Постанова від 09.02.2021 по справі 910/21682/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/21682/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І.

за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 09.02.2021

розглянувши апеляційну скаргуМіністерства юстиції України

на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 10.06.2020

у справі№910/21682/15

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»

доДержавного підприємства «Конярство України»

пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ» до Державного підприємства «Конярство України» про банкрутство відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду першої інстанції скасувати та провадження у справі №910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства «Конярство України» закрити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Пантелієнко В.О., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без руху.

У зв'язку з відпусткою судді Пантелієнка В.О., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020, справу на розгляд передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Коротун О.М., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №910/21682/15 відкрито апеляційне провадження, скаржнику поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2020, справу призначено до розгляду.

У зв'язку з відпусткою судді Копитової О.С., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.09.2020 для розгляду справи №910/21682/15 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Коротун О.М., Остапенко О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 справу №910/21682/15 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 розгляд справи відкладено.

29.09.2020 від розпорядника майна Державного підприємства «Конярство України» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання Державного підприємства «Конярство України» про продовження процесуального строку щодо розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 розгляд справи відкладено та продовжено процесуальний строк розгляду справи до 20.11.2020.

У зв'язку з відпусткою судді Коротун О.М. відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.10.2020 для розгляду справи №910/21682/15 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 справу №910/21682/15 прийнято до провадження визначеною колегією.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 розгляд справи відкладено, учасникам надано час для підготовки відповідей на питання, що викладені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі 910/21682/15.

У зв'язку з відпусткою судді Остапенка О.М., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.11.2020 для розгляду справи №910/21682/15 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 справу №910/21682/15 прийнято до провадження визначеною колегією.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 розгляд справи відкладено у зв'язку з надходженням додаткових письмових пояснень та наданням можливості для ознайомлення з ними учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням прокурора.

У зв'язку з відпусткою судді Сотнікова С.В., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.01.2021 для розгляду справи №910/21682/15 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Отрюх Б.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 справу 910/21682/15 прийнято до провадження визначеною колегією.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 розгляд справи відкладено за клопотаннями учасників справи.

У зв'язку з відпусткою судді Копитової О.С. відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.02.2021 для розгляду справи №910/21682/15 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 прийнято справу №910/21682/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., судді: Отрюха Б.В., Остапенка О.М.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на їх адреси місцезнаходження копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" - звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Державного підприємства "Конярство України", оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 8 465 572 грн. 74 коп. і неспроможне її погасити.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.08.2015 заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання, зобов'язано арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1051 від 11.07.2013), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 16.09.2015 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" на суму 8 269 018 грн. 70 коп., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.10.2015 за № 24014.

Ухвалою попереднього засідання від 30.05.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства "Конярство України". Підсумкове засідання призначено на 18.07.2016.

13.05.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В. про, зокрема, відкриття процедури санації Державного підприємства "Конярство України".

24.07.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Державного підприємства "Конярство України" про введення процедури санації боржника та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

25.09.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіас груп" про, зокрема, відкриття процедури санації боржника та призначення керуючим санацією Державного підприємства "Конярство України" арбітражного керуючого Чикильдіна Олександра Миколайовича.

08.04.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі.

Подане клопотання мотивоване тим, що згідно з частиною першою статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) чи закривається провадження.

З посиланням на положення Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», щодо неможливості у справах про банкрутство підприємств в статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, застосовувати судову процедуру санації та судової процедури ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності відповідним законом, а також на вищенаведені статті Міністерство юстиції України звернулось до суду клопотанням про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.10.2019 № 145-ІХ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у справах про банкрутство державних підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Під час процедури санації нерухоме майно таких підприємств може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном. Забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

При цьому положення Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не містить законодавчого припису щодо закриття провадження або припинення процедури розпорядження майном у справах про банкрутство боржників щодо яких введені тимчасові обмеження відповідно до цього Закону.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Місцевий господарський суд також зазначив, що відсутність підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктами 1-8 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, унеможливлює закриття провадження у справі на підставі вказаної норми.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що розмір активів Державного підприємства «Конярство України» є значно меншим ніж розмір пасивів, що в свою чергу і зумовлює виникнення неплатоспроможності боржника. Так, станом на 2017 рік розмір заборгованості Державного підприємства «Конярство України» складала 301, 2 млн. грн. в той же час вартість основних засобів складала 190, 2 млн (знос яких становив 148,8 млн. грн.), що в свою чергу вказує на стійку неплатоспроможність боржника. Тобто розмір вимог кредиторів значно перевищує вартість майна підприємства і як наслідок, кредитори не в змозі захистити свої права інакше як в процедурі банкрутства, у зв'язку з чим, закриття провадження у справі, призведе до порушення прав та законних інтересів кредиторів ДП «Конярство України», оскільки останні не зможуть задовольнити свої вимоги в загальному порядку.

Боржник є державним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є розведення коней та інших тварин родини конячих. Закриття провадження у справі може мати незворотні наслідки, що пов'язані, перш за все, із заборгованістю боржника перед кредиторами та неможливістю боржника здійснити розрахунки з кредиторами в добровільному порядку.

Процедура розпорядження майном боржника жодним чином не обмежує та не порушує права кредиторів та інших учасників справи про банкрутство, тим більше не порушує принципи своєчасного розгляду справи, оскільки сама необхідність такого продовження зумовлена: наявністю обставин, що свідчать про потенційну можливість відновлення платоспроможності Боржника (участь потенційних інвесторів, направленість рішень Комітету кредиторів на збереження господарської діяльності Боржника); тимчасовими строковими обмеженнями стосовно переходу державних підприємств до інших процедур у справах про банкрутство, які встановлені законодавством України; безальтернативністю процедур у даній справі, не інакше як розпорядження майном; негативними наслідками закриття провадження у справі (неможливість відновлення платоспроможності, вжиття кредиторами заходів з стягнення заборгованості та примусового стягнення боргу).

Місцевий господарський суд зазначив, що клопотання Міністерства юстиції Україні не містить жодних посилань на порядок, механізм та спосіб забезпечення боржником розрахунку з кредиторами поза межами справи про банкрутство та за умови припинення мораторію. Про готовність заявника погасити визнані судом вимоги кредиторів у клопотанні також не зазначено. Отже, клопотання не передбачає жодних механізмів розрахунку з кредиторами, не містить висновків та не прогнозує жодних наслідків закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

В своїй апеляційній скарзі Міністерство юстиції України зазначило, що встановлений частиною 2 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства граничний строк процедури розпорядження майном у даній справі закінчився 09.04.2020, а у зв'язку з існуванням законодавчого припису щодо незастосування наступної процедури (санації чи ліквідації) на підставі частини 3 статті 49, пункту 9 частини 1 статті 90 цього Кодексу єдиним законним і обґрунтованим рішенням у даній справі є прийняття ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, натомість місцевим господарським судом не встановлено граничного строку процедури розпорядження майном.

Міністерство юстиції України у своєму клопотанні навело «інші випадки передбачені законом» - закінчення граничного строку процедури розпорядження майном, заборону переходу до наступної процедури (санації чи ліквідації) з посиланням на конкретні норми законодавства: частину 2 статті 44, частини 1, 3 статті 49, абзац 1 частини 2 розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Дніпроазот» (кредитор) зазначив, що на даний час жодна із передбачених статтею 90 Кодексу України з процедур банкрутства підстав не дозволяє припинення провадження у даній справі. Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи. В апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих доказів та законодавчих підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп» (конкурсний кредитор) зазначає, що норми чинного законодавства не містять прямої вказівки для закриття провадження або припинення процедури розпорядження майном у справах про банкрутство боржників, щодо яких введені тимчасові обмеження переходу до процедур санації або ліквідації. Норма пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства є відсилочною до інших норм законодавства, при цьому норми, які передбачають закриття провадження у справі про банкрутство з інших підстав, як те передбачено пунктом 9 частини 1 статті 90 Кодексу, відсутні. З огляду на викладене, відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу. Відсутність предмету спору, як підстава для закриття провадження, можлива за наявності позовного провадження та позбавляє кредиторів можливості захистити порушене право шляхом задоволення кредиторських вимог у визнаній сумі та черговості, що у справах про банкрутство є неприпустимим. Виходячи з викладеного, закриття провадження у цій справі аж ніяк не призведе до захисту та поновлення прав кредиторів у справі, а саме по собі закриття призведе до порушення принципу належного урядування. Положеннями чинного Кодексу передбачено альтернативні способи завершення процедури банкрутства підприємства у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків. У разі наявності відповідних обставин, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на новий строк.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Конярство України» (боржник) зазначає, що положення Закону України «Про визнання такими, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не містить законодавчого припису щодо закриття провадження або припинення процедури розпорядження майном у справах про банкрутство боржників, щодо яких введені тимчасові обмеження відповідно до цього Закону. Відсутність підстав для закриття провадження у справі, передбачених частиною 1 статті 90 Кодексу унеможливлює закриття провадження у справі на підставі вказаної норми.

Враховуючи встановлений мораторій на введення процедури санації та ліквідації ДП «Конярство України», враховуючи відсутність законодавчо визначеної підстави для закриття процедури розпорядження майном, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 КзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим кодексом, ГПК, іншими законами України.

Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Питання про те чи відноситься підприємство до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації регулювалося спеціальним законом - Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".Статтею 1 цього Закону було затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягали приватизації, згідно з додатком 1 до цього Закону.

Згідно з додатками до закону «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Державне підприємство «Конярство України» не включено до вказаного переліку.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду також зазначає, що з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;

4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;

5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;

6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;

8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств / господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Разом з тим, відповідно до Закону України від 02.10.2019 N 145-IX (який набрав чинності з 20.10.2019) визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 37, ст. 332 із наступними змінами). Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Під час процедури санації нерухоме майно таких підприємств може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном. Забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''Дія 97'' проти України від 21.10.2010). З наведеного вбачається, що станом на час розгляду апеляційної скарги Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" втратив чинність.

Норма пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства є відсилочною до інших норм чинного законодавства. При цьому, норми які передбачають закриття провадження у справі про банкрутство з інших підстав, як те передбачено пунктом 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, відсутні.

З огляду на викладене, відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, відсутність підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктами 1 - 8 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, унеможливлює закриття провадження у справі на підставі вказаної норми.

Крім того, відповідно до приписів частини 8 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

1) обрання голови комітету;

2) скликання зборів кредиторів;

3) звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства;

4) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого;

5) надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута;

6) внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

7) інші питання, передбачені цим Кодексом.

У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор, у разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що комітетом кредиторів боржника 04.08.2020 приймалися рішення про продовження строку процедури розпорядження майном ДП «Конярство України» на три роки, про уповноваження розпорядника майном на проведення аналізу фінансово-господарського стану ДП «Конярство України», та за результатами аналізу - вжиття заходів відповідно до передбачених Кодексом повноважень (том 60, а.с. 110-113).

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з доводами місцевого господарського суду стосовно того, що процедура розпорядження майном боржника жодним чином не обмежує та не порушує права кредиторів та інших учасників справи про банкрутство, тим більше не порушує принципи своєчасного розгляду справи, оскільки сама необхідність такого продовження зумовлена: наявністю обставин, що свідчать про потенційну можливість відновлення платоспроможності Боржника (участь потенційних інвесторів, направленість рішень Комітету кредиторів на збереження господарської діяльності Боржника); тимчасовими строковими обмеженнями стосовно переходу державних підприємств до інших процедур у справах про банкрутство, які встановлені законодавством України; безальтернативністю процедур у даній справі, не інакше як розпорядження майном; негативними наслідками закриття провадження у справі (неможливість відновлення платоспроможності, вжиття кредиторами заходів з стягнення заборгованості та примусового стягнення боргу).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанцій при винесенні оскаржуваної ухвали були дотримані.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом вірно враховано та застосовано норми Закону при прийнятті оскарженої ухвали.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського міста Києва від 10.06.2020 по справі №910/21682/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/21682/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх

повний текст складено 15.02.2021