Справа № 127/9033/19
Провадження № 2/127/1269/19
11 лютого 2021 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,
представника позивача адвоката Міщенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території,
ТОВ «ЖЕО звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, управління будинком. Свої вимоги мотивувало тим, що позивач надавало послугу з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, зокрема й мешканцям будинку АДРЕСА_1 . Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-УІІІ введена послуга «управління будинком» та 01 грудня 2018 року між ТОВ ЖЕО та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладений договір про надання послуг з управління будинком.
ОСОБА_1 є власником квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаному будинку, ОСОБА_2 - користувачем. Відповідачі не належним чином виконують свої обов'язки щодо оплати послуг позивача внаслідок чого утворилась заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка станом на 01 березня 2019 року складає 9137,37 грн, та заборгованість за послугу з управління будинком в сумі 724,29 грн. Вказані суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат відповідно в сумі 13706,05 грн та 14,48 грн, та 3% річних відповідно в сумі 1486,26 грн та 5,36 грн просить стягнути солідарно з відповідачів, а також судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року було відкрите спрощене прощене позовне провадження в справі без повідомлення (виклику) осіб.
Вказану ухвалу, разом із копією позовної заяви з додатками, було надіслану відповідачам, та отримана ними 16 квітня 2019 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ( а.с. 9,10, т.2).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2019 відповідачам продовжений строк для подачі відзиву на позовну заяву до 10 травня 2019 року та постановлено провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб.
Відповідачі відзиву на позов не подали. Наразі подана заява про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ЖЕО», за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання недійсним протоколу зборів співвласників будинку та договору про надання послуг з управління будинком повернуто позивачу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року (без винесення окремого процесуального документа із занеесням до протоклу судового засідання) суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без руху.
Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 ( без винесення окремого процесуального документа) суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, якою позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 9137,37 грн, інфляційні втрати в сумі 13706,05 грн та 3% річних в сумі 1486,26 грн (а.с.88, т.2) та залишив без задоволення клопотання відповідачів про витребування доказів, зобов'язав позивача надати ряд доказів відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України; ухвалами від 09 липня 2019 року суд відмовив в задоволенні клопотання відповідачів про об'єднання в одне провадження цивільних справ №127/9033/19 та №127/14631/19 та про зупинення провадження в справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2019 року залишено без задоволення клопотання відповідачів про витребування доказів та відповідно до положень ч.7 ст.81 ЦПК України зобов'язано позивача надати ряд доказів.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшеня розміру позовних вимог підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, вказуючи на безпідставність заперечень відповідачів.
Відповідачі заперечували щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на їх недоведеність, зазначаючи, що позивач, зважаючи на внесення змін до рішень органу місцевого самоврядування з приводу утримання будинків не мають права на стягнення вартості послуг саме з 01 липня 2013 року, при проведенні розрахунку не вірно визначено загальна площа будинку, площа їх квартири та взята до уваги прибудинкова територія, розмір якої не визначений, а акти виконаних робіт не погоджені мешканцями.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
В судове засідання 11 лютого 2021 року відповідачі вкотре не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому судом врахована необхідність дотримання розумного строку розгляду даної справи, гарантована учасникам справи, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи та думку представника позивача, суд ухвалив провести судове засідання у відсутність відповідачів за участі представника позивача, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали спраив, оцінивши докази вїх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини сторін, врегульовані нормами зобов'язального права, зокрема з надання, споживання і вчасної, належної оплати житлово-комунальних послуг, що передбачені главами 6 Житлового, 47, 48 Цивільного кодексів України, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.
Судом установлено, що відповідачі по справі є мешканцями квартири АДРЕСА_2 .
Вказана квартира, загальною площею 64,8 кв.м., є об'єктом права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є членом сім'ї.
Особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 відкритий на ОСОБА_1 (а.с. 6, т. 1).
Утримання та експлуатаційне обслуговування будинку, де мешкають відповідачі, здійснює ТОВ «Житлово-експлуатаційне об'єдання».
Рішенням виконкому Вінницької міської ради від 10 січня 2013 року №25 «Про обслуговування житлового фонду» вирішено укласти з ТОВ ЖЕО договір про передачу в господарське відання житлових будинків та прибудинкові території (п.1) та ТОВ «ЖЕО» визнано виконавцем послуг з управління будинками, утримання будинків та споруд та прибудинкових територій у житловому фонді, що є комунальною власністю територіальної громади м.Вінниці (п.4), серед яких і житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 67-73, т.2).
22 січня 2013 року був укладений договір про передачу в господарське відання житлових будинків та прибудинкових територій та відповідно підписаний акт прийому - передачі житлових будинків та прибудинкових територій, серед яких і житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.50-67, т.3).
Рішенням виконкому від 05 червня 2014 року №1329 «Про розгляд подання прокурора м.Вінниці від 07.05.2014 Про усунення порушень вимог Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про місцеве самоврядування» пункт 1 рішення виконкому від 10 січня 2013 року №25 визнано таким, що втратив чинність; визнано ТОВ «ЖЕО» виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та вирішено укласти з ТОВ «ЖЕО» договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій (п.4) ( а.с.74, т.2)
Рішенням виконкому від 19 червня 2014 року №1432 пункт 4 рішення від 05 червня 2014 року №1329 викладено в новій редакції та вирішено розірвати з ТОВ «ЖЕО» договір про передачу в господарське відання житлові будинки та прибудинкові території та укласти договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій з оформленням відповідних актів прийому-передачі (а.с.75, т.2).
01 липня 2014 року між Вінницькою міською радою та ТОВ «ЖЕО» укладений договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій та відповідно підписаний з ТОВ «ЖЕО» акт прийому-передачі про прийняття на утримання та обслуговування житлових будинків, серед яких житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.8-31, т.3).
За інформацією з дислокації до акту приймання-передачі загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 становить 3320,30 км.м.
Відповідачі, заперечуючи право позивача на стягнення житлово - комунальних послуг саме з 01 липня 2013 року, вказували на внесення змін до рішення виконкому від 10 січня 2013 року №25 на задоволення протесту прокурора. Однак суд звертає увагу, що внесення в 2014 році змін до вказаного рішення виконкому, зокрема і в частині речового права закріплення житлових будинків, не позбавило ТОВ «ЖЄО» статусу виконавця цих послуг по будинку по АДРЕСА_1 та не свідчить про ненадання їх останнім.
Рішеннями Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26 квітня 2012 року №995 та від 20 квітня 2017 року №952 затверджено порядок і періодичність надання послуг з утримання будинків та прибудинкових території та встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій та їх структури, в тому числі й по будинку по АДРЕСА_1 , які відповідно становлять 1,92 грн за 1 кв.м. та 3,10 грн за 1 кв.м. (а.с.48-66, т.2).
Позивач надавав послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території. Факт надання вказаних послуг підтверджується актами виконаних робіт, погодженими позивачем з мешканцями будинку, де мешкають відповідачі, картками фактичної собівартості.
Доказів щодо звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо ненадання чи надання неякісних житлово-комунальних послуг чи не у визначеному обсязі матеріали справи не містять.
Позивач щомісяця нараховував плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Нарахування проводилися відповідно до даних фактичної собівартості утримання будинку по АДРЕСА_1 , який знаходиться на обслуговуванні в ТОВ "ЖЕО» ( картки фактичної собівартості, а.с. 97-226 т. 1).
За даними оборотної відомості по квартирі АДРЕСА_2 станом на 01 грудня 2018 року існує заборгованість з оплати утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 9137,37 грн.
З цієї оборотної відомості слідує, що відповідачі жодного разу за період з 01 липня 2013 року по 01 грудня 2018 не сплачували за вказану послугу.
Як слідує з інформації з ЄДРСР позивач звертався до суду з вимогами до відповідачів про стягнення заборгованості в порядку наказного провадження (справа №127/28135/13-ц, №127/18010/16), однак надалі судові накази скасовані, що також не заперечується сторонами.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент надання послуг) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Із зазначених положень слідує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно з п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.
Виконання позивачем своїх обов'язків та не виконання відповідачами зобов'язань щодо належної і своєчасної оплати житлово-комунальних послуг, обгрунтовано письмовими доказами: оборотною відомістю по квартирі АДРЕСА_2 , актами виконаних робі, картками фактичної собівартості.
Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв"язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 18 ч. 1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.
Доказів неналежного надання чи не надання житлово-комунальних послуг позивачем, як-то складених та підписаних актів-претензій, суду не надано, доказів оскарження неналежного обслуговування будинку позивачем матеріали справи також не містять.
При цьому суд звертає увагу, що відповідачі, заперечуючи щодо розміру наявної заборгованості за послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території не спростували надані позивачем докази, не надали свого розрахунку чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості, ніж зазначено позивачем.
Відповідачі, заперечуючи щодо позову, вказують на неправильність нарахування вартості наданих послуг, акцентуючи увагу, зокрема на невірному врахуванні загальної площі будинку, безпідставному врахуванні площі прибудинкової території, не вірному врахуванні площі квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 , де мешкають відповідачі.
Щодо врахування в розрахунку наданого позивачем загальної площі будинку, то суд звертає увагу, що дійсно матеріали справи місять різні значення загальної площі будинку (3401 кв.м в акті приймання в експлуатацію від 15 липня 1971 року, 3757,8 кв.м. в технічному паспорті станом на момент введення в експлуатацію, 3320, 30 кв.м в дислокації до акту приймання-передачі та при розрахунках вартості послуг), однак суд відміачє, що при визначенні вартості послуг позивачем враховувалася загальна площа будинку, яка передавалася йому на обслуговування та визначена в дислокації до акта прийманння-передачі, яка враховувалася при визначені тарифу на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та корегувался при наданні споживами послуг правовстановлюючих документів на свої помешкання.
Щодо врахування площі квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд відмічає, що дійсно нарахування проводилося на загальну площу 64,9 кв.м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 02 лютого 1994 року про придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , ця кватира складається з: коридору, кладової, трьох житлових кімнат, ванни, вбиральні, кухні, частини хліва, загальною площею 64,8 кв.м.
Однак слід звернути увагу, що до цього розміру загальної площі не включено розміри площі балкону. Проте, пунктом 6.2 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24 травня 2001 року, загальну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), вбудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами: для балконів і терас - 0,3; для лоджій - 0,5; для засклених балконів - 0,8; для веранд, засклених лоджій і холодних комор - 1,0. За правилами п. 6.3 Інструкції загальну площу багатоквартирного житлового будинку визначають як суму площ приміщень, а також площ балконів і лоджій. Тобто, площа балконів повинна включатися до загальної площі квартир, на що також звертав увагу представник позивача.
Включення площі балкону до загальної площі квартири визначено й ДБН.В.2.-15-2005, затвердженими наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 року № 175, відповідно до яких сумарна загальна площа складається з житлових і підсобних приміщень з урахуванням лоджій, балконів, веранд і терас, що враховуються з коефіцієнтом відповідно до додатка В до Державних будівельних норм.
Як установлено в судовому засіданні позивач визначає загальну площу житла та нараховує відповідачам оплату за утримання будинку саме з урахуванням вимог вищезазначеної Інструкції. Той факт, що в договорі купівлі-продажу в загальну площу не включено площу балкону, не впливає на обов'язок позивача визначати загальну площу та нараховувати оплату за обслуговування будинку на підставі вимог законодавства.
Щодо витрат на обслуговування прибудинкової території, то суд відмічає, що послуга з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій є комплексною, яка передбачає забезпечення надання споживачу єдиного цілісного результату певної сукупності дій (послуг), перелік яких визначений в додатку до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Мінстріву України від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», чинної на час надання послуги.
Послуга з прибирання прибудинкової території є складовою послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавцем якої в тому числі й по будинку, де мешкають відповідачі, є ТОВ «ЖЕО», та які входить до структури тарифу на послуги з утримання будинків і споруд на прибудинкових територій, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26 квітня 2012 року №952 та від 20 квітня 2017 року №952.
Суд звертає увагу, що жодні правовстановлюючі документи на право власності (чи користування) земельною ділянкою, якими б визначався розмір прибудинкової території, позивачу не передавалися, на що вказували сторони.
Разом з тим, забезпечуючи надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, належний санітарно-гігієнічний стан останньої, позивач забезпечує прибирання в межах території, визначеної схемою прибирання та актів обміру.
Схеми та акти обміру сформовані комісійно за участю представників позивача із залученням мешканців будинку. При цьому, як слідує з матеріалів справи, до обмірів прибудинкової території запрошувалася й відповідач по справі, однак остання відмовилася (лист від 11 грудня 2012 року за №К-18-32673/01-20, а.с.183, т2.).
Оскільки, позивач здійснює нарахування за фактично надані послуги, то вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, як в цілому, так і за окремими складовими (зокрема прибирання прибудинкової території), формується по фактично понесеним витратам на їх надання та відноситься на відшкодування споживачам (мешканцям). Нарахування проводиться в межах тарифу встановленого органом місцевого самоврядування, при формуванні та встановлені якого враховувалися вказані обміри.
Отже відсутність правовстановлюючого документу на прибудинкову територію, відсутність визначеної до нього конфігурації, не спростовують факт прибирання прибудинкової території, яке підтверджується актами виконаних робіт та картками фактичної собівартості.
Щодо твердження відповідачів про не відповідність актів формі актів затверджених рішенням виконкому, то суд відмічає, що при забезпеченні виконання послуг із залученням підрядної організації складання данної форми акту виконаних робіт не є обов'язковим (рішенням виконкому від 28 листопада 2013 року №2693). Відсутість же в деяких атах певної кількості підписів та підписів, за умови відсутності актів-претензій щодо надання послуг, направлених на адресу позивача, не свідчить про невиконання чи неналежне виконання робіт чи послуг.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_2 станом на 01 грудня 2018 року в розмірі 9137,00 грн.
Щодо нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд відмічає, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд в постанові від 23 травня 2018 року по справі №757/7198/14-ц зазначив, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав належного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, а наданий позивачем розрахунок не відповідає змісту вказаних правових інститутів.
Так, визначаючи інфляційні втрати. позивач загальну суму заборгованості визначену станом на 01 грудня 2018 року перемножив на загальний індекс інфляції, визначений за період з липня 2013 року по листопад 2018 року.
Разом з тим, інфляційні втрати розраховуються за формулою:«Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
На вказаний порядок нарахування інфляційних звернув увагу Верховний Суд в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.
Не відповідає загальним правилам нарахування й розрахунок 3% річних. Так, позивач, визначаючи їх розмір, також загальну суму заборгованості визначену станом на 01 грудня 2018 року перемножив на кількість днів прострочення з 01 липня 2013 року по 30 листопада 2018 року. В той же час, такий розрахунок слід проводити по кожному щомісячному платежу і з урахуванням днів прострочення по кожному платежу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов в цій частині є недоведенний.
Щодо стягнення встановленої суми заборгованості, то суд враховує заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст.257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.1,2 ст. 264 ЦК України).
Суд звертає увагу, що позивач неодноразово звертався до суду із заявами про видачу судового наказу (справа №127/28135/13-ц, №127/18010/16) за результатами розгляду яких видавались накази, які надалі були скасовані, що визнається сторонами.
Однак подання заяви про видачу судового наказу не може використовуватися стягувачем, як підстава для переривання строку позовної давності за вимогою вказаною у такій заяві (чи її частиною), на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року в справі №712/8916/17, а отже стягненню підлягає сума в межах строку позовної давності.
Позивач звернувся до суду з позовом 27 березня 2019 року, відповідно до стягнення підлягає сума за останні три роки перед зверненням, тобто з 27 березня 2016 року, що становить 5405,97 грн.
Щодо стягнення вказаної суми солідарно, то суд звертає увагу, що відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом,
Як слідує з матеріалів справи письмовий договір, яким встановлений солідарний обов'язок відповідачів, - відсутній, а солідарне стягнення такої заборгованості з членів сім'ї власника квартири (ч. 3 ст. 156 ЖК УРСР) не передбачено, а ч. 1 ст. 64 ЖК УРСР передбачає солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору найму жилого приміщення, лише для членів сім'ї наймача.
Не перебачав такого солідарного обов'язку й Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції діючій на момент надання послуг, що є предметом судового розгляду.
При цьому суд звертає увагу, що за змістом ст.156 ЖК УРСР, що члени сімї власника квартири несуть обов'язок з оплати комунальних послуг перед власником житла, який і визначає участь кожного із них, а не солідарно з власником, на що неодноразового вказували суди касаційної інстанції.
Отже встановлена сума боргу підлягає стягненню з власника квартири - ОСОБА_1 , а в в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
На підстав викладеного, керуючись ст. 256, 257, 264, 267, 526, 530, 541, 625 ЦК України, ст.156 ЖК УРСР, Законом України „Про житлово-комунальні послуги” (в редакції діючій на момент надання послуг, що є предметом судового розгляду), Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 довтня 1992 № 572, ст. 76-82, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання» заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в розмірі 5405,97 грн ( п'ять тисяч чотириста п'ять гривень 97 коп), а також 426,84 грн судового збору.
В решті вимог - відмовити.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання», 21050, м. Вінниця, вул. М.Оводова,1, код ЄДРПОУ 38512116,
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 15.02.2021.
Суддя: