номер провадження справи 15/182/20
09.02.2021 Справа № 908/3001/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ Укрпромбудмонтаж”, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Незалежності, буд. 13, кв. 37
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, 69106, м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22 “Б”/1
про стягнення коштів
без виклику (повідомлення) представників учасників процесу
Суть спору
20.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ Укрпромбудмонтаж”, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ до відповідача Приватного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 156 945,36 грн, з яких: 3% річних в розмірі 73 087,24 грн та інфляційні витрати у розмірі 83 858,12 грн.
31.07.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 23.11.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
09.12.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ Укрпромбудмонтаж”, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/3001/20. Присвоєно справі номер провадження 15/182/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві б/н від 17.11.2020. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором підряду на поточні ремонти і технічне обслуговування від 01.04.18 № 18/1450 щодо оплати виконаних робіт згідно із Специфікаціями № №1-6 та відповідними актами наданих послуг від 24.04.2018 № 1, від 23.05.2018 № 2, від 22.06.2018 № 3, від 25.06.2018 № 4, від 27.08.2018 № 5, від 25.09.2018 № 6. Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення виниклої заборгованості. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі № 908/1794/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 1 384 200,00 грн. Оскільки рішенням суду стягнуто лише основну заборгованість, просить суд стягнути суму інфляційних витрат в розмірі 83 858,12 грн за період грудень 2018 по серпень 2020 та суму 3 % річних в розмірі 73 087,24 грн за період з 29.11.2018 по 10.09.2020. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2020 у справі № 908/3001/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 11.01.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 25.01.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 01.02.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву за вих. № 18/14 від 04.01.2020, в якому відповідач зауважив, що обов'язок сплати 3 % річних від простроченої суми та суми боргу з урахуванням індексу інфляції виникає у боржника лише у разі пред'явлення відповідної вимоги кредитора. На теперішній час жодної вимоги від позивача про сплату 3 % річних та інфляційних втрат за період з 29.11.2018 по 11.09.2020 на адресу відповідача не надходило. Таким чином, на думку відповідача, у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги, зобов'язання щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат у відповідача не виникло. Крім того, надано заяву № 18/21 від 19.01.2021 про відстрочення рішення на 6 (шість) місяців.
Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 20.01.2021, в якій позивач зазначає, що враховуючі обставини справи позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу. Рішенням суду по справі 908/1749/19 дані вимоги задоволені. Стягнення індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми є похідним заходом захисту порушеного прав від неналежного виконання боржником грошового зобов'язання і не залежить від пред'явлення або не пред'явлення окремої вимоги що до сплати сум означених в ст. 625 ЦК України. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 11.01.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.02.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.
01.04.2018 Приватним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМУ Укрпромбудмонтаж» (підрядник) укладено договір (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) № 18/1450.
Відповідно до п. 1.1 договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах цього договору роботи з ремонтів на виробничих ділянках, перелік яких наводиться в специфікаціях. Роботи виконуються на території ПрАТ “ММК ім. Ілліча”.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 по справі № 908/1794/19 (у складі колегії суддів: Корсун В.Л. (головуючий), Дроздова С.С., Федорова О.В.) за первісною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ Укрпромбудмонтаж», Миколаївська область, м. Южноукраїнськ до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя про стягнення 1 384 200,00 грн, та за зустрічною позовною заявою позивача Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ Укрпромбудмонтаж», Миколаївська область, м. Южноукраїнськ про стягнення 137 751,61 грн, первісний позов задоволено, зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ Укрпромбудмонтаж» 1 384 200,00 грн основного боргу та 20 763,00 грн судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ Укрпромбудмонтаж» на користь приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» 123 364,40 грн основного боргу та 1850,46 грн судового збору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2020 по справі № 908/3001/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі № 908/1794/19 залишено без змін.
02.09.2020 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі № 908/1794/20 видано відповідні накази.
З матеріалів справи № 908/3001/20 вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 83 858,12 грн за період грудень 2018 по серпень 2020 та суму 3 % річних в розмірі 73 087,24 грн за період з 29.11.2018 по 10.09.2020.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Період та розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат визначені позивачем правильно, а тому вимоги про стягнення інфляційних витрат в розмірі 83 858,12 грн за період грудень 2018 по серпень 2020 та суми 3 % річних в розмірі 73 087,24 грн за період з 29.11.2018 по 10.09.2020 підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача є безпідставними, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання та означені суми входять до складу грошового зобов'язання боржника. Право пред'явлення позову що до стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
Щодо відстрочки виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Судом враховано, що підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.
Отже, визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Необхідність надання відстрочки судового рішення, відповідач обґрунтовує наступними обставинами: станом на теперішній час відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що значно ускладнить виконання рішення, ухваленого за результатами розгляду справи № 908/3001/20. Контрагенти відповідача належним чином не виконують перед останнім грошових зобов'язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах, яка має тенденцію до зростання. Так, сума дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем станом на 01.12.2020 склала 469 059 607,35 грн, а станом на 01.01.2021 заборгованість склала вже 478 636 911,35 грн. Наявність вищевказаних сум дебіторської заборгованості негативним чином впливає на можливість здійснення відповідачем розрахунків із контрагентами. Таким чином, на думку відповідача, надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін. У даному випадку, відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів обох сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Також судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.
Довідки від 04.01.2021 № 19/10, від 19.01.2021 № 19/177 про стан дебіторської заборгованості ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за підписом головного бухгалтера Кулакова І.В., на думку суду, не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували ускладнення виконання рішення або робили б його виконання неможливим у встановлений законом термін.
З урахуванням навеедного, суд не вбачає підстав для надання відповідачу відстрочки виконання рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, зважаючи на спеціальні норми законодавства, які регулюють правовідносини, що мають місце між сторонами у справі та за наявності у сукупності встановлених судом фактів позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Згідно із ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами ст. 1 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до господарського суду було сплачено судовий збір за квитанцією № 28584 від 17.11.2020 на суму 2710,68 грн.
Судом встановлено, що сума судового збору, що підлягає сплаті за вказаним позовом становить 2354,18 грн, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом, переплата судового збору складає 356,50 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України “Про судовий збір” суд дійшов висновку, що питання про повернення 356,50 грн переплаченої суми судового збору позивачу буде вирішено судом за наявності відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22 “Б”/1; ідентифікаційний код юридичної особи 00191885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СМУ Укрпромбудмонтаж” (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Незалежності, буд. 13, кв. 37; ідентифікаційний код юридичної особи 36427024) 3% річних у розмірі 73 087,24 грн (сімдесят три тисячі вісімдесят сім гривень 24 коп.), інфляційні витрати у розмірі 83 858,12 грн (вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім гривень 12 коп.), судовий збір у розмірі 2354,18 грн (дві тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 18 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2021 року.
Суддя І. С. Горохов