вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2021 р. Справа№ 925/1083/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Поляк О.І.
при секретарі: Титарєва Г.І.
представники сторін не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових виробів "Дніпровський"
на рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2020 р. (повний текст складено 09.10.2020 р.)
у справі № 925/1083/20 (суддя - Дорошенко М.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових виробів "Дніпровський"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія"
про стягнення 31 828,24 грн.,-
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Завод промислових виробів "Дніпровський" (далі - ТОВ "ЗПВ "Дніпровський") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія" (далі - ТОВ "ЧТЕК") про стягнення 31 828,24 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що працівником відповідача, який є перевізником, за укладеним з позивачем договором № 95 від 27.02.2018 р. здійснено дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) власним транспортним засобом (далі - ТЗ) цивільно-правова відповідальність якого застрахована публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта"). Внаслідок ДТП було пошкоджено майно позивача (ролетні ворота) на відновлювальний ремонт яких позивачем понесені витрати у сумі 87 384,24 грн., які страховиком відповідача відшкодовані частково у розмірі 55 556,00 грн. Оскільки в решті витрат страховиком було відмовлено, позивач просив стягнути з відповідача, як винуватця ДТП, різницю між фактичним розміром шкоди та здійсненою страховою виплатою ПАТ "НАСК "Оранта".
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.09.2020 р. відмовлено у задоволенні позову.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що обов'язок з відшкодування заявленої позивачем до стягнення суми покладено на страховика - ПАТ "НАСК "Оранта", оскільки цивільно-правова відповідальність водія ТЗ була застрахована згідно страхового поліса сума відшкодування якого покриває фактичний розмір збитків, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні вимог до відповідача як заподіювача шкоди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ЗПВ "Дніпровський" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2020 р. у справі № 925/1083/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що оскільки він звернувся до страховика відповідача і одержав часткове страхове відшкодування якого недостатньо для повного відшкодування шкоди, то у відповідності до статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач як заподіювач шкоди повинен сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і здійсненою виплатою страховою компанією.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 22.12.2020 р.
09.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 р. відкладено розгляд справи на 09.02.2021 р.
Представники сторін у судове засідання, що відбулось 09.02.2021 р., не з'явились, повідомлені належним чином. За висновками суду неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2018 р. між ТОВ "ЧТЕК" (перевізник) та ТОВ "ЗПВ "Дніпровський" (замовник) укладено договір № 95 на транспортне обслуговування при перевезеннях по Україні (далі - договір № 95) (а.с. 8, 10), за умовами якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації та виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом в міських, міжміських сполученнях.
У пункті 5.4 договору № 95 сторони передбачили, що у випадку ДТП з вини водія, відповідальність несе перевізник, в тому числі і при заподіянні шкоди третім особам.
Зі змісту постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2019 р. у справі № 199/9452/19 (а.с. 9) вбачається, що 05.11.2019 р. водій ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ "ЧТЕК", керуючи ТЗ Renault Magnum 480 державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 з напівпричепом Shmitz S3 д.н.з. НОМЕР_2 за адресою: м. Дніпро, вул. Симиренківська, 4а, під час руху заднім ходом допустив наїзд на перешкоду у вигляді воріт, у зв'язку з чим сталася ДТП, внаслідок якої спричинено механічні ушкодження та завдано матеріальні збитки.
Згідно довідки ТОВ "ЗПВ "Дніпровський" № 13 від 21.02.2020 р. (а.с. 30) майно належить позивачу і вартість цього майна - воріт секційних з електроприводом станом на 01.11.2019 р. складала 101 029,91 грн.
У зв'язку з пошкодженням майна позивача, 06.11.2019 р. між ТОВ "Алюмікс Україна" (постачальник) та ТОВ "ЗПВ "Дніпровський" (покупець) укладено договір № 061119/2-АУ на поставку та монтаж воріт, вартість відновлювального ремонту яких, згідно специфікацій оформлених додатками №№ 1, 2, 3 (а.с. 13-18), складає 87 384,24 грн.
На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено та здійснено монтаж воріт відповідно до актів надання послуг № 1823 від 12.11.2019 р., № 1824 від 18.11.2019 р., № 40 від 22.01.2020 р. та видаткової накладної № 40 від 22.01.2020 р., а позивачем сплачено постачальнику 87 384,24? грн. згідно платіжних доручень: № 4126 від 08.11.2019 р. на суму 1 560,00 грн.; № 6417 від 25.11.2019 р. на суму 7 200,00 грн.; № 4312 від 24.12.2019 р. на суму 62 899,39 грн.; № 4450 від 29.01.2020 р. на суму 15 724,85 грн. (а.с. 19-27)
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника ТЗ та напівпричепу на день ДТП була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта" за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №№ АО/6323216 (ТЗ), АО6323217 від 01.07.2019 р. (напівпричепу, розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих - 100 000,00 грн.; франшиза нуль грн.; а.с. 11), позивач звернувся до страховика відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав документи на підтвердження розміру понесених витрат на відновлення власного майна (лист № 30 від 12.02.2020 р.; а.с. 29).
ПАТ "НАСК "Оранта" складено страховий акт № ОЦВ-19-23-16815/1 від 17.03.2020 р. (а.с. 33) і визначено суму страхового відшкодування в розмірі 55 556,00 грн. (а.с. 34), яку 31.03.2020 р. виплачено на рахунок позивача (а.с. 35).
Вважаючи, що страховиком невідшкодована повна вартість майнової шкоди, позивач звернувся до ПАТ "НАСК "Оранта" з відповідною вимогою, у відповідь на яку листом № 09-02-12/5674 від 18.06.2020 р. (а.с. 39) страховик повідомив, що розрахунок страхового відшкодування здійснено на підставі звіту про незалежну оцінку вартості майнового збитку ТОВ "АЙ Експерт" від 27.02.2020 р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу матеріалів та конструкцій) ролетних воріт складає 58 488,00 грн., а розмір матеріального збитку (з урахування зносу матеріалів та конструкцій) - 55 556,00 грн., тож у решті суми відшкодування страховиком відмовлено.
Таким чином, невідшкодованою залишилася сума в розмірі 31 828,24 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача, як винуватця ДТП.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обов'язок з відшкодування заявленої позивачем до стягнення суми покладено на страховика - ПАТ "НАСК "Оранта", оскільки цивільно-правова відповідальність водія ТЗ відповідача була застрахована згідно страхового поліса сума відшкодування якого покриває розмір фактичний збитків.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2019 р. у справі № 199/9452/19 (а.с. 9) водія ТЗ ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ "ЧТЕК", визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.
Приписами статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до страховика винної особи, внаслідок чого отримав від страхової компанії неповну суму відшкодування, а лише її частину у розмірі 55 556,00 грн.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, матеріали справи містять докази настання обставин, з якими чинне законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, що не позбавляє його можливості звернутися до відповідача про виплату решти суми відшкодування, яку не здійснила страхова компанія відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням ТЗ, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє ТЗ, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини 2 статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - його законного володільця.
Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що відповідач на момент завдання шкоди внаслідок ДТП як власник джерела підвищеної небезпеки, в силу прямої вказівки ст. 1187 ЦК України повинен відшкодувати шкоду, завдану таким джерелом. Водночас, у даному випадку саме відповідач, а не особа, яка керувала ТЗ та вчинила ДТП, повинен відшкодувати спричинену шкоду шляхом оплати позивачеві різниці між фактично понесеними витратами та відшкодованою ПАТ "НАСК "Оранта" сумою.
Протягом розгляду справи відповідач понесені позивачем збитки на відновлення пошкодженого майна згідно актів надання послуг та платіжних доручень на суму 87 384,24? грн. не заперечував, а також не доводив, що ПАТ "НАСК "Оранта" прийняло необґрунтоване рішення щодо виплати 55 556,00 грн. страхового відшкодування.
На переконання відповідача покладення на нього обов'язку з відшкодування майнової шкоди суперечить висновкам, вказаними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, проте у наведеній справі норми права, що регулюють спірні правовідносини, істотно відрізняються від обставин та норм права, що підлягають застосуванню, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку. Окрім того, в ній не вирішувалося питання визначення розміру заподіяної шкоди матеріальним цінностям (майну потерпілого) та відповідно незгоди з визначеним розміром шкоди.
Так, у вказаній справі визначальним питанням було правильність застосування положень статей 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" і судом було зазначено, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано доказів визначення іншого розміру заподіяної шкоди, як і не заявлялося клопотання про проведення відповідної експертизи, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 828,24 грн. різниці між фактичним розміром нанесеної шкоди та здійсненою страховою виплатою ПАТ "НАСК "Оранта" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Цих обставин суд першої інстанції не врахував і постановив рішення, яке не відповідає критеріям законності щодо судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Згідно ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових виробів "Дніпровський" на рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2020 р. у справі № 925/1083/20 задовольнити.
Рішення господарського суду Черкаської області від 29.09.2020 р. у справі № 925/1083/20 скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових виробів "Дніпровський" задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська транспортно-експедиторська компанія" (18021, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 89, кв. 194; ЄДРПОУ 38843071) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислових виробів "Дніпровський" (49021, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Симиренківська, буд. 4 А, кімната 409; ЄДРПОУ 39102693) 31 828,24 грн. матеріальної шкоди, 2 102,00 грн. судового збору за подання позову та 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.
Матеріали справи № 925/1083/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2021 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
О.І. Поляк