номер провадження справи 34/211/20
11.02.2021 Справа № 908/3210/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Коцар А.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/3210/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 40812723 (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Енергобудівників, буд. 15, кв 9)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661, ідентифікаційний код ВП 19355964 (адреса ВП: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 703041 грн 24 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Нестеренко О.А., ордер №1028731 від 30.12.2020;
від відповідача: Завгородній Р.В., довіреність б/н від 02.09.2019
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Південьбудресурс” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” заборгованості за договором № 638(1)19УК/53-121-01-19-08921 від 20.12.2019, а саме: 665760 грн 00 коп. - основного боргу за поставлений товар, 17292 грн 00 коп. - 3% річних та 9989 грн 24 коп. інфляційних втрат. Також, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 10545 грн 63 коп. судового збору.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 вказану справу у передано для розгляду судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив прийняти справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши судове засідання на 11.01.2021 о 12 год. 30 хв.
13.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який був прийнятий судом до розгляду.
28.02.2021 до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, яка була прийнята судом до розгляду.
В судових засіданнях оголошувались перерви до 04.02.2021 та до 11.02.2021.
В судовому засіданні 11.02.2021 здійснювалась відеоконференція та фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд продовжив розгляд справи.
Представник відповідача зазначив про направлення суду та позивачеві заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та надав суду його примірник. Заперечення прийняті судом до розгляду.
В судовому засіданні 11.02.2021 представник позивача підтримав позов та відповідь на відзив. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заборгованості за договором № 638(1)19УК/53-121-01-19-08921 від 20.12.2019, а саме: 665760 грн 00 коп. - основного боргу за поставлений товар, 17292 грн 00 коп. - 3% річних та 9989 грн 24 коп. інфляційних втрат. Також, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 10545 грн 63 коп. судового збору. Позивач посилається на те, що заборгованість виникла на підставі договору поставки товару №638(1)19УК/53-121-01-19-08921 від 20.12.2019, за поставлений товар згідно з видатковими накладними № 46 та № 47 від 23.12.2019 на суму 665 760 грн. Вказує на те, що позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару, і позивачем правильно визначені строки оплати поставленого товару згідно з п. 3.2 договору поставки.
Представник відповідача заперечила проти позову, з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що обов'язок відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ виникає після отримання відповідачем від позивача, у спосіб, визначений п. 4.4. договору, податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН у встановленому ПК України порядку. Щодо витрат на послуги адвоката, відповідач посилається на недотримання позивачем при поданні позову ст. 164 ГПК України та не надання відповідачем відповідних доказів в підтвердження цих витрат.
За наслідками судового засідання суд прийняв рішення, про що в судовому засіданні оголосив його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьбудсервіс» (постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки товару № 638(1)19УК/53-121-01-19-08921 від 20.12.2019 (надалі - договір).
Відповідно до предмету договору, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - сповіщувач радіопроміневий Промінь М, код УКТ ЗЕД 8531, 10 шт. на загальну суму 405 360 грн 00 коп. та внутрішній повноколірний екран SMD Р3 код УКТ ЗЕД 853120 у кількості 2 штук на суму 260400 грн 00 коп., в сього на суму - 665 760 грн 00 коп.
Згідно з п. 1.2 строк поставки товару - грудень 2019.
Пунктом 3.1 договору передбачена загальна вартість договору - 665 760 грн 00 коп.
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Пунктом 4.3 договору товар, що поставляється повинен відповідати вимогам, визначним в п. 2.1 договору та супроводжуватись наступними документами: витратна накладна - 3 шт.; рахунок-фактура; податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, у встановленому чинним законодавством порядку та у визначені строки; сертифікат якості або іншим документом який підтверджує якість товару.
На виконання умов договору, 23.12.2019 позивачем було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними №№ 46, 47 на загальну суму 665 760 грн 00 коп. (з ПДВ).
Відповідачем отриманий від позивача товар згідно з умовами договору оплачений не був.
Відповідно до п. 9.2 договору позивачем було направлено відповідачеві претензію № 66/11 від 07.08.2020 з вимогою сплати заборгованості за договором з урахуванням 3% та інфляційних втрат.
У відповіді № 28-23/19294 від 08.09.2020 відповідач підтвердив поставку позивачем товару на відповідну суму основного боргу та повідомив, що кредиторська заборгованість у сумі 665 760 грн 00 коп. буде невідкладно оплачена, за фактом розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» грошових коштів.
У зв'язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриманий від позивача товар станом на день подання позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 665760 грн 00 коп. - основного боргу за поставлений товар, 17292 грн 00 коп. - 3% річних та 9989 грн 24 коп. інфляційних втрат, а також 10000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 10545 грн 63 коп. судового збору, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки товару № 638(1)19УК/53-121-01-19-08921 від 20.12.2019, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.
Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 665760 грн 00 коп.
Виконання позивачем умов договору та прийняття відповідачем поставленого товару підтверджується належним чином оформленими документами: видатковими накладними №№ 46, 47 від 23.12.2019 на загальну суму 665 760 грн 00 коп. (з ПДВ), які містять посилання на договір №638(1)19УК/53-121-01-19-08921 від 20.12.2019, постачальника, покупця і вантажоодержувача - ЗВ ВП «Складське господарство», найменування, код, і кількість товару за цим договором, підписані з боку обох сторін 23.12.2019 без зауважень.
Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 договору, а саме в п. 3.2. договору, яким передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив у грудні 2019 обумовлений сторонами у договорі товар відповідачеві. Відповідачем товар прийнято 23.12.2019 без будь-яких зауважень.
Відповідно до п. 7.7. договору, лише у випадку не надання у встановлений ПК України строк, постачальником покупцеві електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 на суму ПДВ.
Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову наклад ну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару.
В матеріалах міститься доказ направлення на електронну адресу відповідача позивачем податкових накладних, які не доставлені, у зв'язку з неможливістю завантажити сертифікат для контрагента.
Відповідач товар прийняв, його не повернув, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.
При цьому суд враховує, що відповідачем не доведено не дотримання позивачем п. 4.3 договору при поставці товару.
У відповіді на претензію відповідач визнав суму заборгованості за договором (окрім сум інфляційного збільшення та 3% річних, з посиланням на дати приходних ордерів) і жодних заперечень чи вимог щодо надання зареєстрованих електронних податкових накладних не висував.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Таким чином, за результатом сукупного дослідження наявних у матеріалах доказів, враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару за видатковими накладними №№ 46,47 від 23.12.2019 закінчився після спливу 45 календарних днів з моменту поставки товару за цими видатковими накладними.
Суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх договірних зобов'язань щодо оплати товару, поставленого позивачем, з урахуванням умов п. 3.2 договору.
Отже, судом вимоги позивача задовольняються у повному обсязі. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 665 760 грн 00 коп. заборгованості за поставлений позивачем товар за договором.
Посилання відповідача на рішення суду у справі № 910/10852/20 судом до уваги не приймаються, оскільки рішення стосується інших правовідносин відповідача у справі і відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.
Також, позивачем заявлено до стягнення 17 292 грн 00 коп. 3% річних за період з 27.01.2020 по 08.12.2020 і 9989 грн 24 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2020 по листопад 2020.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство».
На підставі вищевикладеного, суд визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 698 грн 57 коп. 3% річних та 9 989 грн 24 коп. інфляційних втрат. У решті вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 593 грн 43 коп. суд відмовляє як у необгрунтовано заявлених до стягнення.
Отже, судом вимоги позивача задовольняються частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 665 760 грн 00 коп. основного боргу, 16 698 грн 57 коп. 3% річних та 9 989 грн 24 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 593 грн 43 коп. 3% річних, суд відмовляє, у зв'язку з тим, що прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару виникло з 07.02.2020, а не з 27.01.2020, як зазначено позивачем у розрахунку.
Доводи відповідача стосовно того, що умовами договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Сторонами визначено у розділу 3 “Умови і порядок оплати” договору, що розрахунок за продукцію, здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 665 760 грн 00 коп.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.2 розділі 3 договору необхідності передачі постачальником покупцю електронної податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку для оплати за товар (45 календарних днів з дати поставки).
Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу не передання податкової накладної відповідач суду не подав.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар
При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що товар ним отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар.
До того ж, наявність зареєстрованих податкових накладних і доступ до ЄРПН, свідчить про можливість відповідача ознайомлення із відповідною інформацією щодо реєстрації податкових накладних.
Безпідставні і посилання відповідача на приходні ордери, оскільки останні складені односторонньо, лише з боку відповідача, і згідно видаткових накладних №№ 46,47 від 23.12.2019, товар отримано відповідачем в особі вантажоодержувача - ЗВ ВП «Складське господарство», і ці накладні підписані з боку уповноваженої особи від відповідача 23.12.2019 без зауважень, іншої дати прийняття на склад, у накладних на зазначено.
Позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною п'ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як свідчать матеріали справи № 908/3210/20, у позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, обґрунтувавши відповідні витрати, а також просив судові витрати покласти на відповідача.
До позову додано договір № 38 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.08.2020, акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 11.11.2020 за договором № 38 від 01.08.2020, прибутковий касовий ордер № 16 від 11.11.2020, квитанція про сплату 10 000 грн 00 коп. та копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 655 від 26.02.2011 на ім'я Нестеренко Олени Анатоліївни.
01.08.2020 між адвокатом Нестеренко Оленою Анатоліївною та позивачем укладено договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг), згідно з умовами якого, адвокат зобов'язувався надати позивачеві правову допомогу, у т.ч. надавати правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань; складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, а також представляти інтереси позивача в господарському суді.
Розділом другим договору визначена ціна договору та порядок розрахунків, якими передбачено сплату винагороди адвокату та зазначення вартості послуг в актах приймання-передачі послуг. Передбачено, що оплата послуг здійснюється клієнтом протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг.
11.11.2020 адвокатом та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором від 01.08.2020 № 38 на загальну суму 10 000 грн за вивчення договору, документів, підтверджуючих постачання товару за цим договором, проведення листування з боржником з метою врегулювання спору, складення та подання до суду даної позовної заяви про стягнення заборгованості.
Факт надання адвокатом позивачеві послуг на виконання вищевказаного договору на суму 10 000 грн підтверджений документально.
Оплата цих послуг позивачем адвокатові підтверджується квитанцією та прибутковим касовим ордером № 16 від 11.11.2020.
Позивачем дотримано вимоги частини восьмої статті 129 цього Кодексу, адвокат позивача надала відповідні докази в підтвердження розміру витрат на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позивних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 9991 грн 44 коп. витрат на правничу допомогу. 8 грн 56 коп. витрат на правничу допомогу залишається за позивачем.
При визначенні суми відшкодування цих витрат суд враховує критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 10386 грн 72 коп. Решта судового збору у сумі 8 грн 90 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661, ідентифікаційний код ВП 19355964 (адреса ВП: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудсервіс», ідентифікаційний код юридичної особи 40812723 (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Енергобудівників, буд. 15, кв 9) 665 760 грн 00 коп. (шістсот шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок) основного боргу, 16 698 грн 57 коп. (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 57 копійок) 3% річних, 9 989 грн 24 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 24 копійки) інфляційних втрат, 10386 грн 72 коп. (десять тисяч триста вісімдесят шість гривень 72 копійки) судового збору та 9991 грн 44 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 44 копійки) витрат на правничу допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 593 грн 43 коп. 3% річних, 8 грн 90 коп. судового збору та 8 грн 56 коп. витрат на правничу допомогу відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 16.02.2021.
Суддя А.О. Науменко