вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2021 р. Справа№ 915/2349/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Українець С.В.,
відповідача: Субота О.В.,
третіх осіб: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 (повний текст складений 14.08.2020)
у справі №915/2349/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський"
3. Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Карцева Наталія Олександрівна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,
про визнання протиправним та скасування наказу,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №915/2349/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2678/5 від 17.08.2018 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Міністерство юстиції України обґрунтовано прийняло скаргу ОСОБА_2 від 26.06.2018 та здійснило її розгляд, оскільки ОСОБА_2 як депонент для підтвердження наявності у нього прав на цінні папери та прав за цінними паперами разом із скаргою подав до Міністерства юстиції України копію реєстру вкладників цінних паперів ПАТ "Український інноваційний банк" станом на 21.10.2015; всі зацікавлені особи були належним чином повідомлені Міністерством юстиції України про розгляд скарги ОСОБА_2 . На підставі викладеного місцевий суд дійшов висновку щодо відсутності порушень з боку відповідача вимог пунктів 9, 11 «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, під час розгляду скарги акціонера ОСОБА_2 від 26.06.2018, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №20610-33-18.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
15.09.2020 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду КозирТ.П., Коробенка Г.П. , Кравчука Г.А. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Козир Т.П., Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. від розгляду справи. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до приписів ГПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №915/2349/19; розгляд справи призначено на 12.10.2020.
12.10.2020 та 26.10.2020 Північний апеляційний господарський суд в судових засіданнях протокольно оголошував перерву до 26.10.2020 та до 16.11.2020 відповідно.
Судове засідання, призначене на 16.11.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. у відпустці, пов'язаній із самоізоляцією через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2020.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №915/2349/19 до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2020
В судовому засіданні 14.12.2020 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 18.01.2021.
В судовому засіданні 18.01.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 01.02.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки наступному.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що Наказ Міністерства юстиції України №2678/5 від 17.08.2018 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" прийнятий Відповідачем з порушенням вимог частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 та статті 319 Цивільного кодексу; статті 24, частин 5 та 9 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; пунктів 9 та 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015; статті 25 Закону "Про акціонерні товариства". За твердженнями апелянта, відповідач не повідомив позивача про час та місце розгляду скарги, не надав копії скарги та доданих до неї документів. Крім того, на думку апелянта, відповідач шляхом скасування рішень приватного нотаріуса задовольнив скаргу особи, права якої цими рішеннями не були порушені.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.
У судових засіданнях 18.01.2021 та 01.02.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.
На підставі абз. 1 ч. 6 ст. 233 ГПК України складання повного тексту постанови було відкладено на строк 10 днів. Однак через перебування судді Корсака В.А. у незапланованій короткотерміновій відпустці, пов'язаній із сімейними обставинами, з 09.02.2021 по 12.02.2021 включно (п'ятниця), повний текст постанови підписаний 15.02.2021.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 26.01.2018 ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" та їй, відповідно до ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу України, у рахунок виплати вартості частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі товариства, передано у власність нежитлові об'єкти, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
26.01.2018 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Карцева Н.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
- №39384052, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитловий об'єкт з реєстраційним номером №626543548101 загальною площею 389,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ;
- №39384766, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитловий об'єкт з реєстраційним номером №559628648101 загальною площею 4304,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
27.01.2018 ОСОБА_1 вступила до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський" і внесла зазначені житлові приміщення до складу статутного капіталу товариства.
Рішеннями приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Карцевої Н.О. від 27.01.2018 №39387757 та №39387652 право власності на нежитлові приміщення з реєстраційним номером №626543548101 загальною площею 389,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та з реєстраційним номером №559628648101 загальною площею 4304,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно зареєстроване за ТОВ "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський".
26.06.2018 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України звернувся ОСОБА_2 як акціонер Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" зі скаргою від 26.06.2018 на рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Карцевої Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652.
31.07.2018 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України розглянула скаргу акціонера (власника корпоративних прав) Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2, зареєстровану в Міністерстві юстиції України за №20610-33-18, перевірила подані скаржником документи та відомості, що містяться в державному реєстрі прав, і дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652, прийнятих приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Карцевою Н.О.
У висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 31.07.2018 зазначено, що обов'язковою умовою державної реєстрації прав переходу права власності внаслідок виходу зі складу учасників (засновників) юридичної особи або ж передачі до її статутного капіталу є відсутність зареєстрованого обтяження стосовно об'єктів нерухомого майна. Оскаржувані рішення від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652 прийняті на підставі постанови від 24.01.2018 у ВП №50016987 про припинення обтяжень, яка державним виконавцем Восухом С.В. не виготовлялася. У зв'язку з цим, за висновками Комісії, єдиним способом поновлення порушених прав скаржника буде скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 та від 27.01.2018, прийнятих щодо переходу права власності на нежитлові об'єкти, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України 17.08.2018 Міністерством юстиції України винесено наказ №2678/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким задоволено скаргу акціонера (власника корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2 від 26.06.2018 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652, прийняті приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Карцевою Н.О., і внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №2678/5 від 17.08.2018 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" прийнятий відповідачем з порушенням вимог частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 та статті 319 Цивільного кодексу, статті 24, частин 5 та 9 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 9 та 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, статті 25 Закону "Про акціонерні товариства".
За твердженнями позивача, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652 прийняті приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Карцевою Н.О., не порушують та не можуть порушувати будь-яких прав акціонера (власника корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2 .
Крім того, як стверджує позивач, в порушення п. 9, п. 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), її не було повідомлено про оскарження ОСОБА_2 рішень про державну реєстрацію і не було запрошено до розгляду скарги по суті, не направлено на її адресу копії скарги та доданих до неї матеріалів.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 2).
Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі також - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №1952-ІV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Частиною 5 статті 37 Закону №1952-ІV передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Пунктом 9 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Згідно з п. 10 Порядку №1128 суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Диспозиція зазначеної норми передбачає альтернативні дії суб'єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Тобто суб'єкт розгляду скарги може застосовувати як один із способів, зазначених у вказаній нормі, та і всі способи, тоді як черговість використання кожного конкретного способу визначається суб'єктом розгляду скарги в залежності від конкретних обставин та наявної у нього інформації.
Відповідно до п. 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання вимог Порядку №1128 щодо повідомлення ОСОБА_1 , ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський", ТОВ "Миколаївський готельно-ресторанний комплекс "Олександрівський", приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Карцевої Н.О. та державного виконавця Яворівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Восух С.В. про надходження скарги ОСОБА_2 та надіслання копії такої скарги Міністерство юстиції України надало суду першої інстанції копії листів від 06.07.2018 №5/20610-33-18/19К, №6/20610-33-18/19К, №3/20610-33-18/19К, №4/20610-33-18/19К, №2/20610-33-18/19К, №4/20610-33-18/19К.
У вказаних листах від 06.07.2018 Міністерство зазначило, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в рубриці "Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації" (https://minjust.gov.ua/pages/commission_civil_register) за посиланням з офіційного сайту Мін'юсту (https://minjust.gov.ua/).
Апеляційний суд встановив, що Міністерство юстиції України на офіційному сайті Мін'юсту (https://minjust.gov.ua/) розмістило оголошення про те, що 31 липня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, кабінет №1103, відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Зазначено, що на 15:00 год запрошуються скаржники/їх представники та заінтересовані особи/їх представники для розгляду, серед іншого, скарги акціонера (власника корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2 від 26.06.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №20610-33-18; тип об'єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі; адреса: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 .
Як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 02.08.2018, розгляд скарги ОСОБА_2 від 26.06.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №20610-33-18, було продовжено до 45 календарних днів відповідно до п. 4 Порядку та абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV.
Розміщення відповідачем оголошення про розгляд скарги ОСОБА_2 від 26.06.2018 на веб-сайті Мін'юсту вважається належним виконанням приписів п. 10 Порядку №1128 щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема, позивача.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.06.2018 у справі №804/2296/17.
Крім того колегія суддів також враховує, що про розгляд 31.07.2018 скарги ОСОБА_2 від 26.06.2018 Міністерство юстиції України додатково повідомило заінтересованих осіб засобами електронної пошти 27.07.2018 о 16:19 год. Вказаним листом проінформовано, що дата, час та місце розгляду скарги Комісією опубліковані за посиланням (https://minjust.gov.ua/...).
При цьому положеннями п. 11 Порядку №1128 передбачено саме надання копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, а не обов'язок суб'єкта розгляду скарги направити вказані документи таким особам. Водночас надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови наявності відповідного звернення вказаних осіб до суб'єкта розгляду скарги.
Зважаючи на те, що всі зацікавлені особи були повідомлені щодо розгляду скарги ОСОБА_2 шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті Мін'юсту, вони об'єктивно (у тому числі й позивач) мали можливість отримати копії скарги та доданих до них документів напередодні розгляду скарги по суті або в день її розгляду.
На підставі викладеного колегія суддів критично сприймає посилання позивача на наявність порушень з боку Комісії вимог пунктів 9, 11 Порядку №1128 під час розгляду скарги акціонера ОСОБА_2 від 26.06.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №20610-33-18.
Апеляційний суд враховує, що, як вбачається зі змісту рішення та постанови у адміністративній справі №1440/2096/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу від 17.08.2018 №2678/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", який є предметом оскарження і в даній господарській справі (судові рішення містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень), під час розгляду цієї адміністративної справи були встановлені інші обставини неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_2 .
Проте, оскільки судові акти першої та другої інстанцій були скасовані постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.11.2019 із закриттям провадження у справі (т. 1 а.с. 41 - 51), а отже не набрали законної сили, встановленні цими судовими рішеннями обставини не мають преюдиційного значення при розгляді господарської справи в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Водночас колегія суддів відзначає, що позивач в обґрунтування позову також посилався на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652, прийняті приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Карцевою Н.О., не порушують та не можуть порушувати будь-яких прав акціонера (власника корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2 , оскільки: акціонер не має будь-яких прав на об'єкти нерухомості, які могли б бути порушені вказаними діями; ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк"; всі права акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" припинені після запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Український інноваційний банк".
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.10.2014 позов задоволено: стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес центр "Олександрівський" на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївського центрального відділення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 16.664.903,52 грн заборгованості за кредитними договорами №12-041037 від 28.10.2004, №12-061008 від 28.10.2006, №12-080201 від 22.02.2008; 68.820, 00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду віл 31.03.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес центр "Олександрівський" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014 у справі № 915/938/13 змінено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес центр "Олександрівський" на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Миколаївського центрального відділення публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк":
а) за кредитним договором № 12-041037 від 28.10.2004 проценти за користування кредитними коштами у сумі 72.790,00 грн, пеню за порушення строків погашення кредиту у сумі 24.141,90 грн, пеню за порушення строків погашення процентів у сумі 5.973,92 грн;
б) за кредитним договором № 12-061008 від 28.10.2006 борг у сумі 7.238.000,00 грн, проценти за користування кредитними коштами у сумі 1.923.565,90 грн, пеню за порушення строків погашення кредиту у сумі 51.206,43 грн, пеню за порушення строків погашення процентів у сумі 137.681,84 грн;
в) за кредитним договором № 12-080201 від 22.02.2008 борг у сумі 6.278.921,45 грн, проценти за користування кредитними коштами у сумі 793.262,13 грн, пеню за порушення строків погашення кредиту у сумі 102.207,36 грн, пеню за порушення строків погашення процентів у сумі 37.152,59 грн,
г) 68.820,00 грн понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.
23.04.2015 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 було видано відповідний наказ, який був пред'явлений стягувачем до виконання до органу ДВС 28.01.2016.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкер І.А. від 04.02.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 50016987 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2015 №915/938/13.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкер І.А. від 04.02.2016 у виконавчому провадженні ВП №50016987 накладений арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення - 16.733.723,52 грн.
Постановою відділу ДВС замінено назву стягувача - Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".
Постановою відділу ДВС від 13.05.2017 змінено назву стягувача - Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".
В обґрунтування того, що рішеннями приватного нотаріуса від 26.01.2018 та від 27.01.2018 були порушені його права, ОСОБА_2 у поданій ним скарзі вказав, що він є власником 51.000,00 акцій ПАТ "Український інноваційний банк", найменування якого, відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 13.07.2016, було змінене на ПАТ "Українська інноваційна компанія".
До скарги ОСОБА_2, серед іншого, додав:
- копію наказу Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2015 у справі №915/938/13 про стягнення з ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" на користь ПАТ "Український інноваційний банк" коштів за кредитними договорами та витрат на сплату судового збору;
- копію постанови від 04.02.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП №50016987 з виконання наказу №915/938/13;
- копію постанови від 12.01.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №55511477 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2017 у справі №915/1388/16 про стягнення з ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" на користь ПАТ "Українська інноваційна компанія" процентів за користування грошовими коштами, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору;
- копію постанови від 13.05.2017 про зміну назви сторони виконавчого провадження ВП №50016987, а саме - стягувача: з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія";
- копію постанови від 16.01.2018 про об'єднання виконавчих проваджень ВП №50016987, ВП №55511477 у зведене виконавче провадження ВП №55557832, стягувачем в якому є ПАТ "Українська інноваційна компанія".
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України обґрунтовано прийняло скаргу ОСОБА_2 від 26.06.2018 та здійснило її розгляд, оскільки ОСОБА_2 для підтвердження наявності у нього прав на цінні папери та прав за цінними паперами як депонента разом із скаргою було подано до Міністерства юстиції України копію реєстру власників цінних паперів ПАТ "Український інноваційний банк" станом на 21.10.2015.
Колегія суддів з наведеним висновком місцевого суду не погоджується з огляду на таке.
Частиною 5 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, і розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішенні.
Як зазначено в оскаржуваному наказі Міністерства, скарга на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.01.2018 №№ 39384052, 39384766 та від 27.01.2018 №№ 39387757, 39387652, прийняті приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Карцевою Н.О., подана акціонером (власником корпоративних прав) ПАТ "Українська інноваційна компанія" ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
На підтвердження свого права на звернення до відповідача зі скаргою ОСОБА_2 надав копію реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ "Український інноваційний банк" станом на 21.10.2015.
Згідно з цим документом станом на 21.10.2015 ОСОБА_2 був власником 5100 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» номіналом 0,01 грн, а відсоток належних йому акцій складав 0,0001 у статутному капіталі. У той же час скарга до відповідача була подана ОСОБА_2 26.06.2018.
Таким чином апеляційний суд вважає, що реєстр власників іменних цінних паперів ПАТ "Український інноваційний банк" станом на 21.10.2015 не може бути доказом того, що станом на 26.06.2018 ОСОБА_2 був акціонером ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Не є доказом того, що станом на 26.06.2018 (дата подання скарги) та на 17.08.2018 (дата видачі спірного наказу Міністерства) ОСОБА_2 був акціонером ПАТ "Українська інноваційна компанія", також і наявна у справі копія протоколу засідання Правління ПАТ "Українська інноваційна компанія" від 21.05.2018 №07, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» такий протокол не є підтвердженням прав на цінні папери та статусу акціонера. Адже навіть з моменту засідання Правління ПАТ "Українська інноваційна компанія" 21.05.2018 до моменту подання скарги - 26.08.2018 - акції Компанії (Банку), належні ОСОБА_2 , могли бути відчужені.
У матеріалах справи також відсутні будь-які докази того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" уповноважувала ОСОБА_2 представляти його інтереси, в т.ч. шляхом звернення до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із зазначеної вище скаргою.
Згідно з усталеною судовою практикою, зокрема згідно з п.п. 11, 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути
порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.
Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу , якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов.
У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2017 у справі "Фельдман і Банк "Слов'янський" проти України" суд відзначив, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі "Агро-тексім та інші проти Греції", від 24 жовтня 1995 року, пункти 59 - 72, Серії А N 330-А). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб'єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, пункт 66).
Апеляційний суд відзначає, що у даній господарській справі не встановлено виключних обставин, зокрема того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не могла звернутися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України через органи, утворені згідно з її статутом.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не надав Міністерству юстиції України, як і суду, належних та допустимих доказів факту порушення його прав як акціонера ПАТ "Українська інноваційна компанія", а тому у Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України не було законних підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 та прийняття за результатами її розгляду відповідного рішення.
Колегія суддів також відзначає, що матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою на час розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги ОСОБА_2 .
Так, на час розгляду скарги було постановлено ряд судових рішень, які встановлювали безпідставність такого правонаступництва.
Колегія суддів, зокрема, зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.08.2018 (тобто ухваленій за два тижні до прийняття Міністерством спірного наказу) у справі №910/8117/17 встановив, що висновок про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства; матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою; залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.
Водночас апеляційний суд враховує, що з урахуванням наведених вище обставин ТОВ "МБЦ "Олександрівський" має зобов'язання саме перед ПАТ "Укрінбанк", а не перед ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Такі обставини були підтверджені в судовому порядку і в подальшому. Так, у постанові від 12.12.2018 у справі №915/1388/16 за позовом ПАТ «Укрінком» (правонаступник - ТОВ "Фінансова компанія "Афінаж") до ТОВ "МБЦ "Олександрівський" Верховний Суд вказав на таке:
« 7.18. З викладених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, на підставі чого суди дійшли висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком" стало набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк", оскільки зміна найменування не є припиненням юридичної особи (ст. 104 ПК України) чи її перетворенням (ст. 108 ПК України) і не зумовлює переходу прав та обов'язків такої особи (правонаступництва).
7.19. Відтак суди дійшли передчасного висновку про правонаступництво позивача щодо ПАТ "Укрінкомбанк".
7.20. Окрім того, вирішуючи питання про правонаступництво ПАТ "Укрінбанк" слід звернути увагу, що відповідно до ст.ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку передбачає погодження цих процедур Національним банком України.
7.21. При розгляді справи суди мають врахувати правову позицію щодо інституту правонаступництва, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в справі №910/8117/17 від 03.08.2018 та у постанові Касаційного господарського суду від 14.02.2018№ 910/7828/17.».
За таких обставин апеляційний суд критично сприймає ті обставини, що постановою відділу ДВС у виконавчому провадженні ВП № 50016987 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2015 №915/938/13 було замінено назву стягувача - Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" на Публічне акціонерне товариство "Укрінком", а згодом постановою відділу ДВС від 13.05.2017 змінено назву стягувача - Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".
Колегія суддів враховує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, у справі №826/14033/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішень адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Однак скасування постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" жодним чином не підтверджує перехід до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків банківської установи ПАТ "Укрінбанк".
Навпаки, наведені обставини зумовлюють додаткову невизначеність у тому питанні, акціонером якого товариства є ОСОБА_2 : ПАТ "Українська інноваційна компанія" чи ПАТ "Укрінбанк".
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна було б встановити, акціонером якого товариства був ОСОБА_2 як на час розгляду справи місцевим судом, так і станом на 26.06.2018 - дату його звернення до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.
Окремо колегія суддів відзначає, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України у висновку від 31.07.2018 взагалі не з'ясовувала питання переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків банківської установи ПАТ "Укрінбанк", а обмежилася виключно зазначенням того, що скаржник ( ОСОБА_2 ) є акціонером ПАТ "Українська інноваційна компанія". При цьому Комісія не зазначила жодних обставин, на підставі яких вона дійшла до такого висновку.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, як зазначалось вище, не було законних підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 та прийняття за результатами її розгляду відповідного рішення.
Апеляційний суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про господарські товариства» прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
У поданій до Міністерства юстиції України скарзі ОСОБА_2 зазначав, що оскаржувані реєстраційні дії мають своїм наслідком незаконне відчуження ліквідних активів, належних боржнику ПАТ «Українська інноваційна компанія» - ТОВ «МБЦ «Олександрівський». Сукупний розмір непогашеної заборгованості ТОВ «МБЦ «Олександрівський» перед ПАТ «Українська інноваційна компанія», яка підтверджена судовими рішеннями та підлягає стягненню в межах зведеного виконавчого провадження №55557832, складає більше 47 млн. грн. Грошові кошти у боржника відсутні, вказана заборгованість залишається непогашеною, виконавчі дії з приводу примусового виконання судових рішень на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» тривають з 2016 року, проте боржник ухиляється від виконання рішень судів.
Виведення активів із власності ТОВ «МБЦ «Олександрівський» має своїм наслідком втрату можливості звернення на них стягнення, недотримання ПАТ «Українська інноваційна компанія» доходу в очікуваному розмірі 47 млн. грн. та неможливості отримання акціонерами дивідендів за результатом 2017 та 2018 років.
За викладених обставин ОСОБА_2 вважає свої права як акціонера ПАТ «Українська інноваційна компанія» на участь у розподілі прибутку товариства і одержанні його частини (дивідендів) грубо порушеними в результаті незаконних реєстраційних дій.
З наведеного вбачається, що "інтерес" за захистом якого ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України, має два рівні.
Перший (основний) полягає у захисті нібито наявних у ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав на майно боржника ПАТ «Укрінбанк» (ТОВ «МБЦ «Олександріївський»), за рахунок реалізації кого ПАТ "Українська інноваційна компанія" може отримати дохід.
Другий рівень "інтересу", за захистом якого звернувся ОСОБА_2 , - вторинний або похідний від першого - отримання дивідендів за рахунок можливого розподілу зазначеного вище доходу у вигляді дивідендів.
Тобто, фактично, ОСОБА_2 подав скаргу в інтересах передовсім ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Разом з тим скаржник, звертаючись до Міністерства юстиції України, не надав доказів, що в межах зведеного виконавчого провадження ВП №55557832, стягувачем в якому є ПАТ "Українська інноваційна компанія", у визначений законом спосіб прийнято рішення про звернення стягнення на майно боржника.
Крім того не було подано доказів того, що навіть після отримання заборгованості від ТОВ «МБЦ «Олександріївський» у ПАТ "Українська інноваційна компанія" був би наявний чистий дохід, який підлягав би розподілу між акціонерами як дивіденди.
Водночас колегія суддів відзначає, що ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок здійснення оскаржуваних реєстраційних дій він був позбавлений дивідендів.
Відтак апеляційний суд відзначає, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів того, що внаслідок здійснення оскаржуваних реєстраційних дій були порушені (на момент звернення) безпосередньо його права чи охоронювані законом інтереси.
Як зазначалось вище, частиною 5 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, і розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішенні.
Відповідно до п. 3 «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, у редакції станом на час розгляду скарги ОСОБА_2 , розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Враховуючи усе викладене вище, апеляційний суд встановив, що оскаржуваний наказ відповідача прийнятий з порушенням вимог частини 5 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та п. 3 «Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, що є безумовною підставою для його скасування.
Окремо колегія суддів відзначає, що є суперечливими твердження ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 (реєстраційний номер 626543548101) «за наявності арешту (обтяження) накладеного Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України», оскільки фактично при прийнятті рішення про реєстрацію права власності та здійсненні вказаних реєстраційних дій арешт (обтяження) нерухомого майна відповідно до даних Реєстру були відсутні на день прийняття рішення про перехід права власності. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження № 24641922 було внесено до спецрозділу 01.02.2018 «арешт на все нерухоме майно ТОВ «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський» ЄДРПОУ 30397293, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2018 № 11688898.
Наведене підтверджується також і наявними у справі письмовими поясненнями від 13.07.2018 приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Карцевої Наталії Олександрівни (т. 2 а.с. 74 - 77).
Колегія суддів враховує, що під час розгляду скарги Міністерство юстиції України встановило, що зняття арешту відбулося неправомірно, оскільки рішення від 26.01.2018 №39384052, №39384766 та від 27.01.2018 №39387757, №39387652 прийняті на підставі постанови від 24.01.2018 у ВП №50016987 про припинення обтяжень, яка державним виконавцем Восухом С.В. не виготовлялася, хоча така обставина підтверджується всього лише листом Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 08.02.2018 № 2902, копія якого міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с. 49), що був наданий ОСОБА_2 .
Разом з тим, розглядаючи скаргу ОСОБА_2 , Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України повинна була вирішувати питання про захист приватного інтересу скаржника. І навіть встановивши і належним чином підтвердивши обставини протиправного несанкціонованого втручання у роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (чого зроблено не було), Міністерство юстиції України мало діяти не за процедурою, передбаченою для захисту приватного інтересу, а за відповідною процедурою, передбаченою для захисту публічного інтересу (службове розслідування, звернення до правоохоронних органів тощо).
Отже за результатами розгляду справи апеляційний суд дійшов таких узагальнених висновків:
1) на час звернення до Міністерства юстиції України ОСОБА_2 не надав достатніх і допустимих доказів його статусу акціонера ПАТ «Українська інноваційна компанія»;
2) на час звернення ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України та прийняття рішення за його скаргою у Міністерства юстиції України не було беззаперечних доказів правонаступництва ПАТ «Українська інноваційна компанія» банківської установи ПАТ «Укрінбанк»;
3) ОСОБА_2 не надав належних доказів вже наявного конкретного (а не гіпотетичного) порушення його особистих прав на час звернення до Міністерства юстиції України;
4) ОСОБА_2 не надав Міністерству юстиції України належних доказів того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» уповноважила його подати скаргу в її інтересах;
5) у Міністерства юстиції України не було будь-яких належних фактичних і правових підстав задовольняти скаргу ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки колегія суддів встановила наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за розгляд справи місцевим судом у розмірі 1.921,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2.881,50 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №915/2349/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №915/2349/19 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2678/5 від 17.08.2018 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідент. код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідент. код НОМЕР_1 ) 1.921,00 грн судового збору.
4. Стягнути Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідент. код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідент. код НОМЕР_1 ) 2.881,50 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №915/2349/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 15.02.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак