проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2021 р. Справа № 917/631/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” (вх. № 3112 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/631/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., повний текст рішення складено 08.10.2020)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан”, м.Полтава,
до Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія”, м.Полтава,
про стягнення заборгованості у сумі 458 727,67 грн,
та за зустрічною позовною заявою Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія”, м. Полтава,
до Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан”, м.Полтава,
про стягнення заборгованості у сумі 822 247,75 грн,
У квітні 2019 року Публічне (наразі - Приватне) акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення зі Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” 458 727,67 грн заборгованості, у тому числі: 436 792,65 грн - основний борг; 20 248,03 грн - пеня; 1 687,00 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто зі Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” на користь Публічного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” 224 667,60 грн основного боргу, 9 561,18 грн пені, 867,89 грн 3% річних, 3 530 грн витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 у справі №917/631/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” до Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2020 рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 скасовано, справу №917/631/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що припинення договору оренди шляхом припинення строку дії договору найму не звільняє відповідача від сплати орендної плати за час фактичного користування майном. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі орендованого майна; зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не досліджено того: чи було повернуто відповідачем майно, шляхом підписання акту приймання-передачі; чи продовжував відповідач користуватись цим майном фактично у спірний період, якщо так, то чи є факт неповернення відповідачем орендованого майна позивачу наслідком його недобросовісної поведінки як контрагента позивача; чи вживались відповідачем дії щодо повернення майна переданого у найм; чи вчинялись відповідачем дії, спрямовані на свідоме уникнення повернення майна орендодавцю; чи порушив відповідач-орендар внаслідок неповернення спірного майна право позивача-орендодавця на мирне володіння належним йому майном в розумінні пункту 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та його права як власника майна; яким чином позивачем нарахована орендна плата за користування майном, з чого вона складається, чи заперечує відповідач та якщо так, то у якій частині проти суми боргу за оренду майна у лютому 2019 року. Також, суди попередніх інстанцій не перевірили чи у спірний період позивач-орендодавець не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від відповідача-орендаря.
В травні 2020 року Спільне підприємство “Полтавська газонафтова компанія” звернулось до Господарського суду Полтавської області із зустрічним позовом (вх.№799/20) до Публічного (наразі - Приватного) акціонерного товариства “НДІ Колан” про стягнення коштів, перерахованих в якості попередньої оплати за користування приміщенням за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 153 у сумі 822 247,75 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2020 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
15.06.2020 позивач за первісним позовом звернувся до суду із заявою про уточнення (збільшення позовних вимог), в якій просив суд стягнути зі Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” 1 897 882,78 грн основного боргу (з урахуванням індексу інфляції), 20 248,03 грн пені, 26 505,61 грн 3% річних.
В підготовчому засіданні 06.08.2020 Господарським судом Полтавської області прийнята до розгляду заява позивача про збільшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов залишено без розгляду.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом не надано доказів споживання відповідачем комунальних послуг або понесення ним витрат на утримання майна за грудень 2018 року, січень- лютий 2019 року. Плата за користування майном - приміщеннями площею 1347,1 кв.м, склад 11,9 кв.м, гараж 50,4 кв.м, частина замощення 459 кв.м, погоджена сторонами у листопаді 2018 року, складає 171891,57 грн без ПДВ. Таким чином, за грудень 2018 року, січень- лютий 2019 року стягненню підлягає сума 515 674,71 грн. З урахуванням суми переплати СП “Полтавська газонафтова компанія” на користь ПАТ “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан”, яка утворилась станом на 01.02.2019 в сумі 822 247,78 грн, немає підстав для задоволення первісного позову про стягнення коштів за користування приміщеннями за період з 01.07.2017 по 28.02.2019. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено факту наявності заборгованості відповідача за користування приміщеннями за вказаний період. Враховуючи, що відсутні підстави для стягнення з відповідача основного боргу, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих позивачем за договором найму (оренди) від 29.07.2005, також не задоволені, як похідні від первісної.
Приватне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/631/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов. Стягнути з відповідача на користь позивача 1 897 882,78 грн основного боргу (з урахуванням індексу інфляції), 20 248,03 грн пені, 26 505,61 грн 3% річних.
Скарга обґрунтована тим, що під час судового розгляду справи відповідачем не заперечується факт користування приміщеннями позивача у спірний період (станом на лютий 2019 року персонал відповідача перебував у приміщеннях позивача, здійснювалось споживання тепла, води (водовідведення), електроенергії, користувались приміщеннями) і надалі аж по сьогоднішній день. Судом першої інстанції не було встановлено, а відповідачем не надано суду доказів повернення вказаного майна позивачу. Фактично безпідставно було зменшено площу оренди на 611,6 кв.м, хоча на той час 2017-2019 роки відповідач повністю користувався усіма приміщеннями на власний розсуд, зберігав там майно, мав повний доступ до усіх приміщень, ці приміщення були у повному віданні відповідача, у нього знаходяться всі ключі від об'єктів оренди. Крім того, заборгованість з оплати різниці повинна рахуватись з 03.07.2017 по 28.02.2019 включно з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як це передбачено ст.625 ЦК України.
16.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вї.№12642), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що твердження позивача про нотаріальну форму акту приймання-передачі орендованого майна від 29.07.2005 не відповідають дійсності. Цей акт дійсно було підписано сторонами в той самий день, коли було укладено договір найму (оренди) від 29.07.2005, однак нотаріусом цей документ не посвідчувався та його реєстрація не проводилась. Нотаріусом не проводилось посвідчення та реєстрація в Державному реєстрі правочинів додатків до договору найму (оренди) від 29.07.2005 та акту приймання-передачі орендованого приміщення від 29.07.2005. Зазначає, що у відповідача станом на 28.02.2019 існувала переплата за послуги позивача в сумі 822247,75 грн. Вказана переплата виникла на дату 31.01.2019 у зв'язку з відсутністю узгодження сторонами обсягу та деталізації послуг з оренди, наданих у грудні 2018 року та січні 2019 року. Акти приймання-передачі послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року сторонами не узгоджені та не підписані, відповідно кошти в сумі 822247,75 грн оплачені в якості попередньої оплати перебувають на рахунку позивача безпідставно по цей час, так само як на дату звернення до суду.
28.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№13033), в якій позивач підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив задовольнити первісний позов.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2005 між Відкритим акціонерним товариством “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан”, наймодавцем, та Спільним підприємством “Полтавська газонафтова компанія”, наймачем, укладено договір найму (оренди), згідно з яким наймодавець передав, а наймач прийняв в строкове платне користування на умовах найму нерухоме майно, визначене даним договором та зобов'язався перераховувати орендну плату на умовах та в строки, що визначаються даним договором.
Відповідно до п.1.2. договору предметом найму є нерухоме майно, що знаходиться в місті Полтаві по вул. Фрунзе №153, що розташоване в цілому на земельній ділянці площею 3,13 га, наданій в постійне користування згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ПЛ №002058, виданого виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15.11.2002, а саме в найм передається: в будинку Б-4, Б-5 на четвертому поверсі приміщення та предмети за переліком загальною площею 1958,7 кв.м; тимчасова будівля Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: 2 гараж 50,4 кв.м; частина замощення №5 площею 459,0 кв.м, що складає 2 частини об'єкту відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно 7915462 від 29.07.2005, виданого Полтавським бюро технічної інвентаризації.
Згідно з п.4.1. договору договірна оренда плата складає: 680700,00 грн у рік з урахуванням відшкодування плати за землю, в тому числі, ПДВ 113 452,00 грн, тобто 56725,00 грн на місяць, в тому числі ПДВ 9454,17 грн.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що в розрахунки орендної плати не враховується вартість комунальних послуг.
Умовами п.4.3. договору передбачено, що орендна плата за поточний місяць сплачується авансом на умовах 100% передплати місячної орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця згідно виставленого наймодавцем рахунку-фактури.
Наймач є субспоживачем електроенергії та має окремі лічильники споживання електроенергії. Розрахунки за електроенергію здійснюються на підставі показів лічильника та встановленою електричною потужністю приладів у місцях, де відсутній облік електроенергії (пункт 4.4 договору).
Відповідно до п.4.5. договору розрахунки за спожите тепло та водопостачання здійснюються відповідно до займаних площ та норм споживання.
Згідно з п.4.6. договору сума передплати визначається як сума орендної плати і сума комунальних платежів попереднього місяця. Коригування суми оплати по факту споживання проводиться бухгалтерію наймодавця та наймача.
Пунктом 5.2.1. договору узгоджено, що за несвоєчасну оплату орендної плати у термін, зазначений у пункті 4.3. договору, наймач сплачує наймодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки України за кожний прострочений день.
Даний договір укладений терміном на 10 років: з 25.07.2005 по 09.07.2015 включно, за письмовою згодою сторін договір може бути пролонгований на новий узгоджений строк (пункт 7.1 договору).
Умовами п.7.2. договору передбачено, що зміни і доповнення до договору можуть вноситись за згодою сторін і подаються сторонами письмово і розглядаються протягом 10 днів з моменту одержання відповідної пропозиції.
Відповідно до п.7.7. договору цей договір є укладеним з моменту державної реєстрації.
Цей договір підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України) (7.8 договору).
Договір посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. 29.07.2005 та зареєстровано в реєстрі за №3627.
01.10.2012 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору найму (оренди) від 29.07.2005, якою викладено п.7.1. у наступній редакції: "Даний договір укладений терміном на 15 років: з 29.07.2005 по 09.07.2020 включно. По письмовій згоді сторін договір може бути пролонгований на новий узгоджений строк". Даний пункт набуває чинності 01.01.2013.
03.07.2017 сторонами підписано додаткову угоду б/н до договору найму (оренди) від 29.07.2005, в якій сторони погодили наступне:
- змінили та виклали в наступній редакції пункт 1.2. договору: "Предметом найму є: нерухоме майно, що знаходиться в місті Полтаві по вул. Європейській, №153, що розташоване в цілому на земельній ділянці площею 3,13 га, наданій в постійне користування згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ПЛ №002058 виданого виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15.11.2002, а саме в найм передається: в будинку Б-4, Б-5 на четвертому поверсі приміщення та предмети загальною площею 1347,1 кв.м, тимчасова будівля Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м, частина замощення №5 площею 459,0 кв.м, що складає 2/25 частини об'єкту, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно 7915462 від 29.07.2005, виданого Полтавським бюро технічної інвентаризації";
- пункт 4.1. договору змінили та виклали в наступній редакції: "Договірна орендна плата складає: 2 213 691,76 грн у рік з урахуванням відшкодування плати за землю, в тому числі ПДВ 368 948,63 грн, тобто 184 474,31 грн на місяць, в тому числі ПДВ 30745,72 грн. На момент підписання цієї додаткової угоди до договору при подальших розрахунках враховується індекс інфляції та зміни податкової ставки на землю, податок на нерухоме майно. Вартість 1 кв.м площі з ПДВ складає: інженерно-лабораторний комплекс - 120,08 грн, склади 72,58 грн, гараж 72,44 грн, автостоянка 30,35 грн";
- пункт 4.3. договору змінили та виклали в наступній редакції: "Орендна плата за поточний місяць сплачується авансом на умовах 100% передплати місячної орендної плати не пізніше 01 числа поточного місяця згідно виставленого наймодавцем рахунку-фактури. У разі, якщо перше число припадає на вихідний (неробочий) день, то орендна плата за поточний місяць сплачується авансом на умовах 100% передплати місячної орендної плати на наступний робочий день поточного місяця".
Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017, наймач -Спільне підприємство “Полтавська газонафтова компанія” повернув, а наймодавець- Публічне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” прийняв частину орендованих приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 153 в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1958,7 кв.м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м, частину замощення № 5 площею 459,0 кв.м, що складає 2/25 частини об'єкту, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно 7915462 від 29.07.2005, виданого Полтавським бюро технічної інвентаризації. Акт підписаний представниками сторін (а.с.23 т.5).
Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017, наймач -Спільне підприємство “Полтавська газонафтова компанія” прийняв, а наймодавець- Публічне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” передав в користування частину орендованих приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 153 в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1347,1 кв.м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м, частину замощення № 5 площею 459,0 кв.м, що складає 2/25 частини об'єкту, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно 7915462 від 29.07.2005, виданого Полтавським бюро технічної інвентаризації.
Акт підписаний представниками сторін.
Відповідно до акту звіряння станом на 12.10.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 931,18 грн (а.с.132 т.1).
У жовтні 2018 року відповідач перерахував позивачеві передплату у розмірі 304000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3672 від 12.10.2018 (а.с.136 т.1). За актом виконаних робіт №65 від 31.10.2018 (підписаним обома сторонами) позивачем були надані послуги на суму 235979,15 грн (а.с.143 т.1).
У листопаді 2018 року відповідач перерахував позивачеві передплату у розмірі 335000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4218 від 09.11.2018 (а.с.135 т.1). За актом виконаних робіт №83 від 31.11.2018 (підписаним обома сторонами) позивачем були надані послуги на суму 385494,66 грн (а.с.137 т.1).
У грудні 2018 року відповідач перерахував позивачеві передплату у розмірі 385000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4655 від 07.12.2018 (а.с.134 т.1). За актом виконаних робіт №101 від 28.12.2018 позивачем були надані послуги на суму 420777,73 грн. Акт не підписано відповідачем (а.с.218 т.1).
У січні 2019 року відповідач перерахував позивачеві передплату у розмірі 415000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №133 від 10.01.2019 (а.с.133 т.1). За актом виконаних робіт №9 від 31.01.2019 позивачем були надані послуги на суму 432429,32 грн. Акт не підписано відповідачем (а.с.36 т.1).
У лютому 2019 року відповідач не перерахував позивачеві передплату. За актом виконаних робіт №16 від 28.02.2019 позивачем були надані послуги на суму 405833,36 грн. Акт не підписано відповідачем (а.с.41 т.1).
Таким чином, як зазначає позивач заборгованість відповідача станом на 01.03.2019 склала 436792,65 грн з урахуванням коригувань за листопад та грудень (за послуги вантажного ліфту по 5000,00 грн за кожен місяць) та зарахуванням переплати за договором від 12.10.2017 №12/10, відповідно до листів відповідача за вих.№25-Б від 09.01.2019, №194-А від 01.02.2019 на суму 652,77 грн (а.с.56, 87 т.1).
04.05.2020 від Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” надійшов зустрічний позов, в якому підприємство просило стягнути з Публічного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” кошти, перераховані в якості попередньої оплати за користування приміщеннями за адресою: м.Полтава, вул.Європейська (Фрунзе), 153 в сумі 822247,75 грн (а.с.33-42 т.3).
15.06.2020 від Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” надійшли уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до яких товариство просило стягнути зі Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” основний борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1897882,78 грн, пеню у розмірі 2048,03 грн, 3% річних у розмірі 26505,61 грн (а.с.100-106 т.4).
25.09.2020 від Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” надійшла заява про залишення зустрічного позову про стягнення заборгованості у розмірі 822247,75 грн без розгляду (а.с.28-29 т.5).
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини, що склались між сторонами регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Параграфу 4 глави 58, Найм будівлі або іншої капітальної споруди.
Відповідно до статей 793, 794 ЦК України право користування будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), виникає на підставі укладеного у письмовій формі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), і у разі укладення на строк не менш як три роки, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до закону.
Отже, вказаними спеціальними нормами ЦК України встановлено вимоги щодо форми договорів даного виду.
З умов договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 вбачається, що він укладений на строк 10 років, тому відповідно до статей 793 та 794 ЦК України, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Сторонами додержано вимоги Закону щодо форми даного договору стосовно нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
01.10.2012 між сторонами підписано додаткову угоду від №2 до договору найму (оренди) від 29.07.2005, відповідно до якої дію вказаного договору продовжено на 5 років.
Крім того, 03.07.2017 сторонами підписано додаткову угоду б/н до договору найму (оренди) від 29.07.2005, якою було змінено предмет договору та розмір орендної плати.
Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статями 215, 220, 236, 640 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Тобто, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемним, а нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, та не підлягає визнанню таким у судовому порядку. Натомість договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Отже, додаткова угода від 01.10.2012 №2 та додаткова угода від 03.07.2017 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 також підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Проте, з огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткових угод, якими сторонами внесено зміни до договору, є нікчемними і не створюють прав та обов'язків для сторін, а отже договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20.03.2020 у даній справі та постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №917/613/19.
Збільшуючи розмір позовних вимог, позивач зазначив, що акти приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.2017 є нікчемними і фактично безпідставно було зменшено площу оренди на 611,6 кв.м, а тому заборгованість з оплати різниці повинна рахуватись з 03.07.2017 то 28.02.2019 включно з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Однак, колегія суддів вважає необґрунтованими наведені посилання позивача, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 29.07.2005 наймодавець- Публічне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” передав, а наймач -Спільне підприємство “Полтавська газонафтова компанія” прийняв в користування орендовані приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 153 в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1958,7 кв.м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м, частину замощення № 5 площею 459,0 кв.м, що складає 2/25 частини об'єкту. Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с.22 т.5).
Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017, наймач -Спільне підприємство “Полтавська газонафтова компанія” повернув, а наймодавець- Публічне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” прийняв частину орендованих приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 153 в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1958,7 кв.м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м, частину замощення № 5 площею 459,0 кв.м, що складає 2/25 частини об'єкту, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно 7915462 від 29.07.2005, виданого Полтавським бюро технічної інвентаризації. Акт підписаний представниками сторін (а.с.23 т.5).
Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2017 наймач -Спільне підприємство “Полтавська газонафтова компанія” прийняв, а наймодавець- Публічне акціонерне товариство “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” передав в користування частину орендованих приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 153 в будинку Б-4, Б-5 на 4-му поверсі загальною площею 1347,1 кв.м, тимчасову будівлю Е-1 площею 11,9 кв.м; в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м, частину замощення № 5 площею 459,0 кв.м, що складає 2/25 частини об'єкту. Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с.82 т.1).
Як вбачається з наданих позивачем актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за липень 2017 року- лютий 2019 року та розрахунків орендної плати офісного приміщення, позивачем орендна плата нараховувалась за: Інженерно-лабораторний комплекс 1347,1 м.кв, склад 11,9 м.кв, гараж 50,4 м.кв, автостоянку 459 м.кв (а.с.176-205 т.4, 143 т.1, 137 т.1, 36 т.1, 41 т.1).
Будь-яких листів, звернень позивача до відповідача щодо використання відповідачем іншої площі з липня 2017 року матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 78 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Отже, вищезазначене підтверджує факт існування між сторонами правовідносин, які виникли на підставі основного договору найму (оренди) від 29.07.2005 та користування відповідачем приміщеннями площею згідно акту приймання-передачі орендованого майна-приміщень від 01.07.2017.
Враховуючи те, що позивачем акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за спірний період виставлялись саме з урахуванням площі 1347,1 кв.м, яка була передана за актом приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2017, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідачем використовувались усі приміщення, які були передані за актом приймання-передачі орендованого майна від 29.07.2005.
Також не спростовують даних обставин надані позивачем фотознімки, інвентаризаційний опис основних засобів від 19.05.2020, з огляду на те, що дані документи не підтверджують зайняття відповідачем площі більшої, ніж та, що була передана за актом приймання-передачі від 01.07.2017.
Щодо посилання позивача на те, що акт приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.2017 є нікчемним, оскільки не був нотаріально посвідчений, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).
Відповідно до п.6.1. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613, складання та оформлення нотаріальних документів здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 6.6. Правил ведення нотаріального діловодства передбачено, що на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі зазначається номер, за яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Дата запису в реєстрі повинна відповідати даті вчинення нотаріальної дії і даті складання документа.
Згідно з п.6.7. Правил ведення нотаріального діловодства оформлення документа включає його підписання. Свій підпис на документі нотаріус скріплює печаткою.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, акт приймання-передачі за своєю природою не є правочином, а лише констатує факт приймання-передачі майна, тому не підлягає нотаріальному посвідченню.
Оригінал акту від 29.07.2005, наданий для огляду у судовому засіданні разом з оригіналом договору оренди від 29.07.2005, не спростовує даних висновків суду.
Крім того, копія акту приймання-передачі від 29.07.2005 надавалась суду першої інстанції 02.09.2020, в той час як ухвалою суду від 06.08.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а тому не може бути прийнята в якості доказу у справі.
Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вже зазначалось, договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015. Однак, припинення договору оренди шляхом припинення строку дії договору найму не звільняє відповідача від сплати орендної плати за час фактичного користування майном. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі орендованого майна; зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідач не заперечує факт користування ним приміщеннями, переданим за договором від 29.07.2005 у спірний період (грудень 2018 року- лютий 2019 року), що підтверджується листом від 07.03.2019 №93-1-10 (а.с.130 т.1), зазначено у відзиві на позов (а.с.184-188 т.3), та не заперечувалось представником відповідача в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до п.4.2. договору найму (оренди) від 29.07.2005 сторони погодили, що в розрахунки орендної плати не враховується вартість комунальних послуг.
У пункті 4.5. договору сторони погодили, що розрахунки за спожите тепло та водопостачання здійснюються відповідно до займаних площ та норм споживання.
Наймач є субспоживачем електроенергії та має окремі лічильники споживання електроенергії. Розрахунки за електроенергію здійснюються на підставі показів лічильника та встановленою електричною потужністю приладів у місцях, де відсутній облік електроенергії (пункт 4.4 договору).
Відповідач заперечує проти нарахування комунальних послуг, посилаючись на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо обсягу, якості та вартості комунальних послуг. Зазначає, що починаючи з 12.02.2019 з боку позивача було вжито заходів для припинення забезпечення енергопостачання приміщень, що знаходяться у його користуванні, а також в період грудень 2018 року - лютий 2019 року температурні показники у приміщенні були значно нижчими від нормативних (а.с.190, 192, 195-196 т.3).
Доказів встановлення лічильників, згідно з п.4.4. договору та їх ідентифікацію, зняття з них показів, зазначення площі, яка обраховується лічильниками, а яка за встановленою електричною потужністю, з її розшифровкою, матеріали справи не містять.
Надані позивачем пояснення та документи щодо витрат для утримання котельної в період опалюваного сезону з 2014-2019 р.р. (а.с.197-203 т.1) також не обґрунтовують суми заявленої позивачем до стягнення та не дають можливості перевірити правільність розрахунків позивача за виставлені комунальні послуги.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат по утриманню майна за період грудень 2018 року - лютий 2019 року є необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами.
Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень та листопад 2018 року погоджені сторонами та складають суму 621473,81 грн з ПДВ.
Плата за користування приміщеннями за грудень 2018 року - лютий 2019 року відповідачем при підписанні актів виконаних робіт не погоджена, однак, проти нарахування орендної плати в заявах по суті справи відповідач не заперечував.
Враховуючи те, що відповідач не звільнений від сплати орендної плати за час фактичного користування майном та останнім не заперечується факт користування приміщеннями по лютий 2019 року, орендна плата за період грудень 2018 року - лютий 2019 року правомірна нарахована позивачем.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 101 від 28.12.2018 нараховано орендну плату, зокрема за Інженерно-лабораторний комплекс за площу 1958,7 м.кв., тоді як за актом прийманні-передачі від 01.07.2017 передана площа приміщення комплексу у розмірі 1347,1 кв.м, в зв'язку з чим розмір орендної плати за Інженерно-лабораторний комплекс становить 118746,87 грн (1347,1 кв.м * 88,15 (без ПДВ)), в зв'язку з чим відповідач повинен сплатити за грудень 2018 року 163886,59 грн з ПДВ.
Відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №9 від 31.01.2019 та розрахунку орендної плати офісного приміщення за січень 2019 року відповідачу нараховано оренду плату за січень 2019 року в сумі 432429,32 грн з ПДВ, з яких плата за користування приміщеннями складає 210821,06 грн з ПДВ.
Відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №16 від 28.02.2019 та розрахунку орендної плати офісного приміщення за лютий 2019 року відповідачу нараховано оренду плату за лютий 2019 року в сумі 405833,36 грн з ПДВ, з яких плата за користування приміщеннями складає 212930,71 грн з ПДВ.
Колегія суддів вважає недоведеним виставлення в актах частки 15% (28,21) площі загального користування, з огляду на відсутність її детальної розшифровки та погодження сторонами.
Враховуючи те, що: станом на 12.10.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 931,18 грн; за актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень та листопад 2018 року, які погоджені сторонами, позивачем нараховано 621473,81 грн; у листопаді 2018 року було погоджено коригування послуги вантажного ліфту на суму 5000,00 грн, тобто розмір орендної плати за листопад було зменшено на 5000,00 грн; за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року розмір орендної плати становить 587638,36 грн; всього- 1 205 043,35 грн; сторонами зараховано суму 652,77 грн у зв'язку із закінченням дії договору оренди від 12.10.2017; відповідачем у період з жовтня 2018 року - січень 2019 року, відповідно до платіжних доручень, доданих до матеріалів справи, сплачено суму 1 439 000,00 грн, всього - 1 439 652,77 грн; у відповідача відсутня заборгованість за договором найму (оренди) від 29.07.2005, в зв'язу з чим відсутні підстави для задоволення первісного позову, як необґрунтованого.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частино. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Стосовно доводів позивача про відшкодування судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відшкодування судових витрат відбувається після прийняття рішення у справі. Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладається на позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/631/19 без змін, з урахуванням висновків наведених у постанові суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, 1 статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій Колан” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.09.2020 у справі №917/631/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.02.2021.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова