Справа № 756/10573/17 Головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.
Провадження № 22-ц/824/55/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
10 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року у справі за заявами ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання іпотеки припиненою й зобов'язання вчинити дії та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дар'ї Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки припиненим й зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що 31 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL1581/К та додаткову угоду до нього № BL1581/К-1, за умовами яких ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 370 000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних строком до 1 січня 2028 року. На забезпечення вказаного договору, 31 січня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, у рахунок погашення якої ПАТ «Універсал Банк», уточнивши позовні вимоги, просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу її на прилюдних торгах з початковою ціною 336 000,00 грн.
ОСОБА_4 у червні 2013 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., третя особа - ОСОБА_1 , у якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати укладений 31 січня 2008 року між ним та банком договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , таким що припинив свою дію, зобов'язати банк та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. вчинити передбачені законом, необхідні дії для зняття заборони із зазначеного нерухомого майна.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки, укладеного 31 січня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 , згідно з яким ОСОБА_4 , на забезпечення її зобов'язань за кредитним договором, передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , припиненим з 11 серпня 2010 року та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. вчинити дії щодо зняття заборони відчуження предмета іпотеки, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження вказаної квартири та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою нерухомого майна.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року позов третьої особи ОСОБА_1 прийнято до розгляду.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року, позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1581/К від 31 січня 2008 року та додатковою угодою до нього № BL1581/К-1 від 31 січня 2008 року, в розмірі 2 992 065,98 грн, з яких 2 882 999,84 грн - заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) та 109 066,14 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 420 331,00 грн. У задоволенні решти вимог за первісним позовом та зустрічних позовних ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року відмовлено.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із трьома ідентичними заявамипро перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року, посилаючись як на нововиявлену обставину на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року, яким ОСОБА_4 визнано недієздатним, отже суд не мав правових підстав ухвалювати рішення щодо зустрічного позову останнього. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що у червні 2014 року прийнято Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який пом'якшує відповідальність майнових поручителів та забороняє звернення стягнення на належне їм майно під час дії мораторію, вимоги якого не були враховані судом при вирішенні цієї справи. Також вказувала на те, що у рішенні суду першої інстанції, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подано заяву, не зазначено всі складові заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року об'єднано в одне провадження заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року з присвоєнням їм єдиного реєстраційного номера справи № 756/10573/17 (провадження № 8/756/17/17).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за генеральним договором про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року № BL1581/К та додатковою угодою до нього від 31 січня 2008 року № BL1581/К-1 у розмірі 400 661,19 дол. США, що еквівалентно 3 175 600,53 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 505 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., третя особа - ОСОБА_1 , про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
У задоволенні позову третьої особи ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Башлай Д. І., третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та частково змінюючи рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подачі представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звіту про оцінку майна від 31 жовтня 2013 року, за яким дійсна вартість предмета іпотеки становить 420 331,00 грн, довіритель останнього був визнаний недієздатним у судовому порядку, отже, представництво за довіреністю було припинено, а вказаний доказ є недопустимим. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції визначив початкову ціну продажу предмета іпотеки в розмірі 505 000,00 грн, яку сторони встановили у договорі іпотеки.
Залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_4 , суд виходив з того, що його представник ОСОБА_5 , який звернувся до суду з позовною заявою від імені ОСОБА_4 , не мав повноважень на ведення справи.
Відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував тим, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, а тому положення статей 553 - 559 ЦК України, які регулюють поруку, не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед кредитором за виконання боржником основного зобов'язання винятково у межах вартості предмета іпотеки.
Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_1 та правонаступники ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких залучено до участі у справі протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року в частині задоволення первісного позову ПАТ «Універсал Банк» скасовано, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду була мотивована тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року визнано недійсним договір іпотеки № BL1581/К-1, укладений 31 січня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що має визначальне значення для вирішення даного спору.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2020 року касаційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасовано, справу № 756/10573/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатом нового розгляду справи ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на 12 квітня 2014 року, на час ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року про визнання ОСОБА_4 недієздатним вже існувало та сторонам у справі не могло не бути відомо про його існування, тому таке рішення не є нововиявленою обставиною. Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення, не можуть бути враховані судом при перегляді рішення за нововиявленими обставинами, оскільки є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене судове рішення скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги заявника зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано те, що у даному випадку нововиявленою обставиною є саме факт недієздатності ОСОБА_4 на час вирішення спору по суті та відповідно відсутність у нього цивільної процесуальної дієздатності, а не рішення суду, яким лише встановлений і підтверджений вказаний факт. Суд помилково надав оцінку лише рішенню суду від 21 грудня 2012 року як одному із доказів у справі, а не обставинам, на які заявник посилалася. Якщо б нововиявлені обставини щодо недієздатності ОСОБА_4 , відсутності у нього цивільної процесуальної дієздатності, не залучення до участі у справі опікуна, вирішення зустрічних позовних вимог недієздатної особи були відомі суду під час ухвалення судового рішення від 12 квітня 2014 року, то вони обов'язково вплинули на результат розгляду справи. Про існування вказаних обставин заявник дізналася випадкового від свого представника 2 серпня 2017 року. Внаслідок постановлення оскаржуваної ухвали з порушенням вимог частини третьої статті 429 ЦПК України, суд першої інстанції залишив в силі судове рішення, ухвалене щодо недієздатної особи, яким одночасно вирішено й позовні вимоги цієї особи, що є протиправним. Крім того, всупереч положень процесуального законодавства справу було розглянуто без повідомлення заявника про дату та час судового засідання, адже у матеріалах справи відсутні належні докази протилежного.
В апеляційній скарзі правонаступник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 просить вказане судове рішення скасувати з мотивів недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументація вказаної апеляційної скарги полягає в тому, що ані суду, ані заявнику, ані іншим учасникам справи не було відомо про ту обставину, що ОСОБА_4 є недієздатною особою, тому ця обставина є нововиявленою. Поверхневість розгляду заяви ОСОБА_1 та постановлення незаконної ухвали безпосередньо порушує права скаржника як спадкоємця його діда - ОСОБА_4 та співвласника квартири, набутої в порядку спадкування, яка є предметом іпотеки. Також суд здійснив розгляд справи без участі представника ОСОБА_2 , незважаючи на його клопотання про відкладення судового розгляду справи за станом здоров'я.
В апеляційній скарзі інший правонаступник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 просить дане судове рішення скасувати з мотивів невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання даної апеляційної скарги полягають в тому, що ОСОБА_3 не мав змоги за станом здоров'я бути присутній під час розгляду справи в суді, про що повідомив суд першої інстанції та просив відкласти судове засідання, однак суд ухвалив розглядати справу у його відсутність, чим позбавив його права на захист прав та інтересів. Істотні для правильного вирішення справи обставини, а саме, що відповідач є недієздатною особою, не були враховані судом, у зв'язку з чим судове рішення, яке заявник просила переглянути за нововиявленими обставинами, створює несприятливі наслідки для скаржника. Суд безпідставно послався на те, що сторонам у справі не могло не бути відомо про існування рішення суду від 21 грудня 2012 року, оскільки таке твердження ґрунтується на припущеннях.
У відзивах на апеляційні скарги представник АТ «Універсал Банк» за довіреністю - адвокат Прудка О. В. просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інший скаржник ОСОБА_3 просить апеляційні скарги задовольнити з підстав незаконності і необґрунтованості висновків суду першої інстанції.
У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скаржник ОСОБА_1 просить апеляційні скарги задовольнити з підстав незаконності і необґрунтованості висновків районного суду.
У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інший скаржник ОСОБА_2 також просить апеляційні скарги задовольнити з мотивів незаконності та необґрунтованості ухвали суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із частиною першою статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL1581/К та додаткову угоду до нього № BL1581/К-1, за умовами яких ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 370 000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних строком до 1 січня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 31 січня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, згідно з яким останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої визначено сторонами у розмірі 505 000,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1581/К та додатковою угодою до нього № BL1581/К-1 в розмірі 400 661,19 дол. США, що еквівалентно 3 175 600,53 грн, вказаний кредитний договір та додаткову угоду до нього розірвано.
У зв'язку з непогашенням заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Універсал Банк» на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», надіслало на адресу ОСОБА_1 та майнового поручителя ОСОБА_4 письмову вимогу від 8 квітня 2011 року про усунення порушень умов кредитного договору та договору іпотеки, однак останні не вчинили жодних дій на виконання вказаної вимоги, що змусило банк звернутися до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року, позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1581/К від 31 січня 2008 року та додатковою угодою до нього № BL1581/К-1 від 31 січня 2008 року, в розмірі 2 992 065,98 грн, з яких 2 882 999,84 грн - заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) та 109 066,14 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 420 331,00 грн. У задоволенні решти вимог за первісним позовом та зустрічних позовних ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року відмовлено.
Разом з тим, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року ОСОБА_4 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_6 його опікуном.
Вказана обставина не була відома Оболонському районному суду м. Києва під час ухвалення рішення від 12 березня 2014 року, а тому, відповідно, не була врахована та їй не було надано правову оцінку, що могло вплинути на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами витлумачені в частині другій статті 423 ЦПК України.
Частиною другою вказаної статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Вказана норма чітко передбачає підстави для перегляду рішення, постанови або ухвали суду за нововиявленими обставинами, зокрема: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
При цьому необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи.
Крім того, судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, а заявник не знав про неї та, відповідно, не міг надати суду дані про неї.
Такою істотною обставиною, на думку заявника, є наявність факту того, що ОСОБА_4 на час ухвалення рішення суду від 12 квітня 2014 року у даній справі був недієздатною особою, що встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року, про яке вона дізналася тільки 2 серпня 2017 року від свого представника - Чередніченка О.М. після його ознайомлення з матеріалами справи за заявою ОСОБА_6 , заінтересована особа - орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Києва державної адміністрації, про визнання особи недієздатною.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано виходив з того, що станом на 12 квітня 2014 року, на час ухвалення рішення, про перегляд якого подано заяву, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року про визнання ОСОБА_4 недієздатним вже існувало та сторонам у справі не могло не бути відомо про його існування, тому таке рішення не є нововиявленою обставиною.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 з 9 лютого 1989 року перебувала в офіційних шлюбних відносинах ОСОБА_6 , який у 2012 році звертався до суду із заявою про визнання свого батька - ОСОБА_4 недієздатним, а також є матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину після смерті діда, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, на час вирішення зазначеного спору заявнику не могло бути не відомо про стан родинних справ, а саме те, що її тестя, який одночасно виступав її ж майнових поручителем, було визнано недієздатним в судовому порядку, а її чоловіка призначено опікуном останнього.
За змістом статті 423 ЦПК України обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Таким чином заявником не доведено того, що обставини, на які вона посилається у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не бути їй відомі на час розгляду справи, а обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення, не можуть бути враховані судом при перегляді рішення, оскільки є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення.
Доводи апеляційних скарг про те, що в даному випадку нововиявленою обставиною є саме факт недієздатності ОСОБА_4 на час вирішення спору та відповідно відсутність у нього цивільної процесуальної дієздатності, а не рішення суду, яким лише встановлений і підтверджений вказаний факт, є необґрунтованими, оскільки розгляд справи про визнання фізичної особи недієздатною відбувався у порядку окремого провадження на підставі положень Глави 2 Розділу ІV ЦПК України 2004 року, а не відповідно до вимог Глави 6 зазначеного розділу ЦПК України 2004 року, яким передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення.
При цьому процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «Pravednaya v. Russia, № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року.
Що стосується посилань апеляційних скарг про те, що справу було розглянуто без належного повідомлення заявника про судове засідання 20 липня 2020 року, а також без врахування заяв представника відповідачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про відкладення зазначеного судового засіданні через необхідність лікування, то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими обставинами. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом (частина перша, третя статті 240 ЦПК України).
Згідно із вимогами статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема: у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; у разі якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 7 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів виходить з того, що якщо представники сторін, сторони чи інші учасники судового процесу не з'явилися до судового засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити питання (клопотання, заяву).
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення питання (клопотання, заяви) у відповідному судовому засіданні.
Отже, неявка учасника справи до судового засідання, за умови його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 25 червня 2020 року, яке було відкладено на 20 липня 2020 року, приймали участь представник АТ «Універсал Банк» - Прудка О. В., представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 .
Про судове засідання 20 липня 2020 року представники сторін були повідомлені належним чином, про що свідчить їхня розписка, проте представник заявника - ОСОБА_8 відмовився розписатися про отримання зазначеної інформації відповідно до вимог статті 240 ЦПК України, про що 25 червня 2020 року було складено відповідний акт.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (Рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Крім цього, нинішня епідеміологічна ситуація в країні не зупинила роботи судів, суд першої інстанції, залишаючи без задоволення клопотання представника відповідачів та одного з відповідачів про відкладення розгляду справи за станом здоров'я, діяв у межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді, а останніне були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до статті 212 ЦПК України, проте не скористалися своїм правом, у клопотаннях про перенесення судового засідання не зазначили причин, які об'єктивно та безпосередньо перешкоджали їм взяти участь в призначеному судовому засіданні в такому форматі (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19).
З огляду положення статей 279, 429 ЦПК України, час відкриття провадження за заявами ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 12 березня 2014 року, наявність в матеріалах справи письмових пояснень, заперечень сторін та їхніх позиції щодо спірного питання, підтвердження належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового розгляду, процесуальну поведінку представника ОСОБА_1 щодо відмови розписуватись у повідомленні про наступну дату судового засідання, вказівки суду касаційної інстанції щодо розгляду справи в розумні строки та позицію представника АТ «Універсал Банк», суд обгрунтовано вважав за можливе проведення розгляду заяви за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: С.А. Голуб
Д.О. Таргоній