ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1914/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.В. Іванов,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідачів: А.С. Подорожній (ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів")
від Приватного підприємства "Унікон": О.П. Сулаков
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" та Приватного підприємства "Унікон"
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2020 (суддя Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 16.11.2020)
у справі № 916/1914/20
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1. Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів"
про витребування майна,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2020 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" задоволено: витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" на користь Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" нерухоме майно, загальною площею 2807 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д , реєстраційний номер: 1185557551101, та в цілому складається з: нежитлових будівель літ. "Ж", "Н", "Р", "Р1", I-мостіння. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у даному випадку позивач не є власником майна, яке він просить витребувати, відтак, використання ним вказаного способу захисту (витребування саме на підставі ст.387, 388 ЦК України) не є можливим. Разом з тим, з огляду на встановлені факти та твердження позивача суд дійшов висновку про існування виключних обставин та відповідно підстав стверджувати про неможливість захисту прав акціонера без звернення до суду. Враховуючи наявність у Державному реєстрі прав відомостей про речові права ПрАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та з огляду на положення ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вважає, що, оскільки прийняття судом рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння зумовлює з одного боку припинення права власності ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів", а з іншого відновлення (набуття) такого права у ПрАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", саме вказаний спосіб захисту є належним та таким, що максимально ефективно поновлює порушене право заявника та запобігає його майбутнім порушенням. Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Виходячи з викладеного, зазначення у позовній заяві в якості нормативних підстав позову саме ст.ст.387, 388 ЦК України, не впливає на вищенаведені висновки суду щодо належного та ефективного способу захисту, оскільки незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. Так, скаржник вказав, зокрема, що при прийнятті рішення господарський суд вирішив питання про права та обов'язки Приватного підприємства "Унікон", яке не брало участі при розгляду справи, хоча є власником Ѕ частини спірного нерухомого майна.
Приватне підприємство "Унікон" також звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Так, скаржник зазначив, що судом була досліджена реєстраційна справа на об'єкт нерухомості, розташований за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д , реєстраційний номер: 1185557551101, яка містила інформацію про те, що ПП "Унікон" було власником Ѕ частки спірного майна, однак суд не залучив до розгляду у справі дане підприємство в якості третьої особи відповідно до ст. 50 ГПК України. Скаржник вважає, що у позивача відсутні підстави для заявлення вимоги про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити факт наявності права власності позивача на спірне майно. Також апелянт зауважив, що за договором купівлі-продажу від 12.07.2015 ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" придбало у ПрАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" 419/1000 частин нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6 , загальною площею 3763,4 кв.м, тоді як Господарський суд Одеської області своїм рішенням витребував у ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" самостійний об'єкт нерухомого майна загальною площею 2807 кв.м, за іншою адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д. Крім того, скаржник вважає, що суд припустився порушення норм, передбачених ст. 214 ГПК України, розглянувши справу поза межами заявлених позивачем вимог.
Вказані апеляційні скарги були об'єднані в одне провадження та призначені до сумісного розгляду.
Згідно із ч.ч.1,2, 4-6 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Відповідно до ч.2 ст.281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Отже, ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судове рішення у даній справі стосується прав скаржника - Приватного підприємства "Унікон", оскільки оскаржуваним рішенням суду витребувано у ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів" на користь ПрАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" нерухоме майно, загальною площею 2807 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д, реєстраційний номер: 1185557551101, без врахування прав ПП "Унікон", який був власником Ѕ частки спірного майна, придбавши його у ПрАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" і продавши це майно ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залучити до участі у справі №916/1914/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Унікон", оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки даного підприємства.
Керуючись ст.ст. 50, 216, 234-235, 270, 281 ГПК України, колегія суддів, -
Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Унікон".
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення згідно з ч. 1 ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15.02.2021.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран