Справа № 759/1333/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1791/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
11 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого,
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки вінобвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року ОСОБА_6 , продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.04.2021 року.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, яке відноситься до категорії особливо тяжких та пов'язаний із застосуванням насильства, що являє собою значну суспільну небезпеку, існують ризики того, що, будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, він може умисно ухилитись від суду, не виконати його процесуальні рішення, перешкодити кримінальному провадженню.При цьому, суд зазначив, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на необґрунтованість продовження строку тримання під вартою, оскільки прокурором не надано доказів по його обвинуваченню, під вартою знаходиться вже 14 місяців, інкриміноване кримінальне правопорушення не вчиняв, переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню немає наміру, речей чи документів, які можна сховати, знищити або спотворити немає, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, які вже неодноразово допитані, не має наміру, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи адміністративні не буде, раніше не був судимий. Крім того, вказує на міцні соціальні зв'язки, має матір 1950 року народження, доньку, 1994 року народження та внучку, 2016 року народження, друзів, колег по роботі і службі, які можуть взяти його на поруки, має постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, від знайомих, близьких по службі, сусідів, не вживає алкогольні чи наркотичні речовини. Підкреслює, що під час перебування під вартою його стан здоров'я погіршується.
В доповненнях до апеляційної скарги стверджує, що клопотання прокурора суперечить фактичним обставинам кримінального провадження та було розглянуто одним суддею, хоча кримінальне провадження по суті розглядається колегіальним складом суду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши копію клопотання прокурора та ухвали, що оскаржується, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, так як ним доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні та запобігти ризикам, визначеним у ч.1 ст.177 КПК України на даній стадії судового розгляду.
Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки, відповідно до вимог ст.368 КПК України, питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, мають вирішуватися судом при ухваленні вироку.
За сукупності таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доцільним подальше перебування обвинуваченого під вартою та продовжив раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даній стадії судового розгляду забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Розгляд клопотання прокурора проведений з дотриманням вимог абз.5 п.20-5 Перехідних положень КПК України, яким визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), клопотання про продовження строку тримання під вартою може бути розглянуто головуючим або іншим суддею із складу колегії суддів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: