Справа № 682/3133/19
Провадження № 2/682/128/2020
05 лютого 2021 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Волкової А.О.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Ширко М.Р.,
представника органу опіки та піклування
виконавчого комітету Славутської
міської ради Хмельницької області Шаргородської Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
18.10.2019 р ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Волкова А.О. пояснили, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем; має з ним двоє неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту розірвання шлюбу відповідач нехтує своїми обов'язками, як батько. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачкою одноособово, без участі та підтримки відповідача. Діти знаходиться на повному утриманні позивачки, яка прикладає усі зусилля та можливості для їх розвитку. Позивачка працює зубним лікарем в ТОВ "Кіранік" та отримує пенсію, як інвалід ІІ групи (онкозахворювання). На підставі рішення суду від 21.02.2018 р з відповідача стягуються аліменти в її користь на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття; заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на липень 2019 року становила 51914 грн 41 коп. Відповідач не бере участі ні в навчанні, ні в позашкільному розвитку дітей, не відвідує шкільних заходів за участю дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не піклується про фізичний і духовний розвиток дочок, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не відвідував дітей вдома чи у навчальних закладах, не має з ними тісного психологічного зв'язку. Крім того, відповідач не цікавиться здоров'ям дочки ОСОБА_5 , у якої виникли проблеми із зором, не сприяв її лікуванню за кордоном, так як не надавав дозволу на виїзд дітей за кордон. Поведінка відповідача по відношенню до позивачки і до дітей була неприйнятною і протягом подружнього життя, оскільки відповідач завдавав фізичного та морального насилля позивачці в присутності дітей. Як наслідок, діти виявляють до нього холодність, образу, неприйняття, недовіру і побоювання. На даний час діти не відчувають потреби у спілкуванні з біологічним батьком, уникають близьких стосунків з ним. Натомість, у дітей встановлені дружні сімейні стосунки із співмешканцем позивачки, якого вони називають татом. На думку позивачки і її представника, наведене свідчить про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дочок.
В судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 і його представник адвокат Ширко М.Р. пояснили, що після розірвання шлюбу між сторонами було відсутнє порозуміння щодо участі батька ОСОБА_2 у вихованні дітей. З моменту припинення сімейних відносин позивачка почала обмежувати відповідача у спілкуванні із дочками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , створювати перешкоди для зустрічей. Тому відповідач звертався до органу опіки і піклування про встановлення днів і часу зустрічей з дітьми. Намагаючись зустрітись з дочками у визначені дні, відповідач приходив за місцем проживання позивачки, яка або не відчиняла двері, або говорила, що у дітей в цей день інші справи, або просто не давала дітей. Одного разу, коли нібито позивачка дала можливість забрати на день ОСОБА_6 , відповідач помітив, що донька нервувала, не знала, як реагувати на спілкування з батьком, спостерігала за реакцією матері, щоб розуміти як поводити себе із позивачем, а коли мати сказала, що їхати з батьком необов'язково і що вона викличе поліцію, дитина відмовилася їхати з батьком. Під час однієї із зустрічей позивачка через зачинені двері влаштувала сварку у присутності дітей, під час якої звинувачувала відповідача у проявах насильства, а потім звинуватила, що він довів ОСОБА_5 до плачу. Також позивачка зверталась в органи поліції із заявами про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, але жоден вказаний нею факт не знайшов свого підтвердження і в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Також ОСОБА_2 зазначав, що намагався подарувати донькам подарунки на день народження та інші свята, але мати не надавала можливості дітям отримати подарунки і не давала можливості батьку поспілкуватись з дітьми навіть по телефону. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_2 звертався в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення його участі у вихованні дітей, який був задоволений судом. Проте, позивачка продовжує вчиняти перешкоди у спілкуванні та участі відповідача у вихованні дочок, зокрема, вона ігнорує дзвінки відповідача та SMS повідомлення, формує у дочок негативне сприйняття батька, перекручуючи фактичні обставини, вчиняє конфлікти, не даючи можливості батьку спілкуватися у межах встановленого розпорядженням органу опіки та піклування часу. З приводу наведених перешкод у спілкуванні із дочками, відповідач звертався із заявою до відділу поліції, а також до Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про вжиття заходів реагування щодо ненадання позивачкою можливості бачитися з дітьми. Однак, незважаючи на розгляд наведених вище звернень до компетентних органів, він залишається позбавленим можливості спілкуватися з дітьми. Заборгованість по аліментах дійсно мала місце у зв'язку з вирішенням майнового спору з позивачкою, але протягом трьох місяців була погашена і на час розгляду справи судом заборгованості по аліментах відповідач не має. Відповідач надавав дозволи на виїзд дітей за кордон, але намагався отримати від позивачки відомості про дату виїзду та час перебування дітей за кордоном, щоб оформити нотаріально посвідчений дозвіл. Проте, позивачка такої інформації не давала, на дзвінки не відповідала. Крім цього, діти ретранслюють поведінку матері, і якщо мати постійно каже про батька лише погані речі, залякує дітей тим, що батько її ображає, у дітей формується відповідне негативне відношення до батька. Тому вважають, що об'єктивних, передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, немає і просять відмовити в задоволенні позову.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Шаргородська Н.І. підтримала висновок органу опіки та піклування та вважає, що немає підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заслухавши пояснення сторін, свідків, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
17 квітня 2010 року між сторонами було укладено шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 17 квітня 2010 року (а.с.5).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 від 20 вересня 2010 року та серія НОМЕР_3 від 01 серпня 2013 року (а.с.8-9).
20 листопада 2017 року рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.6-7).
Позивачка ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.19); 1/2 частини вказаної квартири належить позивачці на праві спільної часткової власності, що стверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 42799 від 16.01.2013 (а.с.20-21).
ОСОБА_1 перебуває на "Д" обліку у лікаря-онколога, має ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою Славутської ЦРЛ (а.с.23) та довідкою МСЕК (а.с.24).
21 лютого 2018 року рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.11.2017 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.10-11).
Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з листопада 2017 року по червень 2019 року становить 51914,41 грн (а.с.22). Станом на 01 січня 2020 р заборгованість по аліментах відсутня (а.с. 52).
Згідно з характеристикою дільничного інспектора Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 11.06.2019 року, ОСОБА_1 виховує двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2010 р.н. та ОСОБА_4 , 2013 р.н., за місцем проживання характеризується позитивно, спиртні напої не вживає, офіційно працевлаштована, зі слів сусідів добропорядна, ввічлива, підтримує добросусідські відносини, ніяких нарікань з боку сусідів немає; до адмінвідповідальності не притягувалась (а.с.15).
Згідно з довідкою, виданою за результатами психодіагностичного дослідження малолітньої ОСОБА_3 практичним психологом ОСОБА_7 13.06.2019 року, на момент діагностування психоемоційний стан ОСОБА_3 є стабільним, рівень нервово-психічної напруги є низьким. Базові потреби дитини задоволені. Вона чітко усвідомлює, що її біологічним батьком є ОСОБА_2 , але виявляє до нього холодність і неприйняття, не бажає контактувати і відчуває образу та недовіру (а.с.13).
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона навчається у ЗОШ № 1 міста Славути з першого класу за програмою науково-педагогічного проекту "Інтелект України". Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінова, уважна учениця. Має навчальні досягнення достатнього рівня. На уроках активна, завжди виконує домашнє завдання. Має добрий загальний розвиток. Читає художню літературу. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у громадському житті шкоди та класу. Відвідує драматичний гурток при БДТ, бо має гарні артистичні здібності, дуже гарно декламує вірші та прозові твори. Скромна, весела, товариська, стримана, врівноважена. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Користується повагою серед вчителів. Має авторитет серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Мама приділяє належну увагу вихованню доньки, постійно відвідує батьківські збори, своєчасно та в повному обсязі оплачує навчання та гуртки. Бере активну участь у житті доньки. Батько протягом двох навчальних років (2017-2018, 2018-2019) дитиною не цікавився, не відвідував батьківських зборів та шкільних закладів (а.с.17).
Згідно з довідкою, виданою за результатами психодіагностичного дослідження малолітньої ОСОБА_4 практичним психологом ОСОБА_7 13.06.2019 року, на момент діагностування психоемоційний стан ОСОБА_4 є стабільним, рівень нервово-психічної напруги є низьким. Базові потреби дитини задоволені. Вона чітко усвідомлює що її біологічним батьком є ОСОБА_2 , але виявляє до нього холодність і неприйняття, не бажає контактувати і відчуває побоювання та образу (а.с.14).
Відповідно до психологічної характеристики закладу дошкільної освіти № 4 "Сонечко" ОСОБА_8 відвідує заклад з трьох років. Адапційний період пройшов успішно. Дівчинка має адекватну поведінку, легко йде на контакт з однолітками та дорослими. Під час навчальної діяльності у неї добре розвинені пізнавальні функції (пам'ять, мислення, увага, уява), інтелектуально збагачена, увага стійка, не відчуває труднощів у засвоєнні програмного матеріалу. За характером добра, вихована, спокійна, врівноважена, але вразлива. Охоче відвідує платні гуртки ("Карамелька", "Логіка для малят", "Казкова мозаїка", "Розмовляємо англійською", "Ми пізнаємо світ"). Дитина завжди охайна, доглянута, у неї сформовані культурно-гігієнічні навички на достатньому рівні. На даний час у дівчинки задовільний емоційно-вольовий стан. Мама приділяє велику увагу вихованню дитини, відвідує батьківські збори та свята. Регулярно і своєчасно сплачує вище вказані гуртки та харчування дитини. Батько участі у вихованні дитини не приймає, батьківські збори та заходи не відвідує, розвитком і успіхом дитини не цікавиться (а.с.16).
З виписки із стадії розвитку дітей, виданої лікарем Славутської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 періодично хворіє ГРЗ. На прийом до лікаря з дитиною звертається тільки мати (а.с.18).
З виписки із стадії розвитку дітей, виданої лікарем Славутської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , періодично хворіє ГРЗ, проходить медичні огляди. З 2017 року на амбулаторні прийоми до лікаря з дитиною звертається тільки мати (а.с.18).
Позивачкою надані суду докази про те, що неповнолітня ОСОБА_8 , 2013 року народження, має проблеми із зором, їй встановлений діагноз Гіперметропія середнього ступеня обох очей, проходила діагностику у медичному центрі «бай Салус» в Італії та у ТОВ «Британський офтальмологічний центр» в м. Києві (а.с. 93-101).
У січні 2020 р ОСОБА_1 зверталася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради із заявою про підтвердження факту проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою виїзду дітей за межі України на лікування, так як батько не дає дозволу на виїзд до Італії. Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 10.01.2020 р був затверджений висновок Служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дітей для їх тимчасового виїзду за межі України (а.с.118-119, 122). Але слід врахувати, що в письмових запереченнях та на засіданні Служби у справах дітей ОСОБА_2 запропонував допомогу щодо лікування дитини в Україні, де також є кваліфіковані лікарі і показань для лікування за кордоном немає (а.с. 119, 120-121).
ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває (а.с.54, 55), зареєстрований фізичною особою-підприємцем та має доходи (а.с. 61), має на утриманні сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.69, 70-71)
Між сторонами мав місце майновий спір щодо поділу майна подружжя, врегульований ухвалою суду від 12 жовтня 2018 р про затвердження мирової угоди (а.с. 62-65), за умовами якої відповідач сплатив позивачці 175506 грн 25 коп, що еквівалентно 6250 доларам США (а.с.66-68).
ОСОБА_2 закінчив Івано-Франківську медичну академію у 2002 році за спеціальністю "Стоматологія" та був направлений для проходження інтернатури зі стоматології на базу Славутської центральної районної лікарні. В 2004 році зарахований на посаду лікаря-стоматолога дитячої стоматологічної поліклініки Славутської ЦРЛ, а з 2008 р по 2013 р працював на посаді лікаря-стоматолога стоматологічної поліклініки. 01.09.2013 р був звільнений із займаної посади за власним бажанням. За період роботи з 2002 р по 2013 р зарекомендував себе як кваліфікований медичний працівник. Свої функціональні обов'язки виконував теоретично і практично грамотно. Постійно працював над підвищенням свого професійного рівня. В 2008 р з нагоди Дня медичного працівника був нагороджений грамотою. Дисциплінарних стягнень не має, що стверджується характеристикою головного лікаря Славутської ЦРЛ від 03.03.2020 р (а.с.7 т. 2).
Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 показали, що перебувають у родинних стосунках з ОСОБА_1 та у неприязних стосунках з відповідачем. У жовтні 2012 р сторони проживали у них у зв'язку з ремонтом власної квартири; між ними виникали сварки з приводу ремонту у присутності дитини. У 2014 р позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні у Рівненській лікарні, а обоє дітей проживали в цей час у них, бо відповідач був на роботі, їздив до позивачки в лікарню, до дітей не приходив. У жовтні 2017 р між сторонами відбувся конфлікт. Позивачка їх викликала і повідомила, що ОСОБА_2 штовхнув її, розбив її телефон. Вони викликали поліцію, а потім забрали ОСОБА_1 з дітьми до себе. Відповідач з того часу дітьми не цікавиться, не проявляє батьківської турботи. Позивачка спів мешкає з іншим чоловіком, який піклується про ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , вони його називають татом.
З витягу з кримінального провадження вбачається, що за заявою ОСОБА_1 від 18.10.2017 р до ЄРДР були внесені відомості за фактом нанесення ОСОБА_2 14.10.2017 р тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та було розпочате кримінальне провадження № 12017240210000821 (а.с.102), яке постановою слідчого від 28.02.2018 р закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.109).
З листів Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 21.02.2020 р та від 20.05.2020 р вбачається, що 14.10.2017 р жодних заяв та повідомлень від ОСОБА_1 у відділі поліції зареєстровано не було. Натомість 14.10.2017 р зареєстроване повідомлення ОСОБА_11 з приводу суперечки між чоловіком і дружиною за адресою: АДРЕСА_1 . Конфлікт було вирішено сторонами самостійно. 16.10.2017 р надходило повідомлення ОСОБА_2 з приводу погроз фізичною розправою в його адресу з боку ОСОБА_1 (а.с.219, 248-249).
Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області № 29 від 18 січня 2018 року визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у спілкуванні з ними таким чином: встановлено дні зустрічі та особистого спілкування батька з дочками у першу, третю суботу місяця з 10.00. години до 20.00 години; у другу, четверту неділю місяця - з 09.00 години до 18.00 години. Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про взаємну відповідальність за збереження психічного та фізичного розвитку дітей (а.с.12).
Із скріншотів з телефону відповідача ОСОБА_2 вбачається, що він здійснював дзвінки та відправляв SMS повідомлення на телефон ОСОБА_1 , в яких нагадував про дні зустрічей з дітьми та бажав зустрітися з ними, але позивачка відповідача, що у дітей заплановані зустрічі, які не можна відмінити, що унеможливлювало побачення відповідача з доньками (а.с.58-60).
З відеозапису події (а.с. 207) вбачається, що 02.11.2019 р відповідач ОСОБА_2 приходив до дітей, але позивачка його у квартиру не впустила, двері не відчинила, через двері провокувала конфлікт, повідомила, що він налякав дітей і діти плачуть. Проте, з дослідженого відеозапису не вбачається, що відповідач вів себе грубо чи ображав позивачку. Підстав вважати, що дитина плакала через те, що прийшов відповідач, немає.
Свідок ОСОБА_12 показала, що на прохання ОСОБА_2 восени 2019 р ходила разом з ним до ОСОБА_1 , так як ОСОБА_13 хотів побачитись з дітьми. Проте, ОСОБА_1 двері не відчинила, сказала, що дітей не дасть, бо діти налякані і плачуть. Але плачу дітей чути не було. ОСОБА_2 агресивно себе не поводив.
02.11.2019 р ОСОБА_1 зверталася із заявою до Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , який 2 листопада 2019 р близько 10 год вчиняв хуліганські дії за адресою АДРЕСА_1 (а.с.112, 117). За результатами розгляду заяви було встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с.111, 116).
З Довідки Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 14.11.2019 р «Про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 , зареєстрованим в ЄО за № 7536 від 02.11.2019 р» вбачається, що в ході проведення перевірки заяви ОСОБА_1 по факту хуліганських дій зі сторони колишнього чоловіка ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 згідно з рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради, після розлучення, має певні дні зустрічі та особистого спілкування з дочками. Однак, мати ОСОБА_1 у визначений рішенням день зустрічі двері квартири за місцем проживання по АДРЕСА_1 не відкрила, з колишнім чоловіком спілкувалась через зачинені двері, пояснюючи, що діти не бажають з ним проводити день зустрічі, бо панічно бояться ОСОБА_2 після його неодноразових конфліктних ситуацій у період шлюбу. Наслідком цього було звернення дітей до практичного психолога. В подальшому ОСОБА_2 , не зустрівшись з дітьми, залишив місце їхнього проживання, при цьому ніяких протиправних дій не вчиняв (а.с.5 т. 2).
З листа Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 19.12.2019 р вбачається, що 24.11.2019 р в Журналі єдиного обліку звернень громадян зареєстроване повідомлення ОСОБА_2 , що надійшло через службу «102» про те, що колишня дружина ОСОБА_1 не дає побачитись з дітьми, двері квартири зачинені, на дзвінки не відповідає. Аналогічне звернення ОСОБА_2 через службу «102» було зареєстроване 30.11.2019 р (а.с.57).
З відеозапису події від 09.03.2020 р вбачається, що ОСОБА_2 намагався взяти старшу дочку ОСОБА_6 , щоб провести з нею відведений Службою у справах дітей час для спілкування. Дитина добровільно йшла з ним до автомобіля таксі. Проте, після того як позивачка сказала дитині щоб вона не їхала з батьком, якщо не хоче та що вона викличе поліцію, дитина вирішила повернутися до матері; відповідач не перешкоджав (а.с.207).
З відеозапису від 18.03.2020 р вбачається, що позивачка в присутності дітей здійснювала відео спостереження за відповідачем, який рухався по тротуару і не бачив їх, та коментувала, що він пішов з пакетами пити, не звертаючи уваги на дітей (а.с.207).
Наведене спростовує твердження позивачки про застосування відповідачем насилля до неї чи малолітніх дітей, а також підтверджує факт психологічного навіювання дітям думки про те, що батько поганий, не цікавиться їх життям, не турбується про них, здатний до фізичного насилля. Така позиція матері нав'язує дітям відчуття, що вони знаходяться в небезпеці під час відвідування батька, змушує їх хибно оцінювати реальність та змушує дітей без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів з батьком.
Відповідно до Психологічних заключень, наданих 09.04.2020 р на адвокатське звернення кандидатом психологічних наук, практичним психологом вищої кваліфікаційної категорії відділення Центру планування сім'ї та репродукції людини комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Рівненської міської ради ОСОБА_14 , на підставі психологічних обстежень, проведених у присутності матері ОСОБА_1 , малолітні ОСОБА_15 та ОСОБА_8 спроможні надавати оцінку відношенню кожного з батьків до них, виявляти прихильність до батьків. При цьому в даній ситуації особливих стосунків в системі «батьки-діти» діти надають перевагу стосункам мати та тата, мають більшу прихильність до мами ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (співмешканець матері). Біологічний батько ОСОБА_18 сприймається дітьми на відстані, бо вони до нього не виявили свою прихильність. Психологічні заключення виготовлені на бланках КНП «Пологовий будинок» Рівненської міської ради та підписані кандидатом психологічних наук, практичним психологом вищої кваліфікаційної категорії відділення Центру планування сім'ї та репродукції людини комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Рівненської міської ради ОСОБА_14 (а.с.252, 253).
Проте, аналізуючи вказаний доказ, суд вважає, що таке психологічне заключення є закономірним, оскільки діти постійно проживають з матір'ю - ОСОБА_1 та з літа 2018 р постійно проживають із співмешканцем матері - ОСОБА_19 . Мати не дозволяє дітям спілкуватися з біологічним батьком та навіює їм негативне враження про батька, що стверджується дослідженими та проаналізованими доказами.
З листа КНП «Пологовий будинок» Рівненської міської ради від 15.06.2020 р № 1131 вбачається, що ОСОБА_1 та її неповнолітні діти ОСОБА_15 , ОСОБА_8 не перебувають на обліку в КНП «Пологовий будинок» РМР. Відповідно до Статуту підприємства підписантом документів від установи є головний лікар, який також може делегувати право підпису документів іншим посадовим особам підприємства. Відповідно до посадової інструкції практичного психолога Центру планування сім'ї та репродукції людини №10 від 27 грудня 2020 р, у ОСОБА_14 відсутнє таке повноваження як право підпису документів на бланках установи (а.с. 81082 т. 2).
Крім цього, досліджувані Психологічні заключення не є письмовим чи речовим доказом в розумінні ст.ст. 95, 97 ЦПК України, не є висновком експерта відповідно до ст. 102 ЦПК України, а кандидат психологічних наук, практичний психолог вищої кваліфікаційної категорії відділення Центру планування сім'ї та репродукції людини комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Рівненської міської ради ОСОБА_14 не залучалась судом в якості спеціаліста відповідно до ст.. 74 ЦПК України.
У висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради від 22.05.2020 р № 04-31/592 зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18, Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.
Позивачкою не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачем по відношенню до неї чи до малолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дочок. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_2 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях.
Неактивна участь батька в житті дочок спричинена тривалим конфліктом між сторонами, проживанням відповідача окремо від дітей та неналежним усвідомленням матір'ю необхідності участі батька у їх вихованні, незважаючи на конфліктні стосунки між сторонами. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 відповідач фактично позбавлений можливості спілкуватися з дочками, що призводить до формування відношення дітей до батька лише за впливом матері, яка має вкрай неприязні стосунки із відповідачем.
Доводи позивачки про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дітям, відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дітей обумовлений не присутністю батька в їх житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дітей для образ один одного, зневажають право малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини.
Необізнаність батька про стан здоров'я дітей або про їх успіхи у навчальному процесі не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Таким чином на основі повного та всебічного з'ясування обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, перевірених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, а також достатність досліджених доказів, установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, беручи до уваги той факт, що батько бажає продовжувати спілкуватися з дочками, а також відсутність інших, передбачених частиною першою статті 164 СК України, підстав для позбавлення батьківських прав, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову .
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 76, 81, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 7, 155, 164, 165 СК України, Законом України "Про охорону дитинства", суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Повний текст рішення суду буде виготовлений протягом десяти днів - до 16 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Зеленська В.І.