі п. 7.4., суд зазначає, здійснив перевірку розрахунків позивача, суд дійшов висновку, що надані розрахунки відповідають умовам договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу передбаченого п. 7.4. договору підлягають задоволенню.
Окрім того, враховуючи, що укладений між сторонами договір було розірвано, позивачем нараховано штраф на підставі п. 7.7. договору 16500 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок суми штрафу передбаченого п. 7.7. договору, судом встановлено, що відповідний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає умовам договору та є арифметично вірним, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу передбаченого п. 7.7. договору підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ Україна» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 41657363) на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського районну міста Києва» (03083, м. Київ, пр-т Науки, буд. 53; ідентифікаційний код 03334894) 227 (двісті двадцять сім) грн 21 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн пені за прострочення виконання зобов'язання, 2310 (дві тисячі триста десять) грн штрафу прострочення виконання зобов'язання, 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн штрафу порушення строків поставки товару, 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн штрафу за розірвання договору, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 610 (шістсот десять) грн 28 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 15.02.2021.
Суддя Я.В. Маринченко