Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1448/2021
м. Київ Справа № 754/4321/20
12 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Желепи О.В.
- Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дворніцького Олександра Борисовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Таран Н.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6 500,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 16 жовтня 2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1348.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.08.2014 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у зареєстрованому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , який проживає з позивачем та знаходиться на її повному утриманні.
Відповідач останні півроку жодним чином не допомагає у забезпеченні дитини, що свідчить про не виконанням ним своїх батьківських обов'язків.
На утримання дитини позивачу потрібно щомісяця витрачати кошти: на підручники, ремонти у школі, відвідування школи - 1000 грн.; на обіди у групі продовженого дня у школі - 525,00 грн.; на одяг та взуття - 800 грн.; у фонд школи - 400 грн.; 120,00 грн. - на оплату мобільного телефону. На розвиток здібностей дитини (заняття у спортивній секції) потрібні додаткові витрати, які становлять щомісяця не менше 900,00 грн. Крім того, приблизно 9 000,00 грн. на рік (на придбання м'ячів, форми, взуття тощо). Внаслідок чого позивач повинна витрачати значні кошти.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.03.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дворніцький О.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що визначений судом розмір аліментів не є достатнім для гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального, соціального розвитку та утримання дитини.
Вказував на те, що суд не надав належної оцінки показам свідка, яка зазначила, що відповідач неофіційно працював таксистом, а офіційно був безробітним, а тому висновок суду про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами іншої суми прибутку отриманої особисто відповідачем, ніж встановленою судом є безпідставним.
Також вказує на те, що безпідставним є висновок суду про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту придбання спортивного інвентаря, спрямованого на розвиток здібностей дитини, не врахувавши, що відвідуючи футбольну секцію, дитина в будь-якому випадку займається у формі та спортивному взутті. При цьому, відповідачем не оспорюється факт відвідування дитиною футбольної секції.
Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у визначеному позивачем розмірі.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними, необгрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходяться на її утриманні.
Відповідач офіційно працевлаштований, його доходом є заробітна плата у розмірі 6 113,25 грн., що підтверджується довідкою підрозділу господарського-експлуатаційного підрозділу сектору Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби від 26.05.2020 року.
Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 2 500,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач офіційно працює, його дохід становить 6 113,25 грн., та він не заперечував про стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 2000 грн. щомісяця. Суд вважав, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини.
Такі висновки суду грунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Згідно із частиною 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм права, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
При визначенні розміру аліментів, відповідно статті 182 СК України, суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 6 500,00 грн. щомісячно.
В обґрунтування доводів щодо визначеного нею розміру аліментів, позивач вказала, що стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому надавати утримання їх спільної дитини у визначеному нею розмірі.
Як встанолено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 працює в Координаційно-моніторинговій митниці Держмитслужби з 24 березня 2020 року на посаді - водій легкового автомобіля і його заробіток з березня 2020 року по квітень 2020 року складає 7 467,71 грн. За квітень місяць 2020 року його заробітна плата становить 6 113,25 грн. (а.с. 40)
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 2 000,00 грн. щомісяця.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині розміру аліментів, присуджених на утримання малолітньої дитини, суд апеляційної інстанції оцінює їх, як необґрунтовані.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не було надано суду доказів, підтверджуючих, що забезпечення гармонійного розвитку дитини можливе за умови стягнення з відповідача аліментів в розмірі 6 500,00 гривень.
Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу, що визначений позивачем розмір аліментів значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, та заробітну плату відповідача.
За відсутності доказів, підтверджуючих розмір доходів позивача, суд приходить до висновку, що в разі задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 6 500,00 грн. щомісяця, на відповідача буде покладено практично повне утримання дитини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 2 500 грн., що є більшим розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доказів на підтвердження отримання відповідачем інших доходів, ніж тих, що він отримує за офіційним працевлаштуванням, позивач не надала, тому її посилання на те, що відповідач може отримати більший дохід та сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі грунтуються на її припущеннях, а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем іншої суми прибутку відповідача.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки показам свідка, яка зазначила, що відповідач неофіційно працював таксистом, а офіційно був безробітним, оскільки на час розгляду справи відповідач працює офіційно, та отримує заробітну плату, а доказів на підтвердження отримання іншого прибутку матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту придбання спортивного інвентаря, спрямованого на розвиток здібностей дитини, не врахувавши, що відвідуючи футбольну секцію, дитина в будь-якому випадку займається у формі та спортивному взутті, колегія суддів відхиляє, оскільки дійсно позивачем на підтвердження вказаних обставин доказів не надано. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що витрати спрямовані на розвиток здібностей дитини є додатковими витратами, та не можуть бути враховані під час визначення розміру аліментів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дворніцького Олександра Борисовича - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: