ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2021Справа № 910/19313/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДС ДЕЛІВЕРІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К."
про стягнення 83 189, 77 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДС ДЕЛІВЕРІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." про стягнення заборгованості у сумі 83 189, 77 грн., з яких основний борг у сумі 73 360, 00 грн., 3% річних у сумі 1 883, 54 грн., штрафні санкції у сумі 7 946, 23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №399 від 27.11.2017 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19313/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 11.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476011201.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
27.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДС ДЕЛІВЕРІ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." (покупець, відповідач) укладений договір поставки №399 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування, визначені в п. 2.1 цього договору (надалі іменується «Товар»), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).
Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, найменування) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлення (специфікацій) на поставку товару відповідно до умов, визначених цим договором (п. 1.3. договору).
Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється частина товару за однією видатковою накладною.
Поставка товару здійснюється на умовах, DDP у відповідності до правил міжнародної інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору термін поставки партії товару погоджується сторонами додатково по кожній окремій партії.
Згідно з п. 5.1. договору вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, яка поставляється за цим договором вказується у видаткових накладних. Ціна на товар є звичайною.
Відповідно до п. 6.4. договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Відповідно до п. 7.2. договору, датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є:
- при передачі товару на складі постачальника або покупця - дата накладної на відпуск товару покупцю, яка видається постачальником;
- при передачі товару транспортній організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі товару зазначеному перевізнику.
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 10 (десяти) календарних днів покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару (п. 9.3. договору).
Пунктом 12.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до « 31» грудня 2017. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити співробітництво за даним договором, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії договору передбачається на кожний наступний термін його дії.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар на загальну суму 73 360,00 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні №16866 від 03.12.2019 на суму 1600,00 грн, №16959 від 04.12.2020 на суму 1 934,46 грн, №17118 від 06.12.2019 на суму 831,80 грн, №17293 від 10.12.2019 на суму 2 003,52 грн, №17552 від 13.12.2019 на суму 7 520,21 грн, №17697 від 17.12.2019 на суму 5 090,34 грн, №17945 від 20.12.2019 на суму 3 547,44 грн, №200 від 08.01.2020 на суму 662,28 грн, №513 від 15.01.2020 на суму 2 491,20 грн, №736 від 20.01.2020 на суму 1 732,68 грн, №815 від 21.01.2020 на суму 2 791,26 грн, №1253 від 28.01.2020 на суму 1 273,44 грн, №1526 від 01.02.2020 на суму 1 765,86 грн, №1772 від 05.02.2020 на суму 4420,14 грн, №1942 від 07.02.2020 на суму 1127,10 грн, №2201 від 13.022020 на суму 2 699,52 грн, №2342 від 14.02.2020 на суму 1938,48 грн, №2380 від 14.02.2020 на суму 1 771,20 грн, №2731 від 20.02.2020 на суму 1168,20 грн, №2801 від 21.02.2020 на суму 573,60 грн, №3042 від 26.02.2020 на суму 4 392,78 грн, №3281 від 28.02.2020 на суму 461,10 грн, №3734 від 06.03.2020 на суму 1 015,14 грн, №3784 від 07.03.2020 на суму 1 737,60 грн, №4125 від 13.03.2020 на суму 573,00 грн, №6918 від 12.06.2020 на суму 993,48 грн, №7851 від 26.06.2020 на суму 2 285,12 грн, №8543 від 07.07.2020 на суму 1 173,60 грн, №9064 від 15.07.2020 на суму 574,38 грн, №9016 від 15.07.2020 на суму 8 899,56 грн, №9135 від 16.07.2020 на суму 1 270,08 грн, №9539 від 23.07.2020 на суму 3 041,70 грн.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв'язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 73 360,00 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: 3% річних у розмірі 1 883,54 грн., пеня у розмірі 7 946,23 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №16866 від 03.12.2019 на суму 1600,00 грн, №16959 від 04.12.2020 на суму 1 934,46 грн, №17118 від 06.12.2019 на суму 831,80 грн, №17293 від 10.12.2019 на суму 2 003,52 грн, №17552 від 13.12.2019 на суму 7 520,21 грн, №17697 від 17.12.2019 на суму 5 090,34 грн, №17945 від 20.12.2019 на суму 3 547,44 грн, №200 від 08.01.2020 на суму 662,28 грн, №513 від 15.01.2020 на суму 2 491,20 грн, №736 від 20.01.2020 на суму 1 732,68 грн, №815 від 21.01.2020 на суму 2 791,26 грн, №1253 від 28.01.2020 на суму 1 273,44 грн, №1526 від 01.02.2020 на суму 1 765,86 грн, №1772 від 05.02.2020 на суму 4420,14 грн, №1942 від 07.02.2020 на суму 1127,10 грн, №2201 від 13.022020 на суму 2 699,52 грн, №2342 від 14.02.2020 на суму 1938,48 грн, №2380 від 14.02.2020 на суму 1 771,20 грн, №2731 від 20.02.2020 на суму 1168,20 грн, №2801 від 21.02.2020 на суму 573,60 грн, №3042 від 26.02.2020 на суму 4 392,78 грн, №3281 від 28.02.2020 на суму 461,10 грн, №3734 від 06.03.2020 на суму 1 015,14 грн, №3784 від 07.03.2020 на суму 1 737,60 грн, №4125 від 13.03.2020 на суму 573,00 грн, №6918 від 12.06.2020 на суму 993,48 грн, №7851 від 26.06.2020 на суму 2 285,12 грн, №8543 від 07.07.2020 на суму 1 173,60 грн, №9064 від 15.07.2020 на суму 574,38 грн, №9016 від 15.07.2020 на суму 8 899,56 грн, №9135 від 16.07.2020 на суму 1 270,08 грн, №9539 від 23.07.2020 на суму 3 041,70 грн позивач поставив відповідачу товару на суму 73 360,00 грн.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В пункті 6.4. договору сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити оплату товару не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на встановлені договором строки оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 73 360,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 73 360,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: 3% річних у розмірі 1 883,54 грн., пеня у розмірі 7 946,23 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 9.3. договору, згідно із яким сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 10 (десяти) календарних днів покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару
З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснене позивачем за періоди з 05.01.2020 по 07.12.2020, 06.01.2020 по 02.12.2020, 07.01.2020 по 07.12.2020, 11.01.2020 по 02.12.2020, 14.01.2020 по 17.12.2020, 18.01.2020 по 07.12.2020, 21.01.2020 по 07.12.2020, 09.02.2020 по 07.12.2020, 16.02.2020 по 07.12.2020, 21.02.2020 по 07.12.2020, 22.02.2020 по 07.12.2020, 28.02.2020. по 07.12.2020, 03.03.2020 по 07.12.2020, 08.03.2020 по 07.12.2020, 10.03.2020 по 07.12.2020, 16.03.2020 по 07.12.2020, 17.03.2020 по 07.12.2020, 17.03.2020 по 07.12.2020, 23.03.2020 по 07.12.2020, 24.03.2020 по 07.12.2020, 29.03.2020 по 07.12.2020, 31.03.2020 по 07.12.2020, 07.04.2020 по 07.12.2020, 08.04.2020 по 07.12.2020, 14.04.2020 по 07.12.2020, 14.07.2020 по 07.12.2020, 28.07.2020 по 07.12.2020, 07.08.2020 по 07.12.2020, 16.08.2020 по 07.12.2020, 16.08.2020 по 07.12.2020, 17.08.2020 по 07.12.2020, 24.08.2020 по 07.12.2020.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Позивачем, у порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахована пеня за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За таких обставин, з огляду на умови договору та керуючись приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що нарахування пені у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання слід здійснювати з 05.01.2020 по 06.07.2020, 06.01.2020 по 06.07.2020, 07.01.2020 по 07.07.2020, 13.01.2020 по 13.07.2020, 14.01.2020 по 14.07.2020, 20.01.2020 по 20.07.2020, 21.01.2020 по 21.07.2020, 11.02.2020 по 11.08.2020, 17.02.2020 по 17.08.2020, 21.02.2020 по 21.08.2020, 24.02.2020 по 24.08.2020, 02.03.2020. по 02.09.2020, 04.03.2020 по 04.09.2020, 10.03.2020 по 10.09.2020, 10.03.2020 по 10.09.2020, 17.03.2020 по 17.09.2020, 17.03.2020 по 17.09.2020, 17.03.2020 по 17.09.2020, 23.03.2020 по 23.09.2020, 24.03.2020 по 24.09.2020, 30.03.2020 по 30.09.2020, 31.03.2020 по 30.09.2020, 07.04.2020 по 07.10.2020, 08.04.2020 по 08.10.2020, 14.04.2020 по 14.10.2020, 14.07.2020 по 07.12.2020, 28.07.2020 по 07.12.2020, 07.08.2020 по 07.12.2020, 17.08.2020 по 07.12.2020, 17.08.2020 по 07.12.2020, 17.08.2020 по 07.12.2020, 24.08.2020 по 07.12.2020.
Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що розмір пені становить 5 242,33 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення пені суд задовольняє частково.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перерахунок 3% річних з врахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, сума 3% річних становить 1 525,21 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДС ДЕЛІВЕРІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К.".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРКОМФОРТ» (компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» укладено договір про надання правової допомоги у господарських справах №26-Ю, за умовами якого компанія зобов'язується надати клієнтові правову допомогу в господарській справі за позовом ТОВ «ФУДС ДЕЛІВЕРІ» до ТОВ «Л.А.Р.К» про стягнення боргу в Господарському суді Київської області.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги №26-Ю від 25.08.2020, рахунок-фактура №ЮК-119 від 25.08.2020 на оплату згідно договору №26-Ю від 25.08.2020 у розмірі 5000,00 грн, платіжне доручення №3724 від 30.11.2020 про оплату згідно договору №26-Ю від 25.08.2020 - 5000,00 грн, копію довіреності б/н від 28.08.2020.
Умовами договору №26-Ю від 25.08.2020, рахунок-фактура №ЮК-119 від 25.08.2020 про (п. 3.1.) передбачено, що про виконання доручення за даним договором компанія надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.
Проте, матеріали справи не містять відповідного акту наданих адвокатом послуг.
Окрім того, з п. 1.1. договору про надання правової допомоги у господарських справах №26-Ю від 25.08.2020 вбачається, що предметом договору є надання правової допомоги саме в Господарському суді Київської області.
Також, судом враховано, що позивачем видано довіреність № б/н від 28.08.2020, якою уповноважено Шевчука Дмитра Ігоровича представляти інтереси від імені Товариства.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що ОСОБА_1 був залучений до виконання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРКОМФОРТ» договору про надання правової допомоги у господарських справах №26-Ю від 25.08.2020, на підставі якого здійснювалось надання правової допомоги позивачу.
З урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено, що витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. пов'язані з розглядом справи №910/19313/20 та понесені позивачем для оплати правової допомоги, наданої під час розгляду даного спору.
За таких обставин, розмір витрат позивача на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. не підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К.".
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.К." (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12, ідентифікаційний код 35881896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДС ДЕЛІВЕРІ" (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 124, квартира 55, ідентифікаційний код 39819673) основний борг у розмірі 73 360,00 грн., пеню у розмірі 5 242,33 грн., 3% річних у розмірі 1 525,21 грн та судовий збір у розмірі 2 024,63 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 15.02.2021.
Суддя О.В. Гулевець