Справа № 127/12744/20
Провадження № 2-др/127/10/21
15 лютого 2021 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т.П., розглянувши заяву представника відповідача Приватного малого підприємства «Луксор» - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного малого підприємства «Луксор» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року у цій справі позов задоволено частково та стягнуто з ПМП «Луксор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18341,28 грн (без визначення податків та інших обов'язкових платежів), а також 2 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті вимог відмовлено. Також цим рішенням суду пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивачки стягнуто 203,41 грн судового збору.
Однак при ухваленні цього рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат сторін у справі на правничу допомогу, зважаючи, що представником відповідача заявлено в установленому порядку про надання доказів витрат на правничу допомогу у порядку статті 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У контексті вказаної статті процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання та сукупності наявних в матеріалах справі доказів суд не вбачає необхідності виклику сторін в судове засідання.
Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Як слідує із матеріалів справи як позивач, так і відповідач користувалися правничою допомогою під час розгляду цієї справи та понесли витрати у зв'язку із цим.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, про що неодноразово вказувалося Верховним Судом.
Визначаючись з розподілом витрат позивача на правничу допомогу, суд враховує, що ОСОБА_1 скористалася правовою допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання професійної правничої допомоги №59/20-ц від 04 червня 2020 року з додатком №1 та сплатила за його послуги кошти в розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 04 червня 2020 року №43.
Згідно детального опису опис наданих послуг за зазначеним договором загальна вартість наданих послуг адвокатом за попереднє вивчення матеріалів, формування правової позиції, консультування, опрацювання законодавчої бази, вивчення судової практики, підготовки позовної заяви, заяви про забезпечення позову, ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відповіді на відзив, представництво у судових засіданнях становить 25 000,00 грн.
Однак відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 04 червня 2020 року №59/20-ц гонорар за юридичні послуги адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатком до цього договору, який є невід'ємною частиною.
Так пунктами 1, 2 Додатку №1 до зазначеного договору визначено, що винагорода за надання правової допомоги складає 25000,00 грн. Вказаний гонорар включає в себе надання консультацій, підготовка та направлення до Вінницького міського суду Вінницької області позовної заяви про стягнення середнього заробітку та затриманого розрахунку при звільненні з ПМП «Луксор» на користь ОСОБА_1 .
Тобто вартість послуг адвоката згідно Додатку №1 до договору визначена лише щодо певних конкретних послуг адвоката, в той час як детальний опис наданих послуг містить поряд із цим інші послуги адвоката із включенням їх до загальної вартості гонорару, що не може бути прийнятним та враховуватися при розподілі судових витрат з огляду на їх необумовленість договором про надання правової допомоги. Відтак при розрахунку витрат позивачки на професійну правничу допомогу судом не враховуються до загальної вартості оплачених послуг послуги адвоката: з підготовки заяви про забезпечення позову, ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відповіді на відзив, представництво позивачки у судових засіданнях. Натомість враховує, визначені у детальному описі роботи, не обумовлені окремо у договорі: попереднє вивчення матеріалів, формування правової позиції, опрацювання законодавчої бази та вивчення судової практики, оскільки такі послуги є невід'ємною частиною роботи адвоката.
В свою чергу суд, зважаючи на письмові заперечення представника відповідача, вважає неспівмірними розмір витрат на оплату правничої допомоги у суді першої інстанції у 25000,00 грн з надання послуг адвоката щодо консультування та підготовки, направлення позовної заяви до суду. Зважаючи на складність справи, виконані за умовами договору роботи, з огляду на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру зазначених витрат до 10 000,00 грн, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, відповідач ПМП «Луксор» також скористалося правничою допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правничої допомоги від 17 липня 2020 року та сплатило за її послуги кошти в розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 17 липня 2020 року на суму 6000,00 грн та квитанцією від 04 лютого 2021 року на суму 6000,00 грн.
За даними опису виконаних робіт від 08 лютого 2021 року загальна вартість наданих послуг адвокатом за вивчення документів для подання відзиву, перегляд судової практики, опрацювання законодавчої бази. Формування правової позиції по справі, надання консультацій, збір доказів, підготовку клопотань, відзиву та доказів, направлення його сторонам, проведення розрахунку, вивчення матеріалів справи з метою підготовки виступу в дебатах, формування правової позиції, підготовки письмової промови, участь у судових засіданнях становить 12 000,00 грн.
Суд враховує, що дані витрати пов'язані з розглядом цієї справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, позивачем та представником клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року позовні вимоги були задоволені частково, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ПМП «Луксор» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становитиме 1724,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ПМП «Луксор» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог - 9 931,20 грн.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Зважаючи на вказані положення та взаємний обов'язок сторін у відшкодування один одному витрат на правничу допомогу суд вважає за можливе зобов'язати ОСОБА_1 , як сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити ПМП «Луксор» різницю, тобто 8207,20 грн ( 9931,20-1724,00)
На підставі викладеного та керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №127/12744/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного малого підприємства «Луксор» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного малого підприємства «Луксор» 8207,20 ( вісім тисяч двісті сім гривень 20 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: Приватне мале підприємство «Луксор» (вул. Б. Хмельницького, 9/2, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 32473166).
Суддя: