ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
15 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/599/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Молодов В.С.
за участю представників учасників справи:
від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ - Пучкова Л.А. за довіреністю від 09.11.2020 року № 5398-К-О;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса - адвокат Новотоцьких А.В. за довіреністю від 12.02.2021 року № б/н;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року, м. Одеса, головуючий суддя Волков Р.В., судді Лічман Л.В., Рога Н.В., повний текст рішення складено та підписано 06.11.2020 року
у справі № 916/599/18
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса
про стягнення 1 002 207 775,06 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса
до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м.Київ
про визнання недійсним одностороннього правочину,-
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м.Одеса на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м.Київ заборгованість за кредитним договором від 04.11.2016 року в розмірі 1002207775,06 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, на виконання якого позивачем відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 887881191,13 грн., разом з тим, відповідачем у справі було порушено свої обов'язки за вказаним договором, а саме, п. 2.2.7 договору стосовно надання банку фінансової інформації та п. 2.2.8 договору про інформування щодо цільового використання коштів, з огляду на що позивач скористався своїм (передбаченим договором) правом на його розірвання, повідомив відповідача про розірвання договору 13.12.2017 року, та встановив відповідачу термін повернення кредиту, сплати відсотків та час фактичного користування кредитом, а також інших платежів, які відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення 887881191,13 грн. заборгованості за кредитом, 111873030,08 грн. заборгованості по процентах, 2453553,85 грн. пені.
За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 року було відкрито провадження у справі.
16.05.2018 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса просило суд визнати недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ, що вчинений у письмовій формі - Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ змінило умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвало в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса, а також відшкодувати позивачу за зустрічним позовом судові витрати за рахунок відповідача за зустрічним позовом.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору граничний строк повернення кредиту встановлено 03.11.2026 року, таким чином, строк виконання зобов'язань з повернення кредиту не настав, при цьому, розірвання договору має вчинятися в тій самій формі, що і договір, а відповідно до п. 6.3. договору він може бути змінений та розірваний шляхом підписання додаткової угоди, яка не укладалась, з огляду на що, позивач за зустрічним позовом вважає такий правочин недійсним, з огляду ще й на те, що такий правочин вчинено у неналежній формі (застосовано факсимільне відтворення підпису).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса прийнято до спільного розгляду із первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ.
05.11.2018 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса надійшло клопотання про визнання повністю недійсним пов'язаного із предметом спору правочину, яке мотивовано тим, що укладення кредитного договору входило до повноважень ОСОБА_1 , а кредитний договір в редакції за підписом ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним через відсутність у вказаної особи відповідного обсягу повноважень.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі №916/599/18 (головуючий суддя Волков Р.В., судді Лічман Л.В., Рога Н.В.) позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ 887881191,13 грн. заборгованості за кредитом, 111873030,08 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2453553,85 грн. пені, 616700 грн. виплат зі сплати судового збору; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса про визнання недійсним одностороннього правочину відмовлено; зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса про визнання недійсним кредитного договору в порядку ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено відсутність реального наміру укладання і виконання кредитного договору, не доведено недобросовісність та нерозумність поведінки позичальника, оскільки ним наголошується про розумну обачливість при укладенні договору, крім того, судом перевірено повноваження обох підписантів від банку та встановлено наявність у них повноважень, сторони не заперечували фактичне виконання договору, зокрема, отримання кредитних коштів, з огляду на що суд дійшов висновку, що підстав для визнання кредитного договору недійсним немає. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови п. 2.2.7 та 2.2.8 договору, що відповідно до п.2.3.2. договору є підставою для одностороннього розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення, яке за висновком суду було належним чином оформлено, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість одностороннього розірвання договору та як наслідок вимоги про повернення коштів, з огляду на що первісний позов задовольнив в повному обсязі та відмовив у задоволені зустрічного позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, яке учасником справи № 916/599/18 не було, з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі №916/599/18 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ про визнання недійсним одностороннього правочину та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ про визнання недійсним одностороннього правочину у повному обсязі.
Обґрунтовуючи звернення із відповідною апеляційною скаргою скаржник зауважив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі №916/599/18 вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки, оскільки 04.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро (заставодавець за договором) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ (заставодержатель за договором) було укладено договір застави частки у статутному фонді № DNSL0K06924/DZ, яким забезпечувалось виконання зобов'язань позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕРМІНАЛ”, м.Одеса), що випливають з кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, який став підставою судового розгляду у цій справі. З огляду на вказане та приймаючи до уваги, що за договором застави частки у статутному фонді № DNSL0K06924/DZ від 04.11.2016 року скаржник несе майнову відповідальність за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса умов кредитного договору, скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні суд вирішив питання про його права та інтереси, оскільки з огляду на встановлені судом обставини щодо наявності підстав для дострокового розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за ним, що були встановлені без участі Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, останнє буде нести безпосередню майнову відповідальність своїм майном - часткою у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса у розмірі 100 відсотків вартістю 169 187 800,00 грн.
Отже, на думку скаржника, він має безпосередній правовий зв'язок між сторонами у справі та розгляд і вирішення цього спору безпосередньо впливає на його права, інтереси та обов'язки.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.
20.01.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд залишити рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 в оскаржуваній частині без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро без задоволення. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач щодо права скаржника на апеляційне оскарження рішення зазначив, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язків особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро не було учасником судового процесу під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення не було вирішено питання про його права та обов'язки, мотивувальна частина рішення не містить висновки суду про права та обов'язки скаржника, у резолютивній частині рішення суд також не вказав про будь-які права та обов'язки скаржника, тобто скаржник не має процесуального статусу у даній справі та не є стороною договірних правовідносин за кредитним договором № DNSL0K06924 від 04.11.2016 року стосовно якого вирішувався спір у даній справі. Саме лише посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права, оскільки як він обґрунтовує, у зв'язку з задоволенням позову банку йому як заставодавцю загрожує звернення стягнення на заставу в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса вартістю 169187800,00 грн. не може беззаперечно доводити, що оскаржуване судове рішення прийнято про права та інтереси (або) обов'язки скаржника, оскільки такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним та означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси або обов'язки, та про які саме, а твердження "впливає на права та інтереси", не є тотожним "вирішено про права та інтереси", як це передбачено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження власної позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.05.2020 року у справі № 910/9254/18, від 22.09.2020 року у справі № 908/2913/19, від 09.06.2020 року у справі № 908/2805/19, від 19.06.2018 року у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 року у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 року у справі № 910/16430/14.
Крім того позивач, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 921/730/13-г/13, зазначає, що укладаючи договір застави, скаржник шляхом вільного волевиявлення приймав на себе саме ризик невиконання позичальником умов кредитного договору та настання відповідних несприятливих для нього як заставодавця наслідків та можливого прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх грошових вимог.
При цьому, у разі пред'явлення кредитором позову чи вимог до заставодавця/ іпотекодавця у іншій справі, останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.
В судовому засіданні представник банку підтримав вимоги та доводи свого відзиву з мотивів, що викладені письмово. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса зауважила, що питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, як не учасника справи, залишає на розсуд суду.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.
Враховуючи, що в даному випадку з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не є учасником справи, а також виходячи з обставин даної справи та доводів апеляційної скарги зазначеної особи, колегія суддів зазначає, що, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18, існує необхідність спочатку встановити наявність чи відсутність підстав для такого перегляду з огляду на наявність або відсутність обставин, які б свідчили про вирішення оскаржуваним рішенням суду питання порушення прав, інтересів та обов'язків скаржника, для того, щоб його можна було визначити учасником даної справи і в подальшому розглядати її по суті.
Так, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 та дослідивши підстави, з яких вона подана, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
За змістом ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки (п. 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 921/730/13-г/3) і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 904/897/19).
Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведену правову позицію викладено також Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 року у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 року у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 року у справі № 910/9254/18, від 22.09.2020 року у справі № 908/2913/19.
Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 921/730/13-г/3).
При цьому, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі № 911/2635/17, від 09.06.2020 року у справі № 908/2805/19.
У справі, яка переглядається предметом є стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.11.2016 року в розмірі 1002207775,06 грн. та визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ, що вчинений у письмовій формі - Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ змінило умови кредитного договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвало в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі №916/599/18 первісний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м.Одеса було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ 887881191,13 грн. заборгованості за кредитом, 111873030,08 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2453553,85 грн. пені, 616700 грн. виплат зі сплати судового збору; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса про визнання недійсним одностороннього правочину відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулась з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення Господарського суду Одеської області в частині відмови у зустрічному позові. При цьому, за доводами апеляційної скарги, рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 впливає на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, як заставодавця за договором застави частки у статутному фонді № DNSL0K06924/DZ, який укладено між ним та банком, та яким забезпечувалось виконання зобов'язань позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса), що випливають з кредитного договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, який став підставою судового розгляду у цій справі.
Проте, колегія суддів зауважує, що скаржник не обґрунтував власного юридичного інтересу у даній справі щодо предмета спору, не надав жодних доказів в підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов'язків в оскаржуваній частині.
Аналіз матеріалів справи № 916/599/18 та зміст оскаржуваного судового рішення у даній справі дають підстави для висновку про те, що місцевий господарський суд, розглядаючи даний спір, не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, як заставодавця (майнового поручителя) Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса.
Суд вирішував спір за позовом банку до позичальника та за зустрічним позовом позичальника до банку про визнання одностороннього правочину банку про розірвання кредитного договору недійсним, який виник з укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕРМІНАЛ”, м. Одеса кредитного договору від 04.11.2016 року №DNHSLOK06924.
При цьому, необхідно наголосити, що серед підстав як первісного, так і зустрічного позовів, відсутній договір застави від 04.11.2016 року № DNSL0K06924/DZ, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, яким скаржник обґрунтовує доводи апеляційної скарги. Будь-яких посилань на вказаний договір застави, як і на правовідносини, які з нього випливають, на права та обов'язки скаржника не містить ані мотивувальна, ані резолютивна частина рішення суду, що оскаржується.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що він є учасником правовідносин, які суд першої інстанції розглянув і вирішив спір про його права, оскільки правовідносини, які випливають з кредитного договору, стороною якого не є Товариство з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро, не слід ототожнювати із правовідносинами, котрі виникли на підставі договору застави, укладеного в його забезпечення, де він виступає стороною.
До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року за наслідками розгляду справи № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), відступивши від правової позиції, викладеної Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 року у справі № 752/21064/15-ц, вказала, що при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.
З урахуванням викладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішенням суду першої інстанції у даній справі питання про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м.Дніпро не вирішувалося.
При цьому, судова колегія зауважує, що якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З наведених вище підстав апеляційне провадження за апеляційною скаргою не учасника справи - Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. 234, 254, 255, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою не учасника справи - Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРІВАЖ”, м. Дніпро на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина ухвали проголошені в судовому засіданні 15.02.2021 року.
Повний текст ухвали складено 16 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Г.П. Разюк
Я.Ф. Савицький