Справа №752/3947/20
Провадження № 2/752/4437/20
Іменем України
24.06.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
провівши у спрощеному провадженні розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач звернувся в Голосіївський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат у справі.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем 05.12.2014 р. кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість за кредитним лімітом, процентами за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 09.01.2020 року має прострочену заборгованість в сумі 13 142,86 гривень.
14.05.2020 р. ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Станом на момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
На підставі положень ст. 274-279 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, Банк зобов'язаний надати кредит Позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.12.2014 р. підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якого виявив бажання отримати кредит з встановленим бажаним кредитним лімітом, шляхом перерахування на платіжну картку.
Однак, дана заява не містить відомостей про бажаний кредитний ліміт, який відповідач мав намір отримати., а також виду банківської картки, на яку він мав намір отримати кредитні кошти.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Доказування не може грунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з тарифів банку, копію паспорта відповідача.
Позивач не надав первинних документів на підтвердження розміру заборгованості позичальника. Наданий банком розрахунок заборгованості не є таким доказом, а тому не може беззаперечно свідчити про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному АТ КБ «ПриватБанк» розмірі, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження виконаних за день фінансових операцій чи руху грошових коштів за кредитним договором, одним із яких є виписка по рахунку.
Зазначена позиція також висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 703/3191/18 від 31.03.2020 р.
Крім того матеріали справи не містять доказів на підтвердження видачі платіжної картки відповідачу, а також строку її дії.
В своїй позовній заяві позивач посилається на видачу відповідачу кредитних коштів в розмірі 5000 гривень. Відповідно до наданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7265 гривень.
Заява, підписана відповідачем, про намір отримати кредит в бажаним встановленим кредитним лімітом не містить відомостей про такий розмір.
Будь-яких інших доказів, крім розрахунку заборгованості, які б підтверджували факт видачі відповідачу кредиту, його розміру, видачі кредитної картки, виду картки позивачем не надано, що позбавляє суд можливості прийти до обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі, що заявлений позивачем.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором від 05.12.2014 р., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7265,99 гривень, нарахованих процентів за прострочений кредит в розмірі 1688,36 гривень, пеню в розмірі 3086,47 гривень, штраф (фіксована частина) в розмірі 500 гривень та штраф (процентна складова) в розмірі 602,04 гривень.
В своїй заяві позивач посилається на умови та правила надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифів Банку.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідачу були видані на ознайомлення 05.12.2014 р., він розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у визначеному банком розмірі, сплати комісії та неустойки у зазначених банком розмірах і порядку.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №6-2320цс16, кредитний договір укладається у письмовій формі. Якщо сторонами укладено кредитний договір шляхом підписанням заяви Позичальника, у якій вказано, що вона разом з Умовами надання кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитний договір, то зазначені умови і тарифи повинні містити підпис Позичальника про ознайомлення з ними.
Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Відомості про розмір процентів за користування кредитом, комісії та штрафів у підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві, відсутні.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи викладене, за наявними в матеріалах справи письмовими доказами суд позбавлений можливості прийти до обґрунтованого висновку про наявність у відповідача будь-якої заборгованості перед АТ «ПриватБанк», оскільки такі вимоги не були доведені позивачем належними і допустимими доказами, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст.4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд
у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя