Справа № 132/4253/18
Провадження № 1-кп/127/1033/19
10 лютого 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,
сторони захисту: адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 КК.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку дії, застосованих до них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, ризики, які існували на час застосування до обвинувачених запобіжних заходів, продовжують існувати.
Адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , заперечив проти продовження строку дії запобіжних заходів його підзахисним, оскільки на даний час ризики, які існували під час застосування до обвинувачених запобіжних заходів, відпали. Натомість, звернув увагу суду на те, що нових ризиків стороною обвинувачення названо не було. А тому просив змінити обрані обвинуваченим запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово.
Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підтримали думку свого захисника.
Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , підтримав думку адвоката ОСОБА_6 . Зауважив, що його підзахисний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину, а тому просив змінити обраний ОСОБА_9 запобіжний захід на більш м'який, а саме домашній арешт цілодобово.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що строк дії, обраних до обвинувачених запобіжних заходів спливає 21.02.2021. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення примірників клопотань обвинуваченим та щодо строку звернення з відповідними клопотаннями до суду.
Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. Тому, суд вважає за необхідне вирішити поставлені сторонами кримінального провадження питання по суті й надати їх доводам відповідну правову оцінку.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція).
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованого їм злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами не розпочаті, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).
Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Отже, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані усі свідки згідно з клопотаннями сторін кримінального провадження. А тому, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть незаконно впливати на зазначених осіб, переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовані. При цьому, суд враховує, що відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою з поважних причин, у тому числі й за станом здоров'я, суду надані не були.
З огляду на викладене, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, надані суду матеріали, суд дійшов до переконання, що правові підстави для зміни застосованих до обвинувачених запобіжних заходів відсутні, а з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на потерпілу та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 10.02.2021 до 23:59 год. 10.04.2021
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя-доповідач:
Суддя:
Суддя: