ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
22.01.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/24/19
За первісним позовом Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзвейделем", яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti", м. Гед Угорщина
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", м. Ужгород
про стягнення суми 26 041,58 Євро заборгованості згідно Договору № 1 про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", м. Ужгород
до відповідача Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзвейделем", яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti", м. Гед Угорщина
про визнання недійсним Договору № 1 від 17.08.2017 року про відстрочку сплати боргу, укладеного між ТОВ "Дунаменті Україна" та ЗАТ "Дунаменті Тюзвейделем",
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача за первісним позовом
(відповідача за зустрічним позовом) - Субота М.І., адвокат, ордер
серії ЗР № 54385 від 17.11.2018 року
Відповідача за первісним позовом
(позивача за зустрічним позовом) - Буришин В.В., адвокат,
ордер серії ЗР № 64862 від 24.02.2019 року
СУТЬ СПОРУ: Закритим акціонерним товариством "Дунаменті Тюзвейделем", яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti", м. Гед Угорщина заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", м. Ужгород про стягнення суми 26 041,58 Євро заборгованості згідно Договору № 1 про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року. Ухвалою суду від 08.04.2019 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", м. Ужгород до Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзвейделем", яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti", м. Гед Угорщина, про визнання недійсним Договору № 1 від 17.08.2017 року про відстрочку сплати боргу, укладеного між ТОВ "Дунаменті Україна" та ЗАТ "Дунаменті Тюзвейделем" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 907/24/19.
Позивач за первісним позовом просить суд задоволити позов повністю, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач за первісним позовом своєчасно не виконав умови Договору про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року, який був укладений між сторонами для позасудового погашення заборгованості боржника (відповідача за первісним позовом) перед кредитором (позивачем за первісним позовом), яка виникла за наслідками здійснення господарських операцій з приводу придбання боржником товару на суму, еквівалентну 26 041,58 євро.
Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив, виклавши аргументи своїх заперечень у поданій суду зустрічній позовній заяві про визнання недійсним Договору № 1 від 17.08.2017 року про відстрочку сплати боргу, за яким позивач за первісним позовом хоче стягнути заборгованість, а також у письмовому відзиві на первісний позов № 32 від 07.03.2019 року.
Зокрема, стверджує про недійсність такого договору, оскільки керівник відповідача за первісним позовом, уповноважений вчиняти дії від імені ТОВ "Дунаменті Україна" без довіреності, на момент підписання оспорюваного договору мав особисту зацікавленість у покладенні на юридичну особу (відповідача за первісним позовом) майнових зобов'язань, які стали умовою продажу йому як фізичній особі частки у статутному капіталі відповідача за первісними позовом - ТОВ "Дунаменті Україна". З покликанням на такі обставини, представник відповідача за первісним позовом стверджує, що керівник ТОВ "Дунаменті Україна", укладаючи вказаний правочин, діяв всупереч інтересів товариства. Подальшого схвалення оспорюваного договору, вчиненого представником товариства ОСОБА_1, самою юридичною особою - ТОВ "Дунаменті Україна" не здійснено.
При цьому, за переконанням представника відповідача за первісним позовом, сам позивач за первісним позовом знав про такий конфлікт інтересів, однак, не врахував його при укладенні оспорюваного договору.
Із покликанням на нотаріально завірену заяву ЗАТ "Дунаменті Тюзвейделем" від 17.08.2017 року, складену, за переконанням представника відповідача за первісним позовом, після підписання оспорюваного договору, останній стверджує про відсутність боргових зобов'язань між учасниками спору, та як наслідок, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог за первісним позовом.
По суті заявлених позовних вимог первісного позову відповідач за первісним позовом стверджує про їх заперечення, оскільки вважає, що заборгованість, яка є предметом оспорюваного договору, має бути підтверджена і первинними документами, а не тільки зазначенням її розміру в оспорюваному договорі, дійсність якого відповідачем також ставиться під сумнів.
На спростування заперечень відповідача за первісним позовом представник позивача за первісним позовом подав суду відповідь на відзив від 25.03.2019 року та стверджує про безпідставність аргументів щодо укладення оспорюваного договору всупереч інтересам ТОВ "Дунаменті Україна", оскільки такі дії директора цього товариства підпадають під кваліфікацію ч. 2 ст. 364-1 КК України, однак, доказів притягнення керівника товариства до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин матеріали справи не містять. Заперечуючи аргументи щодо непідтвердження заборгованості первинними документами, представник позивача за первісним позовом покликається на CMR та інвойси, копії яких долучив до матеріалів справи.
Відповідач за первісним позовом подав суду заперечення на відповідь на відзив № 44 від 03.04.2019 року, якими зазначає, що долученні позивачем за первісним позовом до матеріалів справи CMR та інвойси свідчать про те, що між сторонами спору домовленості щодо купівлі - продажу товару оформлялись у спрощений спосіб, тобто, без укладення письмового договору у формі єдиного документа, а тому, відсутнім є погодження строків оплати товару, переданого на виконання такого договору. Наведена обставина, на думку відповідача за первісним позовом, є підставою для застосування при визначенні строку оплати товару положень ст. ст. 530, 692 Цивільного кодексу України, а саме, така оплата має бути здійснена негайно після прийняття товару. Покликаючись на подані позивачем за первісним позовом CMR від 21.10.2013 року на суму 9 318,60 євро, від 21.10.2013 року на суму 4 798 євро, від 01.07.2014 року на суму 528 євро, від 12.07.2014 року суму 12 150 євро, представник відповідача за первісним позовом стверджує, що позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовними вимогами про виконання грошових зобов'язань із пропуском строку позовної давності без будь - яких на те поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову. Оспорюваний за вимогами зустрічного позову договір № 1 від 17.08.2017 року, на думку представника відповідача за первісним позовом, не може вважатися документом, який свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки такий укладено поза межами строку давності.
Із покликанням на факти пропуску позивачем за первісним позовом строків позовної давності за заявленими ним позовними вимогами відповідач за первісним позовом подав до суду клопотання від 03.04.2019 року, за змістом якого просить суд застосувати до заявлених позивачем за первісним позовом позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.
Заперечуючи аргументи відповідача за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом подав до суду відповідь на відзив № 62 від 16.05.2019 року та вказує, що спірні грошові зобов'язання на момент укладення сторонами договору від 17.08.2017 року були безнадійною дебіторською заборгованістю, що дає підстав дійти висновку про те, що мав місце факт примушування ТОВ "Дунаменті Україна" до укладення оспорюваного договору через застосування засобу заохочення директора товариства ОСОБА_1 як фізичної особи у вигляді продажу товариства на його користь. Також представник позивача за зустрічним позовом вказує, що навіть якщо суд під час розгляду справи прийде до висновків, що умови даного оспорюваного договору не є підставою для переривання строку позовної давності через те, що факт визнання боргу згідно договору мав місце після фактичного спливу строків позовної давності, то цей договір все одно є таким, що не приносить ТОВ "Дунаменті Україна" якого - небудь майнового інтересу чи надає яких - небудь прав, оскільки він не реалізує жодного інтересу для ТОВ "Дунаменті Україна", тобто, укладений з порушенням ч. 1 ст. 202 та ч. ч. 2, 5 ст. 230 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.
Відповідач за зустрічним позовом проти аргументів у відповіді на відзив заперечив, про що подав суду письмові заперечення від 22.05.2019 року, а також заперечення щодо заяви про застосування строків позовної давності, якими вказує, що позивач за зустрічним позовом не заперечує наявності грошових зобов'язань за оспорюваним договором, але у будь - який спосіб намагається уникнути його виконання. Спростовуючи аргументи позивача за зустрічним позовом щодо спливу строку позовної давності за вимогами первісного позову, відповідач за зустрічним позовом наголошує на тому, що оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за міжнародним договором купівлі - продажу, то для обрахування строку позовної давності застосуванню підлягають положення Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів, за якими строк позовної давності становить 4 роки.
В ході проведення підготовчого провадження у даній справі позивач за первісним позовом - Закрите акціонерне товариство "Дунаменті Тюзвейделем" подав до суду заяву, якою повідомив про зміну у назві позивача за первісним позовом, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом просить вважати Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti".
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до суду із клопотання про витребування від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) зовнішньоекономічних контрактів, які були підставою вчинення господарських операцій у 2013, 2014 роках, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення договору купівлі - продажу товару у формі, визначній Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", тобто, у простій письмовій формі, а Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області та Закарпатська митниця Державної фіскальної служби з приводу надання таких документів інформували про їх відсутність, в тому числі і у зв'язку зі спливом строків їх зберігання.
За аналогічного обґрунтування, а також з покликанням на наявність сумнівів у достовірності поданих представником позивача за первісним позовом документів, представник відповідача за первісним позовом у порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України просив витребувати у позивача за первісними позовом копії документів, долучених останнім до відповіді на відзив від 25.03.2019 року, а саме, оригінали CMR та інвойсів до них.
Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) 09.01.2020 року подав до суду пояснення з приводу поданих стороною позивача за первісним позовом CMR та інвойсів до них. Зазначає, що такі документи складені іноземною мовою та є незрозумілими як для сторони відповідача за первісним позовом так і для суду. Однак, здійснюючи дослідження таких документів, шляхом їх самостійного перекладу, представник відповідача за первісним позовом стверджує про неналежність таких доказів, оскільки у всіх інвойсах підставою їх складення вказані контракти та генеральний договір, однак сторона позивача за первісним позовом під час розгляду справи наголосила, що поставка товару відповідачеві за первісним позовом здійснювалася без оформлення письмового договору. Оспорює представник відповідача за первісним позовом і належність поданих у матеріали справи CMR, оскільки такі у графі № 22 на місці підпису відправника товару містять підписи осіб, що не відповідають підписам особи, уповноваженої на підписання документів від імені ЗАТ "Дунаменті Тюзвейделем". З покликанням на недоліки в оформленні CMR представник відповідача за первісним позовом стверджує про неможливість ідентифікації відповідності товару між інвойсом та видатковою накладною міжнародного формату (CMR). Відповідач за первісним позовом покликається на відсутність у одній із CMR відомостей про митне оформлення товару та про відвантаження товару, а також на те, що вказані CMR є копіями з оригіналу, а не самими оригіналами.
З покликанням на внесення завідомо неправдивих відомостей до документу "IC balance Confirmation", який представник позивача за первісним позовом кваліфікує як акт звірки розрахунків між учасниками спору та доказ існування спірної заборгованості, представник відповідача за первісним позовом клопотанням від 08.01.2020 року просив призначити у даній справі проведення судової технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо того яким способом нанесений підпис від імені ТОВ "Дунаменті Україна" на документі, складеному на англійській мові з назвою "IC balance Confirmation" від 12.06.2017 року; яким способом нанесені відтиски круглої печатки ТОВ "Дунаменті Україна" та підпис від імені ЗАТ "Дунаменті Тюзвейделем" на такому документі та яким способом на нього нанесений відтиск штампу прямокутної форми ЗАТ "Дунаменті Тюзвейделем".
Крім того, з покликанням на внесення завідомо неправдивих відомостей до документу "IC balance Confirmation" представник відповідача за первісним позовом клопотанням № 13 від 05.02.2020 року просив суд винести окрему ухвалу і направити вказаний документ до органу досудового розслідування за фактом наявності складу кримінального правопорушення.
В подальшому, представник позивача за первісним позовом клопотанням від 02.10.2020 року пояснив, що поданий доказ - "IC balance Confirmation" є роздруківкою електронного листа, отриманого саме від відповідача, та з покликанням на приписи ст. 10, ч. 11 ст. 80 ГПК України просив виключити вказаний документ із числа доказів. Як наслідок, відповідач за первісним позовом клопотанням від 07.12.2020 року просив не розглядати подане ним клопотання про призначення експертизи такого документу - "IC balance Confirmation".
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
заслухавши представників учасників спору,
суд Встановив:
За первісним позовом:
17.08.2017 року між Закритим акціонерним товариством "Дунаменті Тюзвейделем", яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti" (кредитором, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" (боржником, відповідачем у справі) укладено договір про відстрочку сплати боргу № 1 (надалі - Договір).
Даний договір, за його змістом, укладений сторонами з метою створення належних сприятливих умов щодо позасудового погашення заборгованості боржника перед кредитором, що виникла за наслідками здійснення господарських операцій між сторонами договору з приводу придбання боржником у кредитора товару у розмірі 779 833 грн. 34 коп., що на момент укладення договору еквівалентно 26 041,58 євро (надалі - борг).
За умовами п. 1.2. Договору боржник зобов'язується сплатити борг на користь кредитора в повному обсязі строком до 31.03.2018 року включно. Порядок сплати боргу (одним платежем чи декількома платежами) не регламентується даним договором та здійснюється боржником на власний розсуд виходячи з умов економічної доцільності.
Кредитор не має права вимагати дострокового погашення боргу в односторонньому порядку без письмової згоди на таке погашення з боку боржника (п. 1.3. Договору). Для полегшення виконання боржником даного договору кредитор надає боржнику право до 31.12.2018 року купівлі товару за цінами, визначеними у додатку № 1 до даного договору (п. 1.4. Договору).
На підставі п. 1.5. Договору боржник бере на себе зобов'язання до 31.03.2018 року включно змінити назву товариства боржника таким чином, щоб з назви було виключено слово - "Дунаменті".
Розділом 2 Договору сторони погодили відповідальність сторін за порушення умов Договору, а саме, встановили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену договором, а по питаннях відповідальності, що не врегульована договором - винна сторона несе відповідальність згідно чинного в Україні законодавства. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з її вини. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору. Боржник за порушення обов'язків за цим Договором несе наступну відповідальність: зобов'язаний відшкодувати кредитору суму боргу та сплатити пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми боргу, що нараховуєтеся з 01.04.2018 року за кожен банківський день прострочення зобов'язання без права кредитора на відшкодування збитків спричинених порушенням Договору. У випадку невиконання (неналежного виконання) кредитором пункту 1.4. даного Договору кредитор втрачає право нарахування та вимогу пені за порушення договору боржником згідно порядку визначеного пунктом 2.2. даного Договору.
Перебіг строку виконання сторонами зобов'язань за цим Договором у відповідності до п. 3 даного Договору може бути призупинено тільки у випадку настання обставин непереборної сили, а саме: стихійного лиха, збройного конфлікту або інших обставин, які знаходяться поза контролем сторін.
Згідно умов п. 4 Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами протягом 30 календарних днів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів протягом строку, визначеного п. 7.1. Договору, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
У п. 5 Договору сторони погодили, що будь - яка інформація, що надається однією стороною іншій стороні, в період дії Договору, є конфіденційною і не підлягає розголошенню перед іншими особами, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Сторони погодилися, що всі, передбачені цим Договором письмові повідомлення (заяви, претензії, вимоги, попередження, акти тощо) та надання письмових документів з метою виконання і зміни умов даного Договору вважаються належним чином поданими та приймаються до уваги у випадку їх надсилання рекомендованим поштовим відправленням, або поштовим відправленням з описом та оголошеною цінністю, або наданням особисто, шляхом подання як вхідної кореспонденції до відповідальної особи за її отримання збоку адресата. Допускається, з метою оперативного інформування та належної швидкодії надсилання повідомлення (повідомлень та інформації) телефоном, факсимільним та/або електронним зв'язком на реквізити отримувача вказані в даному Договорі з обов'язковим негайним дублюванням даних повідомлень у порядку визначеному п. 5.2. Договору. У випадку не дотримання вимог стороною п. 5.2. Договору інша сторона (отримувач) не несе відповідальності за невиконання, або неналежне виконання умов Договору, пов'язане з обов'язковістю реагування (вжиття заходів та вчинення інших, юридично значущих дій) на дане повідомлення.
Договір, у відповідності до п. 6, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчуються 31.12.2018 року. Договір вважається припиненим у випадку дострокового виконання боржником свого обов'язку (дострокового повного погашений боргу). Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Зміни у цей Договір можуть бути внесені за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі.
Невиконання відповідачем за первісним позовом умов договору від 17.08.2017 року № 1 стало підставою звернення позивача за первісним позовом до суду із вимогами про стягнення суми 26 041,58 Євро заборгованості з відповідача за первісним позовом у примусовому порядку.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Предметом даного спору за первісним позовом є вимога позивача про стягнення з відповідача 26 041,58 Євро заборгованості згідно Договору № 1 про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року, яка виникла за наслідками здійснення господарських операцій щодо придбання боржником (відповідачем за первісним позовом) товару від кредитора (позивача за первісним позовом).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного між ними Договору про відстрочку сплати боргу № 1 від 17.08.2017 року, відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом зобов'язався погасити наявну перед позивачем за первісним позовом заборгованість, яка виникла за наслідками здійснення господарських операцій щодо придбання боржником (відповідачем за первісним позовом) товару від кредитора (позивача за первісним позовом) на суму 26 041,58 Євро у строк до 31.03.2018 року.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому, зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Таким чином, вищенаведені положення законодавства дають підстав дійти висновку про те, що сторона договору зобов'язана належним чином та в строк виконати взяті на себе зобов'язання згідно умов укладеного договору, якщо не доведе неможливість виконання таких зобов'язань з незалежних від неї обставин.
Заперечуючи вимоги первісного позову, відповідач жодним чином не заперечив факту вчинення ним господарських операцій, заборгованість за якими стала предметом Договору № 1 від 17.08.2017 року, а тільки заперечує належне оформлення первинних документів, якими оформлялася поставка товару, незаконність самого договору № 1 від 17.08.2017 року, оскільки такий укладено не в інтересах товариства, а також покликається на пропуск позивачем строку позовної давності, так як господарські операції, щодо поставки товару були здійснені у 2013-2014 роках, а з позовом до суду позивач звернувся тільки у 2019 році.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору полягає передусім у вільному виявлені волі сторін на вступ в договірні відносини.
Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Відповідач за первісним позовом не надав суду доказів, які б підтверджували, що при узгоджені умов Договору № 1 від 17.08.2017 року був тиск з боку контрагента.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Про те, що на момент укладення Договору № 1 від 17.08.2017 року сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків, свідчать підписи сторін на спірному договорі.
Отже, як позивач за первісним позовом, так і відповідач за первісним позовом під час укладення Договору № 1 від 17.08.2017 року були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених ним умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо окремих умов, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від його укладення взагалі.
Тому, укладаючи Договір № 1 від 17.08.2017 року відповідач за первісним позовом вважав його умови вигідними для себе, зрозумілими та був обізнаний з усіма умовами Договору, які зобов'язався виконувати, не вважав Договір несправедливим або таким, що порушує його права.
Таким чином, досліджуючи питання підставності заявлених позивачем за первісним позовом вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом суми 26 041,58 євро, суд оцінює підставою виникнення таких зобов'язань саме Договір № 1 від 17.08.2017 року та його умови, за якими відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити на користь позивача суму 26 041,58 євро за придбаний товар у строк до 31.03.2018 року.
Наведені висновки суду виключають підставність аргументів відповідача за первісним позовом про те, що вказаний договір не може вважатися підставою для стягнення суми 26 041,58 євро, оскільки для висновку про стягнення цієї суми заборгованості за товар обов'язковим є дослідження факту виникнення заборгованості на підставі первинних документів - міжнародних транспортних накладних (CMR).
Факт укладення Договору № 1 від 17.08.2017 року є самостійною підставою виникнення зобов'язань та не потребує перевірки та дослідження судом обставин, за яких виникла сума 26 041,58 євро заборгованості, що стала предметом Договору № 1 від 17.08.2017 року.
За таких обставин, не досліджуються судом аргументи відповідача щодо недоліків у оформленні міжнародних транспортних накладних (CMR), за якими здійснювалася поставка товару відповідачеві за первісним позовом, та інвойсів до них.
Аналогічним чином, укладений сторонами спору Договір № 1 від 17.08.2017 року не може бути розцінений судом як дія, яка свідчить про визнання відповідачем за первісним позовом наявної у нього заборгованості з придбання товару, оскільки, з огляду на порядок його укладення та зміст його умов такий оцінюється судом як самостійна підстава виникнення у відповідача за первісним позовом зобов'язань, що лягли в основу заявлених позовних вимог первісного позову.
Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо сплати відповідачем за первісним позовом визначеної Договором № 1 від 17.08.2017 року суми заборгованості у погоджений цим же договором строк - до 31.03.2018 року та і після закінчення такого, суд приходить до висновку про наявність у відповідача за первісним позовом обов'язку сплатити таку заборгованість, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог первісного позову повністю.
При цьому, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача за первісним позовом про відсутність заборгованості, обґрунтоване покликанням на заяву від 17.08.2017 року, оскільки така заява стосується відсутності у Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзведелем" будь - яких претензій, в тому числі майнових, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", його учасників та засновників, які виникли за наслідками відчуження частки в статутному капіталі.
Оцінюючи аргументи відповідача за первісним позовом щодо пропуску строку позовної давності за вимогами первісного позову суд дійшов наступних висновків.
Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У разі коли право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки датою виконання зобов'язань за Договором № 1 від 17.08.2017 року є 31.03.2018 року, з врахуванням вищенаведених положень Цивільного кодексу України щодо перебігу строків позовної давності, строк позовної давності за вимогами щодо невиконання такого зобов'язання має спливти 31.03.2021 року. Однак, враховуючи те, що позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовними вимогами, які виникли із невиконання відповідачем за первісним позовом умов Договору 09.01.2019 року, суд констатує, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права в межах строку позовної давності.
При цьому, суд не вбачає підстав для обрахування строку позовної давності за вимогами первісного позову із моменту невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого йому на підставі міжнародних транспортних накладних (CMR) від 21.10.2013 року, від 02.07.2014 року, від 13.07.2014 року, оскільки підставою позовних вимог первісного позову у даній справі є невиконання відповідачем за первісним позовом саме зобов'язань, визначених Договором № 1 від 17.08.2017 року, а не зобов'язань, виникнення яких оформлено вищевказаними міжнародними транспортними накладними (CMR).
Навіть, якщо дійти висновку про необхідність обрахування строку позовної давності саме від дати невиконання зобов'язань за міжнародними транспортними накладними (CMR) від 21.10.2013 року, від 02.07.2014 року, від 13.07.2014 року, необхідним є при такому обрахуванні врахування наступних обставин.
З врахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України, який визначає, що товар має бути оплачений покупцем після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, з моменту отримання відповідачем за первісним позовом товару згідно міжнародних транспортних накладних (CMR) від 21.10.2013 року, від 02.07.2014 року, від 13.07.2014 року та не оплати такого, у продавця (позивача за первісним позовом) виникає право на звернення до суду із відповідним позовом та починається перебіг строку позовної давності. Тому, строк позовної давності за вимогами, що виникають із поставки товару за міжнародними транспортними накладними (CMR) від 21.10.2013 року, від 02.07.2014 року, від 13.07.2014 року, з врахуванням порядку, визначеного ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, мав би закінчитися 21.10.2016 року, 02.07.2017 року, 13.07.2017 року.
З врахуванням положень ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 року № 3382-ХІІ ратифіковано Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів, підписану від імені України 14.07.1974 року. Положення цієї конвенції набрали чинності для України 01.04.1994 року.
Ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі - продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу іменується "строком позовної давності".
Договір купівлі - продажу товарів вважається міжнародним, якщо на момент укладення договору комерційні підприємства покупця та продавця перебувають у різних державах (ст. 2 Конвенції).
З врахуванням ст. 3 Конвенції, ця конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі - продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права. Ця Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі - продажу в ясній формі виключили її застосування.
Судом встановлено, що Угорщина, на території якої знаходиться підприємство позивача за первісним позовом, є учасницею вищенаведеної Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів, а сторони спору у будь - якій формі не виключали застосування її умов при виконання як зобов'язань за міжнародними транспортними накладними (CMR), так і за оспорюваним у даній справі Договором.
На підставі ст. 20 Конвенції, якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за первісним позовом уклав Договір № 1 про відстрочку сплати боргу 17.08.2017 року, тобто, до моменту спливу чотирирічного строку за зобов'язаннями, що виникли з поставки товарів за накладними від 21.10.2013 року, від 02.07.2014 року, від 13.07.2014 року, і з дня такого підписання Договору розпочинається новий відлік чотирічного строку позовної давності, що свідчить про звернення позивача за первісним позовом до суду в межах строку позовної давності.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач за первісним позовом доказів на спростування викладених позивачем за первісним позовом обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову повністю.
Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 12 271 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За зустрічним позовом:
17.08.2017 року між Закритим акціонерним товариством "Дунаменті Тюзвейделем", яке в подальшому перейменоване в Закрите акціонерне товариство з пожежного захисту "Mercor Dunamenti" (кредитором, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" (боржником, відповідачем у справі) укладено договір про відстрочку сплати боргу № 1 (надалі - Договір). Даний договір, за його змістом, укладений сторонами з метою створення належних сприятливих умов щодо позасудового погашення заборгованості боржника перед кредитором, що виникла за наслідками здійснення господарських операцій між сторонами договору з приводу придбання боржником у кредитора товару у розмірі 779 833 грн. 34 коп., що на момент укладення договору еквівалентно 26 041,58 євро (надалі - борг). За умовами п. 1.2. Договору боржник зобов'язується сплатити борг на користь кредитора в повному обсязі строком до 31.03.2018 року включно.
Позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", вищенаведений Договір № 1 про відстрочку сплати боргу № 1 просить визнати недійсним, покликаючись на приписи ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також факт його укладення всупереч інтересам самого товариства.
Зокрема стверджує, що керівник позивача за зустрічним позовом, уповноважений вчиняти дії від імені ТОВ "Дунаменті Україна" без довіреності, на момент підписання оспорюваного договору мав особисту зацікавленість у покладенні на юридичну особу майнових зобов'язань, які стали умовою продажу йому як фізичній особі частки у статутному капіталі відповідача за первісними позовом - ТОВ "Дунаменті Україна". З покликанням на такі обставини, представник позивача за зустрічним позовом стверджує, що керівник ТОВ "Дунаменті Україна", укладаючи вказаний правочин, діяв всупереч інтересів Товариства. Подальшого схвалення оспорюваного договору, вчиненого представником Товариства ОСОБА_1, самою юридичною особою - ТОВ "Дунаменті Україна" не здійснено.
При цьому, за переконанням представника позивача за зустрічним позовом, сам позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) знав про такий конфлікт інтересів, однак, не врахував його при укладенні оспорюваного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.
Частинами 1 - 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Представництвом, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
У відповідності до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
На підставі положень ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Оспорюваний Договір № 1 про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" (позивача за зустрічним позовом) підписаний його керівником ОСОБА_1 згідно повноважень, наданих йому статутом Товариства.
Так, Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" від 2015 року визначено, що директор Товариства діє без довіреності від імені Товариства в межах своєї компетенції, зокрема, укладає в Україні та за її межами договори, вчиняє інші юридичні дії та видає доручення про укладення таких договорів та представництво інтересів Товариства іншими особами. Укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг) на суму понад 3 000 000 грн. вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).
Таким чином, виходячи із предмету та суми оспорюваного Договору, на момент підписання Договору № 1 про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року у директора Товариства, який його підписав від імені позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", були відповідні повноваження на його підписання, в тому числі без погодження загальних зборів засновників (учасників) Товариства, а тому, Договір про відстрочку сплати боргу № 1 від 17.08.2017 року не може бути кваліфікований судом як такий, що підписаний представником Товариства із перевищенням наданих йому повноважень. Як наслідок, не потребує дослідження судом факт подальшого схвалення Договору юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" (позивачем за зустрічним позовом).
На підставі п. 6.7. Статуту Товариства контроль за діяльністю директора Товариства здійснюється Ревізійною комісією. Ревізійна комісія зобов'язана поставити вимогу про скликання позачергових засідань Загальних зборів учасників Товариства, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства чи при виявленні зловживань з боку її посадових осіб.
Позивачем до матеріалів зустрічної позовної заяви не долучено будь - яких доказів, в тому числі рішень зборів засновників (учасників) Товариства щодо результатів перевірки діяльності директора Товариства, притягнення його до будь - якого виду відповідальності за порушення посадових обов'язків, що призвели до порушення суттєвих інтересів Товариства.
Разом з тим, суд приймає до уваги наступні обставини.
Згідно відомостей статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" від 2015 року, а також інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його одноосібним засновником та учасником у період з 25.05.2015 року по 18.08.2017 року виступало Закрите акціонерне товариство "Дунаменті Тюзведелем".
Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи рішення Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзведелем" від 16.08.2017 року, ЗАТ "Дунаменті Тюзведелем" вирішило вийти зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" та продати належну йому у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" частку у розмірі 40 000 грн., що становить 100% від загального розміру статутного капіталу, громадянину України - ОСОБА_1 за 17 грн.; зобов'язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" ОСОБА_1 з 31.03.2018 року змінити назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" таким чином, щоб слово "Дунаменті" не використовувалось.
Аналогічні рішення оформлені протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна". Зокрема, вирішено задоволити рішення Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзведелем" про вихід зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" та продаж частки у розмірі 40 000 грн., що становить 100% від загального розміру статутного капіталу, громадянину України - ОСОБА_1 ; затвердити та підписати статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" у новій редакції у зв'язку зі зміною засновників. Доручити директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" ОСОБА_1 зареєструвати статут та зміни, пов'язані зі зміною засновників.
На підставі договору купівлі - продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства від 17.08.2017 року продавець - Закрите акціонерне товариство "Дунаменті Тюзведелем" продало покупцю - ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" частку у розмірі 40 000 грн., що становить 100% від загального розміру статутного капіталу. Продаж частки вчинено за ціною 17 грн., які повністю отримані продавцем під час укладення договору.
Заявою від 17.08.2017 року, підписаною уповноваженими представниками, Закрите акціонерне товариство "Дунаменті Тюзведелем" визнало відсутність будь - яких претензій, в тому числі майнових, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", його учасників та засновників, які виникли за наслідками відчуження частки в статутному капіталі.
Таким чином, на підставі вищевикладених рішень та договору, ОСОБА_1 став одноосібним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" від 17.08.2017 року, що відбулися за участі його засновника - ОСОБА_1 , останній призначений і директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна".
Згідно відомостей Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" в редакції від 17.08.2017 року ОСОБА_1 є одноосібним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна".
Оцінюючи вищевикладені аргументи в сукупності, суд доходить висновків про те, що після виходу Закритого акціонерного товариства "Дунаменті Тюзведелем" зі складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" ОСОБА_1 , яким підписано оспорюваний у даній справі Договір, став одноосібним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" та призначив себе ж директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", а тому, не заслуговують на увагу аргументи представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" про те, що оспорюваний Договір укладено всупереч інтересам Товариства. На момент судового розгляду даної справи ОСОБА_1 залишився одноосібним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" та його директором.
З врахуванням вищевикладених обставин, позивач за зустрічним позовом не навів суду обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання Договору про відстрочку сплати боргу № 1 від 17.08.2017 року недійсним, а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову повністю.
Аргументи позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) про те, що оспорюваний Договір про відстрочку сплати боргу № 1 від 17.08.2017 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" взяло на себе майнові зобов'язання на суму 26 041,58 євро, є своєрідним варіантом розрахунку за частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна" не спростовує висновків суду про задоволення вимог первісного позову та відмову у задоволенні вимог зустрічного позову.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів на підтвердження наведених ним аргументів щодо недійсності Договору про відстрочку сплати боргу № 1 від 17.08.2017 року, а тому, в задоволенні вимог зустрічного позову суд відмовляє.
Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Первісний позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаменті Україна", 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Чурговича, будинок 2 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 34022755) на користь Закритого акціонерного товариства з пожежного захисту "Mercor Dunamenti", 2131. Угорщина, м. Гед, вул. Немешкері Кіш Міклоша 39 (код 13303482-2-13) суму 26 041,58 Євро (Двадцять шість тисяч сорок одно євро 58 центів) заборгованості згідно Договору № 1 про відстрочку сплати боргу від 17.08.2017 року, а також суму 12 271 (Дванадцять тисяч двісті сімдесят одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача.
5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 16.02.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.